Перевірка на бездоріжжі - Внутрішня політика - dt.ua

Перевірка на бездоріжжі

25 червня, 2017, 09:52 Роздрукувати Випуск №24, 24 червня-30 червня

Пропозиція секретаря РНБО Олександра Турчинова (вслід за президентом) ускладнити жителям окупованих територій отримання біометричних паспортів зайвий раз нагадала про дві речі, котрі характеризують якість нинішньої влади. 

По-перше, про відсутність на четвертому році неоголошеної війни сформованої держполітики щодо своїх громадян, які опинилися в окупації. По-друге, про те, що стурбованість глави і секретаря РНБО безпекою України та Європи, якій буцім загрожують сепаратисти й співробітники російських спецслужб, рвонувшии за "біопаспортами", глибшає на тлі незначної кількості вироків за "сепаратистською" статтею, а щодо Криму — взагалі повною їх відсутністю. Тобто виходить, що реальні злочини залишаються непокараними, а за можливі — карати превентивно й огульно, обмежуючи у правах? 

Перший дзвіночок до чергового дискримінаційного рішення дав президент. Причому напередодні підписання угоди про надання Україні безвізового режиму з ЄС Петро Порошенко заявляв, що це сприятиме деокупації Криму та Донбасу. "Надання нам безвізового режиму дуже важливе для політики у сфері деокупації Криму та Донбасу. Коли ми говоримо про повернення окупованих територій політико-дипломатичним шляхом, це означає створення умов, коли жителі будуть зацікавлені в тому, щоб повернутися в Україну й отримати українські паспорти", — говорив Порошенко в інтерв'ю "1+1".

(Цікаво, чи бачить президент роздвоєність своєї позиції, коли, з одного боку, говорить, що Крим і частина Донбасу окуповані внаслідок агресії РФ, а з другого — що їх жителі "пішли" і "повернуться в Україну"?)

Коли після отримання безвізового режиму президент несподівано заявив: жителям окупованих територій слід видавати не біометричні, а паспорти старого зразка, була надія, що Петро Олексійович просто помилився або не читав закон, ті ж, хто поруч і навколо, звично-боягузливо не виправили й не вказали на незаконність таких дій. І президент доручив Кабмінові розглянути питання про прийняття норми, згідно з якою кримчанам слід видавати "звичайні" закордонні паспорти. 

Правозахисники заявили протест: Кримська правозахисна група вважає, що розпорядження президента "суперечать Конституції і законодавству України, мають дискримінаційний характер стосовно осіб, які залишилися на непідконтрольних Україні територіях, викликають напруженість у суспільстві". Негативною була й реакція Євросоюзу: посол ЄС в Україні Хюг Мінгареллі заявив, що безвіз має працювати для всіх без винятку категорій громадян України.

"Ідеться про всіх українців, оскільки лунали пропозиції окремих посадових осіб України про те, щоб жителі Криму й ОРДЛО не отримували паспортів, необхідних для безвізового режиму. Це суперечить підходу ЄС. Я хочу підкреслити, що право на безвізові подорожі до ЄС мають одержати всі громадяни України, незалежно від того, де вони живуть", — заявив Мінгареллі "Європейській правді".

На сьогодні невідомо, чи робить уряд якісь кроки на виконання розпорядження президента, принаймні в публічній площині їх не видно. Єдиним нагадуванням до заяви Турчинова було повідомлення ДП "Документ" про необхідність надання додаткових документів для ідентифікації особи кримчанами та жителями непідконтрольної Україні частини Донбасу. Але прес-секретар держпідприємства Володимир Поліщук, який повідомляв про "спецперевірку", посилався при цьому на постанову Кабміну, виявити яку нам не вдалося. На сайті ДП "Документ" про неї не згадується, є тільки рекомендація громадянам, котрі отримували внутрішній паспорт на територіях, нині непідконтрольних Україні, під час оформлення закордонного паспорта мати при собі додаткові документи з фотозображенням — для ідентифікації особи. І проблема, слід розуміти, виникла не так тому, що паперові архіви колишнього ВВІР залишилися на окупованих територіях, як тому, що в них, у паперових носіях, досі є потреба. Уряди всіх часів так і не сформували Єдиного державного демографічного реєстру. З тієї ж причини, що й електронного реєстру виборців тощо, одне слово — всього, де не було точкового "бомбардування" корумпованої політеліти з боку ЄС, США та МВФ. (Скажемо більше: головним "реєстром" потенційних підозрюваних і розшукуваних за злочини на окупованих територіях у нас залишається "Миротворець", у який "заходять" для перевірки громадян на КПВВ з окупованими територіями прикордонники та співробітники спецслужб і на який посилаються ЗМІ.) 

Однак, попри відсутність на сьогодні якого-небудь нормативно-правового акту, яким би вводилися обмеження на отримання біометричного паспорта для виїзду за кордон жителям окупованих територій, цього тижня у ЗМІ посипалися скарги на відмови кримчанам у різних областях України. Зокрема, в Ужгороді та Білозерці Херсонської області громадянам із "кримською пропискою" відмовили в отриманні біометричного паспорта без жодних пояснень (якщо не вважати такими хамське "я вам не зобов'язана нічого пояснювати"). Цілком можливо, що маємо справу з самоправством особливо старанних і чутливих до заяв із Києва. За словами секретаря РНБО О.Турчинова, через відсутність доступу до паперових архівів "виникає небезпека, що під виглядом українських громадян з окупованих територій доступ до безвізового режиму можуть отримати сепаратисти, громадяни іншої країни, терористи або представники російських спецслужб". 

Щоб не допустити цього, вважає Турчинов, необхідно внести зміни до чинного законодавства, "що дозволить здійснювати дуже ретельну перевірку громадян, які прибувають з окупованих територій для отримання біометричного паспорта. У разі виявлення невідповідності наданих відомостей таким громадянам має бути відмовлено в отриманні біометричного паспорта". 

Які зміни і в які закони пропонується прийняти, секретар РНБО не уточнює, тому важко зрозуміти, хто і як проводитиме "ретельну перевірку" прибулих громадян, оскільки прибувати з цього питання вони можуть тільки в Державну міграційну службу. А ось інші служби мають предосить повноважень, аби виконувати свою роботу — виявляти, затримувати чи знешкоджувати сепаратистів, терористів і співробітників російських спецслужб. Жаль, такі новини в нас — рідкість. 

Саме тому на четвертому році незаконної окупації та анексії Криму немає жодного обвинувального вироку стосовно осіб, у тому винних; осіб, котрі весь цей час продовжують чинити злочини проти громадян та інтересів української держави; осіб — організаторів і співучасників убивств, катувань, викрадень, незаконних арештів та засуджень, переслідувань за етнічними, релігійними, політичними ознаками.... 

Три роки знадобилося органам прокуратури, аби всі ці та інші насильницькі злочини на окупованих територіях, що підпадають під дію міжнародних конвенцій, кваліфікувати статтями Кримінального кодексу України, які відсилають до міжнародних договорів. Перший в історії України обвинувальний вирок за порушення законів та звичаїв війни (за статтею 438 ККУ) був винесений 1 червня цього року колегією суддів Слов'янського міськрайонного суду Донецької області. Пенсіонер — колишній боєць "Окремого комендантського полку "Краматорський" 1 армійського корпусу "ДНР" — засуджений на 10 років позбавлення волі. Потерпілими у справі проходять волонтер та 24 українських військовополонених, до яких він застосовував психологічне і фізичне насильство. Вирок винесений з особливою думкою однієї з суддів колегії і ще не набув чинності. 

На підході, судячи з визначень, опублікованих у Єдиному держреєстрі судових рішень, ще, як мінімум, три справи, кваліфіковані в т.ч. за так званими бланкетними статтями ККУ (що відсилають до інших актів, тут — міжнародних договорів: Третьої і Четвертої Женевських конвенцій 1949 р.) — ст. 437 (Планування, підготовка, розв'язання та ведення агресивної війни) і ст. 438 (Порушення законів та звичаїв війни).

Хоча, судячи із заяв прокурора АРК, незабаром застосування норм міжнародного гуманітарного права стане для "кримських" кримінальних справ звичайною, якщо не сказати — тотальною, практикою. 

"Злочини, що відбуваються на півострові Крим, — це військові злочини, і очевидно, що ці дії потрібно кваліфікувати відповідно. Стаття 438 ККУ — одна з небагатьох статей у нашому кодексі, яка максимально імплементована до міжнародних договорів, і її необхідно застосовувати", — каже прокурор АРК Гюндуз Мамедов. 

Як це відбувається на практиці? У січні 2017 р. в ЄРДР були внесені відомості за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України. Усі "старі" провадження, які розслідувалися за іншими статтями ККУ (наприклад, справа "групи Сенцова", відкрита за ст. 146 — незаконне позбавлення волі), можуть бути об'єднані з цим "великим" провадженням.

"Так, кримінальні провадження, які розслідувалися за фактами незаконного привласнення і захоплення державного майна за ст. 191, 341 КК України (понад 50 проваджень), уже об'єднані із зазначеним кримінальним провадженням (за ст.438 КК України). 

Понад 120 кримінальних проваджень, відкритих за фактами незаконного позбавлення волі громадян і проведення обшуків у їхньому житлі, та понад 20 проваджень про порушення прав і свобод журналістів також будуть об'єднані в це провадження, і їм буде дана правова оцінка в рамках об'єднаного кримінального провадження за ст. 438 ККУ", — йдеться в довідці, наданій DT.UA прокуратурою АРК.

За словами Гюндуза Мамедова, як військові злочини мають розслідуватися і діяння головних кримських сепаратистів та зрадників, а також правоохоронців-перебіжчиків, які нині беруть участь у переслідуванні громадян. 

"Якщо цивільне населення на окупованих територіях переслідується на тих чи інших підставах — ці дії підпадають під дану статтю. І суб'єктом злочину також є наші колишні чиновники, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів, які, перейшовши на бік окупаційної влади, займаються тим, що переслідують наших громадян. Я впевнений, що вони стануть фігурантами в зазначених провадженнях, де їм, разом із 111-ю статтею КК, буде пред'явлено й 438-му статтю", — каже прокурор АРК. 

Додамо, що завдяки цьому є шанс оголосити фігурантів цих справ у міжнародний розшук, на який поки що не погоджується Інтерпол, оскільки вважає обвинувачення за "сепаратистськими" ст.110 і ст.111 (Державна зрада) політичним переслідуванням.

Крім того, у рамках "великого" об'єднаного провадження щодо військових злочинів слідство збирає докази не тільки для національних судів, а й для міжнародного, зокрема Міжнародного кримінального суду. Зрозуміло також, що з оголошенням підозри конкретним особам провадження будуть виділятися з "великої" справи й обвинувальні акти передаватимуться в суди України.

Звісно, закономірне запитання: чому цю системну роботу роблять тільки сьогодні, через три роки після скоєння більшості розслідуваних злочинів, коли втрачені докази, а багато свідків та потерпілих — недосяжні для слідства. Особливо з урахуванням того, що правозахисники про необхідність застосування норм міжнародного права, і, зокрема, гуманітарного, говорили з перших місяців окупації Криму. І не тільки говорили — а документували й кваліфікували факти злочинів. Мабуть, тому ж, чому громадські активісти, зокрема Кримська правозахисна група, а не омбудсмен або Мін'юст, вели й ведуть моніторинг порушень прав людини в Криму. І саме завдяки цьому та іншим моніторингам слідство може отримати необхідні докази для національних і міжнародних судів. Але головне — свідчення людей, у тому числі тих, які залишаються на окупованих територіях, які щодня й щогодини перебувають під загрозою порушення прав, позбавлення волі, здоров'я, життя, майна. Їм не треба "повертатися в Україну" взагалі, і заради біометричного паспорта, як думає президент, зокрема. Вони з України не йшли — це вона їх тимчасово залишила. Думаю, і Петро Порошенко, і особливо Олександр Турчинов це знають не з чуток і в дрібних деталях. Дуже сподіваюся, що настане той момент, коли вони також стануть предметом розгляду суду. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво