Мрія до президентства доведе - Міжнародна політика - dt.ua

"Мрія" до президентства доведе

29 листопада, 16:06 Роздрукувати Випуск №46, 1 грудня-7 грудня

На виборах глави держави в Грузії перемогла ставлениця влади.

Саломе Зурабішвілі © Мзія Саганелідзе / Луна Кавказу

28 листопада 2018 року в Грузії відбувся другий тур президентських виборів. У боротьбі за посаду зійшлися формально незалежна кандидатка Саломе Зурабішвілі, яку підтримує чинна партія влади "Грузинська мрія", і представник опозиції Грігол Вашадзе, який представляє інтереси так званих мішистів — прибічників колишнього президента Грузії М.Саакашвілі. За даними грузинської ЦВК, яка опрацювала майже 100% бюлетенів, із результатом 59,52% голосів перемогу на виборах здобула Зурабішвілі. Саме вона стане останнім президентом Грузії, обраним прямим голосуванням на загальнонаціональних виборах, — адже з 2024 року конституційна реформа позбавляє громадян такого права. За Вашадзе проголосували 40,48% виборців. При цьому він зазнав поразки в найбільших містах держави — Тбілісі, Кутаїсі, Батумі.

Таким чином, протистояння "мрійників" і "мішистів" у боротьбі за президентське крісло завершилося перемогою перших. Звичайно, в умовах позбавлення президента реальних повноважень, що передбачено реформованою Конституцією, контроль над цією посадою має менше практичне значення. Втім, символічно, що "Грузинська мрія" фактично зберегла його. Це означає, що попри всю складність внутрішньополітичної ситуації та невдоволення населення політикою чинної влади, яке набувало форми масових протестів, влада все ще має підтримку громадян. Скандали й звинувачення в корупції, авторитаризації та бюрократизації системи державного управління не позбавили "Грузинську мрію" її прибічників. Тому зважаючи на те, що цю президентську кампанію політики розглядають насамперед як генеральну репетицію перед виборами до парламенту 2020 року, опозиція повинна серйозно замислитися — що вона може змінити у своїй стратегії, щоб здолати опонентів?

Природно, що учасники виборчих перегонів по-різному оцінили їхній результат. Переможці традиційно закликають громадян до поміркованості та об'єднання на благо Грузії. При цьому наголошується, що виборчий процес продемонстрував високий рівень демократичності держави, а її подальший розвиток потребує всіх наявних робочих рук та інтелектуальних ресурсів. Тому після оголошення результатів політичні суперечки мають бути відкладені до наступних виборів. Коментуючи дані опитувань і ЦВК, сама Зурабішвілі назвала їх перемогою насамперед громадянського суспільства. Вона заявила: "…всі разом ми зреклися минулого, того, що завадило б прогресу Грузії. Наш вибір — мирна стабільна Грузія. Я хочу вести діалог із тими, хто не голосував за мене. Ми всі — громадяни однієї маленької країни, ми живемо в одній державі, ми повинні її об'єднати і заспокоїти".

Прем'єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе також привітав грузинів із черговою перемогою. На його думку, перебіг і результати голосування в черговий раз засвідчили, що "Грузія — це демократія, яка відбулася".

Риторика опозиції відрізняється. Надзвичайно різку заяву зробив колишній президент Грузії М.Саакашвілі. Це й не дивно, оскільки саме для нього оприлюднені результати найбільш неприйнятні, бо унеможливили його повернення в грузинську політику. Після втрати влади Саакашвілі був змушений покинути батьківщину. Навздогін проти нього відкрили низку кримінальних справ, через що він не може поки що повернутися до Грузії. Втім, Вашадзе обіцяв у разі своєї перемоги припинити те, що прибічники Саакашвілі вважають політичними репресіями проти колишнього очільника держави. Дехто вбачав саме в цьому основну мету "мішистів" на цих виборах — домогтися повернення свого харизматичного лідера до Грузії і убезпечити його від переслідувань правоохоронних органів. А далі, мовляв, він уже розбереться, як перемогти "Грузинську мрію" на парламентських виборах і повернути владу. Але тепер перспектива тріумфального повернення до Грузії та продовження там політичної кар'єри для колишнього президента стає примарною. Тому відразу після оприлюднення перших результатів екзитполів Саакашвілі закликав своїх прибічників виходити на акції протесту з вимогою провести дострокові парламентські вибори. Він вимагав від армії та поліції дистанціюватися від влади — "кримінальної мафіозної банди".

Втім, навряд чи йому вдасться повторити свій успіх, досягнутий у рамках Трояндової революції. Навіть однодумці не в захваті від таких різких заяв. Передвиборний штаб Вашадзе наголошує на численних порушеннях у рамках виборчого процесу. Але щодо подальших дій переможений кандидат хоче проконсультуватися з соратниками і лише на основі колегіального рішення розробляти план подальшої боротьби. Заяви Саакашвілі Вашадзе назвав особистою позицією однієї людини. А прибічники влади взагалі висловили сумнів у тому, що Саакашвілі може адекватно сприймати ситуацію в Грузії.

Хай що каже опозиція, але перемога Зурабішвілі не стала великою несподіванкою — її передрікали соціологічні опитування. Вона була зумовлена низкою чинників. Політикиня не має потужного негативного бекграунду. Найгірше, в чому її звинувачували, — це неоднозначне висловлювання про події 2008 року. Коментуючи причини російсько-грузинського конфлікту, вона спочатку заявила, що грузинська влада несе відповідальність за ескалацію, бо піддалася на російську провокацію. Втім, згодом Зурабішвілі роз'яснила свою позицію, заявивши, що жодним чином не виправдовує Москви, але вважає, що непродумані дії тодішнього керівництва в Тбілісі зіграли на руку агресивним планам Кремля. Звичайно, не всіх задовольнило таке пояснення, але частина електорату прийняла його. А тим часом "російський" чинник не грав на руку й конкурентові Зурабішвілі, адже Вашадзе до подій 2008 року взагалі мав російське громадянство і бізнес-інтереси в РФ. Також на його кандидатурі позначився негатив, який чимала частина грузинського суспільства досі має проти Саакашвілі. Попри важливі досягнення останнього в реформах у Грузії, його правління ознаменувалося авторитарними методами управління. На сьогодні колишній президент залишається неоднозначною постаттю, через що перспектива його повернення на грузинську політичну арену в разі перемоги Вашадзе виклика́ла негативну реакцію частини населення.

Іншим чинником успіху Зурабішвілі стала підтримка правлячої партії "Грузинська мрія". До першого туру виборів влада дотримувалася певної дистанції від кандидата, про підтримку якого заявила. Але в листопаді ситуація докорінно змінилася. Обличчя чільних "мрійників", зокрема лідера партії мільярдера Бідзіни Іванішвілі, з'явилися на агітаційних плакатах. За кілька днів до другого туру уряд Грузії виступив з ініціативою списати банківські борги для понад 600 тисяч громадян. Впливові неурядові організації, які здійснювали спостереження за передвиборним процесом, побачили в цьому ознаки підкупу виборців — масштабного і безпрецедентного порушення. До таких думок підводив той факт, що погашення боргів громадян мало здійснюватися за рахунок фонду "Карту" того ж таки Іванішвілі. Тобто популярна ініціатива мала асоціюватися із цим політиком, а через нього й із Зурабішвілі. Тож застосування адміністративного ресурсу також заклало фундамент для перемоги "мрійників".

Як у таких умовах розвиватимуться події в Грузії — покаже час. Адже опозиція в будь-якому разі не збирається складати зброю. Інше питання — який ступінь контролю матиме "Грузинська мрія" над посадою президента. Незалежність Зурабішвілі як політика в останні роки може викликати лише посмішку: вона послідовно рухалася в фарватері політичної сили Іванішвілі. Але експерти припускають, що її особисті якості й конфліктний характер можуть негативно позначитися на співпраці з партією влади. Це не стане для останньої якимось новим прецедентом. Попередній президент Грузії Георгій Маргвелашвілі був обраний на посаду саме як представник "Грузинської мрії", але в останні роки також щодо ключових політичних питань мав особливу позицію.

Можна впевнено стверджувати, що незмінною залишиться проєвропейська орієнтація Грузії. Це було ключовою тезою обох кандидатів у президенти. Проте реалізація цих зовнішньополітичних амбіцій Тбілісі нині зазнає впливу потужних зовнішніх чинників, зокрема регіональної політики Російської Федерації і Сполучених Штатів Америки.

Російська загроза залишається актуальною проблемою для Грузії. Москва не готова залишити в спокої свою південну сусідку. Вона застосовує широкий інструментарій методів тиску на Тбілісі. Російська військова присутність у Кавказькому регіоні посилюється, в тому числі на територіях самопроголошених Абхазії та Південної Осетії. Паралельно Росія активно контактує з певними грузинськими політичними силами (насамперед із партією Н.Бурджанадзе "Демократичний рух — Єдина Грузія"), намагаючись посилити свої позиції в цій країні. Втім, надії Тбілісі на успішну протидію російській агресії та реалізацію інтеграційного потенціалу зміцнюються з поверненням американського інтересу до регіону. Нині він викликаний передусім іранською проблемою: Вашингтон прагне домогтися дієвої ізоляції Тегерана і посилити свої позиції біля його кордонів. Це своєю чергою активізує контакти адміністрації Д.Трампа з країнами Південного Кавказу, про що свідчить низка візитів американських високопосадовців до регіону в жовтні 2018 року.

Звичайно, реалізована в Грузії конституційна реформа істотно скоротила повноваження президента, особливо у сфері зовнішньої політики. Таким чином, російська загроза й американські ініціативи меншою мірою формуватимуть порядок денний президентки Зурабішвілі, ніж її попередників. Утім, ці чинники свідчать про неспокійний характер регіонального середовища, в якому перебуває Грузія. Це своєю чергою актуалізує необхідність забезпечення внутрішньої стабільності в державі — задля адекватного реагування на зовнішні загрози. І саме в досягненні такої стабільності роль нового президента має стати надзвичайно важливою.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво