Чому і як Україна повинна відкрити себе для Європейського Союзу - Міжнародна політика - dt.ua

Чому і як Україна повинна відкрити себе для Європейського Союзу

23 листопада, 2018, 18:10 Роздрукувати Випуск №45, 24 листопада-30 листопада

Київ може прискорити інтеграцію України в Європу, підтримати українську економіку та посилити національну безпеку шляхом надання всім громадянам ЄС автоматичного права на проживання та на працевлаштування 

Останні дані Служби статистики ЄС Eurostat показали, що кількість українців, які отримали посвідку на проживання в Євросоюзі за останній рік, більша, ніж представників інших націй, що не є членами Євросоюзу. 

Приблизно 662 тисячі українців отримали такий дозвіл у ЄС тільки 2017 року. Таким чином, кількість українців, які інтегруються щороку в Євросоюз, приблизно еквівалентна населенню Чорногорії — офіційного кандидата на членство в ЄС і новоспеченого члена НАТО.

Європейські країни, крім Польщі та інших держав — традиційних цілей трудових мігрантів з України, чимдалі більше цінують якість праці українців, послуг, які вони надають, їхнє вміння призвичаюватися й приязну вдачу. Деякі країни навіть планують надалі відкривати свої ринки праці спеціально для кваліфікованих мігрантів. Наприклад, у Німеччині обговорюється (щоправда, звичайно, не зовсім з альтруїстичних міркувань) новий закон про імміграцію. Ця тенденція, імовірно, збережеться і в наступні роки. Крім того, цілком імовірно, що Велика Британія після Брекзиту згодом прийматиме українських трудових мігрантів відповідно до правил, які поширюватимуться й на інших європейців.

Для сотень тисяч українців такі європейські свободи, як право працювати на законних підставах, довгострокове проживання та надання своїх послуг у всьому ЄС, як і в Європейській економічній зоні, набувають реальних обрисів. Ці права відомі як свобода переміщення робочої сили та послуг на Європейському єдиному ринку. Вони включають право на проживання для осіб з незалежними фінансовими можливостями.

Однак цей специфічний тип європейської інтеграції України як і раніше значною мірою є однобічним рухом. У протилежному напрямку, тобто з ЄС в Україну, припливу переселенців, студентів і робочої сили дуже мало. Однією з причин, що перешкоджає трудовій та іншій імміграції жителів ЄС та інших західних країн в Україну, є те, що для отримання посвідки на проживання та дозволу на роботу потрібна безліч документів. Українська імміграційна політика в цілому, звичайно, є ліберальною до заявників з країн Західної Європи. Проте громіздкі українські процедури отримання однорічної чи десятирічної посвідки на проживання на сьогодні є серйозним випробуванням, до якого більшість громадян ЄС не звикла через відсутність таких бюрократичних перешкод усередині Євросоюзу. 

Наприклад, для подачі заявки на тимчасове проживання в Україні потрібно не менш як дев'ять різних документів, причому щоб отримати деякі з них, слід подати додаткові клопотання і документи. Ці та схожі проблеми поглиблюються деякими, скажімо так, "особливостями" пострадянської бюрократичної системи України. У результаті громадян ЄС, які оселилися в Україні навіть на обмежений строк, небагато. 

Нещодавно Україна розпочала процес змін своєї Конституції (22 листопада Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект про внесення змін до Конституції в частині закріплення стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Євросоюзі та НАТО), щоб підкреслити ще демонстративніше, ніж раніше, своє прагнення повністю інтегруватися в ЄС і НАТО. Українські політики, активісти, інтелектуали і дипломати щотижня заявляють про бажання України прискорити процес повного входження до ключових організацій Заходу. Однак поступове входження України до західних структур залежить не тільки від такого роду фундаментальних геополітичних кроків і пов'язаної з ними технічної оцінки Брюсселем того, скільки європейських стандартів втілив Київ у життя в результаті проведення нагальних внутрішніх реформ. 

Європейська інтеграція є також процесом, який Україна може розвивати на рівні життя громадян ЄС в Україні. Ба більше, Київ може самостійно, незалежно від Брюсселя, зміною прерогатив, формулювання та практики своєї імміграційної, зовнішньої, ринкової, демографічної та інших видів політики сприяти своєму зближенню з Брюсселем як штаб-квартирою ЄС і НАТО. До того ж це може бути зроблено задовго до початку переговорів України про вступ до Європейського Союзу і Північноатлантичного альянсу.

Після Помаранчевої революції 2005 року Україна ухвалила одностороннє рішення про скасування візового режиму для короткострокових візитів громадян ЄС і деяких інших країн. Через дванадцять років, 2017 року, ЄС, у свою чергу, дозволив громадянам України вільно переміщатися на короткостроковій основі в межах Шенгенської зони. Правда, так званий План дій стосовно лібералізації візового режиму, що й дав цей довгоочікуваний результат, не був проектом, який залежав тільки від українських регуляторних правил для іноземних громадян. Проте прискоренню реалізації цього Плану, безперечно, допомогло те, що Київ міг вказувати Брюсселю на вже лібералізовані правила в'їзду в Україну для власників паспортів ЄС.

Після цього позитивного досвіду настав час для Києва зробити наступний крок (який чимось нагадує українське одностороннє рішення 2005 року), для того щоб навернути європейців до України, для постійної інтеграції країни в європейські процеси і для підготовки вступу України до ЄС. Це може також стосуватися громадян інших дружніх країн, таких як США, Канада, Швейцарія, Норвегія або Австралія. Верховна Рада могла б полегшити видачу дозволів жителям Заходу, які розглядають можливість проживання, навчання та/або роботи в Україні на тимчасовій або постійній основі. 

З різних міркувань Київ міг би в односторонньому порядку надати всім громадянам ЄС і деяких інших країн свободу пересування робочої сили та послуг, як це передбачено в рамках Єдиного європейського ринку, до якого Україна прагне приєднатися. Цей дозвіл для певних іноземців містив би право жити в Україні як особам з незалежними фінансовими можливостями, тобто дозвіл, що є одним з базових привілеїв європейського громадянства.

Ці свободи і права для громадян Заходу Верховна Рада могла б надати новим окремим законом, у якому підкреслювалися б інтеграційні амбіції України щодо ЄС і НАТО. У цьому законі могли б бути сформульовані права, аналогічні тим, якими послуговуються люди, що переміщаються в межах ЄС. Це означало б, що цими правами можна було б користуватися без подачі заяви про надання посвідки на проживання, а просто надавши дійсний паспорт держави — члена ЄС або паспорт іншої дружньої країни та зареєструвавшись за місцем проживання в Україні. Така проста процедура дозволила б громадянам ЄС і деяких інших західних країн працювати в українських компаніях, створювати свій бізнес, навчатися в українських навчальних закладах, працювати фрилансерами, жити в Україні на свою іноземну пенсію тощо, а також сплачувати податки українській державі.

Таке благородне правове регулювання не тільки полегшило б життя західним друзям України, які хотіли б перебувати якийсь час чи навіть назавжди осісти, наприклад, у Києві, Львові, Одесі або Харкові. Запровадження такої політики принесло б користь і Україні. Україна нині щороку втрачає сотні тисяч людей як через негативний коефіцієнт народжуваності та високої смертності, так і в зв'язку з великою еміграцією українців — і не тільки на Захід. Таким чином нові жителі з ЄС та інших дружніх країн допомогли б пом'якшити демографічний дефіцит України, який чимдалі зростає. 

Коли в'їзд і виїзд стане необтяжливою для європейців та американців процедурою, це сприятиме інтенсифікації економічного обміну з Заходом. Прямі іноземні інвестиції зможуть легше зайти в Україну, якщо підприємці, менеджери і навіть цілі компанії матимуть змогу без бюрократичних перешкод переміщатися з ЄС в Україну. Просте правове формулювання імміграційного та трудового законодавства для іноземних громадян зробить істотно сприятливішим економічний клімат в Україні, опосередковано допоможе створенню нових робочих місць і для її громадян, сприятиме збільшенню припливу твердої валюти з ЄС в Україну. Західні громадяни в Україні вимагатимуть від українських урядових установ, комерційних компаній, медичних закладів, державних або приватних шкіл і багатьох інших інстанцій уваги, підзвітності, надійності та прозорості такого ж рівня і такої ж якості, що й у рідних для них країнах. У результаті це сприятиме поліпшенню стандартів послуг та обслуговування в Україні. 

Понад те, представники західних країн, які переїхдуть в Україну на тривалий період, поступово змінять ставлення до України на своїй батьківщині і, відповідно, її імідж на Заході. Громадяни ЄС, які проживатимуть в Україні, позитивно, авторитетно й реалістично доноситимуть інформацію про українську дійсність своїм співвітчизникам. Більше людей з Заходу приїжджатимуть в Україну як туристи, відвідуючи своїх родичів і друзів, які живуть в Україні. Ці візитери також сприятимуть поліпшенню іміджу України за кордоном. Таким чином Україна поступово стала б частиною ментальної карти Європи для громадян ЄС.

Велика кількість громадян з Європи та Північної Америки, які проживатимуть в Україні, сприятиме розширенню можливостей для українських громадян практикувати й вивчати мови ЄС — англійську, французьку, іспанську, німецьку та ін. Відкритість України до європейських іммігрантів продемонструє ЄС, що вона є проєвропейською країною, яка надає широкі можливості громадянам держав Союзу. І найважливіше — активніший обмін між Україною та країнами ЄС дасть змогу розраховувати на ширше залучення європейців у протистояння України наявним політичним та економічним викликам. 

І останнє, але не менш важливе: імміграція з країн Євросоюзу матиме також значення в контексті геополітики та безпеки України. Якщо десятки тисяч громадян ЄС з різних причин переїдуть в Україну, щоб працювати, навчатися і жити в ній, то це істотно підвищить інтерес урядів їхніх країн до стабільності та позитивного розвитку української держави. Коли підприємці, фахівці, студенти й пенсіонери з ЄС на постійній основі перебуватимуть в Україні, це зробить їхню безпеку, а отже й стабільність України, більш актуальним завданням для Брюсселя та країн — членів Євросоюзу.

Дивно, що українське суспільство, зважаючи і на жахливу демографічну статистику країни, і на її європейські та атлантичні амбіції, ще не обговорювало такого легкого й важливого кроку задля одночасного забезпечення цілої низки своїх невідкладних національних інтересів. Зрозуміло, подібні заходи, як і всі реформи щодо лібералізації життя, створюватимуть і деякі проблеми. Розширення свободи ніколи не відбувається без зворотних ефектів. Західна імміграція, наприклад, збільшуватиме конкуренцію в певних секторах трудового ринку або спричинятиме підвищення орендної плати та цін на нерухомість у деяких привабливих районах великих українських міст. Можна також припустити, що представники криміналітету з ЄС спробують сховатися у великій європейській країні, яка поки ще не є членом ЄС, але де надано всі права для проживання.

Проте означені негативні моменти можуть мати в подальшому й позитивні наслідки. Наприклад, правоохоронні органи України і ЄС повинні будуть співпрацювати тісніше, ніж сьогодні, у спільному пошуку й притягненні до відповідальності втікачів з ЄС на українській території. Це, у свою чергу, сприятиме європейській інтеграції України в сфері безпеки. Зростання конкуренції на трудовому, квартирному, земельному та іншому ринках завдяки імміграції з Заходу буде на шкоду окремим українським громадянам, але підсилить економіку України в цілому.

Позитивні результати відкриття України для західних громадян набагато перевершують його можливі негативні наслідки. Сьогодні Україна в особливо непростій ситуації. Актуальність і складність завдань, які стоять перед країною, вимагають різких і навіть екстраординарних рішень. Запрошення громадян з ЄС та інших дружніх країн переселитися в Україну є очевидним способом для українців скоротити, пом'якшити або нейтралізувати деякі з її найскладніших проблем, пов'язаних із демографією, безпекою та економікою. Із цих причин реформа імміграційної політики України щодо громадян західних країн має бути ухвалена Верховною Радою — і краще раніше, ніж пізніше.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
  • Vik Violet Vik Violet 28 листопада, 14:21 в Україні работодавці не цінують якість робочої сили і дають фахівцям маленьку зарплату, а людина шукає де краще...молодь правильно робить, що їде звідси, бо на Заході якісна, сучасна освіта, а тут на 90% совок...в Україні ніколи не було законослухняного суспільства і своєї держави, тому у найближчі 30-40 років не слід очікувати появи у нас законослухняних громадян і поваги до особистості... Захід витратив на це 300 років і створив комфортне середовище для людей...тому, шлях на Захід - правильний вибір для українців... згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво