Вельмишановний Володимире Павловичу! - Внутрішня політика - dt.ua

Вельмишановний Володимире Павловичу!

14 березня, 2014, 20:20 Роздрукувати Випуск №9, 14 березня-21 березня

Чи можна розмовляти з "новим керівництвом України", яке жодного разу не осмикнуло, не засудило цих бандитів, — багато хто з них убивав росіян, та й українців, які воювали в Чечні, а зараз звертаються до недобитих чеченських терористів з проханням активізувати їхні дії в Росії 

Володимир Павлович Горбулін, який вирішив cкористатиcя з можливості неурядової дипломатії, довго вибирав тверезомислячого адресата в Росії для свого відкритого листа. Вибір він зупинив на "старійшині стратегічного співтовариства" РФ Євгенові Примакові. Текст "Відкритого листа" академіка Горбуліна академіку Примакову DT.UA опублікувало в попередньому номері. Цього тижня отримано відповідь. Ми публікуємо і її. А про тверезомислення — судити вам.

Вельмишановний Володимире Павловичу!

Ніколи не думав, що обмінюватимуся з Вами відкритими листами. Цей жанр завжди вводить у листування пропагандистські мотиви. Але не братиму під сумнів низку викладених Вами фактів. Це ні до чого. Хотілося б навіть у формі обміну відкритими листами зблизити наші позиції, що необхідно для пошуку шляхів виходу з нинішньої кризи. 

Давайте подивимося, як бачать те, що відбувається в Україні, не прості обивателі, а ті, хто вже багато років свого життя віддав політиці. Не сумніваюся, що до такої категорії належите й Ви. 

Початок подій у Києві, можна вважати, заскочив нас зненацька. Так чи інакше, але, повірте мені, Ви маєте врахувати два моменти російської початкової реакції: по-перше, тверде бажання зберегти відносини з Україною незалежно від її можливого європейського вибору. Може, в окремих політиків було бажання обумовити економічну допомогу Україні її вступом у Митний союз, але президент Путін рішуче поклав цьому край. По-друге, відсутність будь-якого впливу на Януковича, симпатії до котрого в Москві не відчували, вважаючи, що він усім своїм попереднім прагненням, як кажуть, "ссати у двох маток" неабияк сприяв виникненню кризи в Україні. Під час подій на майдані всі контакти з ним слугували одній меті — не допустити кровопролиття. 

Не приховую, на жаль, не надавалося належного значення неоднорідності протестувальників на майдані. Однак це відійшло за своїм значенням на задній план, коли мирні демонстрації переросли у вилазки бойовиків. Можливо, справжній поворот відбувся, коли стало ясно, що київська влада діє під прямим диктатом тих, хто відверто йшов на зіткнення з міліцією під націоналістичними, фашистськими гаслами. Анітрохи не сумніваюся, що Ви, Володимире Павловичу, з Вашим досвідом недооцінили угоду тодішнього уряду з опозицією, гарантом якої виступили три європейські держави, що підписалися під нею. Не могла ця угода бути негативно сприйнята опозицією з тієї, що лежить на поверхні, причини, що Янукович прийняв усі її вимоги, у тому числі повернення до Конституції 2004 року та проведення нових виборів президента й парламенту. Ви не могли не розуміти, що Янукович уже не має ніякого політичного майбутнього, хоча юридично він зберіг президентство до виборів. Можете повірити мені на слово, у Москві дуже сподівалися, що через цю угоду розрядиться обстановка в Києві. Однак угода була зірвана "Правим сектором" та іже з ними — вони відмовилися виконати вимогу угоди піти з захоплених адміністративних будівель та київських вулиць. 

А далі Рада ухвалила Закон про єдину мову — українську на всій території країни. Суть тих, хто прийшов до влади в Києві, ще гостріше проявилася, коли під тиском "Правого сектора" і за підтримки партії "Свобода" Тягнибока було скасовано закон про покарання за пропаганду нацизму і фашизму. Хочу поставити запитання: чи можна розмовляти з "новим керівництвом України", яке жодного разу не осмикнуло, не засудило цих бандитів, — багато хто з них убивав росіян, та й українців, які воювали в Чечні, а зараз звертаються до недобитих чеченських терористів з проханням активізувати їхні дії в Росії. 

Повністю згоден, що ми з Вами патріоти своїх країн, і це не заважає нам шукати порозуміння. Я повністю, щиро за те, щоб не допустити російсько-українського кровопролиття. Знаючи настрої президента Путіна, хочу засвідчити, що він робитиме все, аби знайти політичний вихід із тяжкої кризи. Та чи є надія, що на це піде й Київ?

Академік Євген Примаков

 

 

 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво