ЛАТВІЯ. Ризький бальзам на українські рани

Країни Балтії як ніхто інший в Євросоюзі усвідомлюють загрозу, що йде від Росії. Попри членство в ЄС і НАТО, три балтійські держави не почуваються в безпеці й усвідомлюють, що їхні столиці може бути блискавично захоплено збройними силами РФ у разі відповідного рішення Кремля.

Регулярні демонстративні польоти російської авіації та присутність військових кораблів РФ поблизу кордонів балтійських республік, як і сумніви депутатів Держдуми в легітимності визнання Держрадою СРСР незалежності Латвії, Литви й Естонії аж ніяк не сприяють налагодженню "дружнього діалогу" Риги, Вільнюса й Таллінна з Москвою.

Читайте про вплив Росії на інші країни-члени Євросоюзу в проекті "Викрадення Європи".

Голос столиці

На відміну від багатьох європейських столиць, які підтримують територіальну цілісність нашої країни, але через побоювання зіпсувати відносини з Москвою відкрито не осуджують агресивних дій РФ проти України, Рига неодноразово й недвозначно демонструвала свою позицію.

"Вторгнення російської армії в Україну говорить про те, що Росія показала своє справжнє обличчя. Російські геополітичні амбіції реалізуються силовим шляхом. Латвія закликає НАТО прийняти рішення про підтримку питання посилення української армії", - заявив у серпні минулого року тодішній міністр оборони Латвії, а нині президент країни Раймондс Вейоніс.

"Ситуація в Україні показує нам, на жаль, що Росія - наш противник, а не партнер", - написав він у Twitter у березні цього року.

"Агресія Росії проти України та її поведінка в регіоні, зокрема нарощування військової сили, являє собою загрозу для європейської безпеки, а також для безпеки країн Скандинавії й Балтії. Країни Північної Європи та Балтії зустрінуть ці загрози об'єднаним фронтом", - йдеться в спільній заяві глав МЗС восьми держав від 3 вересня ц.р., підписаній зокрема й міністром закордонних справ Латвії Едгаром Рінкевичем.

Глава латвійської дипломатії неодноразово наголошував, що міжнародне співтовариство не повинно закривати очі на незаконну анексію Криму та повертатися до колишнього рівня відносин із РФ. "Ми вважаємо Крим українською територією, а Росія - своєю. Чи бачимо ми тут швидке рішення? Ні. Ми не можемо й не сміємо знімати це питання з міжнародного порядку денного", - заявив Е.Рінкевич в інтерв'ю агентству BNS у липні 2015 р.

Представники латвійської влади єдині в оцінці дій Росії та підтримці європейських санкцій проти неї. Ба більше, Рига виступає за їх посилення у разі серйозної ескалації на Сході України й зламування Мінських угод. І хоча рік тому Латвія підтримала секторальний пакет санкцій скріпивши серце, розуміючи, що відповідні російські заходи боляче вдарять по деяких латвійських галузях, нині побоювання за національну безпеку переважують комерційні інтереси.

У січні 2015-го, після обстрілу проросійськими бойовиками Маріуполя, глава латвійського уряду Лаймдота Страуюма виступила за запровадження Євросоюзом додаткових санкцій проти РФ. У той час як представники Іспанії, Люксембургу, Греції закликали "не дестабілізувати Росії", прем'єр Латвії наголошувала, що за останніми подіями в Україні не можна просто спостерігати з боку, тому в ЄС немає іншого шляху, ніж реагувати запровадженням санкцій. "Ми не можемо називати все це окремими терактами. Це війна", - заявила Л.Страуюма.

"Європейський Союз не повинен скасовувати санкції проти Росії, поки Москва продовжує ігнорувати зобов'язання, прописані в Мінських угодах", - заявила в червні цього року спікер латвійського сейму Інара Мурнієце.

Рига, як і решта балтійських республік, розуміючи непорівнянність можливостей своїх армій з могутністю збройних сил РФ, наполегливо закликає союзників по НАТО посилити присутність альянсу в Балтії. У відповідь на стурбованість своїх членів НАТО в рамках Плану дій з підготовки, який призначений для стримування загроз агресії, що йдуть від Росії та терористичних організацій, у червні ц.р. прийняла рішення щодо створення в Латвії, Литві, Естонії, Польщі, Румунії й Болгарії шести малих штабів альянсу для координації дій військових підрозділів країн і міжнародних сил.

Латвія, Литва, Естонія, Польща й Чехія уклали цього літа договір з Європейським оборонним агентством про купівлю боєприпасів для протитанкової зброї. Ще торік латвійське оборонне відомство прийняло рішення придбати у Великобританії 123 одиниці гусеничної бронетехніки. Для ополчення призначено вісім сотень протитанкових гранатометів Carl Gustaf. Улітку цього року уряд Латвії розпочав переговори зі Сполученими Штатами про розміщення на території республіки важкої військової техніки, що, як очікується, має прибути на Адажську базу вже цієї осені.

Під приводом запобігання незаконній міграції й контрабанді Латвія має намір зміцнити кордон із Росією та побудувати на окремих його ділянках стіну, витративши на цей проект 17,5 млн євро. І хоча представники Держприкордонохорони Латвії пояснюють, що огородження встановлюватимуть у місцях, де висока ймовірність "випадкового перетинання" кордону грибниками та ягідниками, можна припустити, що латишів значно більше турбує, щоб на їхню територію "випадково" не забрели "зелені чоловічки".

Енергетика

Мінеральне паливо, нафта й продукти їхньої перегонки становлять 88% імпорту, що надходить до Латвії з Росії. Країна на 100% залежить від імпорту російського газу. "Газпрому" належить 34% компанії Latvijas Gaze, яка займається імпортом, транспортуванням, зберіганням і реалізацією природного газу в Латвії. Інший акціонер - компанія Itera Latvija, що володіє пакетом у 16%, контролюється "Роснефтью". Навесні минулого року, коли відносини європейських країн із Росією почали стрімко погіршуватися через події в Україні, уряд Латвії затурбувався про енергетичну безпеку своєї країни. Прем'єр Л.Страуюма висловлювала тоді впевненість, що країна могла б імпортувати зріджений газ зі США. Розглядали навіть можливість побудувати СПГ-термінал у самій Латвії. Покладали надії й на споруджуваний термінал у Клайпеді (Литва).

Однак у травні нинішнього року заступник голови правління Latvijas Gaze Маріо Нуллмеєр заявив в інтерв'ю Natural Gas Europe, що його компанія не купуватиме в Литви скраплений газ, оскільки "попит на газ у Латвії повністю покривається за рахунок довгострокового контракту з російським "Газпромом". Крім того, повідомив М.Нуллмеєр, російський газ на 8–12% дешевший за норвезький, що поставляється в клайпедський СПГ-термінал. Литовці, які сподівалися, що їхній термінал стане регіональним, дуже розсердилися. "Переговори з Латвією вже почалися, однак вони дуже складні, бо латвійський газовий ринок контролює "Газпром", якому належить значна частка акцій Інчукалнського газосховища. Оскільки Латвія повинна виконувати вимоги Третього енергопакета ЄС лише з 2017 р., ми очікуємо, що вона успішно їх виконає, і після цього буде простіше домовитися щодо газових поставок", - заявив литовський прем'єр А.Буткявічус.

Поки що ж Литві, яка прагне повної незалежності від російських енергоносіїв, важко знаходити спільну мову в цьому питанні із сусідньою Латвією. Свіжоспечений глава Latvijas Gaze Айгар Калвітіс заявив наприкінці серпня в інтерв'ю журналу Ir, що Росія ніколи не шантажувала Латвію газом, і закликав шукати вигоду для країни в нинішній геополітичній ситуації.

Латвія також імпортує з Росії до 20% електроенергії. І хоча завдяки каскаду ГЕС на Даугаві свої потреби країна забезпечує значною мірою самостійно, відключення від російської енергосистеми все-таки може виявитися для балтійської республіки болючим. Росія вже провела тендери на будівельно-монтажні роботи для компенсаційних заходів при відключенні країн Балтії. Як заявив у червні нинішнього року глава ФСК ЄЕС А.Муров, будівництво електромереж при від'єднанні Латвії, Литви й Естонії від російської енергосистеми може обійтися бюджету РФ в 600 млн євро. І хоча бажання Москви покарати балтійців за "ворожий настрій" велике, знайти таку солідну суму за незавидного фінансово-економічного становища Росії буде дуже проблематично.

Торгово-економічні зв'язки

Латвія - одна з трьох країн Євросоюзу, для яких Росія - найважливіший ринок збуту продукції. РФ - другий після Литви імпортер латвійської продукції й посідає четверте місце серед країн, що експортують у Латвію.

Левова частка (88%) у російському імпорті припадає на енергоносії. РФ також поставляє в Латвію чорні метали, добрива, деревину, злаки, відходи харчової промисловості.

Основними статтями латвійського експорту в Росію є електричні машини та обладнання, котли, фармацевтична продукція, деревина, пластмаси, живі дерева й інші рослини. До запровадження РФ продовольчого ембарго, у 2013 р. молочна продукція, яйця птахів, мед становили 6% латвійського експорту в РФ; готові продукти з м'яса, риби або ракоподібних, молюсків - 6%.

У 2014 р. товарооборот між Латвією й Росією становив 13,3 млрд дол., збільшившись порівняно з 2013-м приблизно на 18% за рахунок зростання імпорту з РФ у цю балтійську республіку (на 21%). Експорт же Латвії в РФ зменшився у 2014 р. порівняно з 2013-м на 19%.

У 2015 р. це падіння продовжилося: за даними Федеральної митної служби РФ, за перший квартал Латвія продала в Росію на 35,8% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Зменшився й російський імпорт - на 42%. Загальний же товарооборот між двома країнами в першому кварталі впав на 41,8%, а в першому півріччі (за даними Федеральної служби держстатистики) - на 44,4% порівняно з аналогічним періодом 2014 р.

Російський бізнес почувається в Латвії дуже впевнено. За різними оцінками, у цій балтійській країні налічується понад 4,5 тис. компаній з російським капіталом. Серед них Latvijas Gaze, Itera Latvija, Baltic Railway Holding, "Лукойл-Балтия", Euro Rail Cargo, "Северстальлат", "Латространс" та інші.

Донедавна росіяни із задоволенням вкладали в Латвії кошти в готельний і ресторанний бізнес, а також у нерухомість. Але наприкінці минулого року сейм Латвії прийняв у першому читанні поправки до імміграційного закону, що передбачають припинення видачі громадянам Росії "інвестиційної" посвідки на проживання (яка надається нерезидентам країни при купівлі ними нерухомості в Латвії на суму 250 тис. євро). Автори законопроекту зазначили, що громадяни РФ, які одержали дозвіл на проживання в Латвії, мають певний вплив на економічні, політичні, інформаційні й соціальні процеси в республіці. Після цього інтерес росіян до купівлі латвійської нерухомості помітно знизився.

Вплив санкцій

Латвія відчула в основному наслідки не санкцій ЄС проти РФ, а російського продовольчого ембарго й погіршення політичних відносин із Росією.

Латвійський прем'єр Л.Страуюма зазначає, що за найгіршого сценарію - повного розриву економічних відносин із РФ - ВВП Латвії міг би знизитися на 10%. Однак, свідчить глава латвійського уряду, російське ембарго суттєвого впливу на економіку країни не справило, хоча деякі галузі насправді помітно постраждали. І передусім молочна, що експортувала в РФ приблизно 20% своєї продукції. У серпні 2015 р. міністерство сільського господарства Латвії повідомило, що втрати латвійських молочарів становили 50 млн євро, а збитки експортерів продовольчих і сільгосптоварів загалом - 140 млн євро.

Латвія разом із Литвою й Естонією просять у ЄС додаткове фінансування для підтримки молочної галузі (латвійські молочарі вже одержали 7,715 млн євро з 7,72 млн виділеної Єврокомісією допомоги). За свідченням Л.Страуюми, міністр землеробства Латвії бореться за те, щоб підтримка ЄС маркетингових заходів, спрямованих на пошук і вихід на нові ринки, становила 80%. У серпні минулого року уряд Латвії прийняв рішення щодо надання податкових пільг і гарантій за кредитними зобов'язаннями підприємствам, що опинилися в найскладнішій ситуації після запровадження Росією ембарго. Держдопомогу одержують підприємства, вартість експорту яких до РФ становить не менш як 10% обороту. До цієї групи потрапили в основному компанії молочної й харчової промисловості, а також вантажоперевізники.

Дію російського ембарго відчули й латвійські свинарі, що стикнулися з помітним зниженням закупівельних цін на свою продукцію. Значна частина продукції галузі експортувалася в Литву, але після запровадження РФ ембарго литовський експорт ковбасних виробів у Росію"просів", і внаслідок цього Литва помітно знизила імпорт свинини з Латвії.

Падіння цін на свою продукцію відчули й підприємства плодоовочевого сектора. Заборона Росії на сільгосппродукцію з ЄС призвела до збільшення її імпорту в Латвію з інших європейських країн і перенасичення ринку. І хоча латвійський експорт у РФ овочів і бульб досанкційного 2013 р. і так був відносно невеликим (на 492 тис. дол.), 2014-го його не стало зовсім.

Різко знизився й експорт риби і морепродуктів: 2014 р. у РФ було продано на 82,5% менше, ніж попереднього. Швидко переорієнтуватися на інші ринки латвійським виробникам не вдалося, у результаті весь експорт цієї продукції впав приблизно на 28%.

Рибні консерви, включаючи шпроти, не потрапили до торішнього російського списку санкційних продуктів. Однак на початку червня ц.р. Россільгоспнагляд прийняв рішення запровадити обмеження на їхнє ввезення із Латвії й Естонії, мотивуючи його нібито перевищенням вмісту в консервах шкідливої речовини бензопирену. На настійну вимогу Москви заборону на реекспорт у РФ рибної та морепродукції був змушений запровадити й Мінськ. Враховуючи, що на російський ринок ішло приблизно 50% вироблених у Латвії шпрот, удар по галузі виявився чутливим, зачепивши понад 40 виробників, і деякі з них можуть опинитися на межі банкрутства. За словами міністра землеробства Я.Дуклавса, латвійські підприємства рибної промисловості можуть втратити 100–200 млн євро. Для декого з них уряд оголосив податкові канікули.

Ще однією галуззю, що страждає від наслідків санкцій, виявилася транзитна, понад 70% перевезень якої припадає на російські вантажі. Передусім потерпають невеликі компанії-автоперевізники, що доставляли в РФ продуктову й сільгосппродукцію. Ще наприкінці осені 2014 р. у Латвії було зафіксовано падіння рефрижераторних перевезень на 12,4% (або 20,5 млн євро).

А в листопаді минулого року латвійське Міністерство сполучень прогнозувало, що у разі серйозного погіршення відносин із РФ існує ризик втратити обсяг експортних послуг приблизно на мільярд доларів. Однак реальні втрати виявилися значно меншими, ніж пророкували песимісти. І проблема для галузі полягає не тільки в обопільних санкціях, а й у переорієнтації Росією вантажопотоків (передусім нафтопродуктів) на свої порти.

Загалом же латвійські втрати від санкцій зовсім не такі жахливі, як про це кричать російські ЗМІ, мета пропагандистських страшилок яких, за словами латвійського міністра закордонних справ Е.Рінкевича, "похитнути принципову позицію Латвії".

За свідченням аналітиків Swedbank, значне падіння експорту Латвії, Литви й Естонії в Росію не привело до катастрофічних наслідків для економік країн Балтії.

Кремлівська колона

Латвія, в якій російськомовне населення (в основному негромадяни Латвії) перевищує 20%, з особливою тривогою спостерігає за тим, як Росія "захищала" "права співвітчизників" спочатку в Південній Осетії, потім у Криму й Донбасі. І хоча, безумовно, далеко не всіх російськомовних жителів республіки слід зараховувати до кремлівської колони, побоювання Риги все-таки не необґрунтовані: в Латвії проживає понад 54800 громадян РФ, і Москва не жалкує сил і коштів на підтримку проросійських настроїв у цій балтійській республіці.

Об'єднання політичних сил "Центр согласия", що має в сеймі Латвії найчисленнішу депутатську групу (але не входить у правлячу коаліцію й не представлена в уряді країни), є політичним партнером партії "Единая Россия". Мер Риги й голова об'єднання Нил Ушаков пояснював, що договір із правлячою партією Росії вигідний з державного погляду, оскільки є інструментом підтримки діалогу з офіційною Москвою. Член "Согласия" і депутат Європарламенту А.Мамикін вважає, що договір з "Единой Россией" може допомогти, якщо відносини Брюсселя або Риги з офіційною Москвою зайдуть у глухий кут.

Опозиційна партія "Согласие" лише вдає, що стала європейською, а сама знаходить шляхи на прокремлівські телеканали, заявила в інтерв'ю агентству BNS спікер Сейму І.Мурнієце. "Партія "Согласие" тільки намагається виглядати більш європейською, виключила зі своїх лав кількох найрадикальніших, антилатиських депутатів, але, по суті, залишилася тією ж старою партією. Її провідні представники на референдумі підтримали надання російській мові в Латвії статусу другої державної", - наголосила вона.

Ще одна партія - "Российский союз Латвии", з 2010 р. не представлена в парламенті (і на виборах восени 2014 р. набрала лише 1,58% голосів), позиціонує себе як єдину політсилу, що відстоює інтереси й права російськомовного населення країни. Восени минулого року, як повідомляли латвійські ЗМІ, активісти цієї партії агітували за приєднання Латгалії, в якій проживає близько 40% росіян, до Росії. А лідера "Российского союза Латвии" і члена Європарламенту Тетяну Жданок, зазначають місцеві експерти, можна частіше бачити на авіарейсах у Москву, ніж у Брюссель.

"Ми вважаємо, що Європі треба терміново приступити до побудови нової системи безпеки, яка однаковою мірою враховує інтереси Заходу й Росії. Безпека єдина для всіх. Кожна спроба побудувати безпеку для себе, не беручи до уваги того ж бажання в інших, веде до напружених відносин і катастрофи. Безпека в Європі не може бути забезпечена без Росії й, тим більше, проти Росії, вона може бути гарантована тільки разом із Росією", - заявила Т.Жданок у березні ц.р. на з'їзді своєї партії. "Российский союз Латвии" виступає проти запроваджених Євросоюзом антиросійських санкцій, а її лідер в інтерв'ю РІА "Новости" назвала "нинішню русофобську істерію в Європі" результатом "нав'язаної США стратегії".

Т.Жданок і співголова партії М.Митрофанов перебували в Криму під час торішнього псевдореферендуму. А 12 серпня 2014 р. у Сімферополі самопроголошений голова Ради міністрів Криму, лідер партії "Российское единство" С.Аксьонов і М.Митрофанов підписали договір про співробітництво двох партій з метою зміцнення єдності "русского мира", підтримки проросійських політичних і громадських організацій Криму й Латвії, реалізації проектів у сферах економіки, освіти та культури тощо.

У квітні цього року в латвійських ЗМІ з'явилася інформація, що Латвійський комітет із прав людини (ЛКПЛ), одним із засновників якого є Т.Жданок, у 2014 р. одержав 94423 євро з російського Фонду підтримки та захисту співвітчизників (заснованого МЗС РФ і Федеральним агентством "Россотрудничество"). Із цієї суми члени правління ЛКПЛ перерахували понад 10 тис. євро "Российскому союзу Латвии". Правда, сама Т.Жданок назвала цю інформацію "повною нісенітницею" і повідомила, що гроші фонду йдуть на фінансування конкретних видань, а ЛКПЛ використовує гроші фонду, бо не може одержати фінансування від латвійської держави. Зазвичай фонд виділяє фінансування організаціям, чия діяльність відповідає потребам зовнішньої політики РФ. Як повідомлялося в ЗМІ, у 2012 р. ЛКПЛ одержав від фонду 31 тис. євро, 2013-го - понад 98 тис. євро. Ці кошти ЛКПЛ використовує, зокрема, для оплати юристів, що допомагають одержувачам російських пенсій і жителям денаціоналізованих будинків, для оплати публікацій у ЗМІ, проведення конференцій і видання книжок, присвячених становищу негромадян і російськомовних жителів Латвії.

Однак, попри численну російську діаспору, виділені РФ значні кошти на інформаційну роботу та підтримку проросійських організацій, позиція офіційної Риги щодо російської агресії в Україні тверда й однозначна: РФ повинна повністю виконати свої зобов'язання згідно з Мінськими угодами. А якщо ні, то санкції ЄС слід подовжити, а у разі ескалації ситуації на Сході України - посилити. У Латвії чудово розуміють: якщо Росію не зупинити в Україні, то невідомо, де вона зупиниться.