Битва за Конгрес - Міжнародна політика - dt.ua

Битва за Конгрес

23 вересня, 2018, 13:29 Роздрукувати Випуск №35, 22 вересня-28 вересня

В очікуванні "блакитної хвилі".

Американський політичний процес, що має всі атрибути шоу, ніколи не був бляклим. 

Не є винятком і листопадові вибори, коли громадяни обиратимуть своїх численних представників різного рівня — від законодавців штатів, мерів міст до губернаторів. Але найбільш вирішальним має стати формування повного складу Палати представників (435 місць) та третини Сенату (35 зі 100). Навколо цього вирують небачені пристрасті. Без перебільшення від них залежить, чи посилиться консервативний крен, чи трампізм ще більше роз'їдатиме Велику стару партію, віддаляючи від ідеалу Америки як країни "справ, свободи, рівноправного правосуддя, поваги до гідності всіх людей, що несе в собі більше щастя, ніж нестримна гонитва за миттєвими насолодами", як це сформулював у своєму політичному заповіті сенатор Джон Маккейн.

Традиційно проміжні вибори приносили перемогу політичній силі, протилежній чинному президенту. Аби перехопити у республіканців контроль над обома палатами та здобути дієві механізми боротьби з найекстравагантнішим президентом у сучасній історії країни, демократи намагатимуться здобути щонайменше 24 додаткові місця в Палаті представників та, утримавши за собою нинішні 26 сенатських місць (включаючи 2 незалежних, які зазвичай голосують з ними), провести ще 2 сенаторів. Навіть якщо демократам неймовірно поталанить здобути всі вакантні місця в Сенаті, їм все одно знадобляться голоси республіканців, коли справа дійде до імпічменту (потрібно дві третини голосів).

Підтвердити неписане правило та вибороти у Палаті представників електоральну перемогу такого масштабу є нелегкою справою, адже за останні півстоліття "віслюкам" це вдавалося двічі (у 1974 та 2006 роках), а їх опонентам три рази (востаннє у 2010 році). Позитивною новиною та надією для перших є те, що 39 республіканців, здебільшого критики Трампа, не збираються повторно висувати свої кандидатури. В Сенаті ситуація складніша, оскільки республіканцям для збереження більшості потрібно утримати лише 9 місць. Утім, вони можуть втратити Неваду, де нинішній сенатор має невпевнені позиції, Техас, де Теда Круза підпирає нова зірка Бето О'Рурке та навіть місце Джона Маккейна в Аризоні, де на тлі зростання іспаномовного населення "слони" розділені між традиційними прихильниками Великої старої партії та відвертими трампістами.

Битва за Конгрес розгортається на тлі позитивних економічних показників, що контрастують з проблемами, які глибоко розколюють суспільство. Зростання економіки має впевнену динаміку (2,2% ВВП торік та 4,2% у другому кварталі ц.р.), а безробіття — найнижчий показник за останні десять років (3,9%). У свій актив Трамп не без підстав може записати створення майже 3,5 млн робочих місць, підвищення показника рівня оптимізму малого бізнесу на найвищу позначку за останні тридцять п'ять років. Республіканські політтехнологи і функціонери сподіваються на підтримку "блакитних комірців", які за демократичного попередника потерпали від виведення виробництва в інші країни та повільнішого поліпшення добробуту у порівнянні з працівниками зі сфери послуг. Водночас залишаються й серйозні проблеми, зокрема дефіцит бюджету за 11 місяців поточного фінансового року у порівнянні з минулим збільшився на третину і сягнув 898 млрд дол., а зниження корпоративного податку з 35% до 21% наступного року спричинить подолання показником дефіциту й трильйонного бар'єру (5,1% ВВП).

Попри те, що поліпшення добробуту завжди є одним з ключових критеріїв для політичного вибору — пам'ятаєте гасло кампанії Біла Клінтона: "це економіка, дурню!"? — схоже, що цього разу американці керуватимуться іншим міркуванням. По-перше, саме поліпшення економічної ситуації, зміцнення впевненості суспільства сприяє зміщенню акценту на інші важливі питання. По-друге, з особистістю Трампа та його політичним порядком денним пов'язано занадто багато суперечностей. За тривалими спостереженнями консалтингової компанії Gallup, якщо рівень підтримки чинного президента менш ніж 50%, то на проміжних виборах його партія у Палаті представників втрачає в середньому 37 місць. Якщо ж рейтинг вищий за цю позначку, то втрати в середньому становлять 14 місць. На 604-й день каденції схвально оцінюють діяльність Дональда Трампа 38% опитаних, а негативно — 56% американців. Маючи такий само рівень підтримки, Джордж Буш-молодший на виборах 2006 року втратив 30 місць.

Що турбує пересічних громадян? 21% опитаних Gallup на перше місце ставлять незадоволення якістю державного управління та слабкість лідерства, на друге — імміграцію законну та нелегальну (16%), охорона здоров'я та загальний стан економіки турбує 5%, а безробіття — лише 4%. Тож заклик Гілларі Клінтон щодо необхідності прийти на виборчі дільниці, аби "відкинути авторитарні тенденції" Трампа, зумовлено і прагненням використати побоювання американців, і розумінням, що "блакитна хвиля" (відчутна перемога демократів) неможлива без мобілізації електорату. Самовпевненість трампістів, 57% яких вважають, що вагомої перемоги демократам не здобути, підштовхнула Республіканський національний комітет поширити серед партійців внутрішнє опитування, яке твердить про зворотне та закликає до мобілізації. Так, дані свідчать про значний гендерний та віковий розрив не на користь "слонів", адже жінки всіх вікових категорій та чоловіки у віці 18—44 років схиляються до кандидатів від демократичної партії. Виключно чоловіки, та й ще у віці за 45, переважно голосуватимуть за республіканців. За даними агрегатора опитувань громадської думки RealClearPolitics, у Палаті представників демократи впевнено отримують 206 місць (республіканці — 188), а за 41 місце ще слід боротись. У той час, коли в Сенаті невизначеною залишається доля
9 місць. Аби ускладнити демократам завдання, лідер сенатської більшості Мітч Макконнелл планує подовжити сесію на весь жовтень. Демократів змушують обирати між участю у виборчій кампанії та досягненням компромісу стосовно швидкого затвердження низки суддів різного рівня. До речі, цього тижня Сенату вдалося досягти компромісу (93 — "за", 7 — "проти") у питанні ухвалення 854 мільярдного бюджету країни, де не лише міститься збільшення видатків на оборону та збережено соціальні програми, а й передбачено механізм, аби уникнути "закриття уряду", яким Трамп вже користувався для шантажування Конгресу.

Під час конгресового затвердження у центрі скандалу опинився кандидат на посаду судді Верховного суду. Цей орган має надзвичайне значення, адже шляхом трактування законів, запровадження прецедентів (квазізаконодавча функція) може корегувати параметри функціонування політичної системи. Затвердження Бретта Кавена означатиме тривалу перспективу домінування ультраконсервативних підходів до таких гострих соціально-політичних питань, як імміграція, аборти, програми соціального забезпечення, право на зброю тощо. Саме цього очікує від Трампа ядро його електорату, яке зарахувало йому у позитив рішення перенести американське посольство до Єрусалима, жорстку позицію щодо Туреччини у зв'язку зі справою євангелістського пастора Ендрю Брансона, а також запровадження у Білому домі щотижневого гуртка вивчення Біблії, який регулярно відвідує віце-президент та деякі інші високопосадовці. Суддя Кавен також захищає президентські повноваження, що могло б стати в пригоді Трампу для боротьби з Конгресом, який істотно поширив свій вплив у безпековій та зовнішньополітичній сфері. Зокрема закон про протидію супротивникам Америки через санкції обмежив простір для маневру президента на російському напрямі, а також зобов'язав його вживати санкційних заходів. Тож найближчими тижнями побачимо розв'язку чи то у вигляді сенатських слухань за участю обвинувачувачки, чи то розслідування ФБР фактів сексуальних домагань, що начебто мали місце у 1980 роках, коли пан Кавен та ймовірна жертва насилля були підлітками. Але очевидно, що скандали, пов'язані з насильством проти жінок, а також широкомасштабні кампанії декількох останніх років за їхні права стали причиною втрат Трампа та його висуванців на жіночому електоральному полі. До захисту Бретта Кавена під'єдналась і "важка артилерія" — 43-й президент Джордж Буш-молодший та Лора Буш висловили йому свою беззастережну підтримку, заявивши, що він "стане непересічним суддею Верховного суду".

Якнайкраще проблему зі слабким лідерством відбито у відкритому листі у The New York Times під назвою "Я є частиною спротиву всередині адміністрації Трампа". Анонімний високопосадовець піддає нищівній критиці чинного президента за відсутність моралі й ціннісних орієнтирів загалом та республіканських зокрема, а також за імпульсивні, суперечливі, агресивні, дріб'язкові й неефективні рішення. Запобігаючи звинуваченню у "глибинній державі" (поняття з "теорії змов", що означає існування координованої групи бюрократів та військових, які провадять свою політику всупереч волі обраних народом представників), чиновник твердить про належність до "стійкої держави" — професіоналів, котрі віддано служать інтересам нації та реалізують республіканський порядок денний. Як приклад наводиться разючий контраст між симпатіями Дональда Трампа до автократів і диктаторів, зокрема Володимира Путіна та Кім Чен Ина, зневагою до союзників та діями Адміністрації, що карають Росію за втручання у внутрішні справи і "залучають союзників по всьому світу як рівних, а не висміюють як ворогів". Автор заспокоює американців, що "в кімнаті є дорослі". Опитування Gallup засвідчило, що з погляду критеріїв етики нинішній господар Білого дому є найгіршим за шість своїх попередників, включаючи Річарда Ніксона, який був змушений полишити свою посаду внаслідок Вотерґейтського скандалу. Не інакше як "нервовий зрив виконавчої влади" характеризує адміністрацію Трампа відомий журналіст-розслідувач Боб Вудворд у нещодавно виданій книжці "Страх: Трамп у Білому домі", розкупленій за перший тиждень понад мільйоном читачів. Уній, зокрема, йдеться про те, що декілька найвищих чиновників вдавалися до того, що "викрадали" документи з-під підпису президента, аби імпульсивні, небезпечні та руйнівні ідеї Трампа не набули форми урядового рішення. Керівник адміністрації Джон Келлі назвав Трампа ідіотом, якого "немає сенсу переконувати у будь-чому", а міністр оборони Джеймс Меттіс оцінив розуміння президентом зовнішньої політики на рівні 12-річного підлітка. Наостанок, особистий адвокат попередив Трампа, що якщо той даватиме свідчення спеціальному прокурору Роберту Мюллеру, то "вдягне помаранчевий костюм".

У засіданні суду, запланованому на грудень, аби не впливати на результати виборів (американська Феміда є політично коректною), колишній радник з питань національної безпеки Трампа дізнається, як довго вбиратиметься у свій "помаранчевий костюм". Це саме той Майкл Флінн, який за рік до американських президентських виборів святкував десятиріччя пропагандистського каналу Russia Today за одним столом з Володимиром Путіним. Одначе він опиниться за гратами не за змову проти Сполучених Штатів, а за лжесвідчення агентам ФБР на підставі розслідування пана Мюллера. Взагалі всі звинувачені спеціальним прокурором особи, які фігурують у справі зв'язків Трампа і його команди з росіянами, або визнали свою провину та співпрацюють зі слідством, або були визнані винними судом. Безперечно, найцікавішим персонажем для українців є Пол Манафорт, який 14 вересня визнав себе винним за двома пунктами — змова проти США та змова з метою перешкоджання правосуддю. Його згода на співпрацю не лише прояснить характер відносин між Трампом і його командою з емісарами Кремля, отже, може дати підстави для імпічменту, але й пролити світло на прихований мікрокосм українського політичного хабарницького класу, що чудернацьким способом став частиною хитросплетінь корупції, політичних впливів та діяльності російських спецслужб в Америці. До речі, угода зі слідством передбачає конфіскацію деякого майна та коштів скандально відомого політтехнолога, які, зокрема, були сплачені й Віктором Януковичем та його оточенням, отже, вкраденими в українців. Аби унеможливити ухиляння Манафорта від співпраці, щойно той буде запевнений у можливості президентської амністії, Роберт Мюллер інтегрував в угоду відповідні юридичні запобіжники. Напевно, це стало причиною того, що недавно Трамп заявив, що "не має генерального прокурора", адже Джефф Сешенс розважливо скористався процедурою відмови від участі у слідстві спецпрокурора з самого початку цієї проблемної історії. Один з палких прихильників кандидата в президенти Трампа розумів, що від нього вимагатимуть лояльності, тобто "зам'яти" справу, що суперечитиме не лише етиці, а й закону. Схоже, що Трамп не полишив ідеї звільнення Роберта Мюллера попри наполегливі переконання з боку низки радників і адвокатів, дехто навіть звільнився, не бажаючи брати участь в цьому. Такий небезпечний для політичної стабільності сценарій може призвести до протилежного результату, адже впливові республіканці не матимуть аргументів на захист свого "однопартійця". До того ж опитування CNN свідчить, що діяльність спецпрокурора підтримують 50%, а 58% вважають, що Трамп у зв'язку із цим розслідуванням реагує та діє помилково.

Попри втрату посади головного стратега президента Трампа і дуже образливі епітети на свою адресу, об'єднатися навколо порядку денного президента закликав Стівен Беннон. Він вбачає у потенційній перемозі демократів початок процедури імпічменту, що зрештою згорне всі починання альт-правого напряму. Нагадаємо, першою такою реалізованою президентом ініціативою була заборона на в'їзд до США громадян декількох ісламських країн. Це не лише розкололо суспільство, а й спричинило масові судові позови, що блокували різні аспекти такої політики.

Є й менш резонансні проблеми, які впливатимуть на вибір американців 6 листопада, але окреслені вище є ключовими у політичному дискурсі. Очевидно, що ці вибори не здатні принести злагоду, адже не відійшли від "феномену" 2016 року ані демократи, які зазнали поразки, ані республіканці, яких "спіткала" перемога. Втім, попри те, що найдорожчі проміжні вибори до Конгресу (загальна сума витрат на політичну пропаганду та рекламу перевищує 1 млрд дол.) ще не відбулись, американський політичний клас вже почав готуватися до президентських виборів 2020 року. Цього тижня колишній мер Нью-Йорка мільярдер Майкл Блумберг не виключив можливості свого балотування від демократичної партії, приєднавшись до списку потенційних кандидатів-демократів "кому за 75" — колишнього віце-президента Джозефа Байдена та сенатора Берні Сандерса. Якщо "блакитна хвиля" не з'явиться восени, то, схоже, вірогідність її появи за два роки відчутно збільшиться.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво