Коронавірус - Як із ним борються і чому програють авторитарні режими - Міжнародна політика - dt.ua

"Кремль — це вам не собєс"

17 травня, 08:30 Роздрукувати

Чому авторитарні режими хворіють на коронавірус особливо тяжко.

© pixabay.com

У РФ щодня виявляють майже 11 тисяч нових хворих на коронавірус, і кожних три дні їх загальна чисельність, практично, подвоюється. Тим часом Владімір Путін десь ховається, а прем'єр-міністр проводить наради з лікарні — після того, як у нього самого виявили COVID-19.

9 травня, у розпал пандемії, в Мінську пройшов парад Перемоги. Лише тому, що так схотів президент Білорусі Олександр Лукашенко.

На Китай сиплються звинувачення у тривалому приховуванні інформації про появу небезпечного вірусу та спотворенні даних про кількість хворих і рівень смертності. США погрожують КНР позовами і новою торговою війною, аби відшкодувати збитки, завдані економіці країни COVID-19. А президент Дональд Трамп наполегливо називає коронавірус "китайським".

Масштаби епідемії в Ірані достеменно невідомі. Владу цієї країни підозрюють у занижені офіційної статистики.

І, нарешті, у Туркменістані просто заборонили вживати слово "коронавірус".

Побутує міф (особливо поширений на пострадянському просторі), що авторитарні режими краще за демократичні пристосовані до вирішення глобальних проблем і боротьби з катастрофами, оскільки в руках їхніх лідерів сконцентровані вся влада й основні ресурси країни, а силовий апарат без зайвих правових рефлексій здатен забезпечити порядок та мобілізувати населення.

Проте сьогодні ми маємо можливість бачити, як пандемія, відсуваючи вбік пропаганду, яскраво демонструє, хто на що реально здатен, які політики й політичні режими спроможні вирішувати проблеми, а які — досягли успіхів лише у жанрі міфотворчості.

Певний час ми справді захоплено спостерігали за масштабними заходами, яких вживало керівництва КНР для боротьби з вірусом, за швидким будівництвом лікарень для хворих на COVID-19 та жорстким карантином, якого організовано дотримувалося вишколене комунізмом населення країни. Ця злагоджена праця, вкупі з не такими вже вражаючими (порівняно з тим-таки грипом) офіційними даними про кількість смертей, заспокоювали і вселяли впевненість, що коронавірус не вирветься з КНР, та й узагалі — не такий він і страшний. При цьому якось усі забули про схильність авторитарних режимів узагалі й комуністів, зокрема, до переписування статистики та приховування реальності. Тож, безперечно, керівництво КНР діяло ефективно і з розмахом, але, схоже, світ усе-таки був введений в оману і, як наслідок, потерпає сьогодні від великих втрат.

Натомість початок епідемії у ЄС і США скидався на катастрофу, яку владі й медикам не вдавалося приборкати. Країни Євросоюзу звинувачували одна одну в егоїстичній боротьбі за власний порятунок та неготовності допомагати сусідам. Італійський прем'єр-міністр Джузеппе Конте навіть неодноразово попереджав про ризик краху Європейського Союзу як проєкту внаслідок коронавірусу.

Усе це виглядало погано на тлі організованих дій керівництва КНР, яке до того ж почало досить масштабно надсилати в інші країни дефіцитні (в умовах пандемії) медобладнання і тести. Росія теж демонструвала прямо-таки альтруїстичне прагнення допомогти іншим. Правда, допомога ця виявилася сумнівної якості і не без політичного підтексту. Проте чимало італійців, особливо на тлі браку прикладів європейської солідарності на початку епідемії, допомогу росіян високо оцінили. Дякували Москві і в Сербії. Звісно, допомога надходила країнам СНД. Ну й, нарешті, "милими" назвав поставки медобладнання Російською Федерацією до США президент Д.Трамп.

Але перший шок у західних демократіях минув, і картина швидко почала змінюватися не на користь "організованих" та "внутрішньо консолідованих" авторитарних держав.

Закономірно, що в значно заможніших демократичних країн більше й можливостей допомагати своїм громадянам та малому і середньому бізнесу, які зазнають збитків через обмежувальні заходи. У тому-то й річ, що демократичні країни переважно заможні. Але річ не лише в цьому. Там, де панує розуміння держави як сукупності інститутів, які обслуговують громадян, фінансові можливості без сумнівів і застережень спрямовуються насамперед на підтримку людей.

У всіх розвинених демократичних країнах було прийнято програми допомоги громадянам і бізнесу. Особливо вражаючі за масштабами та рівнем організації дії федеральної влади і керівництва штатів у США. Обсяг допомоги безробітним та підприємцям, а також виділених коштів на придбання медичного обладнання в цій країні вже перевищує 2,5 трлн дол. Тут людям роздають гроші (одноразова виплата всім), продукти (знову-таки, всім, хто потребує), надають безкоштовну (в кого немає страхування) медичну допомогу.

Поступово все налагоджується і з солідарністю. Ще 10 квітня міністри фінансів країн—членів ЄС узгодили комплекс заходів із фінансової допомоги державам—членам співтовариства обсягом понад 500 млрд євро. Це на додачу до допомоги, яку надає Європейський центральний банк. Крім того існують і значно масштабніші плани створення спеціального Фонду відновлення з бюджетом понад 2 трлн євро для надання країнам—членам позик і грантів у 2021–2027 рр. Звісно, країни з кредитними заборгованостями прагнуть отримати від Брюсселя фінансові вливання саме у вигляді грантів, а не позик. Визначення балансу між кредитами та грантами ще дискутується. Як і розміри внесків країн ЄС до Фонду. Це непросте питання, яке, безперечно, з часом буде вирішене.

Ще 7,5 млрд планують виділити в ЄС на розробку вакцини.

Допомагає ЄС й іншим країнам світу. Так, Рада ЄС підтримала пропозицію Єврокомісії виділити допомогу Україні та ще дев'ятьом країнам—сусідкам Євросоюзу. Для нас запланована сума 1,2 млрд євро.

Державний департамент США й Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) виділили на сьогодні вже майже 508 млн дол. на медико-гуманітарну та економічну допомогу іншим країнам. З них 14,5 млн дол. — Україні.

Щодо сусідніх РФ та РБ, там ситуація складається не найкращим чином.

Мабуть, чимало читачів пам'ятають появу в лютому-березні в українському інформаційному просторі пропагандистських публікацій про чудову медичну систему сусідньої Білорусі та спокійне, розважливе ставлення до пандемії президента О.Лукашенка, який не вбиває економіку держави карантином. Сьогодні ця невелика країна з дев'ятимільйонним населенням — на другому після Росії місці за кількістю хворих у пострадянському просторі й на 13-му —в світі. Люди, фактично, виявилися заручниками скептичного ставлення президента країни до коронавірусу.

Тут працюють навіть школи та дитячі садочки. На традиційний для Білорусі суботник 25 квітня, коли ситуація зі зростанням кількості хворих уже була складна, зігнали понад два мільйони громадян.

Важко повірити, що в РФ хвороба дивним чином з'явилася пізніше, ніж у Європі та Північній Америці. Згадаємо про більш ніж чотири тисячі кілометрів спільного кордону з КНР. Швидкість, із якою коронавірус поширюється серед населення РФ, свідчить, що реакція влади на появу COVID-19 усе ж була запізнілою.

РФ за кількістю хворих (при, як пам'ятаємо, любові таких режимів до "підкручування" статистичних даних) сьогодні посідає третє місце у світі. При цьому у РФ, як і в Україні, тестів роблять замало. Мер Москви С.Собянін 7 травня припустив, що реальна кількість хворих у місті втричі більша за офіційну.

З лікарями тут коїться щось дивне. Інтернет-простір заповнений їхніми скаргами на відсутність засобів захисту. На знак протесту в Калінінградській області днями звільнилися разом 350 медиків. З початку епідемії в Росії вже три лікарі якимось чином випали з вікон своїх лікарень. Деякі з них — під час або після розмов з керівництвом. Нестачу лікарів тут вирішують просто — мобілізацією студентів-медиків. Скаржитися і приймати допомогу від волонтерів лікарям теж не можна. Деякі з них уже зазнали переслідувань за таку самодіяльність.

Кремль, фактично, самоусунувся від вирішення проблем, переклавши їх на плечі регіональної влади й не надавши при цьому належної фінансової підтримки. У результаті — три губернатори вже звільнилися.

Малий і середній бізнес полишені російською владою напризволяще. При тому що гроші в російському бюджеті є, витрачати їх на людей влада не поспішає. Хоча обіцяє і дешеві кредити бізнесові (правда, самі росіяни кажуть, що отримати їх неможливо), і з 18 травня — гранти підприємствам. Логіка дій російського керівництва проста: для економіки країни малий бізнес великої ролі не відіграє, його головна функція — створення робочих місць. Проблеми простих людей авторитарні режими хвилюють, тільки коли ці люди починають бунтувати і створювати загрозу еліті. А росіяни традиційно терплять.

Тому не буде й ніякої адресної грошової допомоги. Про це заявили глава Центробанку Е.Набіулліна та міністр фінансів А.Силуанов. А прес-секретар Путіна Д.Пєсков додав: "Кремль — це вам не собєс". Хоч у Фонді національного добробуту зберігається понад 125 млрд дол. Так само не для потреб громадян, вочевидь, формувалися й золотовалютні резерви країни.

Тим часом експерти прогнозують зниження доходів росіян у другому кварталі до 20%, а зростання безробіття — до 9,5 %.

Слабка і жадібна — це основний висновок, який можна зробити сьогодні про владу в РФ. І цей момент вельми принциповий, оскільки для багатьох росіян важливим був своєрідний обмін своїх прав та свобод на стабільність і захист з боку сильної держави. Ці вигадані стабільність і сила є однією з базових концепцій російської пропаганди, яка порівнює РФ із такими країнами, як наша, та навіть країнами ЄС. І ось так званий суспільний договір виявився брехнею.

Пандемія закінчиться, проте наслідки в різних країнах будуть різними і водночас показовими. Концепція держави для людей вкотре доводить свою вищу ефективність, порівняно з державами, де люди — не мета, а засіб. Врешті-решт, орієнтація на людей — це не абстрактна цінність, це підхід, який робить історію народу успішною. І в умовах пандемії — також.

Усі статті автора читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • anatolii anatolii 17 травня, 12:44 Маячня! Навіть у фірмах зі сфери бізнесу кризу долають, концентруючи ресурси, усі наявні стратегічні ресурси і усі важелі керування ними, у єдиному стратегічному центрі. Це одна з аксіом стратегічного керування бізнесом. А здолавши кризу, багато важелів керування бізнесом передають від центру аж до лінійних підрозділів для максимізації прибутків. Але ж ми вчимося капіталізму здебільшого онлайн та з міфів про нього. Тому й лепечемо щось несусвітнє, забуваючи, що "не має значення, якого кольору кішка- важливо, щоб вона ловила мишей":(( згоден 2 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво