Соціальний діагноз: хибна компетентність, або Про новий соціальний клас — хибно-компетентних - Внутрішня політика - dt.ua

Соціальний діагноз: хибна компетентність, або Про новий соціальний клас — "хибно-компетентних"

19 вересня, 2014, 21:20 Роздрукувати Випуск №33, 19 вересня-26 вересня

Особи з хибною компетентністю само-впевнені у своїх здатностях і вміннях, але об'єктивно не мають необхідних підстав впевнено й відповідально приймати рішення щодо реальної ситуації.

Крім теми східного фронту, у засобах масової інформації України активно обговорюються ще два, внутрішні фронти. Це — гостра потреба у реформі всіх сфер нашого життя, і це — не менш гостра війна проти реформ. Кожному з нас зрозуміло, що воювати на два фронти, якщо один із них внутрішній, — річ мало перспективна. Крім того, боротьба навколо реформ в Україні точиться вже давно, і на цьому "фронті без змін", виснажливому й хронічному, поховано чимало справжніх борців за гідну суверенність нашої країни. Був би цей внутрішній фронт закритий, і було б реформоване наше життя відповідно до сучасних цивілізаційних реалій (простіше кажучи, стали б ми вже нормальною країною) — не трапився б, мабуть, ні Майдан, ні другий, справжній воєнний, фронт. Сьогодні ж два цих фронти не лише вичерпують наші останні ресурси, а й взаємно посилюють один одного. Без найнеобхідніших реформ дедалі важче розв'язати виснажливе збройне протистояння, яке "таємно" триває. А нікому (у т. ч. й першим особам усіх країн-союзників ) не зрозумілий стан легітимізації бойовиків, що стріляють по кому хочуть і як хочуть, не дозволяє узгоджено всій Україні реформуватися в цивілізованому напрямі. Так воно є. І відтак, в усіх на думці й на вустах запитання: хто і як має вирішити цю дилему, насамперед — на користь нашої держави, а вже потім — на розумну компромісну догоду іншим вагомим учасникам конфлікту (зрозуміло кому!)?

Якщо зібрати воєдино всі можливі відповіді на це запитання, написані й озвученні у ЗМІ як в Україні, так і поза її (неясними на сьогодні) межами, то легко напрошуватиметься таке резюме: для оптимального вирішення нашої кризи бракує компетентності на всіх рівнях адміністрування. З цим резюме можна погодитись, оскільки воно банально-тривіальне, або самозрозуміле. Принаймні так сьогодні говорить кожен учасник будь-яких дискусій.

Однак до такого висновку, як до будь-якого іншого, що базується на категоричному (незаперечувальному) твердженні, можна поставити додаткове запитання: а якщо йдеться не про брак, дефіцит компетентності, а про щось інше? Наприклад, про хибну компетентність як специфічний соціальний феномен пострадянського адміністративного і будь-якого іншого чиновництва.

Тоді відповісти на запитання, хто і як має вирішити кризову ситуацію в Україні, можна лише негативно. Ніхто з тих, хто намагається знайти рішення. Адже якщо компетентність їхня хибна, тобто несправжня, то й рішення їхні будуть здебільшого хибними. Варто, мабуть, додатково пояснити, що слід розуміти під хибною компетентністю. Це такі знання і вміння, які не здобуті працею над собою та професійним самовдосконаленням, а куплені або здобуті завдяки "просуванню", "сприянню", "домовленостям" та зв'язкам. Особи з хибною компетентністю само-впевнені у своїх здатностях і вміннях, але об'єктивно не мають необхідних підстав впевнено й відповідально приймати рішення щодо реальної ситуації.

Вони становлять окремий соціальний клас "хибно-компетентних", який адмініструє, управляє, але на папері і з допомогою документів, котрі відбивають не реальну ситуацію, а хибне уявлення про навколишню реальність. Саме тому ми говоримо, що вже 23 роки живемо у країні, де є Конституція, що не діє, і де є закони, що не виконуються.

Адже сьогодні ніхто особливо не заперечуватиме, що "компетентність" більшості важливих документів для реального функціонування нашої держави часто хибна, або, інакше кажучи, — не діє. Більше того, клас " хибно-компетентних" пронизує все суспільство показними деклараціями, намірами і протоколами, методами боротьби з корупцією та вдосконалення реформ. І все це не тому, що названий клас не хоче бути ефективним — як ми найчастіше думаємо, а тому, що він не може і не вміє інакше, ніж плодити безплідні папери і собі подібних. Своє ж невміння та свою хибну компетентність цей клас змушений захищати видимістю ідей і рішень, оскільки їхні вміння та здатність є також видимими. Справедливості ради треба сказати, що чимало важливих і зафіксованих рішень останнього часу значно ефективніші, ніж були раніше.

Отож на запитання, хто і як повинен вирішувати кризу в Україні, є два варіанти відповіді.

Перший: тільки не клас "хибно-компетентних", бо він заведе нас у несправжню державу.

Другий: справді компетентні, якщо їх допустить до рішень клас "хибно-компетентних". Який же вихід із ситуації? Саме з цим суспільство запекло бореться.

Він є — простий і очевидний. Це спонтанний процес, що його в сучасній науці називають аутопоезісом, себто самовільним і неухильним процесом конструктивного вирішення кризи. Саме на цьому шляху Україна може виявитись однією з найпередовіших держав нинішнього такого непростого світу!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Олександр Миколайович Олександр Миколайович 5 липня, 17:21 Той хто страждає на хибну компетентність не зможе запропонувати правильні заходи подолання кризи. Криза - це прояв невирішеного протиріччя в житті суспільства. Правильність виявлення такого протиріччя визначається фаховістю, а не компетентністю особи. Ось приклад фахового виявлення об'єктивних причин кризи в Україні і адекватні пропозиції її ефективного подолання: http://sociologiyau.blogspot.com/2018/06/2018.html. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво