Плагіат — новий закон закриє старі справи плагіаторів — Новини України - Внутрішня політика - dt.ua

Позбавити наукового ступеня за плагіат: місія нездійсненна

7 березня, 18:00 Роздрукувати Випуск №1285, 7 березня-13 березня

У НАЗЯВО готують нові процедури присудження і позбавлення наукових ступенів

На офіційному сайті НАЗЯВО для громадського обговорення розміщено проєкти двох документів: "Порядок скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня" (далі — Порядок скасування) та "Порядок присудження наукових степенів доктора наук і доктора філософії спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ)" (далі — Порядок присудження).

Головна новація Порядку присудження — скасування процедури затвердження Міністерством освіти і науки рішення спеціалізованої вченої ради (СВР) про присудження наукового ступеня. Рішення СВР "набирає чинності з моменту його прийняття".

До цього Порядку також перейшов розділ про апеляції та скасування рішень СВР на підставі процедурних порушень, які істотно вплинули на рішення СВР про присудження наукового ступеня.

Скасуванню ж рішень СВР через порушення академічної доброчесності (АД) присвячений Порядок скасування.

Це вже третій, розроблений НАЗЯВО, варіант. Перший було розміщено на сайті МОН наприкінці квітня минулого року, другий — у липні.

Отже. З останнього варіанту Порядку скасування зник ганебний двомісячний термін, який відводився на оскарження рішення СВР про присудження наукового ступеня.

Позитивною новацією є також закріплення права особи, що має науковий ступінь, добровільно відмовитися від нього (п.33–35). Для цього потрібно звернутися з відповідною нотаріально завіреною заявою до НАЗЯВО. На її підставі Нацагентство скасовує рішення СВР і вносить до МОН подання про позбавлення такої особи наукового ступеня, а МОН у 10-денний термін повністю або у відповідній частині скасовує свій наказ про присудження ступеня. А якщо МОН відмовиться це робити, наприклад на підставі зустрічної скарги, — що буде?

Безумовно, позитивною є норма, дія якої настає після скасування Нацагентством рішення СВР про присудження наукового ступеня у зв'язку з виявленням академічної недоброчесності в наукових досягненнях: "З дня, наступного за днем скасування відповідного наказу, припиняються доплати (надбавки) та інші права, обумовлені присудженням відповідній особі наукового ступеня" (п.27).

Знову незрозуміло, чи поширюватиметься ця норма на ті випадки, коли Нацагентство скасовуватиме рішення спеціалізованих вчених рад, які вже не будуть проходити затвердження МОН?

Втім, найбільший інтерес викликає процедура позбавлення наукових ступенів за плагіат (правда, він у тексті проєкту понятійно не фігурує, адже йдеться про скасування рішень СВР за порушення академічної доброчесності).

З приводу цього порушення Нацагентство приймає різні рішення, залежно від дати захисту дисертацій (п.25). Перше — про скасування рішення СВР про присудження наукового ступеня у зв'язку із встановленням факту порушення академічної доброчесності (щодо рішень спеціалізованих вчених рад, ухвалених після набрання чинності Законом України "Про вищу освіту")". І друге — про встановлення порушення академічної доброчесності (щодо рішень спеціалізованих вчених рад, ухвалених у період із дня, наступного за днем проголошення державної незалежності України, і до набрання чинності Законом України "Про вищу освіту").

Ці норми одразу викликають декілька запитань.

Про набрання чинності яким саме з двох законів України "Про вищу освіту" йдеться у проєкті: про закон 2002 року чи про закон 2014 року? Адже звідси випливає й невизначеність періодів, яких стосуються два різних рішення: від 24 серпня 1991 року по 17 січня 2002 року чи від 24 серпня 1991-го по 6 вересня 2014 року? Припускаю, що мається на увазі Закон "Про вищу освіту" 2014 року.

Дата принципова, адже для дисертацій із плагіатом цих двох періодів — до і після — передбачено абсолютно різні санкції.

Для дисертацій періоду "після 6.09.2014" у разі встановлення факту порушення академічної доброчесності рішення СВР скасовується з настанням наслідків, передбачених ч.6 ст.6 ЗУ "Про вищу освіту".

А ось доля дисертацій із плагіатом періоду "до 6.09.2014" — безхмарна: "Рішення Національного агентства про встановлення порушення академічної доброчесності враховується Національним агентством під час акредитації освітніх програм, інституційної акредитації, здійснення інших повноважень, доводиться до відома МОН, а також керівника юридичної особи, у якій працює відповідна особа, а якщо вона є керівником юридичної особи публічного права — до відома керівника органу, до відання якого належить така юридична особа" (п.28).

Щоб було зрозуміло: у разі прийняття цього Порядку … скасувати науковий ступінь за дисертації з плагіатом, захищені до 06.09.2014р., буде неможливо. Тому що скасування просто не передбачене проєктом.

Якщо санкція "доведення до відома" — юридично нікчемна, то санкції, пов'язані з акредитацією, викликають декілька запитань правового і морально-етичного характеру.

На яких підставах і яким чином може враховуватися плагіат (порушення академічної доброчесності) в дисертації, захищеній 2004 року, під час акредитації освітньої програми або інституційної акредитації у 2021 році?

Про плагіат у дисертації якої саме особи йтиметься: тієї, що колись у ЗВО (науковій установі) захищалась або працювала? Чи особи, яка працює на момент акредитації? А чи не може на час акредитації така особа звільнитись, а після її проходження — поновитися на роботі?

Врешті-решт, як буде "враховувати" і чого саме вимагати НАЗЯВО від ЗВО, який проходить інституційну акредитацію або освітня програма якого проходить акредитацію: чи людину звільнити, чи понизити на посаді, чи вона має подати заяву про позбавлення її наукового ступеня? І на яких підставах усе це буде зроблено?

Чи не схоже на те, що норма п.28 забезпечує шантаж вишів з боку Нацагентства: ви (ЗВО) — нам добровільну відмову плагіатора від свого наукового ступеня, а ми (НАЗЯВО) — вам акредитацію?

Спробуємо розібратися, чому вже у третьому проєкті Порядку скасування його автори неспроможні (або не бажають) позбавляти наукових ступенів за дисертаційний плагіат, заблукавши серед трьох сосен юридичних колізій.

Припускаю, що міркування, якими керувалися розробники проєкту, таке: до 06.09.2014 в ЗУ "Про вищу освіту" не було поняття академічного плагіату, отже позбавляти за нього в дисертаціях цього періоду не можна.

Справді, в Законі "Про вищу освіту"-2002 ані про академічну доброчесність, ані про академічний плагіат не йшлося. Але в підзаконному акті "Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника", затвердженому Постановою КМУ № 423 від 7 березня 2007р., була норма (п.40): "Розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів … стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело" (Тут і далі виділено мною. — Т.П.).

Йдеться, по суті, про плагіат (через описання його ознак) — те, що в законі 2014 року називатиметься академічним плагіатом.

Ця ж норма повторена в Порядку присудження, затвердженому Постановою КМУ № 567 від 24 липня 2013 р.. І ця норма існує до 27 липня 2016 р., коли її підпунктом 3) пункту 2 Постанови КМУ №567 "Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти" було вилучено.

Тобто норма Порядку 2013 року працює й після прийняття закону-2014, в якому вже існує поняття академічного плагіату.

Можна було б сказати, що підзаконний акт зайшов у суперечність із законом, і тому всі скасування наукових ступенів, починаючи від 6 вересня 2014-го і по 27 липня 2016 року, незаконні.

Але позбавлення наукових ступенів у цей період були. У тому числі 1 липня 2016 року, коли на засіданні Атестаційної колегії МОН, де Катерині Кириленко залишили науковий ступінь, було скасовано наукові ступені за плагіат двом іншим особам.

Однак річ у тому, що норми п.40 (Порядок 2007 року), п.41 (Порядок 2013 року) і навіть норма п. 16 Порядку 1997 року грунтувалися на Законі "Про авторське право і суміжні права" (введений в дію постановою КМУ від 23.12.1993).

На це чітко вказує, наприклад, п.12 Порядку-2007: "Докторська дисертація повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб'єктом авторського права".

Закон "Про авторське право і суміжні права" діяв і до 06.09.2014-го, і до 27.07.2016 року, діє він і сьогодні. Попри відсутність термінології, введеної Законом "Про вищу освіту" 2014 р., і до нього існувало те об'єктивне явище, яке в останньому законі було означене поняттям "академічний плагіат". Раніше ж воно, не мудруючи лукаво, в галузевих підзаконних актах позначалося поняттям "текстові запозичення …інших авторів без посилання на джерело".

Як вужче за обсягом, поняття "академічний плагіат" є підвидом поняття "плагіат", через що йому властиві сутнісні ознаки більш широкого поняття. А згідно зі ст.50 Закону "Про авторське право і суміжні права", плагіат є порушенням авторського права.

Отже, до дисертацій, захищених до 6.09.2016 р., цілком коректно, з юридичної точки зору, застосовувати описову дефініцію "текстові запозичення… інших авторів без посилання на джерело" — як кваліфікаційну ознаку, на підставі якої можна позбавляти наукових ступенів за дисертації з тим, що в законі-2014 названо "академічним плагіатом", а Законом "Про освіту" 2017р. охоплено поняттям "академічна доброчесність".

Тому, відкинувши всілякі терміни типу "академічний плагіат", "самоплагіат" (автор цього оксюморону, схоже, не мав навіть елементарного уявлення про ази формальної логіки), "академічна доброчесність", — варто було б переформулювати пп.25-2 і 28 проєкту, тим самим розрубавши штучно створений гордіїв вузол термінологічної гри і розблокувавши нарешті процес позбавлення наукових ступенів за дисертаційний плагіат.

P.S. До речі, симулякр "академічна доброчесність" може зіграти лихий жарт із НАЗЯВО у разі скасування рішення СВР, наслідком якого буде позбавлення наукового ступеня. Особа, котра через це звернеться до суду, має високі шанси його виграти, адже суд, швидше за все, керуватиметься ЗУ "Про авторське право і суміжні права", а не ЗУ "Про вищу освіту" чи "Про освіту".

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво