Країна ядерної свіжості

Погрози, якими обмінюються в останні тижні Вашингтон і Пхеньян, тримають у напрузі увесь світ.

Що не дивно, оскільки обговорюється силовий варіант розв'язання північнокорейської ядерної проблеми. Індикатор високого розжарення - не тільки публікації в мас-медіа, а й фондова біржа, яка на тлі словесної перепалки між США й КНДР кілька днів поспіль закінчувала торги в мінусі.

Зведений курок кольта

За словами директора ЦРУ Майка Помпео, північнокорейський режим з "тривожною швидкістю" розвиває свою ракетну програму. Експерти зазначають: хоча Пхеньян ще не має технології створення ядерної боєголовки, якою можна було б оснастити ракету далекої дії таким чином, щоб вона досягла цілі, однак у найближчі 5-10 років КНДР зможе розробити ядерну зброю, здатну уразити територію США.

І от американський президент погрожує Пхеньяну "вогнем і люттю", директор ЦРУ обіцяє зробити все, щоб не дозволити північним корейцям створити ракету, здатну досягти американської території, а Пентагон готує план бомбардувань двадцяти об'єктів КНДР. У відповідь Північна Корея заявляє, що розглядає план завдання ракетного удару по острову Гуам, де розташована американська військова база.

Коментуючи ситуацію, очільник Пентагону Джеймс Меттіс заявив: потенційний ядерний інцидент "буде катастрофічним". Втім, Майк Помпео вважає, що ніщо не вказує на неминучість загрози початку ядерної війни між США й КНДР. І хоча Дональд Трамп оголосив, що американська зброя "зведена й заряджена", спостерігачі не завважили жодних ознак підготовки Пентагону до можливої операції проти Північної Кореї, а сам голова Білого дому заявив, що готовий дати шанс дипломатії.

У свою чергу держсекретар Рекс Тіллерсон, звертаючись до представників північнокорейського режиму, каже, що США прагнуть діалогу: "Ми не домагаємося зміни режиму, ми не домагаємося краху режиму, ми не домагаємося прискореного об'єднання країн півострова, ми не шукаємо приводу, щоб відрядити наших військових на північ, за 38-му паралель".

І от уже лідер КНДР Кім Чен Ин заявляє, що "якийсь час іще поспостерігає за діями США", перш ніж ухвалить рішення.

Та все ж таки рівень конфронтації залишається дуже високим.

То чого ж домагаються Вашингтон і Пхеньян, роблячи войовничі заяви?

Гра на підвищення ставок

Нагадаємо, що нинішній конфронтації передували серія запусків міжконтинентальних балістичних ракет, проведених КНДР, санкції, запроваджені Радою Безпеки ООН проти Північної Кореї, й оприлюднені мас-медіа припущення американської розвідки, що північнокорейський режим уже має до 60 ядерних боєголовок. Зовні складається враження, що в Пхеньяні свідомо йдуть на загострення відносин з міжнародним співтовариством.

Однак дії Пхеньяна ірраціональні лише на перший погляд. Експерти вважають, що, хоча Країна ранкової свіжості ніколи й не відмовиться від ядерної зброї, вона ніколи не застосує її першою. "У Пхеньяні сидять не фанатики й не самогубці, а злегка цинічні прагматики", - зазначає відомий сходознавець-кореєзнавець Андрій Ланьков. Проводячи ракетні випробування, погрожуючи США й Південній Кореї, Кім Чен Ин переслідує кілька цілей.

По-перше, Пхеньян розглядає ракетну і ядерну програми як гарантію безпеки від зовнішнього тиску. Очевидно, у Північній Кореї добре пам'ятають, чим закінчилося правління Саддама Хусейна й Муаммара Каддафі. Не забувають і про Україну, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї і в результаті стала об'єктом збройної агресії з боку "гаранта безпеки" Росії. Міжнародні санкції - невелика плата для лідерів тоталітарного режиму, які прагнуть і далі правити в країні.

По-друге, проводячи ракетні й ядерні випробування, Кім Чен Ин демонструє власному народу, що він - сильний лідер, здатний протистояти зовнішньому тиску. Крім того, у такий спосіб він також зміцнює свої позиції всередині самого режиму, де постійно точиться внутрішньовидова боротьба за виживання.

По-третє, у Пхеньяні традиційно грають на підвищення ставок. Там чудово розуміють, що в разі завдання ракетного удару по Південній Кореї, Японії або Сполучених Штатах шанси на виживання режиму Кіма III будуть невисокі. Однак войовнича риторика, наявність ядерної зброї, випробування міжконтинентальних балістичних ракет не просто підвищують увагу світової громадськості до КНДР, а й створюють поле для торгів. У тому числі й щодо економічної допомоги Північній Кореї.

Твіттер-дипломатія Дональда Трампа значно більш ірраціональна. Американські політики й експерти оцінюють висловлювання господаря Білого дому як імпульсивні й необдумані.

Експерти вважають, що жорстка риторика Трампа не здатна зупинити ядерну й ракетну програми Північної Кореї. На їхню думку, поки що Пхеньян не становить реальної загрози США. Зате необдумані слова Трампа, на жаль, можуть призвести до того, що режим Кім Чен Ина неправильно оцінить дії Вашингтона й це призведе до ядерного конфлікту: заяви ексцентричного американського президента вносять елемент непередбачуваності в і без того непросту ситуацію в регіоні.

Причини, через які представники нинішньої адміністрації публічно настільки жорстко й нервово реагують на дії Пхеньяна, є такими: у Вашингтоні побоюються, що Північна Корея може створити ракети, здатні досягати американського материка. Тому КНДР розглядається зараз як загроза національній безпеці США, а не тільки як дестабілізуючий фактор у регіоні.

У цьому ж криється причина, через яку опублікована The New York Times стаття про нібито постачання ракетних технологій у КНДР з України й можливого зв'язку із цим "Південмашу" несе для нашої країни загрозу. Зважаючи на ставлення Трампа до України та її керівництва, яке зробило в американській президентській кампанії ставку на Клінтон, є підстави побоюватися, що скандал може мати необоротні наслідки для українсько-американського співробітництва й негативно вплинути на ухвалення рішення про поставки нашій країні летальної зброї.

"Український слід" у корейській росі

Стаття в The New York Times, що базується на припущеннях експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкла Ельмана, стала чудовим прикладом інформаційної кампанії проти України. У минулому наша країна вже переживала щось подібне: 2002 року майор Микола Мельниченко розповів, що в його записах зафіксовано розмову президента Леоніда Кучми з керівником "Укрспецекспорту", де нібито обговорюється продаж в Ірак чотирьох станцій "Кольчуга".

Інформація не підтвердилася: "кольчуг" американці в Іраку так і не знайшли. Але наслідком скандалу стало подальше погіршення українсько-американських відносин, послаблення позицій Києва на світовій арені через міжнародну ізоляцію тодішнього президента Леоніда Кучми, а також посилення російського впливу на нашу країну.

Сам Ельман ще 14 серпня опублікував на своїй сторінці в Twitter повідомлення, в якому заявив, що не вірить у причетність української влади до поставок ракет у КНДР. Він також додав, що не стверджував, що офіційний Київ причетний до постачання ракетних двигунів у Північну Корею, і "Південмаш" - лише одне з кількох можливих джерел поставок, причому інші можливі джерела - в Росії.

Агентство Reuters із посиланням на представників американської розвідки повідомило, що Північна Корея має можливість самостійно виробляти ракетні двигуни і не залежить від імпорту в країну іноземних технологій. Цієї ж думки дотримується й керівник програми Нерозповсюдження в Східній Азії в Інституті стратегічних досліджень Міддлбері в Монтереї (штат Каліфорнія) Джеффрі Льюїс.

Однак хвилі від каменя, кинутого американськими журналістами, уже пішли. Питання в тому, як у цій ситуації вчинити Києву. Україна не може наслідувати приклад Росії, яка проігнорувала озвучені припущення.

У день виходу статті оприлюднене в ній твердження про зв'язок "Південмашу" з поставками ракет у КНДР спростувала прес-служба держпідприємства. Спростували інформацію The New York Times секретар РНБО Олександр Турчинов, прем'єр-міністр Володимир Гройсман, а президент Петро Порошенко доручив розслідувати можливість заволодіння Північною Кореєю українськими ракетними технологіями й доповісти про результати протягом трьох днів.

Але колишній помічник заступника очільника Пентагону з питань України і Євразії в адміністрації Обами Майкл Карпентер вважає, що Київ також повинен провести додаткове розслідування за участі американських експертів.

Схожої думки дотримуються й деякі українські експерти, вказуючи на чутливість американського суспільства до проблеми ядерної програми Північної Кореї. Наприклад, голова правління Міжнародного фонду "Відродження" Олександр Сушко пропонує, щоб Україна негайно запросила міжнародну інспекцію на "Південмаш" і забезпечила необхідний рівень відкритості.

Однак чи повинен Київ створювати міжнародні комісії у відповідь на озвучені, але ніким не підтверджені обвинувачення? Чи достатньо обмежитися вже зробленими кроками? Україна має досить ефективну систему експортного контролю. До речі, створену за допомогою американців. А виправдовуватися в тому, чого не робив, - щонайменше, принизливо. І часто - неефективно. Історія з "кольчугами" - яскравий приклад.

"Загрузаючи в трясовині"

Американські аналітики зазначають: політика адміністрації Дональда Трампа стосовно Північної Кореї відрізняється від курсу попередньої адміністрації лише різкими заявами. На думку американського експерта Стівена Бланка, реальність полягає в тому, що в Сполучених Штатів немає і не було ефективної стратегії стосовно КНДР: "Продовжуючи йти цим шляхом, ми лише глибше грузнемо в трясовині".

Варіантів подальшого розвитку подій небагато. Перший - силове вирішення проблеми Вашингтоном, коли керівництво КНДР спробують примусити відмовитися від ракетної і ядерної програм. США можуть зробити це точковими ракетними ударами по ядерних об'єктах Північної Кореї. Однак сьогодні такий сценарій видається малоймовірним: обидві сторони усвідомлюють катастрофічні наслідки збройного протистояння.

Превентивний удар з боку Вашингтона означає загрозу ракетної й артилерійської відповіді Пхеньяна не тільки по Сеулу, а й по американських військових, які дислокуються у Південній Кореї. А це означає десятки тисяч жертв серед південних корейців і американців. Подібне неприпустимо для будь-якої адміністрації Білого дому.

Крім того, подібні дії Вашингтона спричинять різку реакцію з боку Пекіна - найближчого економічного й політичного союзника Пхеньяна. Річ у тому, що китайські політики розглядають КНДР як буферну державу між Південною Кореєю, де розташовані американські війська, і самим Китаєм. Пекін побоюється, що в разі падіння північнокорейського режиму американський військовий вплив у регіоні посилиться.

Показово, що жителі Сеула спокійно сприймають черговий виток напруженості навколо ядерної програми КНДР. Як зазначає Андрій Ланьков, "причина проста: подібні кризи трапляються в Кореї раз у два-три роки, тож до них і населення, і політична еліта давно вже звикли. Спостерігаючи за тим, що відбувається, вони вважають, що йдеться про черговий політичний спектакль".

Другий варіант - будь-якими засобами замінити тоталітарний режим Кіма на більш ліберальний уряд. Однак і цей сценарій здається нереалістичним. Північнокорейські сили безпеки жорстко контролюють суспільство, а боротьба всередині істеблішменту не передбачає відмови від ядерної зброї. Цього не дозволять військові, позиції яких сильні в північнокорейській ієрархії влади. До того ж спроби змістити нинішнє керівництво КНДР викличуть масштабну реакцію Пхеньяна у відповідь.

Третій варіант - продовжувати дипломатичний та економічний тиск на Пхеньян при одночасному пошуку компромісних рішень. Цей сценарій найбільш імовірний навіть незважаючи на те, що раніше подібні дії не принесли результатів. Негативний аспект цієї тактики - стримування КНДР може вилитися в нову конфронтацію.

У серпні РБ ООН уже запровадила нові санкції проти КНДР у відповідь на проведення випробувань МБР. Вони означають торгове ембарго проти Північної Кореї в тих секторах експорту, які приносять Пхеньяну щорічний дохід в 1 млрд дол. - вугілля, залізо, свинець і морепродукти.

Крім того, найближчим часом можливе запровадження РБ ООН нових санкцій проти Північної Кореї. Вони, ймовірно, будуть спрямовані на поставки текстильної продукції й нафти з КНДР. За даними Корейського агентства сприяння торгівлі й інвестиціям, текстиль став другим за обсягом експортним товаром Пхеньяна після вугілля та інших корисних копалин на загальну суму 752 млн дол. При цьому майже 80% текстильного експорту вирушило в Китай.

Піднебесся Північної Кореї

Саме від Пекіна значною мірою залежить, чи згорне Пхеньян свою ядерну й ракетну програми: Китай є основним політичним та економічним партнером Північної Кореї. На китайський ринок припадає 90% зовнішньої торгівлі КНДР.

Однак донедавна китайське керівництво не висловлювало готовності активно натиснути на режим Кім Чен Ина: у Піднебесній були зацікавлені в збереженні статус-кво. Не дивно, що з боку американської адміністрації на адресу Пекіна нерідко лунали звинувачення в потуранні ракетній і ядерній програмам Пхеньяна.

Але в останні тижні китайці змінили свою політику щодо країни-клієнта: у РБ ООН Китай проголосував за жорсткість санкцій проти КНДР і закликав Північну Корею відмовитися від ракетних і ядерних випробувань. Пекін також попередив, що не захищатиме КНДР, якщо перший постріл зроблять жителі півночі, але надасть Пхеньяну допомогу, якщо вона стане жертвою нападу.

Однак навіть зміна позиції найближчого союзника не змусить Пхеньян відмовитися від своїх ядерної й ракетної програм. Адже вхід до "ядерного клубу", нехай навіть з чорного входу, такий привабливий для лідерів країни-ізгоя!