Чи вийде президент Трамп із ядерної угоди з Іраном?

Доля ядерної угоди між Іраном та провідними країнами світу висить на волосині.

Незважаючи на тиск президента США Дональда Трампа, Іран випробував ракету Khoramshahr, дальність дії якої становить 2 тисячі кілометрів.

Після цього випробування іранський президент Хасан Роухані заявив, що Іран збільшить свою військову потугу "як стримуючий чинник". Однак у США не вірять, що стримуючим чинником іранської ядерної програми є ядерний договір із Тегераном.

Так, президент Трамп наголосив, що випробувальний запуск Іраном ракети нового середнього діапазону ставить під сумнів знакову ядерну угоду зі Сполученими Штатами та іншими світовими державами.

Однак сумніви щодо цієї угоди виникли не тільки в лідера Америки. Президент Франції Еммануель Макрон вважає, що ядерна угода 2015 р. потребує нових заходів для забезпечення ядерної безпеки в рамках іранської атомної програми. Особливо з огляду на нестабільність у регіоні.

Коментуючи висловлювання президента Франції щодо іранської ядерної угоди, офіційний представник МЗС Ірану Бахрам Касемі заявив: "Спільний всеосяжний план дій (СВПД) не підлягає перегляду, і знову відкривати досьє щодо ядерної програми Ірану не можна. СВПД або збережеться в незмінному вигляді, або не збережеться".

Зі свого боку, державний секретар США Рекс Тіллерсон наголосив: "Президент Трамп розцінив деякі частини угоди як неприйнятні, і тому ми вважаємо, що необхідно проводити подальші перевірки. Ми приділятимемо пильну увагу всім технологічним і військовим досягненням тегеранської ядерної програми, аби переконатися, що вони не загрожують як американським інтересам, так і безпеці та стабільності в регіоні. Президент Трамп мав на увазі представлення списку питань, які будуть розглянуті разом з усіма сторонами, котрі беруть участь в угоді".

Вашингтон опинився перед дуже нелегким для себе вибором. Адже, як свідчить негативний досвід неодноразових домовленостей із КНДР, ніякої остаточної відмови від визначеної ядерної мети такі країни для себе не передбачають. І навіть коли черговий раз домовляються й підписують угоди, дотримання їх під великим сумнівом.

Європейські політичні романтики, що хочуть бачити відносини з Іраном тільки в рожевих тонах, можливо, ніколи не чули про концепцію "героїчної гнучкості", сформульовану кілька років тому верховним лідером Ірану аятолою Алі Хаменеї, яку мають проявляти посадові особи під час переговорів. Що насправді означає не що інше, як маневри в рамках можливих домовленостей. Коли тактично нібито можна йти на поступки, при цьому не змінюючи стратегії режиму щодо його ядерної програми.

В Тегерані погодилися на угоду, оскільки це давало їм певний санкційний перепочинок, перш ніж усе знову може повернутися на круги своя.

Як учить північнокорейський досвід, націлені на отримання ядерної зброї здатні лише імітувати відмову від своєї заповітної мети, і то тільки на незначний термін. Тому сьогодні Білий дім опинився перед дуже поганим вибором. США можуть не переглядати угоду і цим забезпечать обіцяне послаблення санкцій для Ірану.

Але якщо вони відмовляться від угоди, це спричинить нагнітання ядерної загрози з боку Ірану і провокуватиме напруженість навколо близькосхідних регіональних питань.

Перший вибір означатиме тимчасове призупинення поширення ядерної зброї на Близькому Сході, але не активне прагнення до неї Тегерану. Другий загрожує спровокувати конфлікт між Іраном та США, тоді як цей конфлікт розвивається між Америкою й Північною Корею. І тут варто згадати перше правило війни: ніколи не бери участі в силовому протистоянні одночасно на двох напрямках.

Підтримка договору СВПД з Іраном колишнім американським президентом Бараком Обамою змогла забезпечити тільки невелику затримку ядерних прагнень Ірану. Послаблення, які він приніс, дозволяють Тегерану протягом, максимум, 5 років створити свою ядерну зброю. Не кажучи вже про шанс купити її в готовому вигляді у різних можливих постачальників, якщо він цього вже таємно не зробив.

Ядерна угода дала іранській владі бажаний перепочинок, під час якого вона може розвивати технології ракетобудування і підпільно продовжувати роботу над своїми ядерними проектами.

Угода СВПД переживає найбільш турбулентний момент з часу її підписання. Що загрожує стати поворотним пунктом у відносинах між США та Іраном, у яких може бути перейдена точка неповернення.

Можна припустити, що президент Америки Дональд Трамп так негативно ставиться до цієї угоди, бо володіє інформацією, джерел якої не може оприлюднити, щоб не засвітити її носіїв, котрі перебувають у ворожому середовищі.

За відомостями, отриманими американськими експертами з конфіденційних джерел, існує "ядерний симбіоз" між Північною Кореєю та Іраном. Діючи в обхід ядерної угоди з Заходом, Тегеран таємно вклав мільярди доларів у КНДР в обмін на "ключеві розробки ядерної зброї". Таким чином Іран, формально дотримуючись положень угоди СВПД, не проводить ядерних досліджень військового напряму сам, проте цю роботу виконують для нього північнокорейці.

Північна Корея та Іран допомагають одне одному. Разом вони становлять надзвичайно небезпечний дует, тому вирішення цієї проблеми потребує комплексного підходу.

Як повідомив на слуханнях у Комітеті з питань збройних сил Сенату голова Об'єднаного комітету начальників штабів Збройних сил США генерал Джозеф Данфорд, Іран дотримується своїх зобов'язань щодо ядерної угоди, але активізував свою діяльність на інших ділянках. Генерал Данфорд підкреслив: "Іран проектує згубний вплив на Близькому Сході, загрожує свободі судноплавства, водночас підтримуючи терористичні організацій в Сирії, Іраку та Ємені".

Ситуація навколо Ірану розвивається таким чином, що коли до 15 жовтня президент Трамп не підтримає повторно угоду СВПД, то в Конгресу буде 60 днів для винесення рішення, чи слід знову впроваджувати санкції щодо Тегерану, дію яких було призупинено відповідно до цієї угоди.

Це б дозволило Конгресу, який контролюється Республіканською партією, прийняти ефективне рішення стосовно цього договору. І хоча лідери Конгресу відмовляються повідомляти, чи прагнутимуть вони знову впровадити санкції щодо Ірану, але республіканські законодавці були одностайними у своїй опозиції до угоди, досягнутої в часи президента-демократа Барака Обами.

У США не сприймають ядерну угоду з Іраном у її нинішній формі і хочуть переглянути певні елементи цього міжнародного договору, а то й повністю вийти з СВПД. Ця подія, якщо вона станеться, здатна буде підірвати позиції президента Ірану Хасана Роухані всередині його країни й підготувати ґрунт для реваншу ісламістських сил.

Коли президент США Трамп оголосить своє остаточне рішення, то, швидше за все, в ньому, зокрема, буде й вимога, аби Іран змінив свою політику стосовно Сирії, Іраку та Лівану.

Розуміючи, до чого це може призвести, Роухані заявив, що угода була як будівля: якщо ви витягнете елементи з її підмурівку, то розвалиться все. У кожному разі, схоже, що іранське керівництво не готове змінювати регіональну політику так легко.

А це означає, що можливі тривалі переговори у поєднанні з подальшими санкціями США. Невдачі на міжнародній арені лише призведуть до подальшого зниження показників розвитку іранської економіки та посилення впливу радикалів.

Хасан Роухані, президент держави з населенням 80 млн чоловік, опинившись під перехресним вогнем, муситиме маневрувати між вимогами Дональда Трампа і радикалами у себе в країні, весь час закликаючи Європу виступити в ролі посередника.

Суперечки навколо ядерної угоди з Іраном і північнокорейський конфлікт загрожують підірвати крихкий мир у всьому світі. Закінчення холодної війни зовсім не означало кінець гонки ядерних озброєнь.

Утримувати ситуацію у стані паритетного протистояння між Сходом і Заходом стає дедалі важче. Виявилося, що світоустрій може бути ще небезпечнішим, ніж у часи розумно функціонуючого балансу страху.

Світ наближається до межі, за якою глобальне й регіональне ядерне стримування вже може не спрацьовувати. А це провокує подвійну ядерну кризу, яка загрожує миру та міжнародній безпеці.

На думку колишнього глави британської зовнішньої розвідки МІ-6 Джона Соерса: "Ядерна зброя знову на порядку денному. Ризик того, що вона буде використовуватися, сьогодні вищий, ніж будь-коли, починаючи з шістдесятих років".

Надвисокі ризики, які несуть ядерні демарші Північної Кореї та Ірану, стають викликами не лише для США. Чи готовий на них правильно відреагувати Захід, великою мірою залежить від продуманої позиції президента Дональда Трампа. При цьому він та його радники мали б врахувати, що провокативні дії з боку неадекватних політичних акторів можуть штовхнути Білий дім на поєдинок у стилі Дикого Заходу.

Імпульсивні дії у відповідь лише наближатимуть людство до Судного дня. Тому з такими непередбачуваними персонажами краще діяти у стилі холодної війни - холодно, розважливо й відповідно до тих ризиків, які постають перед усім людством. Адже кожен неправильно зроблений крок може виявитися катастрофічно фатальним.