Людина і стіна, які розділяють країну - Міжнародна політика - dt.ua

Людина і стіна, які розділяють країну

13 січня, 16:18 Роздрукувати Випуск №1, 12 січня-18 січня

8 січня президент Дональд Трамп позачергово звернувся до нації, що зазвичай робиться для оголошення початку військової кампанії або під час загальнонаціональної кризи. 

Саме такою він намагається подати ситуацію з нелегальною імміграцією з півдня, а також власну неспроможність дійти компромісу з демократами у Конгресі.

"Тотальним марнуванням часу" охарактеризував наступного дня голова держави свою чотирнадцятихвилинну зустріч зі спікером Палати представників та лідером демократичної меншості Сенату після їхньої категоричної відмови підтримати його нав'язливу ідею відгородитися від Мексики стіною завдовжки 1,6 тис. км (майже половина загальної лінії кордону) і вартістю 5,7 млрд дол. в обмін на розблокування процесу асигнування коштів на діяльність уряду. Як компроміс демократи пропонували виділити 1,3 млрд дол. на посилення безпеки кордону, зокрема вдосконалення систем спостереження та зміцнення наявних захисних споруд.

Хоча створення конфліктних ситуацій і підвищення ставок у боротьбі — невід'ємні риси господаря Білого дому, схоже, цього разу ним керують три цілком раціональні цілі. Щойно здобута демократичною партією на проміжних виборах у листопаді більшість у Палаті представників почала виконання своїх обов'язків, як вимушена піти в оборону. Так у демократів буде значно менше часу піддавати обструкціям спонтанні рішення, як, наприклад, про виведення військових контингентів із Сирії та Афганістану, а також розкручувати маховик, пов'язаний із розслідуванням втручання Кремля у виборчу кампанію 2016 року. Бойові дії спрямовані й на гуртування навколо президентського порядку денного однопартійців. Голова юридичного комітету Сенату Ліндсі Грем уже заявив, що "коли ми ослабимо президента, то це кінець його президентства і кінець нашої партії". Стіна має стати й подарунком ядру Трампового електорату, який вважає питання нелегальної імміграції найнагальнішою проблемою. Так, напередодні проміжних виборів для 75% республіканців проблема нелегальної імміграції стояла на першому місці (опитування PEW Research Center). І не випадково, адже приблизно 8 млн із 10 млн нелегалів, які перебувають у Сполучених Штатах, працюють на тих низькооплачуваних роботах, які б в іншому випадку могли дістатися фермерам та "блакитним комірцям". 

Але ж вони вже перебувають в країні, і їх не зупинити майбутньою стіною. Попри те, що торік до США потрапило 396 тис. нелегалів (на 90 тис. більше, ніж у 2017 році), статистика свідчить про кардинальне зменшення їх припливу за останні двадцять років (у 2000 р. цей показник сягнув 1,6 млн осіб). До того ж більшою проблемою є ті, хто потрапив у країну легально, але працює, не маючи робочої візи, чи прострочив дозволені терміни перебування в країні.

Як і в переддень виборів до Конгресу, коли в медійному порядку денному Трампа домінував караван, куди затесалися "злочинці та невідомі особи з Близького Сходу" (див. DT.UA № 40 "Вибір розділеної Америки"), він знову вдався до маніпуляцій, намагаючись пов'язати нелегалів зі злочинністю, трафіком наркотиків і зброї. Прес-секретарка Білого дому навіть заявила, що так до США потрапляють і терористи, хоча жодного факту на користь цього не було названо. Справді, згідно з даними Агентства боротьби з наркотиками, більшість цих речовин потрапляє з південного напрямку, але їх левова частка переправляється не пустелею й малонаселеними місцинами, а, власне, через офіційні пункти пропуску. Тож і в цьому разі масивна сталева забаганка Трампа мало чим може послабити загрози.

41% американців підтримує ідею побудови додаткової стіни, але тільки 35% погоджуються витратити на неї кошти з бюджету країни, тобто з кишені платників податків. Схоже, різницю становлять ті, хто повірив у нездійсненну обіцянку, що витрати покриватимуть мексиканці. Аби вийти з пікантної ситуації, Трамп вдався до риторичного прийому — буцім південні сусіди таки заплатять за стіну, але не безпосередньо, а тими "мільярдами додаткових доларів", які США отримають внаслідок підписання нової угоди про зону вільної торгівлі між США, Мексикою та Канадою. Дарма що Конгрес ще не погодив угоду, тим більше невідомо, коли обіцяні гроші потраплять на рахунки казначейства.

Нинішнє "закриття" уряду вже сягнуло історичного рекорду, поставленого в 1996 році (21 доба), й зачепило 800 тис. державних службовців, які не отримують зарплатні. Крім тих, кому не змогли оплатити рахунків бюрократи, негативні економічні наслідки поки що відчули на собі лише кілька великих компаній, які, з огляду на закриття Комісії з цінних паперів та бірж, мусили змінити свої плани щодо первинного розміщення акцій. Втім, агенція Fitch попереджає, що кредитний рейтинг країни (зараз — "ААА") у березні може бути знижений, зважаючи на туманні перспективи коригування "боргової стелі".

Додати невизначеності може реалізація Трампом погрози запровадити надзвичайний стан, що дозволить використати на будівництво стіни кошти міністерства оборони. Такий крок, окрім загострення політичної ситуації, викличе судові позови, які ставитимуть під сумнів розширені повноваження виконавчої влади, що слугуватиме небезпечним прецедентом.

Втім, є й інші приводи для занепокоєння, оскільки, за неофіційною інформацією, до кінця лютого має бути представлений звіт спеціального прокурора Роберта Мюллера щодо зв'язків Трампа і його команди з Кремлем. Хоча всі передані досі до суду справи закінчилися обвинувальними вироками, стосовно самого господаря Білого дому є лише опосередковані зачіпки. Останнім епізодом, який набув розголосу, став факт передачі керівником виборчої кампанії Трампа Полом Манафортом внутрішньопартійних даних передвиборчих опитувань громадянинові РФ Костянтину Килимнику, пов'язаному з російською розвідкою, а також обговорення з ним якогось "мирного плану врегулювання конфлікту в Україні". Чи здобув пан Мюллер докази того, що ці опитування передавалися для коригування кампанії підтримки Трампа Кремлем, та чи мали на меті неодноразові "обговорення мирного плану" вивести Росію з-під санкцій і вплинули на рішення вилучити з передвиборної програми кандидата у президенти пункт про постачання Україні летальної зброї, може стати відомо під час фінальних судових засідань в окремих справах 8 лютого і 5 березня.

На 15 січня заплановано сенатські слухання із затвердження на посаді генпрокурора Вільяма Барра, якого вважають лояльним до президента, а в березні з посади йде заступник генпрокурора Род Розенстайн — наразі найвищий посадовець, що курирує розслідування спецпрокурора. Тож у президента з'являється шанс спробувати локалізувати негативні наслідки результатів розслідування руками пана Барра.

Привнесена Трампом у Білий дім культура безкомпромісності, волюнтаризму та імпульсивності стає ще більшою проблемою на тлі кадрових пертурбацій. Показово, що аналітичний підрозділ журналу the Economist помістив США на 25 місце у своєму Індексі демократій. Причому найслабшим показником визнано функціонування уряду. Твіттер-допис Трампа з новиною про якнайшвидший вихід американських військових із Сирії став несподіванкою не лише для союзників із коаліції, а й для, власне, міністра оборони, який відреагував на це зверненням про відставку. У листі до глави держави, позбавленому протокольних форм вдячності, Джеймс Меттіс піддав критиці його світогляд і манеру поведінки: "Я вважаю, що ми мусимо бути рішучими й однозначними у нашому підході до тих країн, стратегічні інтереси яких дедалі більше суперечать нашим. Зрозуміло, що Китай і Росія, наприклад, хочуть сформувати світ відповідно до своїх авторитарних моделей — здобувши право вето на економічні, дипломатичні та безпекові рішення щодо інших країн, — просувати свої власні інтереси за рахунок своїх сусідів, Америки і наших союзників. Ось чому ми повинні використовувати всі інструменти американської потуги для забезпечення спільної оборони". Цей пасаж, серед іншого, дає й розуміння ціннісних та ідеологічних мотивів підтримки України, яка для вже колишнього міністра оборони не губилася серед більш нагальних і важливих пріоритетів національної безпеки.

Разом із головою адміністрації Білого дому генералом Джоном Келлі, який ще раніше оголосив про свої наміри залишити посаду, Джеймс Меттіс був тим важелем, котрий забезпечував належне функціонування механізмів вироблення і реалізації безпекових та ключових зовнішньополітичних рішень, а також слугував надзвичайно важливою єднальною ланкою між Сполученими Штатами та їхніми союзниками. Радник із питань національної безпеки наче позбувся найавторитетнішого конкурента у своїй сфері, але навряд чи зможе цим скористатися. З одного боку, не маючи такої ваги, як у бойового чотиризіркового генерала, він став лише одним із багатьох, хто конкурує за увагу норовливого боса. З іншого — Джон Болтон звів до мінімуму внутрішні дискусії зі стратегічних питань політики, планів їх реалізації, а також не користується встановленими механізмами міжвідомчої взаємодії. Фактично, монополізувавши вироблення безпекової політики, він позбувся й сили, яку дає консенсусна модель прийняття рішень. Відтак йому самому довелося виправляти "сирійську ситуацію", що й виникла завдяки особливостям особистості президента, але не була врівноважена належними запобіжними механізмами. І якщо ізраїльські союзники залишилися задоволені "уточненими", читай — зміненими, планами виходу з Сирії, то в Анкарі роз'яснення Джона Болтона викликали серйозне роздратування, адже там сподівалися "вирішити" курдську проблему на сирійських теренах. Тож тепер, коли з урядової сцени зійшли два поважних генерали, радникові з питань національної безпеки та державному секретарю доведеться докладати ще більше зусиль, аби спонтанні, навіть правильні в цілому рішення можна було реалізовувати якщо й не екологічно, то бодай із найменшими супутніми втратами.

Перед Білим домом стоїть складне завдання — знайти нового очільника для "найбільшої корпорації світу", чиї погляди збігалися б зі світобаченням та стилем Дональда Трампа. Вже відхилили пропозиції колишній сенатор Джон Кайл, який до виборів замінив у Конгресі Джона МакКейна, що торік помер, а також чотиризірковий генерал у відставці Джек Кін, який вчинив так вдруге з часу президентських перегонів 2016 року. Сам Трамп спростував чутки про розгляд кандидатури Джима Вебба, колишнього сенатора-демократа, який у часи каденції Рональда Рейгана був міністром ВМС США. Медіа розглядають кандидатури сенатора Ліндсі Грема, що з лютого критика Трампа поступово перетворився на одного з найвідданіших його прихильників. Колишній чотиризірковий генерал і голова ЦРУ часів Барака Обами Девід Петреус міг гармонійно вписатись у військову структуру, але ж цей архітектор успіху іракської стратегії може стати для президента своєрідним de ja vu, оскільки дотримується таких самих поглядів на світ і стратегію Америки, як і Джеймс Меттіс. Серед імовірних кандидатів значиться й сенатор Том Коттон, член комітетів з розвідки та збройних сил, який до того ж розглядався адміністрацією Білого дому як заміна Майклу Помпео, що перейшов із ЦРУ до Державного департаменту. Він поділяє погляди Трампа на іранську загрозу, тоді як у питаннях Сирії, Афганістану й важливості союзників більше дотримується традиційно республіканської лінії.

Втім, не виключений і варіант, що вибір зупиниться на тимчасовому виконувачеві обов'язків міністра Патріку Шанахану, який із 2017 р. обіймав посаду заступника міністра оборони. Хоча йому явно бракує досвіду у сфері національної безпеки, адже до Пентагону Патрік потрапив із виконавчих щаблів корпорації Boeing, його погляди й технократичний стиль можуть спрацювати як перевага над більш бувалими кандидатами. Він уже встиг окреслити своє бачення світу, зокрема щодо повернення змагань з великими потугами — Росією і Китаєм, необхідності посилення НАТО через військову присутність у країнах Балтії та Польщі, а також запевнив азійських союзників у незмінній підтримці "архітектури безпеки Тихоокеанського регіону".

Політичний сезон нового року почався доволі динамічно і обіцяє бути захопливим та місцями драматичним, принаймні це гарантує характер найбільш незвичного президента США, який комфортно почувається в хаосі, ним самим і створеному ж.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво