Дмитро Кулеба став главою МЗС - чому його поміняли місцями з Пристайком - новини України - Внутрішня політика - dt.ua

Зовнішня політика України: залишимо їх натриодинці

4 березня, 20:20 Роздрукувати Випуск №1284, 28 лютого-6 березня

Чи зробить наявність трьох командних центрів єдиною зовнішню політику України?

© Колаж ZN.UA

Ще вранці в середу віцепрем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба готувався стати сумісником і очолити МЗС. Але вже ополудні з'явилася інформація: Кулеба буде тільки очільником зовнішньополітичного відомства. Тим часом чинний міністр закордонних справ Вадим Пристайко, якому раніше впевнено ладили відставку, залишається в уряді, проте вже у статусі віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

"Транзитний" віцепрем'єр

Таку дивну кадрову рокіровку пояснюють наявністю юридичної колізії: посаду міністра закордонних справ прописано в Конституції, і її суміщення з іншими посадами в уряді не передбачено. Що юристи й донесли до кадрового штабу на Банковій. Після мозкового штурму і виникла ідея реінкарнувати Пристайка в складі уряду.

Річ у тому, що Зеленський був рішуче налаштований бачити новим міністром закордонних справ Кулебу. Посада ж віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції не могла залишатися вакантною, в принципі, через її символічне значення: цей незаповнений рядок у штатному розписі Кабміну сигналізував би про перегляд Зе!командою політики європейської і євроатлантичної інтеграції.

Лише обмеженою кількістю гравців на лаві запасних можна пояснити рішення Банкової зупинити свій вибір на Вадимові Пристайку. Адже на посаді міністра закордонних справ дипломат продемонстрував, що, попри свій очевидний професіоналізм, він не має ані впливу на вироблення зовнішньополітичних рішень, ані довіри в президентської команди, ані особливого бажання й можливості їх домагатися.

Та й напружені відносини Пристайка з главою ОП Андрієм Єрмаком ні для кого не були таємницею, оскільки обидва й не прагнули приховати взаємну антипатію. За словами співрозмовників DT.UA, навіть на відстані було видно взаємне відторгнення представника класичної дипломатії і прибічника нетрадиційної.

Утім, новий віцепрем'єр, швидше за все, недовго займатиме кабінет на Грушевського: для нього це транзитний термінал перед призначенням у посольство. Але відчуття тимчасовості "флагмана", безумовно, позначиться на виконанні Україною домашнього завдання на евроінтеграційному треку. Адже профільний віцепрем'єр координує діяльність усіх міністерств і відомств на зазначеному напрямі. А це, по суті, всі реформи в країні.

Не сприятиме ефективності зовнішньої політики України й те, що ця кадрова рокіровка посилить напругу у стосунках таких амбіційних дипломатів як Вадим Пристайко і Дмитро Кулеба, котрі й без того періодично конфліктували через перетинання сфер їхніх компетенцій. Тим часом свій підвищений інтерес до зовнішньополітичної діяльності виявляє й Андрій Єрмак. Але чи зробить наявність цих трьох командних центрів зовнішню політику України триєдиною?

Ситуація, що сформувалася, значно ускладнить життя новому очільнику зовнішньополітичного відомства.

Не переступаючи червоних ліній

Завдяки своїй активності в соціальних мережах Дмитро Кулеба — один із найвідоміших кар'єрних дипломатів країни. Його також знають як рішучого противника забудови історичного центру Києва та співініціатора створення скверу Небесної сотні. Він — поціновувач мистецтва й шанувальник сигар. Автор двох десятків статей у DT.UA і книжки "Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот".

А захопленість сучасними технологіями комунікацій багато в чому визначила й розвиток його кар'єри в останні роки.

Після Революції Гідності Кулеба посів у МЗС, де працював із невеликою перервою з 2003 року, посаду посла з особливих доручень, зокрема, займався питаннями стратегічних комунікацій і брав участь у формуванні публічної дипломатії нашої країни. 2016-го його було призначено постійним представником України при Раді Європи. Там він тривалий час протидіяв спробам змінити санкційний механізм і повернути російську делегацію в ПАРЄ.

Немає провини Кулеби в тому, що цьому все-таки не вдалося запобігти: рішення з російського питання приймалися не в Страсбурзі, а в Парижі, Берліні й інших столицях, де говорили про необхідність продовжити діалог з Москвою та зберегти можливість для російських громадян звертатися до ЄСПЛ. Але є і його чимала заслуга в тому, що російська делегація одержала право голосу лише 2019 року, а не значно раніше.

У старшого покоління дипломатів прослизає скептичне ставлення до Кулеби. Однак молодість, комунікабельність, захопленість сучасними технологіями — очевидні чесноти для Зе!команди, члени якої пильно придивлялися до нього ще минулого літа: він був одним із кандидатів на посаду заступника голови ОП з питань зовнішньої політики. Втім, відмовившись від кабінету на Банковій, Кулеба сів за урядовий стіл на Грушевського.

Напружені відносини Пристайка з Єрмаком, відсутність у колишнього голови МЗС належної комунікації із Зеленським призвели до того, що в президента почали шукати заміну Пристайку. Зупинилися на 38-річному Дмитрові Кулебі.

На чолі зовнішньополітичного відомства амбіційному Кулебі доведеться вирішувати ті ж питання, що і його попередникові: домагатися від міжнародного співтовариства подовження санкцій проти Росії, намагатися зберегти підтримку з боку США, шукати вихід із конфліктів з Польщею й Угорщиною, вести переговори із ЄС щодо перегляду економічної частини Угоди про асоціацію, реалізовувати курс економізації зовнішньої політики, захищати права українців за кордоном і та інші. Багатьма з цих питань він займався як віцепрем'єр. Традиційно перед новим міністром стоїть необхідність реформувати МЗС, що переживає кризу.

Крім боїв на зовнішньому фронті, на нового міністра закордонних справ очікує боротьба й на внутрішньому. І ще невідомо, чи буде Зеленському або Єрмаку психологічно комфортніше працювати з Кулебою, ніж із Пристайком.

Є чимало можливостей для потенційного протистояння з головою ОП, який не збирається залишати роботу на зовнішньополітичній ниві, яка так сподобалася йому. І щодо кадрових призначень, і в питанні пошуку компромісів, пов'язаних з урегулюванням у Донбасі, і в інших.

Враховуючи, що кабінет прихильника "дипломатії за чашкою кави" розташований на Банковій, можливостей у Єрмака впливати на позицію президента значно більше, ніж у міністра, який сидить на Михайлівській. І Кулебі доведеться виявляти дипломатичний талант, використовувати всі навички апаратної роботи, щоб досягати своїх цілей.

На сьогодні його стосунки з головою ОП не затьмарені жодним серйозним конфліктом. Однак в українській зовнішній політиці в останні півроку з'явився "синдром Єрмака", коли українські переговорники бажають швидких досягнень, що можуть позитивно позначитися на рейтингу президента. При цьому вони до кінця не прораховують можливих негативних наслідків ефектних рішень. А іноді й переступають червоні лінії, як у випадку з передачею Росії одного з ключових свідків у справі про катастрофу MH17 Володимира Цемаха.

Чи зможе новий голова МЗС упоратися с цими викликами, казати "ні" тим, хто відчув принади влади? Як мінімум один приклад у професійній біографії Кулеби свідчить про те, що він здатен відстоювати свої переконання: у середині 2013 року він пішов з посади радника тодішнього віцепрем'єра з гуманітарних питань Костянтина Грищенка, бо не хотів бути у владі, яка згортає політику євроінтеграції.

Дмитро Кулеба був на барикадах Майдану в ніч із 18 на 19 лютого 2014-го, виносив поранених 20 лютого. Революція Гідності показала, що для нього червоні лінії справді існують.

Всі статті Володимира Кравченка читайте тут.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво