Знищення літака МАУ рейсу PS752 Тегеран-Київ: за людською помилкою могла стояти Росія - Михайло Гончар - Міжнародна політика - dt.ua

"Іхтамнєт", але сліди залишилися

11 лютого, 16:11 Роздрукувати Випуск №1281, 8 лютого-14 лютого

Ще раз про фатальний рейс PS752  і про те, хто міг стояти за проникненням в іранську систему протиповітряної оборони.

© ISNA

Потік інформаційних повідомлень відсунув на далекий план знищення літака МАУ рейсу PS752 Тегеран—Київ 8 січня.

Та аналіз доступної інформації про перебіг іранського розслідування дозволяє зробити один важливий висновок, що стосується питання навмисності чи випадковості трагедії, котра сталася. Це може допомогти встановити її кінцевого "бенефіціара".

Нагадаю, cпочатку Тегеран озвучував версію про технічну несправність українського літака. Але після того, як стало зрозуміло, що рейс МАУ зазнав катастрофи внаслідок вогневого впливу, Генеральний штаб Збройних сил Ірану 11 січня у спеціальній заяві повідомив: український літак було збито іранською ракетою помилково.

Чому Тегеран різко змінив "робочу версію" саме тоді, коли його найближча союзниця Росія цілком і повністю була на його боці і пропагандою, і дипломатією. Річ не тільки в тому, що у США, Канади, Об'єднаного Королівства й Австралії була достовірна і незаперечна супутникова та інша технічна інформація про характер інциденту. Є ще один глибинний пласт, про який не говорять. Варто згадати, що РНБО України невдовзі після трагедії озвучила чотири версії того, що сталося, відзначивши заодно, що є ще три версії, котрі поки що закриті.

 

Докладніше про "людську помилку"

Глава іранського МЗС Мохаммад Заріф 11 січня написав у Twitter: "Згідно з попередніми висновками внутрішнього розслідування збройних сил, причиною катастрофи українського літака стала "людська помилка", допущена у кризовий період через "авантюризм" США". Остання теза — данина традиційній іранській пропаганді: в усьому винен "великий сатана", як в Ірані називають США з часів аятоли Хомейні.

Насправді теза про "людську помилку", яку надалі взяли під сумнів деякі закордонні й українські експерти (хоча людський фактор зазвичай завжди супроводжує тяжкі льотні випадки), є правдою. Але в цьому випадку — неповною правдою. І ця неповнота не дає можливості скласти пазли трагедії в іранському небі.

Аналіз матеріалів, що з'явилися у ЗМІ, дозволяє вказати на глибинну першопричину того, що сталося, і зробити припущення. У випадку зі знищенням рейсу МАУ "людська помилка", швидше за все, є не першопричиною, а наслідком явища абсолютно іншої природи — стороннього кіберпроникнення і несанкціонованого впливу на систему керування ППО Корпусу стражів Ісламської революції (КВІР) Ірану в екстремальних умовах очікування вогневого впливу на неї з боку США після іранських ракетних ударів по американських базах в Іраку.

Адже, перш ніж знищувати з повітря об'єкти збройних сил, КВІР, органів державного управління, ядерної інфраструктури Ірану, американці знищили б усі системи ППО. Тому вона функціонувала в особливо напруженому режимі.

Стандартні описи модернізованого ЗРК "Тор-М1" свідчать, що комплекс є російською системою ППО п'ятого покоління тактичного рівня, призначеною для прикриття важливих адміністративних, економічних та військових об'єктів, перших ешелонів сухопутних з'єднань від ударів протирадіолокаційних і крилатих ракет, дистанційно пілотованих літальних апаратів, планеруючих авіабомб, літаків і вертольотів, зокрема й виконаних за технологією "стелс". Може працювати як у ручному (з участю операторів), так і в автоматичному режимі. При цьому система ЗРК сама контролює позначений повітряний простір і самостійно захоплює всі повітряні цілі, не впізнані системою "свій–чужий". Усередині комплексу розміщені вісім ракет, він здатен виявити до 48 цілей на відстані 30 км, вибрати десяток найнебезпечніших і проаналізувати їх із допомогою спеціальної обчислювальної машини, при цьому дві цілі комплекс може уразити одночасно. Основний режим роботи комплексу "Тор-М1" — окрема робота кожної батареї, однак є й режим централізованого керування.

Останнє важливо для розуміння того, що сталося в іранському небі.

"Відважні солдати аерокосмічного підрозділу КВІР почали успішну атаку десятками балістичних ракет з військової бази Аль-Асад в ім'я мученика генерала Касема Сулеймані. Ми попереджаємо всі країни — союзників США, що у разі скоєння нападу на Іран вони будуть об'єктом військової відплати", — повідомлялося в заяві КВІР о 2.40 ночі за місцевим часом 8 січня. Як уже згадувалося, ВПС Збройних сил Ірану, куди входять і сили ППО, а особливо КВІР були у стані готовності №1, щоб відбити удар у відповідь з боку США, закономірно очікуваний після їхньої ракетної атаки.

ППО в районі столиці функціонувала в наднапруженому режимі. Такий режим загрожує людськими помилками людино-машинної системи, якою є ЗРК. Звісно, Іран мав закрити міжнародний аеропорт імені Імама Хомейні після 2.40 ночі, тобто після початку атаки на американські бази в Іраку. І в тому, що цього не зробили, винна іранська влада. Тим більше що командувач Повітряних сил КВІР Амір-Алі Хаджізаде зазначив опісля в коментарях, що іранські військові просили закрити повітряний простір країни на час ракетних ударів по американських базах у сусідньому Іраку.

Але рейси продовжували виконуватися: QR8408, KK1185, TK873, QR491, SU513, OS872, TK875, LH601, J29006. Та тільки рейс PS752 МАУ став фатальним. Із високим рівнем імовірності, можна стверджувати, що ризик був і для рейсу QR8408 Qatar Airways у Гонконг, який припав на часовий відтинок між іранським ракетним ударом по американських базах в Іраку і знищенням рейсу PS752.

 

Російський фактор в іранському небі

Тепер про російський фактор. Тут важливо розуміти три речі.

Перша. Росія й Іран — союзники в Сирії і багато в чому іншому на Близькому Сході. Але це не означає, що вони союзники в усьому. У сфері нафти й газу Росія та Іран конкуренти.

Росії потрібні високі ціни на нафту, і одержати їх обмеженням експорту через механізм домовленостей ОПЕК+ уже не виходить, — ефект знижується на тлі зростання потоку американської сланцевої нафти. Для Росії є тільки один варіант — велика ірансько-арабська війна у Перській затоці.

Варіант спровокувати її 14 вересня 2019 року, коли з використанням іранських безпілотників і крилатих ракет було завдано удару по саудівській нафтовій інфраструктурі з допомогою єменських хуситів, дав обмежений і тимчасовий ефект, а не такий, на який розраховували сценаристи в Москві й Тегерані. Росії дуже вигідно, щоб Іран потрапив у повну нафтову блокаду з боку США. Як це сталося з Венесуелою, — Росія пожинає плоди американських санкцій проти режиму Мадуро, нарощуючи експорт своєї нафти (зокрема у США) замість вибулої венесуельської.

Виходячи з цього, можна припустити, що стратегічне завдання Москви — спровокувати американський удар по Ірану, тим більше що цього давно прагне й Ізраїль, хоча з абсолютно інших мотивів. Саме це завдання хутко спланували в Москві, скориставшись ланцюжком подій і унікальним "вікном можливостей": знищення американцями генерала Сулеймані — удар відплати з боку Ірану. Про останній вони знали з власних джерел у Тегерані, та його й неважко було спрогнозувати. Залишилося небагато — потрібно, щоб сталося щось жахливе, аби США почали "довбати Іран", а Іран, помщаючись, розпочав блокаду Ормузької протоки, танкерну війну в Затоці, погрожуючи "москітним флотом" американським кораблям, "довбати саудитів" тощо.

Друга. У 2019 році Росія й Іран офіційно розпочали співпрацю в кіберсфері, хоча неофіційно вона почалася значно раніше. Міністр зв'язку й інформаційних технологій Ірану Махмуд Ваезі під час офіційного візиту до Росії в березні 2017 року відзначав зацікавленість у розвитку співробітництва у сфері інформаційних технологій та кібербезпеки.

У червні 2019-го відбулося перше засідання російсько-іранської робочої групи зі співробітництва в галузі інформаційних і комунікаційних технологій. За його результатами, домовилися, що російські компанії поставлять в Іран низку своїх IT-продуктів, зокрема у сфері інформаційної безпеки. А вже в липні агенція Mehr із Тегерана скупо повідомила, що російська й іранська сторони уклали військову угоду, згідно з якою держави розширять спільну роботу з низки питань. У цю низку питань саме й увійшло, серед іншого, питання кіберспівробітництва у військовій сфері.

У Росії давно звертали увагу на те, що Іран розвинув досить потужний кіберпотенціал і інтенсивно працює над використанням цифрових технологій для створення власних безпілотних систем далекого радіусу дії, вдосконалення систем ППО. Портал Military Russia відзначає, що Іран досяг серйозного науково-технічного прогресу у сфері ППО. Про це свідчить широке використання цифрових технологій та нового радіолокаційного обладнання: "Іран змушений розвивати оборонну галузь в умовах ізоляції. У часи шаха країна повністю залежала від Заходу. Після 1979 року іранці навчилися модернізувати закордонні ЗРК і РЛС, а потім почали розробляти власні зразки, копіюючи елементи російських і китайських засобів ППО".

Що цікаво — інтенсифікація російсько-іранської кооперації в кіберсфері й ППО відбулася після знищення Аерокосмічними силами КВІР американського стратегічного морського розвідувального БПЛА RQ-4A в червні 2019-го.

Третя. За даними Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU), 2014 року Іран посідав 19-те місце у світі з індексу кібербезпеки (Global Cybersecurity Index), а 2017-го опустився до 60-го, де й перебуває нині. Деградація сталася на тлі посилення американських санкцій проти Ірану. Зважаючи на зростання напруженості у відносинах зі США, Тегеран ухвалив рішення про посилення співробітництва в кіберсфері з Північною Кореєю, Китаєм і Росією. Чим остання й скористалася повною мірою.

 

Кібервплив як причина "людської помилки"

Як відомо, ЗРК "Тор-М1" російського виробництва, з Росії ж надходить і відповідне програмне забезпечення. Вище вже зазначалося, що в ЗРК є режим централізованого керування батареєю. Схоже, в такому режимі й працювала батарея ЗРК КВІР поблизу Тегерана.

Швидше за все, непомітне для оператора втручання в систему керування і призвело до неправильної ідентифікації в спеціальній обчислювальній машині ЗРК (імовірно, з довгоживучими "закладками" в ній) цілі як особливо небезпечної та видачі команди на її негайне знищення. Тим більше що рейс PS752 вилетів із великим запізненням і перебував у тому часовому проміжку після зльоту, коли його там не повинно було бути, він ішов поза розкладом, якщо припустити, що командний пункт ППО КВІР враховував зміни розкладу аеропорту.

Варто звернути увагу на висловлювання іранських офіційних осіб.

Командуючий Повітряними силами КВІР Амір-Алі Хаджізаде вже 11 січня пояснив, що український літак оператор системи ППО визначив "як крилату ракету". А далі (важливо!) іде досить точна констатація, що сталося перед цим: "Система працювала з перешкодами, мережа була зайнята, і в нього не було підтвердження зі сторони (виділено мною.М.Г.). У цій ситуації він мав прийняти рішення протягом п'яти секунд і, на жаль, він зробив неправильний вибір".

Позасистемне втручання виявили під час внутрішнього розслідування КВІР. Можна припустити, що виконати таке втручання могла тільки одна сторона — російська — як постачальник "заліза", "мізків" і установник відповідних "закладок". Визнати це привселюдно Іран, звичайно ж не може, та й знайти "відбитки пальців" теж непросто, але слід залишився.

Задум російської сторони стає ясним, якщо згадати, що її давньою метою — як мінімум із 2014 року після обвалу цін на нафту — є провокувати велику війну в зоні Перської затоки. Розрахунок був цілком визначений — знищення цивільного лайнера викличе не тільки жорсткі санкції і нафтову блокаду Ірану, а й відповідні удари США по Ірану, до яких може приєднатися й Ізраїль, що своєю чергою може призвести до ескалації в Затоці, ударів Ірану по Саудівській Аравії, танкерної блокади й війни в зоні Ормузької протоки тощо. Тобто весь букет, який приведе глобальний нафтовий ринок до цінового стрибка. Не вийшло.

Як і 14 вересня 2019-го в Саудівській Аравії, де в діях Ірану та його єменських проксіз не виключається російське сприяння супутниковій деталізації маршрутів польотів БПЛА, крилатих ракет і цілевказівок для них. Імовірно, іранці запідозрили недобре й швидко зорієнтувавшись пішли за версією "визнання й каяття" у вчиненому.

Складно сказати, чи був метою за первісним задумом російських "військових хакерів" саме український борт чи нею міг стати катарський або якийсь інший лайнер, але у світлі наведеного вище однозначно видно, що Росія невипадково до останнього відкидала версію про знищення літака вогнем ППО. А потім міністр закордонних справ Росії Лавров заявив, що збиття українського літака є людською помилкою, і це було ненавмисно.

Небажання Ірану передати Україні бортові самописи слід розуміти як те, що внутрішнє розслідування КВІР, як щодо алгоритму дій батареї ППО, так і щодо захисту систем зв'язку ППО (пошуку "джерела перешкод"), триває. Хоча розрахунок, що інформація з самописів чимось допоможе, в цьому випадку виглядає натягнутим, проте іранська сторона поки що намагається тримати все під рукою.

Розраховувати на те, що за підсумками розслідування й підтвердження несанкціонованого втручання в роботу системи ППО підуть якісь публічні заяви, не приходиться. Хоча Іран і складно назвати маріонеткою Росії, але за нинішньої ізоляції режиму аятол, Тегеран не піде на загострення відносин із Москвою як із "меншим сатаною", коли йому приходиться протистояти "великому сатані" — США, "малому" — Ізраїлю, а також Саудівській Аравії.

Можливий сценарій Кремля спровокувати масштабну війну в Затоці зазнав фіаско. Причина в тому, що західні країни після відомого виступу 9 січня прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо поставили Іран перед вибором — або визнання своєї провини, публічне "щире розкаяння" і деескалація, або знову жорсткі санкції і фактично повна нафтова блокада з усіма наслідками остаточного перетворення Ірану на країну-ізгоя у разі відступу Тегерана (за порадами Москви) в "заперечення".

Підказка правильної моделі поведінки містилася у виступі Трюдо: "Це (знищення літака МАУ.М.Г.) могло статися ненавмисно". Треба віддати належне тисячолітній іранській дипломатії, яка зробила адекватний вибір. Імовірно, на той час у Тегерані вже було розуміння, що за "людською помилкою" стояв російський чинник. Також іранське керівництво бачило, які рясні плоди пожинає Росія та її держкомпанія "Роснефть" через уведені США санкцій проти Венесуели. І це не могло влаштувати Тегеран.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво