Диво-зброя Путіна, або Круговорот історії - Міжнародна політика - dt.ua

"Диво-зброя" Путіна, або Круговорот історії

14 березня, 13:13 Роздрукувати Випуск №10, 17 березня-23 березня

Очільник Кремля, розповідаючи про "новітню" і "таку, що не має аналогів у світі", зброю, багато чого залишив за кадром. 

© kremlin.ru

Звернення президента РФ В.Путіна до Федеральних зборів своєю суттю, а не емоційністю, чимось нагадало виступи А.Гітлера періоду закінчення Другої світової війни. Той неодноразово заявляв про наявність у Німеччини "диво-зброї", або "зброї відплати", здатної знищити ворогів Третього Рейху. Тоді лідер нацистської Німеччини теж мав у своїх засіках унікальні на той час ракети "Фау-1" і "Фау-2". Однак це аж ніяк не допомогло йому зберегти режим, що тримав Європу в лабетах жаху.

Ключова частина доповіді президента РФ В.Путіна складалася з презентації, яка супроводжувалася відповідним відеорядом "новітніх" зразків російського озброєння. Однак попри всю пафосність, усе це, як на погляд з-поза меж Росії, більше скидалося на демонстрацію сили печерною людиною, яка розмахує дрючком. Звісно, це — жахливе видовище, але якщо трохи розібратися в деталях, то все набагато прозаїчніше.

Очільник Кремля, розповідаючи про "новітню" і "таку, що не має аналогів у світі", зброю, багато чого залишив за кадром. Виявляється, вона далеко не новітня і має аналоги у світі. Крім того, багато що з представленого виготовлено в одиничному екземплярі, а дещо проходить випробування, і невідомо, чи стане взагалі коли-небудь на озброєння росармії.

Так, якщо говорити про стратегічний ракетний комплекс шахтного базування з важкою багатоступінчастою рідинною міжконтинентальною балістичною ракетою (МБР) "Сармат", то йдеться лише про кидкові випробування. Тобто насправді — про короткий запуск із шахтної пускової установки макета ракети на невелику відстань до моменту спрацьовування маршового двигуна. Перш ніж комплекс приймуть на озброєння, мине ще не два роки, як про це сказано, а набагато більше — років із п'ять у найліпшому разі. Про те, що попереду ще тривалий і непростий процес, свідчить хоча б історія перших кидкових випробувань "Сармата", які мали бути ще 2014 року, та потім їх неодноразово переносили, аж поки вони відбулися торік у грудні.

Крім того, Путін не сказав і про те, що, по суті, "Сармат" за своїми можливостями (за деякими винятками) майже повністю повторює характеристики МБР Р-36М "Сатана". Це і вага — трохи більше ніж 200 тонн, і дальність — до 16 тис. км, і розмір бойової частини тощо. Та й габарити, скоріш, ідентичні. Адже опускати ракету доведеться в ті самі шахти, де раніше були МБР "Сатана". Також у ракеті використовуватимуть рідинні двигуни від Р-36М, а саме РД-264 в їхній модернізованій версії РС-99 (він же ПДУ-99).

Відмінністю, можливо, є хіба що реалізація в них гіперзвукових маневруючих бойових блоків. Однак сама ця ідея теж не нова і сягає корінням іще в анали радянської історії.

Проте треба віддати належне РФ — вона таки просунулася в цій темі. Крім кидкових випробувань наприкінці 2017 р., улітку 2016-го відбулися успішні вогневі випробування двигуна ПДУ-99 першого ступеня РС-28. Також у 2016 р. відбулося кілька тестів гіперзвукових маневруючих бойових блоків для "Сармата" на МБР РС-18Б (SS-19 Stiletto).

Що ж доперспективної крилатої ракети з ядерною енергетичною установкою, випробування якої, за словами В.Путіна, відбулися наприкінці 2017 р., то це теж не унікальне рішення, хоча, безперечно, дуже грізне.

Такі силові установки розробляли в СРСР і США ще в 1950-ті роки. Їх цілком реально виготовити. Сполучені Штати ще в 60-х рр. минулого століття виготовили й випробували перші прототипи двигуна. Однак від подальшої розробки США відмовилися через надмірну дорожнечу цього двигуна, складність обслуговування, зберігання й забезпечення безпеки, а також непростий процес виробництва й високий ступінь зараження власних територій під час польоту.

Окремо варто відзначити підводний безпілотник з ядерною силовою установкою. Скоріш, ідеться про реалізацію проекту "Статус-6", який передбачає створення безпілотного підводного робота, а також розробку атомного підводного човна — носія для таких роботів.

Ця розробка справді є й успішно реалізується. 19 листопада 2015 р. ЦРУ підтвердило існування системи "Статус-6" з потужністю заряду до 10 мегатонн з основною ціллю ураження баз ВМФ і прибережних міст США. Пізніше, 27 листопада 2016 р., американська розвідка підтвердила вже практичне випробування прототипу підводного безпілотника з ядерною силовою установкою, запущеного з підводного човна "Саров".

Однак сама розробка цього дрона/торпеди також сягає в радянську історію до 40–50-х рр. минулого століття — до проекту ядерної торпеди Т-15 з надпотужною боєголовкою. Але проект торпеди закрили у зв'язку з неможливістю на рівні тогочасної технології "розробити досить компактний ядерний реактор". Пізніше до цієї теми ще багато разів поверталися. У результаті в 1978 р. для торпеди АМБ-8 створили ядерний реактор для проведення випробувань.

Однак з погляду радіаційного зараження місцевості підводний вибух вважається найбільш небезпечним. Якщо повітряні ядерні вибухи вважаються "самоочисними", оскільки основна частина продуктів розпаду відноситься в стратосферу, то морські ще довго про себе нагадуватимуть рівнем радіації, мільйонами загиблих людей і на багато років знищеною інфраструктурою. Саме тому навіть при використанні ядерних торпед у радянські часи розглядалося питання не завдавання вогневого удару по берегових об'єктах, а передусім створення з їхньою допомогою руйнівного цунамі.

Ще однією "новинкою" з промови В.Путіна став високоточний гіперзвуковий авіаційно-ракетний комплекс "Кинджал", який із грудня 2017 р. поставлено на дослідно-бойове чергування в Південному військовому окрузі.

Про те, на якій стадії створення насправді перебуває цей проект, сказати важко. Однак легко здогадатися: якщо йдеться про дослідне чергування, це означає, що вже проведено низку пусків, проте є ще багато роботи з доведення комплексу до потрібної кондиції.

Звичайно, наявність "Кинджала" істотно розширює можливості Повітряно-космічних сил Росії, але є безліч запитань щодо цього проекту. Для початку, він не суперсучасний і не такий, що не має аналогів у світі. Ще в 1959 р. у США почалися польоти на експериментальному пілотованому ракетоплані Х-15, які тривали до 1970 року. Найвища швидкість, якої вдалося на ньому досягти, становила 6,5 Мах. (Мах (М) — відношення локальної швидкості потоку до місцевої швидкості звуку. У повітрі швидкість в 1 Мах дорівнює 1225,044 км/год.)

Згодом до цієї теми ще неодноразово поверталися як в СРСР, так і в Сполучених Штатах. Прийшли до того, що почали використовувати гіперзвуковий прямоточний повітряно-реактивний двигун (ГППРД), на якому досягли практичного максимуму приблизно 19 М. Досі ж максимальна відома швидкість, якої вдалося досягти американцям і австралійцям для такого типу апаратів, становила 11 М.

Що ж до створення гіперзвукової ракети "Кинджал", то вона, за словами Путіна, літає зі швидкістю 10 М. Однак поки що, як відомо, найшвидшу в РФ ракету корабельного базування "Циркон", з якою, за різними чутками, планувалося робити ракету повітряного базування, вдалося розігнати тільки до швидкості 8 М.

Звичайно, РФ могла створити "Кинджал", але є проблема: що вища швидкість такого типу зброї, то в кілька разів зростає її собівартість. Навіть якщо російській промисловості вдалося досягти заявленої швидкості (а цього не варто виключати), а також забезпечити її маневреність і керованість, то є проблема з тим, щоб запустити проект у серію і, зрештою, закупити для потреб ПКС РФ. Її ціна для МО буде таки зависокою. В умовах скорочення бюджету "Кинджал" може залишитися лише на рівні кількох зразків.

 Що ж до гіперзвукового ракетного комплексу з планеруючим крилатим блоком "Авангард", який, за словами Путіна, може летіти зі швидкістю в 20 разів вищою за швидкість звуку й при цьому надійно керується, то фактично йдеться, скоріш, про рухомий ґрунтовий ракетний комплекс з міжконтинентальною балістичною ракетою РС-26 "Рубіж". З 2016 р. вона мала надходити на озброєння військ РВСП РФ.

РС-26 "Рубіж" є подальшим розвитком проекту "Ярс" (РС-24 "Ярс"), тільки якраз із новими керованими бойовими блоками для прориву протиракетної оборони, про які й казав Путін. РС-26 "Рубіж", орієнтовно, твердопаливна триступінчаста з дальністю польоту до 12 тис. км (хоча офіційно заявляється — 2–6 тис. км) і може оснащуватися 3–6 гіперзвуковими маневруючими боєголовками потужністю 150–300 кт. Роботи над цією ракетою і бойовими блоками велися вже дуже давно — щонайменше з 2006 р. і, очевидно, завершилися.

По суті, про "Рубіж"/"Авангард" нічого нового Путін не сказав. Річ у тому, що середня швидкість балістичної ракети такого класу становить 20 Мах. Про керовані блоки теж ішлося досить давно. Тільки от конкретних результатів щодо ураження цілей тими ж бойовими блоками і їхньою реальною здатністю маневрувати/планерувати на такій швидкості й влучати точно в ціль поки що немає.

Ще одна "новинка" з виступу Путіна — бойовий лазер наземного базування. Безумовно, це перспективний напрямок, але він також не унікальний. Цією тематикою вже досить давно займалися СРСР, США, Китай, Німеччина й Франція. Напрацювання в Росії на цю тему є і, цілком можливо, є й теоретична здатність створювати зброю, яка вражає лазерним променем високої потужності різні об'єкти. Але якщо після розвалу Союзу передові країни пішли в цій темі досить далеко, то Росія в ній відстала.

Дуже спірно, що було представлено діючий зразок. Адже для реального використання бойових лазерів потрібна не тільки велика потужність, а ще й складна система наведення й фокусування. З урахуванням того, що доступ до західних технологій у РФ обмежений, перспективи створити принципово новий комплекс доволі сумнівні.

Насправді, своїм зверненням до Федеральних зборів В.Путін вирішив убити двох зайців — мобілізувати власний електорат перед виборами президента, показавши за старим звичаєм "кузькіну мать" лиховісному Заходу, ну й, звичайно, змусити той-таки Захід знову прийти до перерозподілу сфер відповідальності й зон впливу у світі, до так званої угоди "Ялта-2". По суті, Владімір Владіміровіч укотре продемонстрував, що трохи заблукав в історії.

Скоріш за все, такі дії на міжнародній арені матимуть протилежну реакцію. Демонстрація агресії лише зміцнить позицію цивілізованого світу щодо РФ як до непередбачуваного сусіда, від якого варто триматися подалі (хоча знайдуться й ті, хто захоче догодити Кремлю).

Крім того, Москва фактично публічно підтвердила, що має нехай і одиничні екземпляри озброєння, але в порушення Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (РСМД) (ідеться передусім про "Авангард" і крилату ракету з ядерним двигуном). Про це вже давно неодноразово говорили американці, а Москва весь час відкараскувалася.

Звичайно, РФ може мати деякі напрацювання в створенні перспективних зразків озброєння й військової техніки, які становлять загрозу для передових країн. Однак дуже спірно, що Кремль узагалі коли-небудь зважиться на реальне застосування такої зброї. Крім того, в умовах деградації економіки, відсутності доступу до іноземних інвестицій, скорочення оборонного бюджету малоймовірно, що всі ці напрацювання доведуть до розуму.

Звернення Путіна до Федеральних зборів засвідчило, що Кремль, загнаний у глухий кут, вирішив дістати останній аргумент — стратегічну зброю. Як реагуватиме цивілізований світ, покаже час. Однак протверезіння однозначно настане.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво