Відбір до Конституційного Суду розпочався: чекати чи діяти?

Практична реалізація положень конституційної реформи червня 2016 року в частині Конституційного суду України розпочалася лише тепер - восени 2017 року.

Ухвалення 13 липня 2017 року нової редакції Закону України "Про Конституційний Суд України" майже на рік пізніше від належного строку нарешті надало потрібні законодавчі підстави для початку реалізації реформи. Так, для реалізації конституційних новел законодавець був змушений встановити нову процедуру відбору суддів Конституційного суду, за якою найближчим часом має бути призначено п'ятьох суддів Конституційного суду.

Нагадаємо, що в Україні триває криза конституційного судочинства, яка, зокрема, пов'язана з п'ятьма вакантними посадами суддів Конституційного суду. На підтвердження цього невтішного висновку вкажемо на один з ключових показників:за 2017 рік Конституційний суд не ухвалив жодного рішення і не надав жодного висновку! Вакантні посади суддів Конституційного суду мають бути заповнені невідкладно трьома суб'єктами формування суду. Так, за квотою Верховної Ради, як і за квотою президента, має бути призначено по двоє суддів, за квотою З'їзду суддів - одного суддю КСУ.

Відповідно до положень статті 148 Конституції України, суддею Конституційного суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ятнадцять років, високі моральні якості та є правником із визнаним рівнем компетентності. Кардинально новими вимогами до суддів Конституційного суду стали високі моральні якості та визнаний рівень компетентності правника. І саме нова процедура відбору суддів Конституційного суду (конкурсний відбір), яку закріплено в частині третій статті 148 Конституції України, мала б забезпечити можливість визначати відповідність кандидатур на посаду судді Конституційного суду новим конституційним вимогам.

Та, на жаль, за процедурою відбору, встановленою Законом України "Про Конституційний Суд", ми не бачимо можливості оцінити відповідність майбутніх суддів КСУ новим конституційним вимогам. Адже закон знівелював власне "конкурсні засади" відбору, а відтак не дає можливості відібрати найкращих кандидатів.

Так, відповідно до статті 148 Конституції України, відбір кандидатур на посаду судді Конституційного суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. Конституційні зміни щодо встановлення конкурсних засад відбору суддів Конституційного суду були підтримані Венеційською комісією, зокрема у п. 24 і п. 40 Висновку щодо змін до Конституції в частині правосуддя, запропонованих Конституційною комісією №803/2015 від 26 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про Конституційний Суд України", відбір кандидатур на посаду судді КСУ на конкурсних засадах щодо осіб, яких призначає президент України, здійснює конкурсна комісія, яку створює президент України; щодо осіб, яких призначає Верховна Рада України, підготовку відбору кандидатур на посаду судді КСУ здійснює комітет з питань правової політики та правосуддя; щодо осіб, яких призначає З'їзд суддів України таку підготовку проводить Рада суддів України.

Відповідно до положень статті 12 Закону, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України, приймають заяви, разом із супровідною документацією, від осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного суду, встановлюють відповідність таких осіб встановленим Конституцією України та цим законом вимогам, оприлюднюють їхні автобіографії та мотиваційні листи, організовують проведення щодо них спеціальної перевірки. Відповідно до частини п'ятої вказаної статті за результатами вивчення документів, відомостей, наданих кандидатами, та співбесіди з ними, відповідно конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України ухвалюють рекомендацію щодо кожного кандидата на посаду судді Конституційного суду, а конкурсна комісія та Рада суддів України складають списки (які щонайменше втричі перевищують кількість вакансій) кандидатів, рекомендованих на посаду судді Конституційного суду, на підставі яких парламент, президент та З'їзд суддів призначають суддів КСУ.

З описаного видно, що за даною процедурою відбувається формальна перевірка відповідності кандидатур законодавчим вимогам, встановленим для судді Конституційного суду. Ще більш очевидним це стає, якщо порівняти цю процедуру з конкурсним відбором для суддів Верховного суду. З даного переліку - виключно співбесіда з майбутнім суддею КСУ, що дозволяє встановити додаткову інформацію, відмінну від тієї, яка подана кандидатом. У Законі відсутні положення щодо проведення різноманітних тестувань (практичних завдань, психологічних тестів тощо). Чи дає це змогу встановити визнаний рівень компетентності правника? Питання риторичне.

Попри зазначені законодавчі прогалини, відбір суддів Конституційного суду вже триває. І першим його тихенько розпочала судова гілка влади. Більше того, ми вже маємо список кандидатів на посаду судді КСУ від З'їзду суддів, оскільки строк подачі документів для охочих стати суддею КСУ за квотою З'їзду суддів вже закінчився.

Так, 7 вересня 2017 року Рада суддів ухвалила Рішення №48 "Про хід підготовки з продовження XIV позачергового З'їзду суддів України після перерви", яким оголосила про початок конкурсу. Підготовку до відбору кандидатур на посади суддів КСУ (формальна оцінка документів), яких призначає З'їзд суддів, здійснює Рада суддів. З'їзд суддів, відповідно до статті 15 Закону України "Про Конституційний Суд України", за результатами "конкурсного відбору" (в лапки взяте авторами), здійснює призначення кандидатур таємним голосуванням.

Слід зазначити, що Рада суддів є органом залежним від суб'єкта призначення - З'їзду суддів. Отже, в контексті призначення суддів Конституційного суду за квотою З'їзду суддів розмежування суб'єкта призначення і органу, який мав би провести конкурс, не відбулося, що призводить до того, що процедура відбору може перетворитися на фікцію.

Також, відповідно до статті 12 Закону України "Про Конституційний Суд", виключно Рада суддів здійснює підготовку відбору суддів Конституційного суду на конкурсних засадах, а З'їзд суддів - призначає. Закон не встановлює, хто саме проводить такий відбір. Отже, можна зробити висновок, що за квотою З'їзду суддів відбір суддів Конституційного суду не проводиться взагалі. Навіть формально.

Додатково зазначимо, що загальний строк проведення конкурсу з відбору кандидатур на посаду судді Конституційного суду становить два місяці. Оскільки приймання заяв від осіб, які виявили намір стати суддями Конституційного суду, розпочалося 8 вересня 2017 року, а дата проведення З'їзду суддів, на якому має відбутися призначення судді Конституційного суду, - 13 листопада 2017 року, можна говорити про ймовірне незначне порушення встановленої законом процедури проведення відбору в частині строків.

Лише через 10 днів після початку відбору суддів КСУ Рада суддів затвердила (в Рішенні №50 від 19 вересня 2017 року "Щодо затвердження умов подання документів для участі у конкурсі на посаду судді КСУ") умови подання кандидатами документів.

Ще один цікавий факт: з 18 кандидатур, які визначені Радою суддів як такі, що виявили намір стати суддею Конституційного суду, вісім правників на фаховому тестуванні не набрали необхідної кількості балів для продовження участі в конкурсі на посаду судді Верховного суду. То як же тоді бути з новою конституційною вимогою до суддів КСУ - правник з визнаним рівнем компетентності в галузі права? Чи, можливо, влада вважає, що суддя КСУ може мати нижчий рівень компетентності?

2 листопада 2017 року Рада суддів надала рекомендації на обрання суддею Конституційного Суду України п'яти кандидатам. Всі п'ятеро кандидатів - представники судів загальної юрисдикції, і четверо з них не пройшли за результатами конкурсу до Верховного Суду. Це засідання Ради суддів відбувалося без онлайн-трансляцій проведення співбесід, але з допуском журналістів. Принаймні тих, хто встиг акредитуватися за 4 години 38 хвилин напередодні.

Зробила перші кроки для призначення нових суддів КСУ і Верховна Рада. 3 жовтня 2017 року було ухвалено Рішення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя (протокол №63), який розглянув "питання про підготовку питання щодо розгляду на конкурсних засадах кандидатур на посади суддів Конституційного Суду", а 9 жовтня на сайті Верховної Ради розміщено оголошення про початок конкурсу.

Підготовку до відбору кандидатур (формальна оцінка документів), яких призначає Верховна Рада України, на посаду судді КСУ здійснює Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, сам відбір здійснює власне Верховна Рада України, яка одночасно є і суб'єктом призначення. Отже, розмежування політичного суб'єкта призначення і органу, який мав би провести конкурс, як і у випадку з квотою З'їзду суддів, також не відбулося.

Частиною третьою статті 2084 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" передбачено, що крім кандидатів на посади суддів Конституційного суду пропозиції щодо таких кандидатур можуть подавати депутатські фракції, депутатські групи та групи позафракційних народних депутатів. Після проведення співбесід комітет ухвалює рекомендацію щодо кожного кандидата на посаду судді Конституційного суду України, яка не є імперативом для Верховної Ради. По-перше, статус групи позафракційних народних депутатів не закріплений на рівні Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" чи інших законодавчих актів. По-друге, перелічені суб'єкти можуть надати свої пропозиції до комітету - по одному кандидату на кожну вакантну посаду, що суперечить частині четвертій статті 12 Закону України "Про Конституційний Суд України", в якій зазначено, що комітет приймає заяви виключно від осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного суду і відповідають встановленим Конституцією України вимогам.

Тобто Закон не передбачає можливості подання кандидатур на посади судді Конституційного суду іншими суб'єктами. Таким чином, маємо колізію між двома нормами рівної юридичної сили, ухваленими одночасно (внесення змін до Закону "Про Регламент Верховної Ради України" відбулося шляхом закріплення такої норми у Прикінцевих положеннях Закону України "Про Конституційний Суд"). Виходячи з презумпції розумності законодавця, можна лише припускати, що дана колізія має бути вирішена на користь частини четвертої статті 12 Закону України "Про Конституційний Суд", оскільки виходячи з логіки всієї статті 12 лише кандидати подають свої кандидатури до Ради суддів і до конкурсної комісії при президентові України.

Призначення суддів Конституційного суду Верховною Радою відбувається шляхом рейтингового голосування. Нагадаємо, що поняття "рейтингове голосування" не встановлене на рівні Регламенту Верховної Ради і є предметом дискусій з погляду його ролі в парламентських процедурах. Крім того, проведення рейтингового голосування політичним суб'єктом призначення не може вважатися елементом "конкурсних засад" відбору кандидатур на посаду судді Конституційного суду, оскільки попередній конкурс кандидатур не проводиться і рейтингове голосування, яке має визначити в порядку градації кращі кандидатури, є безглуздим, бо критерію оцінювання (який встановлюється за конкурсом) немає.

Також сумнівною, з погляду забезпечення незалежності суддів та в умовах конкурсних засад відбору суддів Конституційного суду, є можливість для депутатських фракцій, депутатських груп та груп позафракційних народних депутатів подавати власні кандидатури на посаду суддів Конституційного суду.

Очільник держави теж розпочав свій відбір. Указом президента України №306/2017 "Про конкурсну комісію для здійснення відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України щодо осіб, яких призначає Президент України" від 4 жовтня 2017 року, було сформовано конкурсну комісію з п'яти членів.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону, склад конкурсної комісії, створеної президентом України, формується з числа правників з визнаним рівнем компетентності, які не беруть участі в конкурсному відборі на посаду судді Конституційного суду. Таким чином, вимоги до складу конкурсної комісії не встановлені на рівні закону, оскільки критерій "визнаний рівень компетентності" є дискреційним для суб'єкта формування такої комісії і дозволяє президенту формувати комісію на власний розсуд. Отже, виходячи з аналізу закону, відмежування президента як політичного суб'єкта призначення від конкурсної комісії як органу, який мав би провести конкурс, також не відбулося.

Відповідно до п. 17 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Конституційного Суду України, затверджених протоколом №1 засідання комісії від 18 жовтня 2017 року, за результатами вивчення документів та відомостей, наданих кандидатами, та співбесіди з ними конкурсна комісія ухвалює рекомендацію щодо кожного кандидата на посаду судді Конституційного суду. Таким чином, ні законом, ні актом президента, ні рішенням комісії, не були встановлені критерії відбору кандидатур за вимогами моральності та визнаного рівня компетентності правника.

Зважаючи на те, яку роль відіграє Конституційний суд у системі державної влади, ключовим є забезпечення незалежності Конституційного суду, його спроможності опиратися політичним впливам. Відбір суддів на конкурсних засадах, закріплений Конституцією України, встановив такі конституційні гарантії. Але процедура, закріплена Законом України "Про Конституційний Суд України", та перший досвід практики відбору майбутніх суддів Конституційного суду зводять їх нанівець.

Отже, держава усувається від оцінювання відповідності майбутніх суддів Конституційного суду двом новим конституційним вимогам: високі моральні якості та визнаний рівень компетентності правника. А отже - це справа суспільства.

Маємо надію, що президент і Верховна Рада виконають свої кадрові повноваження якнайшвидше і відповідно до Конституції, а не візьмуть за взірець свою неконституційну бездіяльність щодо призначення членів Центральної виборчої комісії.