Точка неповернення? або Про те, що відбувається в патрульній поліції - Внутрішня політика - dt.ua

Точка неповернення? або Про те, що відбувається в патрульній поліції

19 липня, 17:38 Роздрукувати Випуск №28, 20 липня-26 липня

Нерідко громадянам доводиться чекати на поліцію по три-чотири години.

"Усе виявилось обманом. Якби в 2015–2016 роках, коли ми з палаючими очима йшли щось змінювати і наводити лад, хтось розповів мені, що буде так, як відбувається зараз, я би просто не повірила й розреготалася", — каже одеська патрульна поліцейська Зоя Мельник. 

4 липня вона розмістила у Фейсбуці пост, у якому розповіла про те, що показники — протоколи і плани щодо штрафів — і "візитки" (хабарі) переважили цінність здоров'я і життя громадян, і патрульна поліція вже не поспішає на виклики "102". Нерідко громадянам доводиться чекати на поліцію по три-чотири години, а в цей час патрульні екіпажі стоять біля знаків — "командир сказав, що додому не відпустить, доки йому не принесуть 130-ту (керування автомобілем у нетверезому стані)". Ті ж, хто з такою практикою не згоден та ще й намагається озвучити своє невдоволення публічно, зазнають гонінь. Їх відправляють або в піший патруль, або "відчиняти двері в адміністративній будівлі". Вони йдуть самі, або їх звільняють. За невідповідність...

До Зої Мельник, за її словами, підсилали провокаторів. Аудіозаписи дзвінків із погрозами вона розмістила у своєму пості, відправивши слідом поштою відповідні заяви до департаменту внутрішньої безпеки та Державного бюро розслідувань. З 8 липня в Одесі працює дисциплінарна комісія. Начальника патрульної поліції Одеської области Юрія Рибака на час її роботи відсторонено від посади.

Кишки реформи

Можна було б подумати, що це просто Одеса — специфічне місто. Проте починаючи з 2017 року постів про це патрульних поліцейських з різних міст — не злічити. 

Оприлюднена ними інформація різниться рівнем деталізації та кількістю фактів. Погане забезпечення і відсутність мотивації: форма, а часто й ремонт "пріуса" — власним коштом; невідповідність оплати дуже тяжким умовам праці; кар'єрне зростання — лише за умови цілковитої і неприхованої лояльності до керівництва, покарання — за будь-які найменші провини. А от заохочень практично жодних. У позаробочий час люди постійно задіяні в ОГП (охороні громадського порядку), за що обіцяють відгули і премії, але фактично цього немає. Поліцейських "тримають на голоді", і це також провокує до корупції. У березні 2018-го у своєму пості "Кишки реформи, або Провали нової поліції очима інсайдера" про це писала ексспівробітниця київського відділу моніторингу Лілія Блажеєва. Починаючи з серпня 2018 року про це саме заявляв у серії своїх постів "Точка неповернення" київський патрульний поліцейський Антон Снєжков. 1 липня 2019-го його звільнили.

"Там зовсім інша ситуація, — каже заступник начальника департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький. — Таке рішення було ухвалено через те, що патрульний Антон Снєжков не з'являвся на службу".

Однак за словами самого патрульного, все було інакше. За публікації у ФБ його відправили у безстроковий наряд — "відчиняти двері в адміністративній будівлі патрульної поліції м. Києва". А потім перевели... до м. Лисичанська Луганської области, незважаючи на те, що сім'я поліцейського — в Києві. Таке рішення Антон Снєжков оскаржив у суді, який відбувся за спрощеною процедурою, без явки обох сторін. Згодом було звільнення. Однак колишній поліцейський не здається, підтримує Зою Мельник і знову збирається обстоювати свої права в суді.

Іще один пост у Фейсбуці з'явився 15 липня. Його авторка — Віка Балицька, членкиня поліцейської комісії в УПП Львівської области, яка проводить співбесіди з кандидатами на посади патрульних поліцейських. "Люди не хочуть іти працювати в патрульну поліцію, — пише вона. — А патрульні хочуть іти з поліції. Це глибока й серйозна криза нової патрульної поліції. А з огляду на величезні очікування суспільства від цього проєкту — це катастрофа.

...Якщо негайно не почати реанімувати патрульну, то вона як принципово нове явище в правоохоронній системі загине. А можливо, вже пізно... Там пульс ледве пробивається...

...За перше півріччя 2019 року на співбесіді побували 36 кандидатів. 23 взяли в поліцію. 13 відмовили. Тим часом у Львівській патрульній поліції бракує приблизно 180 осіб. Лише цього року звільнилося близько 40 патрульних. Більшість — за власним бажанням, через невдоволення умовами служби... Голод кадровий! Умовно кажучи, замість шести екіпажів на район Львова працюють три...

...Так от, на мем "кого ви там понабирали?" відповідаю: взяли кращих із тих, хто прийшов. А прийшло мало...".

"Суб'єктивно, без претензій на істину", Віка Балицька виділяє кілька проблем, які знищують поліцію:

1. Законодавче решето. Закон не надає патрульним достатньо повноважень для їхньої діяльности й достатнього захисту... З іншого боку — він не захищає патрульних, спонукаючи уникати застосування жорстких методів, коли це виправдано, щоб не стати фігурантами кримінальних справ про перевищення службових повноважень. Результат — замкнене коло взаємного невдоволення громадян і поліції.

2. Зарплата 10–12 тис. грн... Саме тут закладено корупційні ризики. Фізично й морально складна робота має гідно оплачуватися. "Якщо ви годуєте свого сторожового пса сухарями й водою, не очікуйте, що він не братиме шматків м'яса з рук лиходія".

3. Умови праці. "Не зупинятимуся на дрібницях, — пише членкиня поліцейської комісії. — Зосередьмося, наприклад, на "пріусах"... У львівському УПП майже всі вже вийшли з ладу: частина — розбиті, частина — несправні, бо за ними не було належного догляду по кілька років. Вчасно не міняли оливу, охолоджувальні рідини тощо. А ті "пріуси", які ще їздять, "тяжкохворі". І потенційно небезпечні для життя. Як патрульних, так і оточуючих. Адже в деяких з них, трапляється, вибиває гібридну систему. Тоді комп'ютер видає помилку, яку потрібно усунути. Інакше продовжувати рух небезпечно, оскільки блокується все, і машина стає некерованою...

4. Непрозора кадрова політика демотивує особовий склад і відштовхує від патрульної потенційних співробітників.

5. Показники, що існують у різних форматах.

Фейсбучні війни

Утім, керівництво патрульної поліції вживати заходів, схоже, не поспішає. Першою реакцією на публікацію Зої Мельник став пост-відповідь у Фейсбуці начальника департаменту патрульної поліції Євгена Жукова. У ньому він звинуватив патрульну в недотриманні дисципліни і розмістив порівняльну табличку-"хронометраж" службової діяльности, з якої випливає: дівчина — не надто сумлінна співробітниця, котра почала публічно "сіяти зраду" у відповідь на повідомлення про звільнення.

Про те, чи відповідає це дійсності, якою є реакція на телефонні погрози і як просувається розслідування дисциплінарної комісії, DT.UA запитало в Зої Мельник.

— Насправді жодного повідомлення про звільнення не було, — стверджує вона. — Мені натякали: не переведешся — звільнимо. Вони цього хотіли. Але причина в іншому. Про те, що мені не подобається в роботі патрульної поліції, я казала давно. Доповідала і в Київ, і перевіряльникам. Переслідувати мене почали саме після цього, а не навпаки. Писати я почала тому, що було вичерпано всі способи впливу на ситуацію.

Кілька днів тому в "Київ оперативний" написала жінка. На людей напав чоловік, який був під дією алкоголю або наркотиків, почав усіх лупцювати, розбив обличчя дворічній дитині. На поліцію чекали
40 хвилин. За цей час можна вбити. Поліцейські не повинні перетворюватися на статистів і приїздити лише для того, щоб зафіксувати злочин. Життя і здоров'я людини завжди мають бути в пріоритеті.

— У МВС є тенденція — ставити на керівні посади, зокрема в патрульній поліції, людей знакових. Найчастіше — ветеранів АТО, котрі мають довіру й підтримку. Що з ними відбувається потім? Ефект свіжих огірків, що потрапляють у крутий розсіл системи?

— Гадаю, тут не можна узагальнювати. Різні люди по-різному виконують свої завдання. Не завжди, наприклад, хороший поліцейський буде хорошим військовим. І не завжди хороший військовий — хороший поліцейський. Це абсолютно різні професії. Тактика поведінки в бою неприпустима в поліції. Тут інша специфіка, інші вимоги й завдання.

Я нічого не можу сказати щодо чесности-нечесности. Можу сказати лише, що з перевірками приїздили неодноразово, і перевіряльники знали, що відбувається. Однак ця інформація не доносилася або доносилася, проте нічого не робилося.

— Ви доповідали Юрію Рибаку про те, що відбувається? Він був у курсі?

— Так. Можу сказати більше. Якось я їхала на службу і побачила на зупинці кілька нелегальних маршруток. Вони ще не набрали пасажирів, і притягти їх за це не можна було. Але стояли на зупинці всупереч знаку. Я перевірила документи, ліцензії не було. Почала писати постанову. Дехто з них визнав, що вчинив правопорушення, і від'їхав. Один водій почав обурюватися і казати, що зараз комусь зателефонує. Щойно він поклав слухавку, мого напарника набрав командир і попросив передати мені, що потрібно дуже терміново під'їхати до райвідділу. Не пояснюючи причин. Я відповіла, що закінчу писати і під'їду. Виписала штраф і перетелефонувала командиру уточнити, що сталося. Він сказав: уже нічого не треба. Я набрала другого командира: "Що за дзвінки?". Відповідь була: "Це не рівень командирів роти. Телефонували з управління". Хто — не сказали. Я зрозуміла, що ці перевізники стояли там, бо домовилися з кимось з управління. Доповіла про цю ситуацію Рибаку. Безрезультатно. Цих командирів знімали, а потім повертали назад.

Точка неповернення?  або Про те, що відбувається  в патрульній поліції
24 tv

— Ви згадували, що вступили до незалежної профспілки поліцейських.

— Коли ми тільки починали і знайомилися між собою, то створили у Фейсбуці групу "Захист прав поліцейських". Були серйозні наміри створити профспілку. Але зайнявшись дитячою темою, я зрозуміла, що профспілку просто не подужаю. Це величезний обсяг роботи. Коли почала працювати невідомча профспілка Сергія Джихура, співробітників переслідували, намагалися забрати посвідчення і навіть звільняли, потім вони поновлювалися через суд. Система дуже не любить некишенькових профспілок. Але вони потрібні, щоб чесні поліцейські могли себе захищати. Корупціонери якраз об'єднуються чудово, у них — кругова порука. А чесні поліцейські борються самотужки або тихо звільняються, поки інші мовчать. Але від самих поліцейських теж багато залежить. Менше мовчатимуть і більше домагатимуться правди, об'єднуватимуться — щось із цього вийде. Те, що зараз багато хто починає судитися, поновлюватися, не боятися говорити — це дуже здорово.

—У патрульній поліції досі чимало небайдужих людей. Але систему змінити не вдається. Чому, на вашу думку?

— Чинників багато. Але від показників точно потрібно відходити. Вони призводять до того, що поліція втрачає свою основну функцію. Один співробітник із 20-річним досвідом каже: плани потрібні, як без них оцінювати роботу поліції?

Ну, припустімо, виписали 100 постанов за паління у забороненому місці і 50 — за непідсвічений номер. На що це вплине? Перестануть палити? ДТП стане менше? Яка мета? Може, безпека, життя, здоров'я все-таки важливіші за наповнення бюджету штрафами? Адже ми прийшли не для того, щоб малювати гарні цифри, а щоб працювати на результат. Найкращий результат — це зниження злочинності, зменшення ДТП, а не просто збільшення кількості спійманих 130-х.

— І що, якщо прибрати показники, відразу все налагодиться, й реформа оживе?

— Ні, звісно. Проблем дуже багато. Зокрема й забезпечення. Може, я висловлюся некоректно, але від цього залежить якість набору. Доросла, освічена людина, яка могла б бути корисною й охороняти правопорядок у місті, не може прогодувати сім'ю за 10–12 тис. грн. Приходять або люди без досвіду, які потім звільняються, або ті, хто в результаті грузне в корупційному болоті.

Неправильно говорити, що в поліцію йдуть якісь специфічні люди. Це зріз суспільства. Для корупції створено певні умови. Якби співробітник був забезпечений найнеобхіднішим для життя і притому знав: якщо він візьме хабар, то обов'язково сяде, такого б не було. 

— Але хтось має все це чесно розслідувати... 

— Так, реформу потрібно починати не лише з поліції. Є багато більш корумпованих структур. Патрульна поліція виявилася тим самим свіжим огірком, який потрапив у розсіл. Тож нічого дивного.

— Як на ваш пост відреагували керівництво й колеги, крім того, що видно в соцмережах? Чи є вже якісь результати роботи дисциплінарної комісії?

— Колеги кажуть, що тепер вони співають гімн не раз на тиждень, а щодня, проводять флешмоби із селфі. Їм сказали, що виклики в пріоритеті, але плани залишилися.

Наскільки я бачу з реакції керівництва департаменту, завдання комісії зараз — накопати щось на мене, будь-якими способами довести, що проблема не в поліції, не в системі, а в мені. Але все, що озвучила, я можу документально підтвердити будь-якій перевірці.

Мої співробітники кажуть, що їм телефонували й питали, чи згодні вони з тим, що я написала в своєму пості на Фейсбуці. Тим, хто відповідав, що згоден і повністю підтримує, говорили: "Ми з вами зв'яжемося". І не передзвонювали.

— Як гадаєте, чим закінчиться розслідування?

— Чесно кажучи, не знаю. Судячи з позиції начальника департаменту патрульної поліції щодо запущеного флешмобу, їм здається, що вони перемогли й тепер приберуть незручну, "несумлінну" співробітницю. Начальник управління міста Києва написав, що я маніпулюю, намагаюся дискредитувати. І взагалі вся проблема в мені, а в патрульній поліції все чудово.

4 липня я відправила поштою кілька заяв. Щодо погроз — до департаменту внутрішньої безпеки, щодо корупції — до ДБР. Поліція нібито відкрита, але давати інтерв'ю й писати про те, що відбувається всередині, ти не маєш права. Зараз я порушую ці заборони й чудово розумію, що за це мене можуть звільнити. Але я до цього готова.

— Чи є якась офіційна реакція на погрози вам?

— У мене є підстави не довіряти одеському УВБ. Воно тісно пов'язане з УПП і ніколи начальство не ображає, незважаючи на численні факти корупції та іншого. Тому заяву я відправила до департаменту внутрішньої безпеки в Києві, хоча знаю, що стосовно мене там така сама позиція.

Саме за моєю заявою зі мною ніхто не зв'язувався (станом на 16 липня. — А.К.). Телефонували співробітники місцевого УВБ, щоб я дала пояснення стосовно їхнього рапорту, складеного на підставі мого поста. Рапорт не показували — мовляв, це внутрішній документ. Що там написано — незрозуміло. Можуть і дискредитацію поліції, наприклад, "пришити". Це стара фішка УВБ.

10 липня я прийшла з адвокатами. Сказала, що ми напишемо пояснення за заявою і надішлемо поштою. Ми хочемо дати пояснення за фактом погроз, а не за фактом рапорту УВБ.

Фактів багато. Хоча я підготувала письмові відповіді, дисциплінарна комісія опитувала мене 16 липня протягом п'яти-шести годин. Багато моїх колег також виявили бажання дати пояснення.

— Ви, як і раніше, хочете працювати в поліції?

— З огляду на те, що відбувається нині, працювати там неможливо в принципі. Коли приїздиш на виклик, люди, які очікують вже кілька годин, налаштовані щодо поліції агресивно. Як пояснювати їм, що виклики відпрацьовують один-два екіпажі, а решта виконує план за показниками на трасі або на дорозі?

Що робитиму в разі звільнення, наразі не знаю. Для душі у мене давно в планах створити дитячу правозахисну організацію.

Офіційна позиція

"Погрозами займається відповідний профільний підрозділ, оскільки є ознаки кримінального правопорушення. Є ДВБ, є його територіальний підрозділ, — каже Олексій Білошицький. — Як і ми, ДВБ були зацікавлені в оперативному й об'єктивному розгляді питання, тому відомості щодо цієї події було внесено з відкритих джерел.

Щоб загрози, викладені на загальний огляд у вигляді аудіофайлів, можна було розслідувати, обов'язково потрібно допитати людину, якій загрожують. Те, що Зоя Мельник відмовилася давати пояснення УВБ, щонайменше ставить під сумнів її готовність співпрацювати в розслідуванні загроз.

Хоча дисциплінарна комісія приїхала до Одеси ще 8 липня, дати пояснення щодо порушених у пості питань Зоя Мельник прийшла лише 16 липня.

Проте комісія працювала й перевіряла інформацію, викладену в соцмережі. Фактажу, як ви бачили, там було небагато. Попередніх висновків я не робитиму. Почекаємо, доки комісія оцінить усі докази, інформацію й пояснення в сукупності.

Жодні плани й показники від керівництва як департаменту, так і управлінь униз не спускаються. Звісно, командири контролюють ефективність несення служби поліцейськими. І, безперечно, якщо один екіпаж повертається на базу після 12-годинної зміни, виявивши кілька правопорушень, затримавши когось за гарячими слідами й відпрацювавши певну кількість викликів "102", а інший — ні з чим, то у командирів можуть виникати запитання. Я можу допустити, що якийсь конкретний командир у цій ситуації може перебрати міру. У разі виявлення таких фактів наша реакція буде дуже категоричною. Бо жодні плани, жодні цифрові показники в патрульній поліції не можуть застосовуватися". 

— Я постійно моніторю, зокрема, й соцмережі, і щойно з'явився пост Зої Мельник, відразу зателефонувала до Одеси. Вони сказали, що запросять її, щоб розповіла, — повідомила DT.UA прес-офіцер департаменту власної безпеки Нацполіції Олеся Орлова. — Інформацію, яка була нам відома з Фейсбуку, разом із аудіозаписом дзвінка ми відправили слідчим Приморського відділу поліції в Одесі. Зої зателефонували, вона сказала, що на лікарняному, і приїхати не зможе. Водночас зібрала брифінг для журналістів.

10 липня вона приїхала до УВБ з двома адвокатами. Сказала, що на її адресу надходили погрози, але хто, що, коли, кого вона підозрює — не пояснила. Розмови взагалі не вийшло. Ми б залюбки допомогли, якби було пояснення. Але Зоя на контакт не йде. 

Того ж дня було внесено відомості до ЄРДР. 12 липня було розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 345 щодо погроз співробітнику поліції. На сьогодні цим займаються слідчі. Наші разом із прокуратурою контролюють. За матеріалами з відкритих джерел справу порушено. А далі подивимося. Не дай Бог, аби погрозу було втілено.

Службове розслідування здійснює ДПП. У них є власний відділ моніторингу — так звана внутрішня безпека. Ми можемо лише проводити якусь додаткову перевірку або контролювати. 

— Чи надійшла заява, яку Мельник відправила поштою?

— Так, цими матеріалами й починається кримінальне провадження. Але заява — це заява. Потрібні подробиці, аби оперативники могли долучитися до роботи. А Зоя або боїться, або не довіряє. Може, не зовсім обізнана з функціями ДВБ. Ми, навпаки, націлені на з'ясування всіх обставин і на захист. Неважливо, загрожують цивільні особи, а чи, можливо, несумлінні співробітники поліції.

— Їй пропонували якусь охорону, спостереження, перевірку дзвінків?

— Ну, ми ж не охоронне відомство. Ми можемо сприяти у зверненні до відповідних підрозділів, які це забезпечать. Але для цього потрібні підстави — подробиці. 

— А що ще можна додати до поста (і до заяви, гадаю, теж), у якому є докладна розповідь і згадується, що дівчина не знає, хто саме телефонував, номер не було визначено. На яку конкретику ви чекаєте?

— Я так розумію, що з голосу вона зрозуміла, з ким розмовляє. Оскільки вважає, що їй загрожують ті ж-таки співробітники поліції.

— Мені здається, голос на записі змінений.

— Для цього потрібно проводити відповідні експертизи. До нас звертається багато заявників. Коли людині потрібна допомога, то вона якось налаштована на спілкування, довіряє, пояснює, йде на діалог. Зоя, напевно, вважає, що наш департамент теж щодо неї в опозиції. Проте наші співробітники це питання контролюють. Кримінальне провадження вже є, й оперативники однаково спостерігатимуть і намагатимуться захистити в будь-якому випадку, незважаючи на те, що вона нам не до кінця все розповідає".

* * * 

Зою Мельник, на яку зринув шквал погроз, звинувачень і образ як від керівництва патрульної поліції, так і від ботів у соцмережах, можна зрозуміти. Боротьба окремої людини проти будь-якої державної системи в Україні нечасто буває успішною. Хоча дівчина, схоже, не сама. Десятки голосів поліцейських, які не мають доступних і ефективних способів захистити свої права або поскаржитися на дії керівництва чи колег, і тією чи іншою мірою підтверджують сказане Зоєю Мельник, лунають сьогодні з різних міст України.

Тим часом у прес-службі Нацполіціі мене запитали: "А що ви збираєтеся писати? Статтю в стилі "пропало все, жах, пробі, всі помирають, краще б не робити цієї реформи, краще б було, як раніше, ДАІ?"

Як є. Ситуацію точно не виправити, заплющуючи очі на факти, утискаючи та звільняючи незгодних співробітників. "Потрібно зупинитися, усунути поломки й перезавантажитися. Інакше... фура вже близько", — пише Віка Балицька.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Olexiij Babenko Olexiij Babenko 23 липня, 20:08 "хтось розповів мені, що буде так, як відбувається зараз, я би просто не повірила й розреготалася". В цьому реченні вся суть. Я дивуюсь тупості наших людей. Воно ж зразу було видно для чого створювали нового кийка і під чию руку. А нормального способу створення люди просто не сприйняли б. А тепер скиглять. Так самі ж і винуваті. Треба було вчитися, а не школу, чи вуз ходити. Не дивно що блазня в королі просунули. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №31, 24 серпня-30 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво