Старт ДБР: спіймай мене, якщо зможеш! - Внутрішня політика - dt.ua

Старт ДБР: спіймай мене, якщо зможеш!

2 грудня, 14:14 Роздрукувати Випуск №46, 1 грудня-7 грудня

27 листопада багатостраждальне Державне бюро розслідувань нарешті офіційно запустили. 

Призначені на посади слідчі склали присягу. Від моменту ухвалення закону в парламенті і до призначення третини складу органу правопорядку минуло рівно три роки. Протягом цього періоду ідентифіковано низку проблем, про які вже згадувалося на шпальтах DT.UA. Тим часом нині оголошено донабір на посади слідчих. Проте все це вже не впливає на загальновідомі тренди конкурсного процесу. Питання щодо чистоти процедур залишаються на порядку денному. Стають відомими нові факти, які можуть підірвати довіру до органу, покликаного розслідувати злочини топ-посадовців, суддів, правоохоронців і військовослужбовців.

Упродовж усього періоду аналізу конкурсних процедур було ідентифіковано кілька прогалин. Нижче йтиметься про дві внутрішні комісії, які добирали кадри для центрального апарату (комісія №1) і територіальних управлінь (комісія №2). Діяльність першої намагався збалансовувати представник громадянського суспільства. Друга ж погрузла в скандалах і непрозорих процедурах, що кидало тінь на бюро в цілому. Ба більше, вона була і залишається повністю підконтрольною директорові ДБР Роману Трубі.

По-перше, комісія №2 незаконно виконувала свої функції, оскільки більшість слідчих і держслужбовців обрано складом комісії з одним представником ДБР, що є прямим порушенням. По-друге, вона непрозоро провела тестування в сервісних центрах МВС (екс-МРЕО), де за відсутності рандомізації розсадки кандидатів за комп'ютери можна наперед дізнатися, хто і скільки балів набере на тестах. По-третє, дивним чином результати тестування в цій комісії виявилися гранично "нескромними".

Нещодавно через соцмережу Facebook ми отримали повідомлення від такого собі Юрія Марцинкевича. Незнайомець писав, що в їхньому регіоні на посади в ДБР пройшли "корупціонери або діти тих самих корупціонерів". За його словами, рішення комісії мали доларову таксу: посада начальника слідчого відділу — 20—30 тисяч, слідчого — від 5 до 10 тисяч. Хто платив — отримував відповіді до практичних завдань. Як доказ інформатор надіслав комп'ютерний файл з відповідною назвою. Звісно, це не могло стати підставою для звинувачень, але відіграло роль тригера для спроби розібрати цю ситуацію ґрунтовніше. 

На офіційній сторінці ДБР у Facebook власник вищезгаданого акаунта завзято коментував перебіг конкурсу, цікавився результатами, заявляв, що відповіді дісталися йому від комісії (вочевидь, ідеться про другу з них) за 0 і пропонував усім охочим скинути їх на електронну адресу. Запевняв, що 50% прокурорських мали відповіді безоплатно, позаяк їх розробляли працівники цього відомства і надавали "своїм" задарма, всім іншим — за гроші. Схоже, що "Марцинкевич" справді брав участь у конкурсі, але під іншим прізвищем. Однак йому вдалося купити відповіді, але не прихильність комісії. Відтак вирішив мститися — викривати і задарма роздавати відповіді на тестові завдання. Вивчення атрибутів і змісту файлу "Практичні завдання (слідчі1).docx" вивело на важливий слід.

Насамперед правоохоронці типово "показали своє обличчя" через досьє файлу, де було знайдено ім'я авторки. Це Кристина Арушанян, яка нині працює в Національній академії прокуратури України (далі — НАПУ). Загальновідомо, що співробітники НАПУ сприяють в організації проведення конкурсних процедур, пов'язаних із добором кандидатів на посади в ДБР. Це підтверджується як організаційною частиною (створення робочої групи для обох комісій та надання приміщення), так і методологічною — написання тестових завдань для кандидатів.

Нічого особливого, якби не один цікавий збіг, що демонструє неможливість проконтролювати людський фактор. Ми знайшли прізвище Арушанян не тільки як авторки відповідей на тестові завдання, а й в е-декларації одного з… учасників конкурсного відбору. Йдеться про Олександра Сапіна, заступника начальника відділу Інституту підвищення кваліфікації прокурорів (далі — ІПКП) при НАПУ, що залишив цю посаду заради посади слідчого ДБР. І, "хоч як дивно", Сапін здобув легку перемогу: виконавши тести й завдання практичного характеру, він опинився на 3-му місці рейтингу зі списку з 493 осіб, які подолали прохідний бал і були допущені до співбесіди.

Успіх Сапіна повторили й інші співробітники академії, зокрема Тищенко Станіслав (викладач відділу ІПКП) — 97 балів (50 з них — практичні) і Арманов Микола, кандидат наук, доцент (заступник начальника відділу Інституту спеціальної підготовки) — 93 бали (50 з них — практичні).

Родина Арушанян—Сапін, а також Тищенко й Арманов мешкають у кімнатах, наданих працедавцем. І, схоже, не тільки робота в НАПУ, а й стіни гуртожитку створили майбутнім слідчим бюро сприятливі умови для проходження фахових випробувань. Так, прокурор Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури Парьоха Сергій, який з кінця 2017 року користується кімнатою від НАПУ, отримав 95,5 бала (50 з них — практичні). Майже всі ці кандидати визнали знайомство між собою, а один з них навіть зазначив, що укладачкою тестів була пані Арушанян.

8 серпня конкурсна комісія №1 після трьох етапів конкурсу (тестування, поліграф і співбесіда) визнала Сапіна і Арманова гідними посад слідчих управління, що викорінятиме злочини у сфері службової діяльності та корупції, Парьоху і Тищенка — управління з розслідування військових злочинів. Три місяці тому ніхто з комісії й гадки не мав, що практичні завдання, які розроблялися на прохання директора ДБР Романа Труби, могли бути злиті "дружнім" кандидатам. Процесуально до них не може бути претензій, але цей факт не завадить тримати в голові.

Як бачимо, мінімум четверо слідчих перебувають у зоні ризику. Цілком логічно припустити, що вони могли заздалегідь отримати практичні завдання і просто завчити їх. Хоча всі стверджують, що в руках не тримали тестових завдань.

Розуміючи проблему, яка спіткала комісію №1, ми спробували проаналізувати ситуацію в колег з комісії №2. Спершу ми не отримали відповіді на запит, оскільки статистики другого тестування не велося. Проте після особистої бесіди голова відповідної комісії Олег Шрам надав посилання на відповідні протоколи. Ми порівняли навіть не практичні завдання, а загальну кількість балів за обидва тести (два по 50). М'яко кажучи, це був просто шок від того, наскільки "підготовленими" виявилися кандидати на посади слідчих територіальних управлінь.

Проаналізувавши статистику, дані з двох комісій ми звели в діаграму, де відображено відсоткове співвідношення результатів кандидатів по двох комісіях. Нагадаємо, якщо через комісію №1 (центральний апарат) йшли кандидати з великим професійним досвідом, то через комісію №2 (територіальні управління) — взагалі без стажу роботи. Логічно припустити, що результати київських кандидатів мають бути вищими, ніж регіональних. Однак усе якраз навпаки. Варіантів причин такого розвитку подій є лише два: або туди пішли справді професіонали, або відбулося грандіозне підтасовування результатів в інтересах окремих персон.

Тестові запитання, що охоплювали різні галузі законодавства, офіційно оприлюднили до початку іспитів. Велика їх кількість (2120) мала стати запорукою ґрунтовних знань фіналістів. 

Охочі могли знайти правильні відповіді або в грубій книзі вартістю 350 гривень, або натренуватися на проходженні тестів, завантаживши мобільний додаток. За обома процесами — створення додатка і виготовлення поліграфічної продукції — стоять невідомі персони.

Натомість завдання практичного характеру всі сторони тримали в суворій таємниці. Сайт ДБР дозволяв ознайомитися тільки з описом модельних завдань. Конкурсантам давали три приклади і роз'яснювали процедуру перевірки на комп'ютері (25 завдань у тестовій формі, ліміт часу — 90 хвилин, "вага" правильної відповіді — 2 бали).

Саме набір усіх практичних завдань із виділенням напівжирним шрифтом правильних відповідей містив файл авторства Арушанян. На 58 сторінках, згруповані в сім тематичних блоків, розташовувались 117 завдань. Здебільшого вони мали чотири позначені літерами варіанти відповідей, зрідка — три.

Свідчення "Марцинкевича" доповнює інший учасник конкурсу. Адвокат Іван Цебрій проходив тестування в конкурсній комісії №2. На відміну від комісії №1, вона перевіряла претендентів у трьох сервісних центрах МВС. Навіть якщо то були особи, які двома тижнями раніше вже склали іспит. Тестування в Академії прокуратури відбувалося анонімно, а в центрах МВС — навпаки.

Тож якщо колеги Арушанян отримували потужну перевагу над конкурентами з-поза НАПУ при підготовці до тестування, то кандидати на посади в територіальних управліннях мали пряму "підтримку" під час проходження іспиту відразу на двох етапах. Таким чином друга комісія поховала всі сподівання на об'єктивний результат, що підтверджується наведеною вище статистикою.

Уночі 21 жовтня конкурсант Цебрій, не приховуючи емоцій, писав,ніби питання щодо об'єктивності конкурсу з'явилися відразу. І наводив приклади: тестування в другій комісії на знання законодавства (перший тест) на комп'ютерах із заздалегідь написаними іменами конкурсантів та визначеними запитаннями; набрану кількість балів доводилось усно повідомляти членові комісії, а той її десь записував.

Етап практичних завдань Іван Цебрій схарактеризував так: жодних логінів і паролів, деякі учасники розв'язували завдання за 5—10 хвилин. Тобто на те щоб прочитати умови завдання, подумати і відповісти, в них пішло менше хвилини.

Офіційна сторінка ДБР у соцмережі Facebook анонсувала, що протокол з іменами переможців конкурсу на посади слідчих територіальних управлінь з'явиться на сайті 22 жовтня. Конкурсант Аліса Сидорова, зокрема, зауважила, що всіх переможців обдзвонили ще за день, і результатів уже можна не чекати. А пані Коваль додала, що переможці конкурсу вже подали декларації на сайт НАЗК, і висловлювала їм "подяку" за те, що не витримали і подали дані до реєстру ще до офіційного оголошення переможців.

Протокол засідання Конкурсної комісії №2 справді був оприлюднений у понеділок 22 жовтня. Висновки Цебрія та інших конкурсантів невтішні. Перед початком конкурсу він чув, що "випадкових людей там не буде", і саме своєю участю в конкурсі намагався спростувати таке твердження. Проте згодом змушений був констатувати, що нічого не змінилося. У відповідь на це Аліна Матюшевська зазначила, що вона з подібним уже стикалася, коли три роки тому проходила конкурс на заміщення керівників (заступників) районних прокуратур міста Києва та Київської області.

Кристина Арушанян, ще як старший викладач відділу підготовки прокурорів НАПУ, мала причетність і до того конкурсу. За наказом Генпрокуратури №203 від 09.06.2016 року вона ввійшла до складу робочої групи з організації і проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу для зайняття посад у місцевих прокуратурах. Як то кажуть, такі люди потрібні скрізь — і на конкурсі до ДБР, і на конкурсі до місцевих прокуратур.

А загалом, повідомлення від "Марцинкевича" було реакцією на пост у Facebook. "Герой" останнього — Владислав Мішуровський — один з переможців конкурсу на посади слідчих теруправління в Полтаві. Про зловживання цього прокурора в інтересах голови Октябрського райсуду Полтави Олександра Струкова на шпальтах "Української правди" згадувала суддя Лариса Гольник.

Перед "походом" у ДБР 32-річний "законник" з 11-річним прокурорським стажем марно намагався пробитися до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Генеральної інспекції ГПУ та в судді. Там не вдалося, тут пощастило. У конкурсі до ДБР Мішуровський набрав 81 бал. Він теж "достроково" дізнався про перемогу і заповнив декларацію 21 жовтня.

Замість висновків

Звісно, не можна виключати, що якийсь зловмисник замислив інформаційну диверсію проти ДБР і НАПУ й сфальшував атрибути файлу, вписавши Арушанян авторкою. Однак спершу він мав роздобути потрібний текст, тобто витік інформації однозначно відбувся.

За злого умислу чи недбальства, але збірник завдань із відповідями "гуляв" серед конкурсантів. Значна кількість збігів у цій історії вказує на те, що "дах протік" у НАПУ. Стосовно Арушанян та її колег-конкурсантів, як мінімум, має бути проведене службове розслідування. Переможців з числа співробітників НАПУ слід ретельно перевірити додатково, обов'язково за участі громадськості. Проте на цьому історія не закінчується, адже директор бюро Роман Труба повторно звернувся до наукових інституцій — НАВС і НАПУ — з проханням знову розробити тестові завдання для конкурсу. Тепер уявімо, скільки ще екс-прокурорів і поліцейських отримають несанкціонований доступ до тестів. 

 

Результати конкурсу, за підтвердження вищезгаданих фактів, мають підлягати анулюванню. Особливо це стосується слідчих до територіальних управлінь. Більше того, якщо цією ситуацією зацікавляться органи правопорядку, автори готові надати їм файл Арушанян та інформацію щодо його походження.

Скани всіх документів, а також відповідь Романа Труби, яка включає в себе два листи запитів направлених до НАВС і НАПУ дивіться на сайті DT.UA.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • вован Пу вован Пу 3 грудня, 18:07 Сподіваюсь, що всих хто пройшов не справедливо взагалі не допустять на ці посади! А навіщо??)) Досвідчені і то побоялися складати тести честно!!!А де ж досвід, шановні?) Кількість років в трудовій не завжди гарантія якості знать!!!! І не треба говорити, що досвід це саме головне!Так ,це має значення але не на всі 100%. Такі "конкурси" відбуваються багато де. По 10 років стажу и нічогісінько в голові) Вибачте, на це є всі підстави так вважати! Краще б талановитих випускників та юристів брали, а не цих прокурорів. Ходимо по кругу і нічого не змінюється, хоча з такими "конкурсами" змін і не буде. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво