Іран: рахбар, баржам і вибори - Міжнародна політика - dt.ua

Іран: рахбар, баржам і вибори

12 травня, 2017, 18:28 Роздрукувати Випуск №17, 13 травня-19 травня

Президентські вибори в Ірані — справжня окраса внутрішньої боротьби іранської еліти.  Тим часом напружена міжнародна ситуація навколо Ісламської республіки робить виборчу кампанію не тільки улюбленим політичним шоу іранців, а й предметом особливої уваги для світової спільноти.

© cnn.com

Президентські вибори в Ірані — справжня окраса внутрішньої боротьби іранської еліти. 

Тим часом напружена міжнародна ситуація навколо Ісламської республіки робить виборчу кампанію не тільки улюбленим політичним шоу іранців, а й предметом особливої уваги для світової спільноти. Головною особливістю цьогорічних виборів є те, що вони пройдуть після погодження Спільного всеосяжного плану дій, підписаного у липні 2015 р. Іраном, групою "5+1" (постійні члени РБ ООН і Німеччина) та ЄС.

Завершення десятирічних ядерних переговорів, зняття санкцій та початок стабілізації економіки чинний президент Хасан Рухані вважає своїми головними успіхами. Проте консервативна опозиція обвинувачує його в низькому економічному ефекті ядерної угоди, замовчуючи при цьому, що наївно було б очікувати економічного прориву впродовж такого критично короткого для реформ періоду. Санкції послабили, однак потрібен час, аби економіка адаптувалася до нових умов і почала набирати обертів. Люди ж, природно, хочуть позбутися безробіття, корупції та економічних проблем сьогодні й зараз. На жаль, так швидко зникають лише ілюзії й ейфорія. Реальні справи втілюються довше. 

Тож наступної п'ятниці іранці зроблять вибір: виявити терпіння і дати шанс чинному президентові продовжити реалізацію програми післясанкційного відновлення Ірану — чи повірити його опонентам, які обіцяють зміни на краще вже наступного дня після обрання. При цьому консерватори, хоча й критикують ядерну угоду і здатні вже самими своїми заявами створити передумови для відновлення санкцій з боку Заходу, — згортати її не будуть. Головна причина — не тільки в контролі над новими мільярдними економічними проектами, а в тому, що не вони, в принципі, вирішують такі питання. Над усіма політичними інтригами в Ірані стоїть Верховний лідер (рахбар) Алі Хаменеї. Він визначає стратегію розвитку держави, і ядерна угода йому сьогодні потрібна. Решта — технічні питання підтримування необхідного балансу іранської системи влади, яким рахбар доволі вправно дає раду. Лідер має забезпечувати рівновагу між консервативною та реформаторською елітами. Після виборів у лютому 2016 р. реформатори отримали більшість в Ісламській консультативній раді (парламенті), однак у Раді стражів конституції та Раді експертів головує консерватор аятола Ахмада Джаннаті. Саме в таких умовах рахбару потрібно і вибори провести, і баланс сил зберегти. 

З іншого боку, якщо в Ірані консерватори тільки критикують ядерну угоду, то у США адміністрація Дональда Трампа руба ставить питання про доцільність домовленостей. Новий керівник Білого дому прямо обіцяв "ліквідувати катастрофічну угоду". Однак це набагато простіше сказати, ніж зробити. Іран виконав свою частину зобов'язань за угодою, тому просто так розірвати її не можна. Якщо Вашингтону знадобиться консенсус, то американці можуть спробувати відновити ядерні переговори з метою укладення нових домовленостей. Для відновлення санкцій Захід також може скористатися тим, що Іран не припиняє свою балістичну програму і проводить ракетні випробування. Білий дім уже неодноразово звинувачував ІРІ у порушенні резолюції РБ ООН 2231, однак що робити з Іраном — ще вочевидь не вирішив. З одного боку, є обіцянки Трампа, а з іншого — підписана угода і реальність, яка підказує, що відновлення санкцій не може вирішити іранського ядерного питання за певний визначений відтинок часу. Крім того, такий крок лише посилить тимчасовий союз Ірану з Росією, зайнятих, зокрема, спільним проектом у Сирії. Режими під санкціями мають схильність до активізації взаємодії. І навпаки — звільнена від санкцій іранська економіка буде більше зацікавлена у співпраці із Заходом, ніж із "вигнанцем цивілізованого суспільства", яким стала Москва. 

Але повернімося до виборів в Ірані. У цій системі будь-який громадянин віком за 45 років може висувати свою кандидатуру на президентських виборах. Звісно, він обов'язково має бути мусульманином, вірити в Аллаха, мати освітній рівень магістра і підтримувати положення конституції країни. Нинішнього року кандидатами зареєструвалися 1636 осіб, серед яких було 137 жінок. Така велика кількість кандидатів — нормальна практика для Ірану. Однак головне — не зареєструватися, а бути затвердженим Радою стражів конституції, яку контролює рахбар. 

Цей специфічний орган 20 квітня 2017 р. оголосив 6 затверджених кандидатів. До списку увійшли президент ІРІ Хасан Рухані, перший віце-президент ІРІ Есхак Джахангірі, мер Тегерана Мохаммад-Багер Галібаф, іранський клірик, колишній генеральний прокурор і голова найбільшого благодійного фонду в мусульманському світі "Астан Кудс Разаві" Ебрагім Раїсі, колишній міністр культури Ірану Мостафа Мір-Салім та колишній міністр важкої промисловості Ірану Мостафа Хашемітаба. Цікаво, що Рада стражів конституції відхилила ультраконсервативну кандидатуру колишнього президента ІРІ Махмуда Ахмадінежада, відомого своїми численними одіозними заявами. Верховний лідер не забув, як він під час другого президентського терміну став надто самостійним, а тому радив йому не брати участі у виборах. Ахмадінежад не послухався поради, однак, як бачимо, дарма. Рахбар контролює процес. 

Таким чином, маємо 6 кандидатів. Двоє з них — очевидні аутсайдери: колишні міністри консерватор Мір-Салім та реформіст Хашемітаба. Віце-президент реформіст Есхак Джахангірі — явно технічний кандидат, що висунувся на випадок блокування Радою стражів конституції кандидатури свого шефа Хасана Рухані. Якби останнього не затвердили для участі у виборах, Джахангірі став би єдиним кандидатом від реформістського крила. А тепер він відкрито підтримує Рухані й агітує голосувати за нього, щоб згодом знятися з виборів на користь чинного президента. Роль Джахангірі важлива, зважаючи на його авторитет серед реформаторів. 

Сам Хасан Рухані — один з очевидних лідерів перегонів. Він виставив свою кандидатуру від центристської Партії поміркованості і розвитку. Чинний президент у 2013 р. був обраний завдяки потужній підтримці реформаторів, які активно підтримують його й тепер. Голова Вищого координаційного комітету реформаторів Мохсен Рохамі прямо заявив про підтримку Рухані. За його словами, нині немає умов для успіху кандидата-реформатора. Він має рацію, оскільки реформістський рух значно маргіналізувався після масових протестів 2009 р. та домашнього арешту його лідерів Мір-Хоссейна Мусаві і Мехді Каррубі. Так званий "зелений рух" був обвинувачений владою у підривній антидержавній діяльності. З огляду на це, від "зелених" дистанціювалися найавторитетніші політики-реформатори — покійний Алі Акбар Рафсанджані і Мохаммад Хатамі. Це й було однією з причин того, що рахбар також у 2013 р. зробив ставку на Рухані. Так, йому була потрібна ядерна угода, яку Рухані як колишній голова Вищої ради нацбезпеки Ірану і ключовий переговірник з питань ядерної програми у 2003—2005 рр. міг забезпечити і, врешті, забезпечив. Однак Верховному лідеру була потрібна і противага консерваторам. На цю роль відмінно годився центрист Рухані, що зміг очолити єдиний центристсько-реформістський табір. 

Опонентом чинному президентові у другому турі виборів стане мер Тегерана, кандидат від консервативної партії "Прогресивний і справедливий народ Ісламського Ірану" Мохаммад-Багер Галібаф — або ж голова фонду "Астан Кудс Разаві" Ебрагім Раїсі. Перший — відомий політик і вже неодноразово брав участь у президентських виборах. У 2005 р. програв їх Махмуду Ахмадінежаду, а в 2013-му — чинному президентові Рухані, який уже в першому турі набрав 50,88% голосів. А ось другий — справжня "темна конячка". Він відносно маловідомий політик, і схвалення його кандидатури стало трохи несподіваним. Раїсі носить чорну чалму, що свідчить про особливо високий статус "сеїда" в релігійній системі Ірану. У 2014—2016 рр. обіймав посаду генерального прокурора Ірану, а потім очолив фонд "Астан Кудс Разаві", який має багатомільярдні прибутки не тільки від благодійних внесків, а й від бізнесової діяльності у багатьох секторах економіки. Це дало підстави деяким ЗМІ говорити про нього як про наступника Верховного лідера. Якщо це так і рахбар справді готує собі заміну, то Раїсі, за всією логікою, не може програти вибори, адже тоді його авторитет буде підірваний. Ну, а якщо ні, то він усе одно може стати опонентом Рухані, потужно попрацювавши з консервативно налаштованим населенням, особливо в сільській місцевості. 

Усі президенти в сучасній історії Ірану працювали на посадах по два терміни. Рухані не хоче стати винятком, однак його шлях до другого президентського терміну не буде легким. Безробіття й економічні проблеми сильно б'ють по іміджу влади. Ситуацію погіршили невиправдано високі очікування іранців від ядерної угоди. Вони думали, що всі негаразди минуть одразу. Звісно, Галібаф і Раїсі намагаються якомога сильніше тиснути на ці больові точки президента. 

Однак Рухані все одно має непогані шанси на перемогу, тому коли 20 квітня МВС Ірану заявило, що дебати між кандидатами транслюватимуться на телебаченні в записі, а не у прямому ефірі, — президент першим закликав переглянути це рішення. Під час президентських перегонів 2009-го та 2013 рр. дебати транслювалися у прямому ефірі і були дуже популярні серед населення. Саме яскраві виступи чинного іранського президента Хасана Рухані під час дебатів зіграли не останню роль в його неочікуваній перемозі вже у першому турі. Врешті, рішення переглянули, і дебати проходять у прямому ефірі. Логіка влади з наміром впровадити цензуру на дебати зрозуміла. У 2009 р. палкі дебати між тодішнім президентом Махмудом Ахмадінежадом та його суперниками-реформаторами, які зараз під домашнім арештом, дали поштовх широким народним виступам. 

Уже з перших теледебатів Рухані гостро пішов в атаку на консерваторів. Він звинуватив елітний Корпус стражів ісламської революції в намаганні зірвати ядерну угоду. За його словами, військові спеціально показали антиізраїльські гасла, написані на балістичних ракетах під час випробувань у березні 2016 р., тобто всього лише через два місяці після часткового зняття санкцій. Президент наголосив, що таким чином керівництво КСІР спробувало спровокувати Захід на відновлення санкцій і позбавлення Ірану позитивів угоди. "Якби в нас не було угоди, наш нафтовий експорт, що зараз перебуває на рівні двох мільйонів барелів, упав би до 200 тис. барелів на день. Люди мають знати, чи повернете ви назад санкції і конфронтацію", — сказав він своїм головним опонентам — Галібафу й Раїсі. Останні жодним словом не прохопилися про намір скасувати "баржам" (іран. акронім для Спільного всеосяжного плану дій). Однак обидва одностайно твердили, що люди не бачать змін. "Пан Рухані обіцяв, що всі санкції будуть зняті після укладення баржаму, однак люди не побачили змін на своїх столах. Тож чи було вирішене питання рецесії і безробіття?" — запитав Раїсі. 

Ось із такими запитаннями про санкції, безробіття, гроші та баржам іранці житимуть до 19 травня, коли відкриються виборчі дільниці. Від відповіді залежатиме і результат голосування. Він може стати більш очікуваним (перемога президента) або менш очікуваним (перемога одного з його консервативних опонентів). Проте рахбар має будь-який варіант адаптації системи, щоб зберегти її баланс. 

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво