Задзеркалля Кремля - Внутрішня політика - dt.ua

Задзеркалля Кремля

6 березня, 2014, 21:00 Роздрукувати Випуск №8, 6 березня-14 березня

Те Задзеркалля, яке Кремль вибудовує в Криму, доводячи весь порядок речей до повного абсурду, має цілком матеріалізовані загрози і навіть їх перші результати.

Ба, а як ви жили при німцях?

— Та як і до них — в колгоспі тяжко робили... (з дитинства)

Мені було років вісім, і відповідь бабусі мене просто приголомшила: як це можна було так спокійно ставити знак рівності між життям при "наших" і при фашистах! Через багато років я, звісно, зрозуміла, що ні та, ні інша влада для українських селян, які пережили голодомор і колективізацію, не була "своєю". 

Крим впродовж останнього десятиліття дедалі менше реагував на проросійські гасла політиків ("Русское единство" Аксьонова 2010-го, ввібравши в себе всі відомі проросійські проекти, взяло тільки 3% голосів — мінімум для проходження у ВР Криму), але Київ від цього не ставав йому ближчим та ріднішим. Росіяни Криму не зустрічають БТРи й "зелених чоловічків" із квітами, але не сумнівайтеся — більшість їх на боці Росії. Однак навіть ті, хто хотів би, аби Крим увійшов до складу РФ, — війни не хочуть. Ніхто. І жити під управлінням корумпованого керівництва Криму, яке плює на закон та поняття, теж навряд чи погодяться. Тому, спостерігаючи сьогодні "нейтралітет" більшості жителів окупованого Криму, вкотре переконуєшся: Україна тепер може або назавжди приєднати до себе Крим, завоювавши його довіру, або втратити його остаточно. Навіть якщо він залишатиметься де-юре у складі України, але житиме абсолютно автономним життям під адмініструванням Москви. Цей варіант, схоже, поки що найбільше влаштовує господаря Кремля, який продовжує пустувати на телекамери світу твердженнями про непричетність його армії і флоту до захоплення влади в Криму.

Слухаючи Путіна, а за ним і Шойгу з Лавровим, мимоволі згадуєш хороший радянський анекдот: "Штірліц ішов по Берліну, за ним волікся парашут, мимо проходив патруль. Ніколи ще Штірліц не був такий близький до провалу". 

Ні, якщо прийняти політичний діагноз, поставлений (за словами джерел The New York Times у Білому Домі) канцлером Німеччини Ангелою Меркель у розмові з президентом США Бараком Обамою, то багато що, звісно, проясняється. Пані Меркель після спілкування з президентом РФ Путіним нібито сказала, що "Володимир живе в іншому світі". Тобто втратив зв'язок із реальністю...

Однак те Задзеркалля, яке Кремль вибудовує в Криму, доводячи весь порядок речей до повного абсурду, має цілком матеріалізовані загрози і навіть їх перші результати. Картинка, яку комизячись підносить світові російський президент, вибудувана правильно — так, щоб у світу не було жодних запитань із приводу грубого порушення прав людини. Немає масових убивств, немає крові, немає зруйнованих будинків, біженців, катувань. А все те, що є, — ніби пряме відображення Майдану, визнаного світом як явище демократичне, а його результати у вигляді зміни влади — легітимними. Там самооборона — і тут самооборона. Там активісти — а чому тут бойовики? Майдан призначав керівників країни? Чому площа Нахімова не може призначити мера Севастополя? 

Це все цитати. З коментарів під кожною новиною інтернет-видань Криму, залишених тролями, з аргументів політиків, які повторюють одні й ті самі завчені фрази у відповідь на будь-які запитання. З публікацій російських ЗМІ, які першими, що важливо для сприйняття та запам'ятовування, дають не тільки новини із захоплених приміщень Радміну і ВР Криму, а й їх трактування. Однак нема сенсу й часу сьогодні змагатися з кремлівськими технологами, на ходу розробляючи заходи контрпропаганди, бо це не первинне. Інформаційна війна — лише одна, хоч і важлива, складова анексії Криму. Росія та її маріонетковий уряд форсує події. Тому сьогодні, рятуючи країну, треба просто зруйнувати Задзеркалля Кремля, доки ситуація не вийшла з-під контролю остаточно. І тут мова не тільки про російських військових, які наказові підкоряться. 

Нинішній Крим — це наводнена зброєю, позбавлена правового поля України, а отже — будь-якого взагалі, територія, на чолі якої стоять люди, котрі несподівано отримали необмежені повноваження, хоча їхні морально-психологічні якості не залишають жодних ілюзій. Причому повноваження вони злочинно придумують собі самі, примушуючи їм підкорятися, штовхають на злочини інших, а ті, виконуючи злочинні накази, підкорятимуть собі наступних. Сергій Аксьонов, оголосивши себе головнокомандувачем, шляхом тиску, підкупу та обіцянками зарплат, до речі, за європейськими мірками, агітує солдатів і офіцерів ЗС України, міліцію й СБУ порушувати присягу — тобто ставати злочинцями. Обриси класичної бананової республіки вже пунктирно позначені. 

Отже, Кремль форсує події. "Призначений" на 30 березня референдум про статус Криму у складі України, але на основі договірних відносин, Кремль уже не влаштовує. Скликана потай (тобто всупереч регламенту) в четвер позачергова сесія ВР Криму приймає рішення, від якого будь-якому юристу порве дах. 

Пунктом першим ухвалюється "ввійти до складу Російської Федерації як суб'єкт Російської Федерації". А пунктом другим — призначити на 16 березня 2014 р. загальнокримський референдум (причому включно з м. Севастополь, яке не входить до складу АРК, а отже і в компетенцію її Верховної Ради) з альтернативними запитаннями:

1. Ви за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації?

2. Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?

При цьому пунктом 9 Пос_танови ВР Криму передбачається, що референдум, у принципі, й не потрібен. Бо Верховна Рада АРК уже тепер звертається до президента Росії і Федеральних Зборів Державної Думи РФ "з пропозицією про початок процедури входження до складу Російської Федерації як суб'єкт Російської Федерації". 

Одне слово, Задзеркалля міцнішає. Чи вони хочуть, щоб зв'язок з реальністю втратили ми всі. Хоча є варіанти: це може бути психічною атакою на Київ, аби подвигнути його саме на перший, м'який варіант сепаратизму: не виходячи зі складу України, але формально — будучи спеціальним федеральним округом і вічним, уже не зубним болем України, а, даруйте, її гемороєм у постійному стані загострення.

Не маючи часу (номер здається в момент події) на глибокий аналіз цього раптового рішення ВР Криму, зазначимо, що могло вплинути на прискорення процесу. По-перше, безперечно, відсутність очікуваної реакції населення Криму, що, як ми вже зазначали, без ентузіазму й чепчиків у небо зустріло окупантів; яке не поспішає брати російське громадянство (за даними Генконсульства РФ, його взяли тільки 9 колишніх бійців "Беркуту"); не захоплює органів місцевого самоврядування й не обирає, за севастопольським сценарієм, нових мерів (у середу така спроба провалилося в Ялті, не врятували навіть півтори сотні "осіб спортивної національності", що вискочили з санаторію ЧФ); не стоїть у черзі на запис до загонів самооборони і дружини. У місцях блокування військових частин бачимо автомобілі, на яких прибули члени самооборони, — це або військові "Урали" й КамАЗи, або автомобілі з севастопольськими номерами. Тобто, оговтавшись і зваживши "за" та "проти", люди на референдум можуть просто не прийти.

Крім того, будь-яке зволікання з "актом прямого волевиявлення" дасть керівництву України можливість, прийшовши до тями, вжити заходів із блокування проведення референдуму. Або ж, чого найбільше побоюються сценаристи цієї спецоперації, — проведення референдуму про статус Криму буде визнане нелегітимним, таким, що порушує норми міжнародного права, апріорі — ще до голосування. Бо немає закону, на підставі якого референдум проводиться, а його призначення пересичене порушеннями законодавства, що його ніхто законним чином не скасовував.

Цього тижня самопроголошене керівництво Криму як могло намагалося відбити бажання у представників ООН та ОБСЄ не просто моніторити ситуацію в Криму, а й потрапляти на його територію. Спочатку "самооборона" Аксьонова в готелі, де відбувалася зустріч із кримськими журналістами та правозахисниками, заблокувала представника ОБСЄ з питань свободи слова Дунью Мятович. Під конвоєм кількох автомобілів із людьми у камуфляжі та бронежилетах представника ОБСЄ перепровадили в аеропорт. Буквально через кілька годин "жертвою" не дуже ввічливих неозброєних людей став спеціальний посланник Генерального секретаря ООН Роберт Серрі, машину якого заблокували поблизу Штабу військ берегової оборони ВМСУ, а потім його самого — у кафе, де планувалася прес-конференція. Ті ж нечемні люди в уніформі вимагали, щоб Серрі їхав прямо в аеропорт під їхнім конвоєм. Відтак, спецпосланник Генсека ООН, завдяки живому коридору журналістів, зміг пройти до мікроавтобуса, в якому й виїхав в аеропорт. 

Очевидно, що такі абсолютно дикі злочинні дії стосовно представників ООН і ОБСЄ спрямовані на один і швидкий результат: залякати й не допустити присутності міжнародних спостерігачів під час організації та проведення референдуму про статус Криму. Це означає, що діяти треба дзеркально навпаки — посилити і збільшити тут присутність міжнародних спостерігачів та журналістів. 

Марно, мабуть, говорити, що за 10 днів керівництво Криму не зможе ні організувати роботу комісій із проведення референдуму, ні скласти реєстр виборців, — адже доступу до Державного у самопроголошеної влади Криму немає. Однак незаконність проведення референдуму на сьогодні очевидна. Спонукати ж легітимне керівництво АРК (а таким ще залишається Верховна Рада Криму) повернутися у правове поле сьогодні може тільки міжнародна спільнота. Тому, на думку багатьох місцевих спостерігачів і правозахисників, необхідно терміново відкрити постійну місію ОБСЄ в Україні та в Криму. Так уже, до речі, було на початку 90-х. 

Другий терміновий захід, якого сьогодні має вжити Верховна Рада України, — термінове створення парламентської комісії з політико-правової ситуації в Криму, до якої входитимуть представники усіх фракцій та позафракційних депутатів і яка постійно працюватиме на території Криму. З такою пропозицією на початку тижня звертався до кримських і українських колег депутат Верховної Ради Рефат Чубаров.

І останнє. 

Майдане! Пошли схвалених тобою чиновників працювати. Можна по-доброму, наприклад, тими ж словами, що в культовому "Службовому романі": "Шуро, ви, здається, в нас у бухгалтерії числитеся? Так ідіть, працюйте!". У строгій відповідності до посадових обов'язків та у відведених законом межах, а не виходячи з політичної доцільності і, не дай Боже, користі ради.

Ти хочеш, Майдане, щоб вони тобі, як і раніше, щодня звітували? Легко: по скайпу, не виходячи з робочого кабінету допізна, без мітингового надриву й кричалок. І докладно, з викладеними документами — на офіційному сайті. (Приклад того, як не треба це робити, — на сайті СБУ. З понад десятка новин, розміщених після заміни керівника, тільки дві не містять у заголовку слів "Валентин Наливайченко", які передують мудрій цитаті очільника Служби). 

Хоча ти ж розумієш, Майдане, що звіт — це ще далеко не залік. І щоденна поява в телестудії — ще не свідчення прозорості діяльності на посаді. А рівень патріотизму в крові вимірюється, у тому числі, і відповідністю претендента на високу посаду кваліфікаційним вимогам. Бо інакше, будучи профаном або просто невисокого рівня фахівцем, можна завдати щиро любимій Батьківщині великої шкоди. Про який-такий патріотизм тоді мова?! — думаю я, спостерігаючи щовечора в телевізорі в.о. генпрокурора Махніцького (квота ВО "Свобода"), який приходить розповісти про запізнілі кроки ГПУ в Криму. Днів на три-чотири або й на тиждень. Приклади — через кому, про все це ми вже писали — тоді, коли ці заходи були вкрай необхідні і дали б потрібний ефект. Оскарження і скасування незаконно прийнятих рішень ВР Криму в суді, притягнення посадових осіб АРК до кримінальної відповідальності за перевищення повноважень, за "сепаратистською" статтею і навіть за ознаками держзради (Константинов, зауважу, держслужбовець першої категорії), призначення прокурора АРК — керівника наглядового, нагадаю, відомства. Усе — марно. Зате так оперативно з'явилася новина про санкцію суду на затримання Константинова й Аксьонова, що мимоволі замислишся: а навіщо? Щоб знали? Ось самозванець-губернатор Донеччини Губарєв не знав. Тому, думаю, й затриманий.

На прохання багатьох людей — містян і селян, військових та їхніх дружин, журналістів, прокурорів, мерів і депутатів, із якими в ці дні багато бачуся й спілкуюся, — адресне запрошення всім першим особам країни: приїдьте в Крим і тим самим спростуйте відчуття, яке не полишає багатьох, — що їх "злили", а Крим продали.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво