Афіни одержали "кредит довіри" на чотири місяці

ЯК УГОДА ГРЕЦІЇ З КРЕДИТОРАМИ СТРИМАЛА АПЕТИТИ РОСІЇ

Мало хто з європейців був таким далекоглядним, що, рятуючи Грецію від фінансової кризи 2010-го, припускав, що 2015-го виникне потреба готуватися до варіанту втрати грошей. Греки на січневих виборах проголосували за політичні сили, які виступили за перегляд політики кредитування з боку ЄС, Європейського центробанку та МВФ.

З її допомогою "трійка" планувала "оздоровити" економіку Греції та вивести її з кризи. Однак тепер Афіни наполягають на пошуку нового шляху, який би дозволив, з одного боку, повернути Грецію на шлях економічного зростання, з другого - знизити борговий тягар для країни з допомогою нових кредитів і програм фінансування. За місяць, що минув із часу останніх грецьких виборів, влада цієї країни продемонструвала здатність мислити реалістично. Відкритого протистояння між членами ЄС вдалося уникнути, однак грецькі проблеми для Європи загрожують перетворитися на довгострокову проблему не тільки економічного, а й політичного характеру. Немає сумнівів, що на них і далі намагатиметься грати Росія.

Чиновники грецького уряду, очолюваного Алексісом Ціпрасом, та й сам прем'єр, провели майже весь минулий місяць у роз'їздах між європейськими столицями. Греки переконували партнерів по ЄС, що налаштовані на пошук компромісу. Втім, головним чинником, який підштовхував сторони до поступок, був час. Наприкінці лютого спливав термін дії поточної програми допомоги, і з 1 березня країна могла втратити фінансову підтримку кредиторів. При цьому Греція має виплатити близько 20 млрд євро нинішнього року. В березні Афінам потрібно погасити векселі на суму 4,4 млрд євро, у квітні - ще на 2,4 млрд євро.

Позиції греків на переговорах були слабшими, але вони поводилися досить грамотно, щоб узяти з переговорів максимум. Вони погрожували дефолтом та виходом із зони євро у разі провалу переговорів і вели до того, що компроміс має включати перегляд поточної програми фінансування (а не її пролонгацію) і нові параметри реформ. Кредитори могли протиставити цьому тискові лише погрози - перекрити кредитування для грецьких банків по лінії Європейського центробанку, чим довести грецьку фінансову систему до колапсу. Але це, своєю чергою, було б схоже на постріл собі в ногу. Тим часом чиновники з уряду Ціпраса (особливо міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс) на переговорах постійно вертіли револьвером біля своєї скроні, натякаючи єврочиновникам, що вони готові йти до кінця. А щоб розійтися без жертв, саме кредитори мають розщедритися для того, аби не сталося грецького "самогубства".

Варуфакіс, знавець теорії ігор, вважав, що в європейців здадуть нерви, як завжди, в самому кінці. Він, перебуваючи в позиції слабкого, але впертого гравця, розраховував виграти в сильного, але менш напористого опонента. Європа ж вдалася до тактики викручування рук, і ця стратегія виявилася ефективнішою.

Слід розуміти, що принциповим питанням, наприклад для Німеччини, була саме неможливість поступитися Греції в питанні списання боргів (чого не зрозуміють німецькі й інші європейські платники податків); тим часом значно менше важило для кредиторів питання, як греки проводитимуть свої реформи. Для грецьких же переговірників виходом із цейтноту могли б стати відмова від явно неприйнятних для кредиторів вимог і угода з тих питань, які їх влаштовували, наприклад зі зниження профіциту бюджету, щоб збільшити витрати, які, своєю чергою, стимулюватимуть депресивну економіку.

Після кількох раундів переговорів сторони все-таки визначили компромісні позиції. При цьому на поступки довелося піти як грекам, так і європейцям. Але перші все-таки програли - з принципових питань. Так, Афіни подали кредиторам свій план реформ, що включає, зокрема, ідею податкової та пенсійної реформ, усунення лазівок і стимулів, які призводять до надмірного зростання кількості охочих вийти на пенсію достроково. Підвищення податку на прибуток, зменшення кількості міністерств, нове законодавство про трансферне ціноутворення, модернізація податкових і митних адміністрацій. Кредитори при цьому погодилися на продовження чинної програми фінансування на чотири місяці, але свіжі гроші Греція отримає лише тоді, коли надасть детальніший аналіз своїх реформ. Своєю чергою, ряд країн Європи (крім самої Греції - це Німеччина, Мальта, Естонія, Словаччина, Словенія та Фінляндія) мають затвердити нові угоди голосуванням у парламенті.

При цьому в новому пакеті реформ особливе місце відведено податкам. Це тому, що самі греки відмовляються платити податки своїй державі й заборгували їй 76 млрд євро. Більша частина цієї заборгованості виникла саме в останні кілька років. За словами представників грецького уряду, можливо, їм удасться "видушити" 9 млрд євро, а ось решту, очевидно, втрачено безповоротно.

Однак головним політичним результатом двотижневого переговорного марафону виявилося те, що нинішні грецькі політики з лівоцентристської партії СІРІЗА були змушені погодитися на умови кредиторів і тим самим порушили власні передвиборні обіцянки про остаточний і безповоротний вихід з-під опіки "трійки". При цьому до схваленого компромісного плану не ввійшли ні зниження боргового тягаря, ні передвиборна обіцянка ввести мінімальну зарплату. Ще одним цікавим аспектом можна вважати те, що, оскільки нинішня грецька правляча коаліція лівих і правих за місяць не змогла сформувати й оприлюднити свою програму, угоди Ціпраса з кредиторами де-факто стають програмою його уряду, яку він зобов'язався виконувати. Цікаво, що понад 80% греків схвалили дії нового кабінету, правда, опитування проводилося ще до того, як стали відомі остаточні підсумки переговорів.

Таким чином, лише за місяць після виборів грецькі ліві популісти перетворилися на реалістів. І це створює базові умови для подальшої взаємодії з ЄС не тільки по лінії економічних реформ, а й у політиці.

Так, останнім часом багато говорилося про те, що після виборів у Греції Росія готувалася розіграти грецьку карту у спорах з ЄС. Передбачалося, що новий уряд в Афінах підтримає курс на зняття європейських санкцій проти Росії. Натомість РФ планувала розглянути можливість економічної допомоги Греції на випадок, якщо та не домовиться з "трійкою" кредиторів. Сам Ціпрас та інші члени його кабінету робили однозначно проросійські заяви, але конкретних дій було мало.

Однак, коли стали надходити сигнали, що "трійка" й Афіни, очевидно, домовляться, російська риторика почала змінюватися. Міністр фінансів Росії Антон Сілуанов ще в січні говорив про можливість позитивної відповіді на прохання Греції про допомогу. Тепер же його заступник Сергій Сторчак повідомив, що нині можливості допомагати Греції немає, "бо в законі про федеральний бюджет таких коштів не передбачено".

Варто зазначити, що Яніс Варуфакіс - ключова постать на переговорах з ЄС - говорив, що уряд Греції не звертатиметься по допомогу до Росії, а отже, "дотримуватиметься курсу ЄС стосовно санкцій проти Москви". Очевидно, грецький уряд і в цьому питанні реалістично підійде до ситуації, яка склалася. Але в уряді Ціпраса є чиновники, орієнтовані на Москву.

Низка питань відносин із Росією стоять на порядку денному грецького міністра оборони. Зокрема обслуговування російських систем ППО С-300, якими Греція забезпечує свою безпеку. Це єдина країна НАТО, що пішла на такий експеримент. Крім того, Греція використовує поставлені з Росії кораблі на повітряній подушці типу "Зубр" і бойові машини піхоти, котрі також потребують ремонту.

У Москві найближчим часом чекають нового міністра оборони Греції Паноса Камменоса. Йому, можливо, запропонують обговорити питання модернізації російського озброєння, вже поставленого в Грецію, а також перехід на досконаліші комплекси ППО С-400. Росія розглядає можливість домовитися з Афінами про заходження кораблів Чорноморського флоту в грецькі порти, а також надати грецьким військовим кораблям можливість перебувати на російських базах у Чорному морі. Москва, за повідомленням російських ЗМІ, готує й інші угоди про воєнно-стратегічну співпрацю з Грецією.

Загалом, усе це розглядається в Москві як зміцнення "Середземноморського плацдарму". Греція може стати третьою країною після Єгипту й Кіпру, з якими Москва уклала останнім часом нові угоди військового характеру. За повідомленням російської "Независимой газеты", ці заходи спрямовані на підтримку боєздатності військово-морського з'єднання російських кораблів (за даними МО Росії, це
10 бойових одиниць), що виконують місію в цьому регіоні. ВМФ Росії днями отримав можливість на законних підставах використовувати для них, крім об'єкта в Тартусі (Сирія), ще й інфраструктуру морського порту міста Лімасол на Кіпрі. У цей порт уже два роки заходили російські військові кораблі. Але тільки тепер Нікосія нарешті дозволила робити це законно й без складних формальностей. Згідно з заявою президента Кіпру Нікоса Анастасіадіса, що побував 25 лютого в Москві, з РФ також триває діалог про використання російськими літаками авіаційної бази "Андреас Папандреу" в районі Пафосу "під час криз та операцій гуманітарного характеру". Російські військові кажуть, що там може бути створено постійну базу на зразок британської, де постійно перебувають 20 бойових літаків і паливозаправники. Сторони підкреслюють, що російсько-кіпрська співпраця у сфері оборони не спрямована проти третіх країн.

Таким чином, Москва продовжує грати на слабостях Євросоюзу, використовуючи будь-яку можливість і будь-які важелі для посилення свого впливу в країнах, котрі залежать від Росії або ж більшою мірою, ніж інші країни ЄС, потерпають від санкцій, запроваджених проти Москви через події в Україні. Втім, членство в ЄС і НАТО примушує політичне керівництво цих держав реалістично підходити до співпраці з Росією в умовах, коли і Євросоюз, і Північноатлантичний альянс цілком усвідомлюють загрози безпеці, які виходять від Росії.