Косовський запал для порохової бочки Європи - Міжнародна політика - dt.ua

Косовський запал для "порохової бочки Європи"

6 квітня, 2018, 18:30 Роздрукувати Випуск №13, 7 квітня-13 квітня

Політичні амбіції вкотре примушують Белград діяти нераціонально. 

© Una Hajdari

На Балканах, які довгий час залишалися мирним регіоном, об'єднаним прагненням до євроінтеграції, підвищується градус протистояння у старому конфлікті. 

26 березня в Косово затримали Марко Джурича, керівника белградської Адміністрації Косова і Метохії, за нелегальний перетин косовського кордону. У містечку Північна Мітровиця він разом з іншими сербськими чиновниками та високопоставленими представниками косовських сербів виступав перед сербською аудиторією на зустрічі, присвяченій можливій нормалізації відносин між Сербією і Косово. Поліцейські ввірвалися в будинок, використовуючи світлошумові боєприпаси. Джурича відвезли в столицю Косово Приштину, де він постав перед судом, а наступного дня його видворили з країни.

Зазвичай, як відзначає The Guardian, Косово утримується від використання сил спеціального призначення на півночі країни, де живуть переважно етнічні серби. Приштина має доволі обмежений контроль над цим регіоном. Однак цього разу косовська влада знала, що Джурич, попросивши дозволу на в'їзд і не отримавши його, все-таки мав намір порушити кордон. Як зазначив міністр закордонних справ Косово, причиною цього стало порушення процедури, котра вимагає відправки запиту за 72 години до в'їзду, хоча президент Сербії Александар Вучич заявив, що Джурич попередив про свій в'їзд за 75 годин. І, за угодою з косовською владою, досить попередження, а не запиту на дозвіл на в'їзд.

У коментарі The Guardian косовський аналітик Кренар Гаші зазначив, що "Сербія постійно порушує закони Косово й досягнуті з ним угоди (…) Поліція Косово, з іншого боку, влаштувала виставу з сербським чиновником у кайданках". Він вважає, що такі ситуації стають можливими через непрозору й неефективну політику діалогу ЄС на Балканах. У коментарі для Балканської мережі розслідувальної журналістики Катарина Тадіч, аналітик сербського Центру європейської політики, стверджує, що, хоч і справді, за чинними угодами, для сербських політиків достатньо попередити про в'їзд, — немає норм, які б регулювали, коли Косово може відмовитися приймати політика з Сербії та що станеться, якщо Косово відхилить попередження.

Сербія вважає Косово тимчасово неконтрольованою, але все ж частиною своєї території — провінцією Косово і Метохія. Саме цим пояснюється той факт, що Джурич вирішив відвідати Північну Мітровицю — хоча косовська влада попередили, що не впустить його та деяких інших чиновників через ризик розпалення ворожнечі. Президент Вучич, своєю чергою, заявив: "Дасте ви дозвіл чи ні, вони приїдуть у Північну Мітровицю. Давайте, покажіть, що ви з цим зробите".

Сербія мусить, хай і використовуючи символічні дії, вказувати, що Косово належить їй. Зрозуміло, що й Косово змушене періодично демонструвати свою владу, показуючи, що існує як реальна держава, котра має монополію на застосування сили у своїх кордонах. Спікер косовського парламенту, зокрема, прямо заявив, що Косово таким чином продемонструвало свій суверенітет над територією. Однак результатом цього "конфлікту суверенітетів" (що символічно — внаслідок події, присвяченої діалогу між Сербією та Косово) стало помітне підвищення градуса конфлікту в регіоні.

Косовські серби вийшли з уряду країни й заявили про готовність в односторонньому порядку сформувати власні адміністрації на півночі Косово (раніше Конституційний суд Косово виніс рішення, згідно з яким формування Асоціації сербських муніципалітетів у Косово — неконституційне). Крім того, серби встановили загородження між Північною Мітровицею і Мітровицею, населеною переважно косовськими албанцями. Обмінялися сторони й "програмними" заявами: прем'єр Косово Рамуш Харадінай заявив, що не може бути й мови про поділ Косово, а Джурич "погодився" з ним, заявивши, що мови про поділ провінції Косово і Метохія справді бути не може. Сербський президент Вучич назвав владу Косово "албанськими терористами", пізніше він провів навчання армії й повідомив, що Сербія захищатиме своїх співвітчизників.

Природно, ситуація не могла не викликати міжнародної реакції. Так, верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні терміново відвідала Белград, щоб запобігти ескалації конфлікту. Сербський прем'єр Ана Брнабич повідомила, що розчарована відсутністю осуду "викрадення" (арешту) Джурича з боку західних партнерів. Своєю чергою, Росія гучно заявила, що "Приштина, ЄС і США взагалі не мають наміру зважати на права та інтереси сербів, налаштовані жорстко придушувати їхнє прагнення обстоювати свої легітимні інтереси (…); косовари, як їх і вчили, беруть приклад зі своїх покровителів у США та Європі, що нехтують основами міжнародного права і діють за принципом уседозволеності". Крім того, Москва розкритикувала європейські місії в Косово за те, що вони "лише збоку спостерігали" за ситуацією з Джуричем (самі серби взагалі обвинуватили місію EULEX у прямій підтримці поліцейських).

Деякі аналітики вважають, що весь цей арешт був таємно погоджений сербською і косовською сторонами, щоб ті й ті показали перед населенням свою силу (як сформулював колумніст Al Jazeera Марко Дражич, "ти ніби в'їдеш, а ми тебе ніби заарештуємо"). Однак така теорія змови здається притягнутою за вуха: з ситуації "конфлікту суверенітетів" прямо випливає необхідність кожній стороні показово утверджувати свою владу над спірною територією. Тією чи іншою мірою це, наприклад, регулярно відбувається на Кіпрі між урядом Республіки Кіпр і невизнаною Турецькою Республікою Північного Кіпру; або між Україною і Росією в питанні Криму.

Отож, що стосується Сербії й Косово, — обидві сторони показово "побрязкали зброєю" (серби навіть підвели свої з'єднання, включно з танковими, ближче до кордону з Косово); однак це зовсім не обов'язково має підняти ескалацію протистояння до рівня відновлення збройного конфлікту. Водночас очевидно: хоча президент Косово Хашим Тачі стверджує, що інцидент не повинен вплинути на діалог і взаєморозуміння сторін, насправді ж по діалогу, метою якого є, зокрема, вступ і Сербії, і Косово в ЄС, завдано помітного удару.

Індикатором цього є напружена атмосфера навколо саміту ЄС — Західні Балкани, що має відбутися у травні і на якому будуть присутні лідери Косово. Мета таких самітів — обговорення європейських перспектив країн регіону; ці держави давно мають угоди про асоціацію і (крім Косово) безвізовий режим із ЄС, є кандидатами на вступ, а в лютому Федеріка Могеріні оголосила, що Євросоюз націлений на розширення до 2025 р. за рахунок західнобалканських держав. Косово як частково визнана країна є учасником цього процесу на особливих умовах, які влаштовують країни ЄС, що не визнають його незалежності. На попередньому саміті були присутні лідери всіх держав регіону, включно з Сербією та Косово; цього разу, очевидно, серби сумніваються щодо участі.

Крім того, на саміт, через небажання брати участь у події спільно з лідером Косово, відмовилися приїхати представники Іспанії, Кіпру та Румунії — країн, які безпосередньо зіштовхуються з проблемою сепаратизму. Природно, ці держави теж не визнають незалежності Косово. Це, втім, важко назвати якимось новим розколом у Європі, оскільки ці країни делегують свої повноваження на саміті іншим членам ЄС. Однак така відмова нагадує про суперечності в Європі з питання Косово, а крім того, в нинішній ситуації може стати формальним приводом не прибути на саміт для сербського лідера. Сербія напевно буде на ньому представлена— але не факт, що на вищому рівні. Такий крок, на тлі загалом агресивної політики Белграда в регіоні, ставить під удар евроінтеграційні перспективи Сербії, яка нині є одним із лідерів з виконання вимог ЄС.

Крім того, жорстка реакція Сербії на останні дії Косово, і, зокрема, одностороннє формування місцевих адміністрацій знижують імовірність компромісу; тоді як президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер заявив, що ЄС більше не наміряється приймати країни з невирішеними територіальними конфліктами. У Сербії немає раціональної зовнішньополітичної альтернативи євроінтеграції (насамперед із погляду економіки). Однак політичні амбіції (і настрої громадян, 81% яких відмовився б від вступу в ЄС, якби це означало визнання незалежності Косово, при тому що загалом більшість населення євроінтеграцію підтримує: на гіпотетичному референдумі про вступ до ЄС "за" проголосували б 52%, "проти" — 24%) вкотре примушують Белград діяти нераціонально. І тому, хоча воєнних ризиків для Балкан усе-таки поки що не передбачається, ситуація з Джуричем знову нагадує нам про значні внутрі- й зовнішньополітичні проблеми регіону.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво