Паралельний світ оборонки - Внутрішня політика - dt.ua

Паралельний світ оборонки

10 вересня, 2016, 00:02 Роздрукувати Випуск №32, 10 вересня-16 вересня

Щорічне послання президента Верховній Раді рясніло цифрами успіхів нашої оборонної промисловості. Не піддаючи сумніву ораторське мистецтво Петра Олексійовича і його особистий оптимізм з приводу досягнень оборонної промисловості, хотілося б відзначити певні нестиковки з існуючими реаліями.

© president.gov.ua

Про що голосно змовчав президент

Щорічне послання президента Верховній Раді рясніло цифрами успіхів нашої оборонної промисловості — мільярдами експортних та імпортних контрактів, десятками зразків нових озброєнь і військової техніки, прийнятих на озброєння армією, сотнями підприємств, задіяних у кооперації та поставках комплектуючих для виробництва зброї.

Не піддаючи сумніву ораторське мистецтво Петра Олексійовича і його особистий оптимізм з приводу досягнень оборонної промисловості, хотілося б відзначити певні нестиковки з існуючими реаліями.

Звідки мільярди? Не з бюджету, звісно!

Чомусь у глави держави не склалося з арифметикою. Просте порівняння цифр з закону про Держбюджет з озвученими ним у зверненні даними наводить на думку, що його спічрайтери, та й сам президент, не обізнані з основним фінансовим документом країни. А якби вони зіставили бюджетні асигнування, спрямовані на державне оборонне замовлення, то Петро Олексійович був би обережнішим, зробивши гучну заяву про наявність більш як 40 імпортних контрактів на поставку озброєнь для Збройних сил на суму 1,5 млрд дол. За нинішнім курсом Нацбанку це майже 33 млрд грн. Звідки?! При загальному бюджеті Міноборони у 55,6 млрд грн, з яких на грошове утримання і навчання військовослужбовців, оплату комунальних послуг, медицину піде левова частка коштів, — на забезпечення армії озброєнням і бойовою технікою може бути спрямовано не більше ніж 11 млрд грн. І це з урахуванням проведення відновлювальних і ремонтних робіт, а також заходів щодо модернізації зразків озброєння. Навіть якщо додати до цих сум 6 млрд грн кредитних держгарантій для підприємств, задіяних у реалізації оборонних програм, усе одно виникають сумніви у вірогідності президентської цифри.

Не додає оптимізму й той факт, що одним із джерел фінансування оборонних програм є так званий спеціальний фонд бюджету, який багато років формувався з надходжень від продажу зайвого військового майна: озброєнь, військової і спеціальної техніки, нерухомості. Цього року уряд і Верховна Рада, крім продажу військового майна, додали ще одне джерело надходжень у спецфонд — конфісковані в корупціонерів кошти і кошти, отримані в результаті продажу конфіскованого в них майна. Необхідно зазначити, що на момент ухвалення державного бюджету не було відповідного законодавства, що забезпечує наповнення бюджету на суму 7,7 млрд грн. Як немає понині й закону про спецконфіскацію. За найоптимістичніших оцінок перспектив появи подібного законодавчого акта оборонні замовники й підприємства навряд чи освоять ці кошти цього року, що неодмінно призведе до зриву виконання оборонного замовлення й низки оборонних програм. Он, бідний Полторак іще місяців зо два тому підписав проект переліку зайвого майна, а на Кабмін винести боїться.

Сумнівно, що й від реалізації зайвого військового майна надійдуть хоч якісь кошти, оскільки нездорові танці генерального прокурора навколо цього питання військові чиновники сприймають як загрозу своїй особистій безпеці. Краще провалити наповнення спеціального фонду бюджету, ніж потім слухати звинувачення в розпродажі армії.

Дещо про розпродаж військового майна. Лікнеп для президента і генерального прокурора

Почну з азів.

Якщо наші високі керівники не знають, то люб'язно нагадаю, що є у нас закон "Про основи національної безпеки". У цьому акті є стаття 7, що визначає загрози національним інтересам і національній безпеці України. Закон, звичайно, тхне нафталіном, але в ньому наголошується, що накопичення великої кількості застарілої і не потрібної армії техніки, озброєнь і вибухових речовин якраз і становить загрозу для національної безпеки. Про те, що така загроза реальна, свідчать вибухи складів з боєприпасами, найяскравіші з яких стрясали Новобогданівку і Лозову.

Нагадаю, що закон "Про правовий режим майна у збройних силах" чітко регламентує, що саме до компетенції Кабінету міністрів входить питання про наділення армії військовим майном, і саме Кабінет міністрів вирішує питання про відчуження такого майна. Ні міністр оборони, ні тим більше начальник Генштабу такого рішення не ухвалюють! До компетенції ж начальника Генштабу належать питання визначення, яке військове майно необхідне для підтримання відповідного рівня боєздатності і боєготовності, а яке є зайвим і його утримання не може здійснюватися з державного бюджету. Міністр оборони подає підготовлені Генштабом переліки зайвого майна для ухвалення рішення урядом. Ці переліки проходять до засідання КМУ процедуру тривалих погоджень у Мінфіні, Мін'юсті, Мінекономрозвитку, часто ще спрямовуються іншим силовикам, які можуть вилучити це майно з переліків для забезпечення своїх потреб — МВС, прикордонники, СБУ.

І найголовніше — процедуру оцінювання такого майна визначає Кабмін, а не Міноборони чи військові чиновники. При цьому з початку 2010 року урядом Юлії Тимошенко в цей процес було впроваджено незалежне експертне оцінювання майна сертифікованими Фондом держмайна оцінювачами.

Крім того, Міноборони у схемі реалізації військового майна відведено досить скромну роль — воно лише передає його підприємствам, уповноваженим Кабінетом Міністрів на виконання функції продажу. Усі ці підприємства перебувають у прямому підпорядкуванні не МО, а Кабінету Міністрів.

Таким чином, у державі діяла і продовжує діяти сьогодні система реалізації зайвого військового майна, в якій ключову роль відіграє аж ніяк не міністр оборони. Слід зауважити, що "вражаючі" цифри, які так уразили Петра Олексійовича, потрапили не в кишеню міністра оборони, а надійшли в бюджет. Саме із цих цифр фінансувалися і продовжують фінансуватися оборонні програми. До речі, це визначено чинним законодавством.

Не хотілося б повторюватися, але про те, хто справді заробляє на розпродажу озброєнь, я неодноразово публікував матеріали на сторінках тижневика ("Укроборонпром. Група відхвату", "Інтернаціональний борг Саламатіна", "Збройові барони українського штибу" та ін.). Так вийшло, що частина цих матеріалів припадає якраз на каденцію Петра Олексійовича на посаді очільника Мінекономрозвитку. Нагадаю, що без схвалення цього міністерства, а також Мінфіну і Мін'юсту міністр оборони не може виносити на засідання КМУ жодного переліку зайвого майна. Поспішаю нагадати, що саме в порошенківський період урядом, а до цього Мінекономрозвитку, Мінфіном та Мін'юстом і був схвалений перелік військового майна, до якого було включено РСЗВ "Ураган" — 7 комплектів, півтори сотні гармат різного калібру, протитанкові комплекси "Штурм" — 13 штук, ПТРК "Фагот" — 67 одиниць, ракетний комплекс С-300В1, безліч автомобільної і броньованої техніки. Можливо, через нестачу цих "Ураганів" під Іловайськом для гідної відповіді російським окупаційним військам так засмутився, відірвавшись від читання тексту послання, президент?

Очевидно, Генпрокуратура мала б звернути пильнішу увагу на цей факт? Чи будемо робити вигляд, що не помітили? Підписи ж не горять…

"Вражаючий" експорт зброї

Ще одна нестиковка виникла при оприлюдненні у виступі президента сум експортних поставок озброєнь і бойової техніки за кордон. У 2015 році Україна уклала експортних контрактів на 1,3 млрд дол., а в поточному портфель замовлень перевищує мільярд. Уже кому, як не Петрові Олексійовичу, знати, що поняття "укласти контракт" і "портфель замовлень" ніяк не пов'язані з реальним експортом зброї. Не виключаю, що він міг мати на увазі довгострокові контракти, ну, такі як відомий нам іракський контракт, який Україна виконує вже 7-й рік.

Технологію надування "вражаючих" віртуальних обсягів експорту я детально описував у матеріалах, що висвітлюють діяльність команди молодоменеджерів "Укроборонпрому". Щоб зрозуміти, наскільки наведені цифри відрізняються від реального стану справ у цій сфері, достатньо подивитися інформацію про обсяги поставок бойової техніки та зброї на сайті Держекспортконтролю. За найоптимістичніших оцінок навряд чи обсяг експорту в 2015 році перевищив 200 млн дол. Це, так би мовити, за фактом. Ну, і вже найбільше розчарування настане після того, як будуть оприлюднені суми коштів, що надійшли в бюджет від реалізації зовнішньоекономічних контрактів.

Повертаючись до згаданого іракського контракту на поставку партії БТР міноборони Іраку. Те, що цей контракт буде провалено, у мене особисто сумнівів не було. Пам'ятається, втікач М.Азаров навіть підписував гарантійний лист від імені уряду з приводу повернення іракцям 72 млн дол. з їхньої передоплати. До речі, погоджував цей лист і П.Порошенко. А тому він не може не пам'ятати негативної ситуації з виконанням Україною своїх зобов'язань. Минули роки… А Кабміном знову гуляє проект гарантійного урядового листа, де В.Гройсман клянеться: якщо "Укспецекспорт" не виконає контракту, то поверне 72 млн дол. Цікаво, а чи надовго вистачить терпіння в іракської сторони знімати локшину з вух від чергового українського уряду?

Навіть не сумніваюся, що наприкінці року ми знову почуємо про багатомільярдні експортні контракти, укладені підприємствами "Укроборонпрому", про створені й вироблені сотні й тисячі нових одиниць озброєнь і бойової техніки. Це вже перетворилося на тенденцію. Адже значно простіше заявляти про підписання контрактів, ніж їх реально виконувати. Цілком очевидно, що сучасний менеджмент оборонної промисловості вже давно живе в паралельному світі, створеному ним самим. Де підписуються віртуальні контракти і здійснюються уявні експортні поставки. Щоправда, численні закордонні вояжі керівників підприємств здійснюються за цілком реальні кошти платників податків.

Аналогічним способом розтринькуються кошти під час реалізації зовнішньоекономічних контрактів. Навіть обивателям нині знайомі такі поняття, як "маркетингові", "агентські" й "комісійні" виплати. Напевно, і до уряду дійшло, що в цій сфері коїться неподобство. У зв'язку із цим у серпні поточного року КМУ ухвалив постанову №543, в якій встановлено порядок погодження договорів, виплата винагороди агентові за якими перевищує 25%.

Що таке 25% від суми 100-мільйонного в доларовому обчисленні контракту? А тепер приміряємо ці відсотки до заявлених президентом контрактів на 2,3 млрд дол.. У результаті нескладних арифметичних дій отримаємо майже 15 млрд грн. Що вдвічі перевищує суму оборонного замовлення. І ніякої спецконфіскації не треба!

Як кошти з оборонки йдуть у тінь?

Чомусь генеральний прокурор з трибуни Верховної Ради навіть не згадав про наявність масштабної схеми виведення коштів з обороту державних підприємств у конвертаційні центри.

Підприємства ДК "Укроборонпром" виявилися великими клієнтами фірм, що мають ознаки фіктивності.

Схема цих операцій доволі невигадлива: проведення віртуальних закупівель неіснуючих товарів і комплектуючих. У ній рухаються тільки папери й гроші.

За бажання співробітники "Укроборонпрому" можуть без втручання правоохоронних органів встановити повну картину розкрадання коштів, оскільки жодна операція з укладання контрактів, а тим більше з перерахування коштів, не проходить без схвалення "Укроборонпрому".

Показовою в цьому плані є угода на поставки підприємствам "Укроборонпрому" мікросхем та обладнання компаніями "Брендоборонмаркет" і "ВТС-ПРОМ" на суму 50 млн грн. З матеріалів кримінального провадження №42015000000000080 від 28.09.2015 року видно, що більш як 20 підприємств оборонки регулярно перераховували зазначеним структурам кошти за неіснуюче обладнання, серед яких — ДП "Київський бронетанковий завод", завод "Радіан", НДІ "Квант-Радіолокація", ДП "Зоря-Машпроект", ДП "Львівський радіоремонтний завод", ДП "Укрінмаш" і "Укроборонсервіс". Зрозуміло, що географічна прив'язка цих підприємств охоплює всі регіони України, а тому поставимо запитання: хто перебуває в центрі цієї схеми? І яка посадова особа в "Укроборонпромі" відповідає за цей напрям?

Не гребували подібним виведенням у тінь державних коштів і інші підприємства "Укроборонпрому", які перераховували гроші на фіктивні фірми й фірмочки, а потім переводили їх у готівку.

У єдиному реєстрі досудових розслідувань вдалося знайти ще вісім кримінальних проваджень щодо аналогічних операцій. Для скорочення часу пошуку вказую їхні номери: 42015200350000054 від 21.05.15, 32014040000000104 від 02.09.2014, 32014020000000106 від17.09.14, 42016060360000121 від 30.06.2016, 42015110350001275 від 31.12.2015, 32015100100000168 від 24.12.2015, 32014040040000023 від 23.05.2014, 32015100000000267 від 20.11.2015. Цей список далеко не повний, але вже можна зробити висновок, що в оборонно-промисловому комплексі України існує велике організоване злочинне угруповання, і швидше за все не одне.

Отак. Тихо, без шуму й пилу. Не виходячи навіть зі своїх зручних кабінетів, наші функціонери оборонної промисловості виводять мільйони державних коштів не тільки в офшори, а й у тіньову економіку України.

Якось на цьому тлі блякнуть переможні реляції глави держави про досягнення…

Знову, Петре Олексійовичу, мародери заважають? 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво