Лист у Гаагу

Київ продовжує добиватися справедливості в судах, прагнучи покарати Росію за порушення міжнародного права та збройну агресію проти нашої країни. Відповідно до процедурних правил, сьогодні Україна відправляє в Гаагу, де засідає Арбітражний трибунал, меморандум у справі про незаконне захоплення Росією в листопаді 2018 року трьох військових кораблів і 24 членів їхніх екіпажів у районі Керченської протоки.

У документі на більш як сто сторінок Київ виклав свою правову позицію, надав докази порушення РФ Конвенції ООН з морського права, а також прописав свої вимоги. Вони полягають у такому. По-перше, Кремль повинен припинити кримінальні справи стосовно українських моряків. По-друге, надати нашій країні запевнення, що в майбутньому Росія не порушуватиме імунітет військових кораблів. По-третє, Москва повинна виплатити компенсацію (яка може становити кілька мільйонів доларів) Україні, ВМСУ та морякам.

У Гаазі Київ добивається, щоб суд визнав порушення Російською Федерацією статті 32 Конвенції, відповідно до якої військові кораблі та їхні екіпажі мають абсолютний імунітет і в територіальних водах, і в нейтральних. Це означає: іноземні держави не можуть їх заарештовувати, затримувати і судити. Таким чином, захоплення та обстріл Росією кораблів, які законно здійснювали мирний перехід, а також затримання моряків - пряме порушення положень Конвенції.

Нагадаємо, що 25 листопада 2018 року в районі Керченської протоки російські військові обстріляли й захопили разом із екіпажами катери "Бердянськ" і "Нікополь", а також буксир "Яни Капу", які прямували з Одеси в Бердянськ. Кілька українських моряків під час атаки росіян отримали поранення. Екіпажі кораблів були арештовані й перевезені в російські СІЗО: Росія обвинуватила 24 моряків у кримінальному злочині - незаконному перетині кордону, що загрожує їм тюремним ув'язненням на термін до шести років.

Після рішення України звернутися з позовом на РФ у міжнародні судові інстанції, у травні минулого року Міжнародний трибунал із морського права прийняв наказ про застосування тимчасових заходів. Відповідно до нього, Москва була зобов'язана негайно звільнити українських моряків і повернути кораблі нашій країні. Однак Кремль зволікав із виконанням наказу суду.

Лише у вересні минулого року в результаті погодженого Києвом і Москвою обміну (під час якого росіянам було передано колишнього бойовика та одного з ключових свідків у справі про катастрофу MH17 Володимира Цемаха) члени екіпажів повернулися додому. У листопаді Росія передала Україні й кораблі. Але з моряків так і не знято обвинувачення: їм лише змінили запобіжний захід із утримання під вартою на особисті зобов'язання. А передані Україні кораблі, розграбовані під час вимушеного перебування в окупованій Керчі, в Росії, як і раніше, мають статус речових доказів.

Після того, як українська делегація відішле електронною поштою свій меморандум, у РФ є три місяці, щоб підготувати свої заперечення щодо нього. Уже сьогодні можна з упевненістю сказати, який шлях оберуть росіяни, оскільки вони не вирізняються оригінальністю і в судах, у яких розглядаються міждержавні спори, йдуть второваною раніше стежкою. Швидше за все, Москва й цього разу скористається своїм правом, щоб оскаржити юрисдикцію суду.

Ще в період роботи Міжнародного трибуналу з морського права за зверненням України про застосування тимчасових заходів проти Росії позиція росіян полягала в тому, що судді не можуть приймати цей позов, оскільки військова діяльність не входить у сферу їхньої компетенції. У російському МЗС вважали, що такі питання треба розглядати в рамках міжнародного гуманітарного права, а не морського. Цього ж погляду в Москві дотримуються й тепер, що, втім, не заважає росіянам розглядати українських моряків не як "військовополонених", а як "порушників кордону".

Позиція ж Києва полягає в тому, що у справі про затримання українських військових кораблів та членів їхніх екіпажів питання визначення юрисдикції не можна вирішити окремо від розгляду справи по суті.

Якщо суд погодиться з аргументами України, то росіянам необхідно буде подати свій контрмеморандум упродовж шести місяців після рішення Арбітражу відхилити їхні заперечення стосовно юрисдикції суду. З таким розвитком подій у Києві очікують, що вердикт у справі оголосять десь у середині 2022 року. Але якщо в Гаазі погодяться з аргументами Росії розділити процес на дві стадії, то наша делегація отримає ще три місяці на підготовку відповіді на російські заперечення. Сам же процес може тривати ще років п'ять.

Важко сказати, котрому з двох варіантів віддасть перевагу суд. Але абсолютно точно, що ігри з виконанням наказу Міжнародного трибуналу з морського права і його очевидна затримка ускладнили становище РФ в Арбітражному трибуналі: судді не люблять, коли зволікають із виконанням їхніх рішень.

Завдання Києва - не програти процес, у якому в нього є всі шанси виграти в Москви. Попри періодичні підозри в готовності Банкової "злити" справи проти Росії в міжнародних судах, поки що Київ робить усе необхідне для того, аби добитися в Гаазі справедливості. Проте українська влада діє за якоюсь спотворено-суперечливою логікою.

Адже тоді як українська дипломатія намагається через міжнародні судові інстанції притягти РФ до відповідальності за захоплення суден і їхніх екіпажів, ДБР розслідує кримінальну справу про проходження кораблів ВМС України через Керченську протоку в листопаді 2018 року і підозрює попереднє керівництво України - екс-президента Петра Порошенка та колишнього секретаря РНБО Олександра Турчинова, а також командувача ВМС України Ігоря Воронченка у держзраді. Росіяни використовують дане розслідування ДБР для посилення своєї аргументації в Арбітражі. А це погіршує позицію України в суді.

Всі статті автора читайте тут.