Реформа держбанків: повний назад! - Внутрішня політика - dt.ua

Реформа держбанків: повний назад!

23 березня, 2018, 21:59 Роздрукувати Випуск №11, 23 березня-30 березня

Кожному українцю, незалежно від віку, був виписаний рахунок на 4,5 тис. грн, на які регулярно нараховуються відсотки.

© Сергій Кузнецов

Реформа держбанків закінчилася, не розпочавшись, — голосування за реформу корпоративного управління в державних банках із тріском провалилося в парламенті.

Ще до націоналізації Приватбанку, що кредитував в основному бізнеси своїх колишніх власників, два його нинішні найбільші держбрати роками кредитували десяток промислових груп, афілійованих із колишніми й діючими політиками. Природно, ніхто цих кредитів повертати не планував. Ба більше, більшу їх частину номіновано у валюті, що тепер змушує держбанки при кожному курсовому коливанні просити в держави докапіталізації для формування резервів під ці кредити. І головна проблема цих фінустанов не в тому, що держава володіє 55% банківського сектора, і всім уже цей слон у посудній крамниці набрид. І навіть не в тому, що ефективність роботи держбанків сумнівна, як і їхнє прагнення до чесної та конкурентної гри на ринку. А в тому, що регулярна докапіталізація держбанків — це основна причина зростання квазіфіскального дефіциту. Ніхто не дає банкам живих грошей, Мінфін випускає облігації внутрішньої держпозики на потрібні суми та обмінює їх на акції банків. Оплачуватимемо цю дохідність у 6% річних ми й наші діти. Кожен із нас щороку платить за те, що свого часу хтось сколотив капітал на невиплачених кредитах, і йому за це нічого не було.

І сума нашого боргу постійно зростає. Тільки в 2016–2017 рр. на докапіталізацію Ощадбанку й Укрексімбанку витратили 36,6 млрд грн. Про Приватбанк ліпше взагалі не згадувати, інакше суму приросту держзобов'язань доведеться збільшити до страшних 200 млрд. І цього року очікується нова докапіталізація, про це вже згадали й НБУ у своєму звіті про фінстабільність, і Ощадбанк. Обсягів поки що не назвали, але хоч би якою була сума, її ніяк не відображено в бюджеті цього року, тобто докапіталізація призведе ще й до прямого його дефіциту. І єдиний спосіб зупинити цей бенкет під час чуми — позбутися держбанків, продавши їх хоча б частково. Але жоден розсудливий потенційний інвестор не купить частки в структурі, п'ять членів наглядової ради якої призначає президент, ще п'ять — парламент, а п'ять — делегати Кабміну. Нікому, навіть МФО, нецікаве це "державно-приватне партнерство". От чому реформа корпоративного управління — це основа всієї реформи держбанків.

На сьогодні з чотирьох держбанків наглядові ради функціонують лише в Укргазбанку й Приватбанку. В "Ощаді" та "Укрексімі" з 15 членів наглядових рад призначено лише вісім, причому найчастіше це ті самі люди. При необхідному кворумі у десять членів працювати ці органи не можуть, і всі ключові рішення приймають правління і їх голови, яких складно запідозрити у відсутності зв'язків із діючими політиками, якщо "Ощад" очолює людина Яценюка, а "Укрексім" — людина Порошенка.

"Ухвалення цього законопроекту фактично мало покласти край політичному впливу на управління держбанками. Більшість незалежних членів у наглядових радах звела б цей вплив до мінімуму. Але ті, хто прагне зберегти вплив на держбанки, зробили все, щоб законопроект не пройшов у Верховній Раді, — прокоментував DT.UA події в парламенті міністр фінансів Олександр Данилюк. — Запровадження найкращих практик корпоративного управління в держбанках так чи інакше блокується вже понад рік. Ціна такої протидії законопроекту — це непрацюючі наглядові ради в Ощадбанку й Укрексімбанку. В "Ощаді" — з січня 2017 р., а в "Ексімі" — з травня того ж року. Врешті-решт страждають платники податків, оскільки саме їхні гроші держава змушена витрачати на докапіталізацію цих фінустанов. Починаючи з 2008 р. Укрексімбанк було докапіталізовано на 35,8 млрд грн, а Ощадбанк — на 45,9 млрд. Це величезні кошти, які слід повернути державі".

Парламентаріїв небезпідставно бентежить те, що вони і їхні "хазяї" після корпоративної реформи можуть опинитися в доволі скрутному становищі. А раптом незалежні наглядові ради держбанків вирішать посилити й прискорити претензіонно-позовну роботу банків із проблемними кредитами? Або ще гірше — погодяться на проведення мультикредиторної реструктуризації цих кредитів, що передбачає оцінку фінансових можливостей не однієї компанії-позичальника, яка напевно давно збанкротувала, а всієї промислової групи, в яку та входила, а заодно й оцінку всіх заборгованостей цієї групи в інших держбанках. Процедура складна, для України нова, але вона дає змогу знайти кошти хоча б для часткового відшкодування втрат держави від такої щедрої кредитної політики минулих років. Один-два успішні шоу-кейси з мультиреструктуризації змусять багатьох під куполом схопитися за валідол. І депутати вирішили проект просто ігнорувати: вони прийшли в парламент, вони були в залі, але голосувати за найкращі міжнародні практики не стали.

Наше поінформоване джерело в Кабміні підтверджує здогади про "кредитні" причини зриву реформи: "Формування незалежних наглядових рад життєво необхідне з багатьох причин. Візьмімо хоча б проблему NPL (прострочених кредитів. — Ю.С.). Уся банківська система постраждала від кризи, але комерційні банки в більшості з цією проблемою справляються — реструктуризують, продають борги або стягують у судовому порядку застави. Державні ж банки є власниками величезних портфелів NPL, пов'язаних із різними політичними групами або колишньою владою. У них робота над такими портфелями ведеться вкрай повільно, що викликає багато запитань, на які, наприклад, могла б відповісти наглядова рада. Або хоча б можна було поставити їх правлінню".

Чому не голосували "Опозиційний блок" і "Відродження", зрозуміло, їхні інтереси ми вже виклали. Але й без них голосів вистачило б, якби голосували ті 27 депутатів із БПП і 16 із "Народного фронту", які вирішили спочатку законопроект "прокотити", а потім ігнорувати й повернення до його розгляду, і його відправку на повторне читання. Що ж їм не сподобалося в проекті, схваленому не лише профільним комітетом парламенту, але й МВФ, ЄБРР, Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією?

У Світовому банку ще до провального парламентського голосування говорили про впевненість у тому, що менеджмент держбанків готовий до змін і очікує приходу незалежних наглядових рад. Джерела в уряді, які брали участь у підготовці стратегії, це підтверджували, щоправда, із застереженням, що якщо в Ощадбанку ідею його відгородження від політичного впливу справді прихильно сприймають, то в "Укрексімі" на неї дивляться зі значно меншим оптимізмом. А Укрексімбанк — це вотчина президента, і його опір реформам може пояснюватися прямими фінансовими інтересами гаранта.

Ми вже зазначали, аналізуючи саму урядову стратегію реформування держбанків, що, на відміну від інших банків, бачення майбутнього "Укрексіму" в ній, м'яко кажучи, туманне. Виразної стратегії його розвитку досі немає. Буцімто є загальне розуміння, що він має стати банком, що відповідає своїй назві, тобто підтримувати експортно-імпортні операції там, де це нецікаво або не під силу банкам із приватним капіталом. Власне, для того в ідеалі держбанки й потрібні, щоб брати на себе функції, які приватному сектору виконувати незручно. В "Ексіму" є (точніше сказати, були) й потрібна експертиза, й орієнтовані на експортерів продукти, й досвід роботи, й відпрацьовані механізми. Але час іде, а ідея, що лежить на поверхні, ніяк не реалізовується. Очевидно, нинішнє керівництво банку все й так влаштовує. І якщо поглянути на баланс "Укрексіму", то виглядає він пересічним універсальним, але аж ніяк не експортно-імпортним. Поки що важко уявити, що 2019-го хтось із МФО захоче стати нехай і міноритарним, але акціонером цього банку. Та ще й без незалежної або хоча б функціонуючої наглядової ради.

Наглядова рада "Укрексіму", до речі, залишилася без кворуму, бо ще в травні 2017-го президент вивів з її складу двох людей по своїй квоті, нікого замість них не призначивши. Дефіцит кадрів дає змогу президентові контролювати роботу свого "кишенькового" голови правління Олександра Гриценка без зайвих свідків. У листопаді минулого року голову правління банку гарант навіть висунув у наглядову раду НАК "Нафтогаз України", що як мінімум свідчить про кредит довіри, відкритий на Банковій панові Гриценку. До речі, за Законом "Про банки та банківську діяльність" Гриценка після призначення в наглядову раду НАКу мали з посади голови банку звільнити, от тільки відставку прийняти було нікому, адже в наглядовій раді "Укрексіму" немає кворуму. У результаті в наглядовій раді НАКу Гриценко все одно не затримався — пріоритети було розставлено на користь банку.

Додатковим підтвердженням того, що реформу держбанків зірвали не через ворожість багатьох діючих політиків до міністра фінансів, і не через недалекоглядність депутатського корпусу, а саме заради жадібних мотивів президента, є той факт, що зрив голосування в парламенті, за свідченнями очевидців, організував особисто Ігор Кононенко.

Та крапку в цій епопеї ще не поставлено. Відмова від реформи корпоративного управління в держбанках по суті означає відмову від їх реформування, що прихильно не сприймуть ані уряд Гройсмана, якому депутати вліпили ляпас, ані банківський сектор, який від "проблеми держбанків" уже добряче стомився, ані міжнародні партнери, що витратили багато часу на підготовку реформи.

"У проекті закону досить детально описано процедуру формування незалежних наглядових рад, виписано критерії незалежності членів, враховано найкращі міжнародні практики. Майже всі міжнародні організації активно працювали над створенням максимально правильного механізму, який дозволив би убезпечити держбанки від політичного впливу, — розповів DT.UA провідний спеціаліст фінансового сектору Світового банку Ваге Варданян. — Незалежні наглядові ради — це не панацея, але це однозначно той базис, на якому слід будувати здоровий банківський сектор. Логічним буде запитання: а чому нині чинний менеджмент держбанків не може їх реформувати? Ми не впевнені, що в них є така можливість у наявній корпоративній структурі та з урахуванням українських реалій".

Уряд не має наміру відступати й шукає інші шляхи впровадити реформу, що черевате наслідками. Навіть за банальне схвалення законопроекту профільним парламентським комітетом довелося "заплатити" додаванням до двох представників держави в незалежних наглядових радах (один член по квоті президента, один — по квоті Кабміну) ще одного члена — правильно, від профільного парламентського комітету. Подальші обхідні шляхи просування урядового законопроекту можуть додати в нього й інші, не завжди корисні, нововведення. За словами нашого джерела в Кабміні, реформу корпоративного управління в держбанках спробують протягнути, або подавши новий законопроект через профільний парламентський комітет, або внісши зміни в законодавство, які дали б можливість поширити на держбанки чинність Закону "Про управління об'єктами державної власності".

У Мінфіні поки що не можуть конкретизувати, що робитимуть, рятуючи реформу держбанків, але й у них є варіанти. "Ми працюємо над альтернативними сценаріями створення ефективного корпоративного управління в державних банках. Якщо наглядові ради в цих двох банках не буде сформовано за новими принципами, ми будемо змушені переглядати стратегії розвитку цих банків. Також зараз ми зосередилися на консолідації функції управління частками держави й контролю банків державного сектора в Міністерстві фінансів", — розповів DT.UA міністр фінансів Олександр Данилюк.

Тобто реформа, яка начебто розпочалася ще 2014-го, майже через чотири роки після старту (і навіть запису відповідних пунктів у чинну програму МВФ) до свого логічного завершення не наблизилася ні на дюйм. Тим часом кожному українцю, незалежно від віку, було виписано рахунок на 4,5 тис. грн, на які регулярно нараховуються відсотки...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво