Піррова перемога Нетаніягу

Як мінімум дві новини примусили ізраїльтян активніше запасатися протигазами, попит на які цього тижня зріс утричі. Перша новина, яку минулого тижня поширив американський сайт World Net Daily, - вибух на іранському ядерному об'єкті Фордо, що розміщується неподалік міста Кум в Ірані: факт, на цей час не підтверджений інспекторами ООН і активно спростований Тегераном, однак офіційно підтверджений джерелами ізраїльського розвідувального співтовариства. Друга - ракетний удар ізраїльських безпілотників по військовій колоні на кордоні Сирії та Лівану, що начебто перевозила ракетні комплекси, які, за твердженнями ЗМІ, могли потрапити до рук Хезболли.

Перший епізод, у разі його підтвердження, може мати далекосяжні наслідки для Близького Сходу. Якщо припустити, що зазначена подія таки сталася, то постає питання її природи: що це було - аварія чи диверсія? Якщо аварія, то вона підоспіла на диво дуже вчасно. Саме на весну 2013 р., із затримкою на півроку, Іран планував одержати 240 кг 20-відсоткового збагаченого урану. Причому цю затримку, як відомо, спричинив підрив високовольтних ліній, що призвело, своєю чергою, до аварії та пожежі у виробничих приміщеннях підземного заводу торік влітку. Тепер, коли вірити джерелам, вибух стався всередині і був дуже потужним. Уявити, що на такий захищений об'єкт, зі щільним контррозвідувальним режимом, можна пронести вибухівку, чесно кажучи, важко. У кожному разі, всім зацікавленим сторонам вигідніше в цій ситуації погратися певний час у мовчанку, спостерігаючи за розвитком подій. Якщо справу зроблено, рано чи пізно про це стане відомо. І якщо це так, то іранській ядерній програмі
завдано найбільш відчутного удару за весь час існування цієї проблеми.

Удар по колоні на території Сирії також ізраїльськими посадовцями не коментується. Все, що на даний час відомо про інцидент, отримано із західних джерел, але його активно обговорюють арабські ЗМІ, з яких можна зрозуміти, що колона була, швидше за все, проурядова.

Всі ці події, звісно, не затьмарюють головної ізраїльської новини минулого тижня - виборів до Кнесету, а, швидше, навпаки, додають динаміки. Тим більше що виборча кампанія правлячого альянсу Лікуд–Бейтейну пройшла під знаком іранської загрози. Нагадаємо: прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу пішов на дострокові вибори, розраховуючи зміцнити позиції альянсу з наявних 42 до 48 мандатів. Не в останню чергу, військова операція "Хмарний стовп" у Секторі Гази, яку ізраїльтяни здійснили восени минулого року, також була спрямована на досягнення цієї мети. Без гідного супротивника на лівому, розпорошеному й деморалізованому фланзі це видавалося доволі простою, суто технічною справою.

Втім, результати виборів виявилися далекими від очікуваних. Альянс втратив 11 місць, отримавши у підсумку лише 31. Друге місце з 19 мандатами посіла нова політична сила Єш Атід (Є майбутнє) на чолі з імпозантним телеведучим Яіром Лапідом. А з правого боку на п'яти альянсу, отримавши 12 місць, наступає національно-релігійна партія Єврейський дім на чолі з Нафталі Беннеттом - палким прихильником єврейських поселень на окупованих територіях і противником тих, "хто намагається перетворити Ізраїль у державу для всіх громадян". Отже, Яір Лапід і Нафталі Беннетт стали головними бенефіціаріями цих виборів. До речі, відсутність із боку лівих сил потужної альтернативної постаті, яка б могла на рівних конкурувати за посаду прем'єр-міністра, також зіграла свою негативну роль для правлячого альянсу. Виборець Лікуду, заколисаний рейтингами та прогнозами аналітиків про неминучість перемоги Нетаніягу, залишився вкрай неактивним.

Партія Авода, яка пасла задніх у Кнесеті 18 скликання, маючи там 8 мандатів, збільшила своє представництво до 15 і рішуче заявила про свою опозиційність. Збільшив свою присутність і соціал-демократичний блок Новий рух-Мерец, що привабив потенційних виборців чіткою ідеологічною програмою. Ціпі Лівні, яка залишила Кадіму й утворила нову політичну силу Га-Тнуа (Рух), виборола 6 місць. ШАС втримав свої позиції, на 2 місця більше отримала релігійна партія Яхадут га-Тора - кількість мандатів збільшилася з 5 до 7. Арабські партії Балад, Об'єднаний арабський список та арабо-єврейський блок Хадаш зберегли свої мандати.

Там, де є переможці, є й переможені. В цьому Кнесеті така доля спіткала Кадіму, яка обвалилася з 28 до 2 парламентаріїв. Напевно, якщо не станеться дива, цей проект можна буде невдовзі закривати. Піднесення та падіння Кадіми ще раз унаочнює скороминучість так званих третіх сил, які намагаються грати на втомі виборців від протистояння Лікуда й Аводи.

У підсумку праві та релігійні партії отримали 61 мандат, тоді як ліві та центристи - 59. Нетаніягу, швидше за все, залишиться на посаді прем'єр-міністра, але простору для політичного маневру практично
не матиме. Перемога Нетаніягу вже названа "пірровою" та "гіркою", а його самого експерти охрестили "людиною минулого".

Які уроки можна винести з цих виборів, і які нові тренди вони виявили?

Перш за все, останні вибори засвідчили, що Нетаніягу поки що залишається безальтернативним лідером, і, отже, боротьба йде, швидше, не за посаду прем'єр-міністра, а за те, який уряд він очолить - центристський чи правий. Якщо уряд правішатиме, то політична криза на тлі погіршення економічної ситуації майже неминуча. Тому стратегічна мета прем'єра - формування якомога ширшої коаліції, щоб її політична доля не залежала від одноосібних примх та амбіцій партнерів. Для цього необхідно отримати голоси Єш Атід і згоду Яіра Лапіда. Останній уже висунув умови для початку переговорів про коаліцію - рівність у розподілі суспільного тягаря, або, інакше кажучи, - призов до армії ортодоксів, що вкрай болісно сприймається релігійними групами, скорочення міністерських посад та початок переговорів із палестинцями. Подейкують, що для посилення своїх позицій Єш Атід розпочав активні консультації з Кадімою про об'єднання. У разі успіху фракція матиме 21 багнет, тобто стільки ж, скільки й Лікуд без Бейтейну. Це значно посилить її позиції під час коаліційних переговорів. Ну і ще одна дрібничка - забути про обіцянку Я.Лапіда не мати нічого спільного з ультраправим Н.Беннеттом.

Далі. Соціальний протест літа 2011 р. з наметовим містечком на бульварі Ротшильда в Тель-Авіві виявився бомбою сповільненої дії. Незадоволення економічною політикою уряду нікуди не ділося, воно каналізувалося у протестні голоси середнього класу, що масово пішов на виборчі дільниці. Можливо, голоси розподілилися не так, як хотілося активістам. Єврейський дім - це також партія середнього класу. Захист інтересів соціально незахищених груп, на що зробили ставку Авода й ШАС, виявився електорально менш привабливим.

Отже, ці вибори дали можливість по-новому подивитися на виборця середнього класу, якому потрібне не соціальне, а доступне і якісне житло, не дешевий громадський транспорт, а зниження цін на пальне. Цей виборець загалом не проти утворення Палестинської держави, але не готовий про це думати тепер, він воліє відкласти це на потім - до кращих часів. Водночас його бентежить міжнародна ізоляція Ізраїлю, що поглиблюється, та постійне балансування на межі війни з Іраном, але він не бачить прийнятних варіантів цьому зарадити. Драматичні зміни в сусідніх країнах лише додають невпевненості в майбутньому. З огляду на це не слід очікувати проривів або якісно нових підходів у близькосхідному мирному процесі. У кращому разі, якщо Я.Лапід таки стане міністром закордонних справ, як дехто прогнозує, можна буде говорити про поновлення мирного процесу.

Ну і, зрештою, тренди. Оптимісти говорять про кардинальну зміну політичного ландшафту Ізраїлю протягом найближчого десятиліття у зв'язку з появою такої харизматичної постаті, як Яір Лапід. Мовляв, традиційний поділ на два політичні блоки, в якому релігійні ультраортодоксальні партії мали свою "золоту акцію", вже не є актуальним, і йдеться про формування нового соціального порядку, в якому вододіл пролягатиме між релігією та світськістю. Песимісти кивають на долю Кадіми і твердять, що немає нічого нового під сонцем. Ну а реалісти пропонують Біньяміну Нетаніягу утворити нову партію під назвою Єш Граніт і водночас підвищити ціни на стоматологію. Принаймні чимала фракція ізраїльського середнього класу почуватиметься добре.