Давос: у пошуках горизонту - Міжнародна політика - dt.ua

Давос: у пошуках горизонту

31 січня, 2018, 11:16 Роздрукувати Випуск №4, 3 лютого-9 лютого

В Давосі можна зустрітися одразу з десятками видатних особистостей, за кілька днів відпрацювавши програму розширення горизонту спілкувань і корисних знайомств.

© president.gov.ua

Давос, за свідченнями старожилів Форуму, стає більш інтелектуальним і менш суто бізнесовим, більш стильним і трохи менш помпезним. Представники громадських організацій та інтелектуали стають третьою, багато в чому рівнозначною групою учасників форуму, поряд із політиками та бізнесменами.

Понад 3 тис. учасників зі 134 країн світу, потужні партнери — близько 1200 провідних світових компаній. Кожен інституційний партнер досі платить внесок 31,5 тис. швейцарських франків (франк зараз приблизно дорівнює одному євро) на рік. Однак партнерський внесок — лише перепустка до клубу й не гарантує фізичної участі представника компанії у конкретному Форумі, з допуском на всі заходи та панелі. Для забезпечення такого доступу й участі свого представника і компанії-партнери, і члени Форуму мають внести додатково 45 тис. швейцарських франків. Тобто працює подвійне сито: спочатку компанія має подати заявку й отримати офіційний статус партнера, і тільки потім її директор або президент може оплатити недешеве місце серед слухачів основної програми.

Втім, із плином часу дедалі більше учасників потрапляють до Давоса поза обов'язковими членськими чи партнерськими внесками (автор цих рядків належить до них). Дедалі більше учасників залучаються до різноманітних супровідних, паралельних, неформальних заходів. Абсолютна більшість їх учасників не мають доступу на основні панелі Форуму, проте це не зупиняє потоку бажаючих. Адже головна цінність тут — не у фізичній присутності на офіційних панелях (їх можна переглянути як у прямій трансляції онлайн, так і в запису з будь-якого місця у світі), а в безпосередній присутності навколо події. Саме в Давосі можна випадково чи заплановано зустрітися одразу з десятками видатних особистостей, тим самим за кілька днів відпрацювавши програму розширення горизонту спілкувань і корисних знайомств як із непересічними людьми, так і з представленими ними ноу-хау. Для "консерваторів" форуму це, можливо, девальвація його вартості й ексклюзиву, проте для більшості представників нових поколінь — його єдино можлива адаптація до швидкоплинного світу, спосіб не змаргіналізуватися і рухатися вперед.

Цьогорічний Давос відзначився максимально високим рівнем представництва за останні кілька років: зокрема, після тривалої перерви одночасними гостями форуму стали канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент США Дональд Трамп (останнім чинним президентом Сполучених Штатів тут гостював ще Білл Клінтон), чиє перебування в Давосі майже збіглося з річницею його інавгурації. При цьому лідери Німеччини і США не знайшли можливості чи потреби перетнутися. Їхні меседжі мало чим перетинаються змістовно.

Урожайним на розмаїту й нескоординовану присутність: державну, громадську, бізнесову — цього разу Давос виявився і для України. Розмаїття ініціатив української сторони справляло враження певної стихійності, хоча, по суті, за конкретними заходами стояла тривала і ретельна підготовка, яка переважно виправдала вкладені зусилля.

Конкуруючі версії майбутнього

Ідейна конкуренція і навіть певні світоглядні антагонізми стали невід'ємною рисою світових дискусійних майданчиків останнього десятиліття. Здається, світоглядна єдність "світової спільноти" розпалася на вектори, які виходять з одного стартового припущення: "старий світ добіг кінця", але обриси нового світу, чи того, що має прийти на заміну віджилому, не такі чіткі, аби скластися в ясну картину. Виступи багатьох лідерів держав і урядів (тут їх цього разу було понад 70, — більше буває хіба на Генасамблеях ООН) засвідчили наявність такої проблеми. Суперечності є, але вони нелінійного характеру й не зводяться до двох альтернатив.

Цього разу в Давосі було продемонстровано спробу загорнути в досконалу форму посткризовий національний ізоляціонізм, представлений насамперед американським президентом. Трамп побудував промову у тріумфальному дусі, звітуючи про різке підвищення інвестиційної привабливості США (наразі не підкріплене незалежними аналітичними даними) після його приходу до влади.

Трамп намагався запевнити, що є опонентом не вільної торгівлі, а її спотвореної форми, яка базується на недобросовісній конкуренції, масовому розкраданні інтелектуальної власності, субсидуванні промисловості та всеосяжному державному економічному плануванні: "не може бути вільної і відкритої торгівлі, якщо деякі країни експлуатують систему коштом інших". Тобто казав, що він, по суті, і є глобаліст, але глобаліст тих давніх часів, коли і спосіб виробництва, і прогресивний соціальний лад забезпечували Заходу (насамперед — США) відчутну конкурентну перевагу, яку потім "з'їли" державний протекціонізм, інтелектуальне піратство, субсидії та вміле маніпулювання створеними Заходом правилами з боку країн колишнього третього світу — тобто те, що забезпечило конкурентну перевагу декого з них (того ж Китаю) протягом останніх десятиліть.

Втім, умовний "третій світ" не відповів Трампу його ж монетою. Сама очікувана дискусія "глобалізму — протекціонізму" взагалі майже не пролунала. Натомість бадьорий пафос стрімкого економічного зростання (зумовленого сліпою дерегуляцією та переглядом міжнародних зобов'язань) зазнав атаки з боку усвідомленого інтересу до захисту довкілля, здорового середовища існування людини і природи.

Так, незапрограмовано опонуючи Трампу (в інший день і під час іншої панелі), прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді відзначив, захищаючи відкинуту адміністрацією США Паризьку кліматичну угоду: "В нашій культурі ми ставимося до природи як до матері. Ми також вважаємо, що людина має право тільки брати з неї вигоду, але не руйнувати. Ми не лише усвідомлюємо свою відповідальність за зміну клімату, а й готові взяти на себе ініціативу щодо пом'якшення її наслідків".

Американський президент зазнав прямішої атаки не з боку конкуруючих держав, а з боку критично налаштованих співвітчизників. Джордж Сорос публічно звинуватив його в марному намаганні побудувати "мафіозну державу", а губернатор штату Вашингтон Джей Інслі наголосив, критикуючи політику президента в питанні довкілля і, зокрема, Паризької угоди, що "в цьому (антиекологічному. — О.С.) параді бере участь тільки одна людина, ніхто не пішов за ним". Такий перебіг дискусії підкреслив той факт, що світове розмежування відбувається вже не так між державами чи їх групами, як між світоглядними позиціями, в тому числі всередині держав.

Як носій цінностей відкритого суспільства чи не найяскравіше виступив французький президент Еммануель Макрон. На думку головного редактора The Economist Занні Мінтон Беддоса, Макрон — перший лідер, котрий розуміє, що політика тепер не так про правих чи лівих, як про закритих і відкритих. "І він, безумовно, розуміє необхідність зміни суспільства, щоб можна було залишатися відкритими. Він, мабуть, — головна надія Європи в цьому питанні".

В свою чергу, і Ангела Меркель активно дискутувала з усім протекціоністським та ізоляціоністським нарративом, протиставляючи йому тезу про відповідальне лідерство: "Ми вважаємо, що ізоляція себе від решти світу не приведе до гарного майбутнього. Протекціонізм не є правильною відповіддю. Якщо ми вважаємо, що щось несправедливо, невзаємно, то потрібно шукати багатосторонні відповіді, а не проводити одностороннього протекціоністського курсу".

Горизонт для України

Слід визнати, що цьогорічний Давос був яскравим, багатошаровим і на загал вдалим для України. Причому меншою мірою йдеться про роль офіційної делегації (слід визнати, що і президент Порошенко, і міністр Клімкін, і особливо віце-прем'єр Климпуш-Цинцадзе відпрацювали досить самовіддано), а більшою — про новоявлений неформальний робочий альянс бізнесу і громадськості.

Нові рамки співпраці бізнесу та громадськості — визначальна передумова стрибкоподібного розширення української участі в Давосі, яку помітили всі небайдужі учасники і з чим мусили рахуватися політики.

Альянс дванадцяти компаній і фондів уможливив появу унікального об'єкта цьогорічного Давоса — Українського дому. За 5 днів тут відбулося понад 15 панелей і заходів під гаслом "Україна: Креативність. Інновації. Можливості". Ініціатором проекту виступила Українська асоціація венчурного та приватного капіталу (UVCA) у партнерстві з Western NIS Enterprise Fund і Фондом Віктора Пінчука. Організаторами окремих дискусійних панелей були Horizon Capital, Ciklum, Bitcoin Foundation Ukraine, AgroHub, UNIT.City, Hacken, Northland Power та Social Boost. На майданчику виступали підприємці, державні діячі (включно з президентом), громадські лідери, інтелектуали, музиканти.

Нова енергетика, криптовалюти, нові глобальні технохаби, контроль людини над даними, Blockchain, венчурний капітал, енергія нового покоління, розвиток цивільних технологій і соціального інвестування, чи стане Україна європейською аграрною супердержавою — ось неповний перелік напрямів тематичного наповнення дискусій Українського дому. Що ж, це не виглядало ні провінційним, ні надто вторинним.

Певним ексклюзивом Українського дому було його розташування — безпосередньо навпроти Російського дому, оформленого відповідно до традиційних уявлень північних сусідів про "представницьке приміщення". Попри вдесятеро менший бюджет, український осередок виглядав значно жвавіше й креативніше. Під час пікових навантажень організаторам доводилося зачиняти двері для відвідувачів: "Full house".

Вже багато років найвідоміший із "українських подій" Давосу— Український сніданок (основний організатор — Фонд Віктора Пінчука). Торік організатор зіштовхнувся з частковим бойкотом, зумовленим його контраверсійною статтею, що багатьма сприймалася як неприйнятна, бо пропонувала надто далекосяжні компроміси з Росією. Нинішнього року про той епізод вочевидь забули, і кількість учасників перетнула рекордну позначку 300. Після річної перерви тут виступив і президент Порошенко, що імпровізував і, зокрема, озвучив суперечливу тезу про "осінь реформ", яка містила явно двозначну символіку.

Висновок з усієї картини не є лінійним. На таких заходах, як Давоський форум, Україна зі зростанням енергії намагається рухатись до бажаного горизонту, і це помітно, але горизонт від того не ближчає автоматично. Навпаки, з наближенням до колись віддалених орієнтирів, проходженням проміжних цілей кількість видимих потреб збільшується швидше, ніж сума наявних ресурсів.

Давос для України — це розширення горизонту задля більш раціонального погляду на світ, але вочевидь — без гарантії швидко надолужити відставання і вирішити всі проблеми.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Ternarous Ternarous 3 лютого, 18:35 "Макрон — перший лідер, котрий розуміє, що політика тепер не так про правих чи лівих, як про..." Що мається на увазі? Що таке "праві-ліві"? Цей термін має 3 зовсім різних значення. 1) Ліберали-соціалісти. 2) Націоналісти-космополіти. В Європі зазвичай правими називають націоналістичні партії. 3) Традиціоналісти-модерністи. Праві -- захисники патріархальних сімейних цінностей, ліві -- захисники нетрадиційних сексуальних орієнтацій. Ці показники можуть не співпадати. Наприклад, наша Свобода належить до правих по пп.2-3, але до лівих, бо її економічна програма соціалістична. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво