Червона зірка над Арктикою

Доки світ зайнятий розв'язанням криз в Україні, Іраку та Сирії, Росія продовжує свою гру, провокуючи нові конфлікти: путінський режим вирішив реанімувати давні суперечки за територіальне розмежування в Арктиці. Хоча ні в Російській імперії, ні в СРСР, ні в сучасній Росії не було й немає ресурсів для освоєння високоширотних регіонів, це мало кого турбує в Кремлі: плани з розвитку Арктики, швидше за все, будуть ще одним масштабним проектом російської влади з розкрадання державної скарбниці.

Навесні цього року уряд Росії затвердив державну програму "Соціально-економічний розвиток Арктичної зони Російської Федерації на період до 2020 р.". Наступного року Москва готується подати заявку в ООН на розширення своїх економічних кордонів в Арктиці. Йдеться про 1,2 млн кв км арктичної акваторії, належність якої до російського шельфу ще треба довести. Події останніх тижнів свідчать, що суперечку вчених-географів Росія має намір підкріпити не тільки науковими аргументами, а й збільшенням своєї військової присутності: росіяни створюють постійну військову базу на Новосибірських островах у Північному Льодовитому океані.

Дії Кремля в Арктиці вже занепокоїли сусідів і спровокували їх на заходи у відповідь.

Взяти і втримати...
Будь-якою ціною

У 2012 р. російська піхота вперше вирушила в арктичну пустелю для маневрів. А торік Росія розконсервувала свої "заморожені" бази на узбережжі острова Котельний (належить до архіпелагу Новосибірських островів), куди атомний ракетний крейсер "Петро Великий" доправив техніку та 150 робітників. У вересні 2013-го на Котельному розпочалося відновлення злітно-посадкової смуги "Темп", закинутої понад 30 років тому. 29 жовтня тут приземлився перший літак.

При цьому росіянам вдається використовувати тільки літак
Ан-72, посадка великих "ілів" поки що неможлива. Проте ця злітно-посадкова смуга дозволила прискорити будівництво бази. Вона вже функціонує на постійній основі й чекає поповнення особовим складом. У квітні 2014 р. навчальну висадку в Арктиці здійснили бійці повітрянодесантних військ. Під час навчань десантники вчилися в полярників долати крижані ущелини та гори, а також виживати в суворий холод.

Минулого тижня із Сєверодвінська (Кольський півострів) у бік Новосибірських островів вийшов загін кораблів забезпечення Північного флоту на чолі з великим протичовновим кораблем "Адмірал Левченко", у складі двох великих десантних кораблів та ще кількох допоміжних. На борту цього конвою - особовий склад і техніка підрозділів, які мають нести вахту на Півночі. За повідомленнями російських масмедіа, це 99-та тактична група, яка розміщуватиметься саме на Котельному. Тут буде основна точка контролю росіянами північного морського шляху.

Крім того, в арктичне угруповання входитиме 80-та окрема мотострілкова бригада, розташована в селищі Алакуртті Мурманської області. На островах Землі Олександра I (архіпелаг Франца-Йосифа), Новій Землі, острові Врангеля та мисі Шмідта будуть розгорнуті радіолокаційні пости та пункти наведення авіації. Планується також посилення прикордонних військ ФСБ. А в жовтні 2015 р. на арктичних островах мають завершитися роботи з відбудови інфраструктури протиповітряної оборони.

В останні місяці багатократно зросла інтенсивність польотів авіації Східного військового округу в Арктичній зоні. Наприкінці липня польоти з далекосхідних аеродромів виконали кілька стратегічних ракетоносців Ту-95МС, які супроводжувалися перехоплювачами МіГ-31. А з серпня розвідку льодової обстановки ведуть Ту-142 морської авіації Північного флоту.

Того ж року на одному із засідань російської Ради безпеки Володимир Путін поставив завдання забезпечити постійну присутність в арктичних водах російських надводних і підводних кораблів нових типів. У тому числі й атомних підводних човнів стратегічного призначення з ядерною зброєю на борту. Імовірно, серед них буде й новітній російський підводний човен проекту "Ясен", який став до служби під назвою "Сєверодвінськ" у червні.

Вся ця гра м'язами не турбувала сусідів доти, доки 20 серпня російські військові з борту гідрографічного судна Тихоокеанського флоту "Маршал Геловані" не висадилися на острові Врангеля. Потім у Міноборони РФ повідомили, що тут і на північному узбережжі Чукотки будуть також засновані військові містечка.

Цікаво, що острів Врангеля став російським де-факто лише у 1924 р., коли радянська держава підігнала до нього канонерку "Красный Октябрь" під командуванням Бориса Давидова. Той вивіз із острова американських поселенців - ескімосів та геолога Чарльза Веллса - і підняв над островом радянський прапор. Хоч у 1909 р. Канада, тоді ще домініон Великобританії, оголосила, що всі вже відкриті землі на захід від Гренландії переходять у її власність.

Тепер формально суперечки щодо цього острова немає. З початку 90-х на ньому перестав працювати радянський радар, а з 2003-го він став безлюдним. Цікаво, що острів Врангеля - державний природний заповідник та об'єкт під охороною ЮНЕСКО. І наразі незрозуміло, як нинішня поява російських солдатів на острові узгоджується зі статусом заповідника та об'єктом під міжнародною охороною. Російські військові мовчать про це. Зате хваляться, що житловий комплекс збиратиметься з модулів і з висоти пташиного польоту виглядатиме як зірка.

Канада першою відреагувала на дії Росії. Глава МЗС Канади Джон Берд в інтерв'ю данській газеті Berlingske заявив, що його країна "стане на захист свого суверенітету в Арктиці і, якщо знадобиться, застосує силу". Наразі він вірить, що з Росією вдасться домовитися мирно, хоча реальних передумов до цього з боку Москви не бачить.

Як порізати арктичний пиріг

Розгортання російських військ збіглося з відправкою у Північний Льодовитий океан двох канадських криголамів із науковою експедицією, за підсумками роботи якої Оттава планує підтвердити права на арктичний шельф за межами своєї 200-мильної економічної зони. Так, 9 грудня минулого року Канада фактично розпочала битву за Арктику, першою подавши в Комісію ООН із розмежування континентального шельфу заявку, в якій обґрунтовує "приналежність хребта Ломоносова до канадського шельфу", а також те, що Північний полюс потрапляє у район, який оточує підніжжя схилу хребта.

Канада вже тоді заявила, що реалізує свої права на континентальний шельф за межами 200-мильної виключної економічної зони, і рішення комісії ООН потрібне лише для того, щоб визначити кордони. Росія ж раніше говорила про пошук якогось "консолідованого підходу до питання геологічної побудови дна полярного басейну" з Канадою та Данією, що дозволить поділити його справедливо. Сьогодні миролюбства в риториці Москви стало набагато менше.

Нагадаємо, ще влітку 2007 р. наукова експедиція вирушила на криголамі "Росія" до Північного полюса для "геолого-геофізичних досліджень у зоні зчленування хребта Ломоносова із шельфом морів Лаптєвих та Східно-Сибірського для обґрунтування зовнішнього кордону континентального шельфу РФ". Найгучнішим результатом вояжу стало занурення в батискафі на рекордну глибину 4 км у районі Північного полюса, де вчені встановили металевий російський прапор.

За кордоном реакція на це дійство була дуже різкою. Представник американського держдепу заявив, що навіть коли Росія пофарбує весь хребет у кольори російського прапора, це не означатиме нічого. При цьому у Вашингтоні підкреслили: питання кордонів шельфової зони - виключно технічне й вирішуватиметься міжнародною експертною комісією на основі наукових даних.

А тодішній міністр закордонних справ Канади Пітер Маккей назвав російську експедицію "звичайним шоу" і додав: "Сьогодні не XV століття. Не можна роз'їжджати світом, встановлювати прапори й казати: ми заявляємо свої права на цю територію!". Саме після цього інциденту Канада почала проводити щорічні маневри своїх військ у високих широтах.

Країни Арктичної ради (до неї, крім Росії, входять США, Канада, Данія та Норвегія) засудили дії Москви. Згідно з конвенцією ООН із морського права 1982 р., країни мають право висувати претензії на ділянки морського дна, які перебувають за межами їхньої 200-мильної зони територіальних вод, коли зуміють довести, що їхній континентальний шельф геологічно пов'язаний зі спірною територією. У кожної країни після ратифікації зазначеної конвенції є в розпорядженні 10 років для пред'явлення своїх вимог. Сполучені Штати, до речі, поки що не ратифікували цієї конвенції.

Однак у Сполучених Штатів не так усе безхмарно на арктичному фронті. Американський держдеп вважає, що питання розмежування Арктики було врегульоване 1 червня 1990 р. угодою між СРСР та США про лінії розмежування морських просторів. Америка ратифікувала документ у вересні
1991 р. Однак ні СРСР, ні Росія, своєю чергою, цього так і не зробили.

Понад те: у 2003 р. російська влада визнала угоду такою, що "суперечить національним інтересам Росії". У Москві заявляють: "сьогодні жодної правової основи для дотримання Росією угоди 1990 р. немає. Отже, дотримуватись її вона не зобов'язана". Загалом, росіяни вважають, що морські простори між двома країнами не розмежовані.

За словами міністра природних ресурсів і екології РФ Сергія Донського, наукове обґрунтування російської заявки буде готове на листопад. Після чого визначать дату передачі її в ООН. У разі визнання розширення кордонів континентального шельфу Росія отримає не тільки контроль над морським простором. У неї з'явиться право на розробку родовищ, обсяг ресурсів яких оцінюється у 5 млрд т умовного палива.

"Газпром" і "Роснефть" з 2011 р. монопольно ведуть тут розвідку та видобуток нафти й газу. У квітні минулого року з платформи "Приразломная" "Газпром" наповнив нафтою перший танкер обсягом 70 тис. т. Впродовж 2014 р. планується видобути не менш як 300 тис. т нафти. А 9 серпня "Роснефть" розпочала розвідувальне буріння на найбільш північній своїй свердловині "Университетская" у Карському морі. За цією подією Путін спостерігав у режимі телемосту.

Але проблема для Москви полягає в тому, що в російських компаній немає власних технологій видобутку в Заполяр'ї. Тому підрядниками в цих проектах виступають Royal Dutch Shell, а також ExxonMobil та Statoil. Подальша доля цих проектів може опинитися під питанням, оскільки запроваджені ЄС та США санкції вже торкнулися поставок до Росії обладнання для буріння в районах вічної мерзлоти. Таким чином, навіть застовпивши собі шматок Арктики, наростивши там військову присутність, Росія може виявитися неспроможною скористатися відкритими перспективами освоєння регіону.