Оренда у військовому відомстві: корупція чи шахрайство? - Внутрішня політика України - аналітика, статті, ексклюзиви - dt.ua

Оренда у військовому відомстві: корупція чи шахрайство?

17 вересня, 2016, 00:00 Роздрукувати

Залишається тільки здогадуватися, навіщо Міністерство оборони займається прихованою орендою землі під виглядом здачі в оренду так званих технічних майданчиків. Це — корупція чи шахрайство? На це запитання може відповісти Генеральна прокуратура, яка, відповідно до закону, повинна захищати інтереси суспільства і держави.

Замість передмови

У травні 2016 р. низка українських інтернет-видань видала на-гора сенсацію. Зміст її зводився до такого: до Центрального військового клінічного госпіталю, де лікуються бійці АТО, привезли автобус з "тітушками". Ці молодики, які погрожували вчинити провокації, приїхали обстоювати інтереси якогось приватного підприємця. 

Нас зацікавила ця інформація. Про подробиці події вирішили довідатися на місці. Виявилося, що на закритій території госпітального моргу стояв порожній автобус. Керівник служби госпітальної охорони коментувати подію не став. Адміністрація Національного військово-медичного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" (далі — Госпіталь) рекомендувала звернутися до керівництва Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі — ККЕУ), яке є балансотримачем військового майна в гарнізоні й укладає договори оренди з підприємцями. 

Щоб розібратися в перипетіях цієї проблеми, ми звернулися з офіційним запитом до начальника ККЕУ К.Діцуленка про надання публічної інформації — договору оренди з Підприємством ритуальних послуг Київської міської спілки ветеранів Афганістану (далі — Підприємство), чиї "тітушки" брали участь у конфлікті біля госпітального моргу. 

Згідно з укладеним договором від 16.05.2014 р. К.Діцуленко передав в оренду госпітальний технічний майданчик розміром 40 кв. м на три роки директорові Підприємства Є.Тихончук. Сподіваючись прояснити ситуацію, ми спочатку по телефону звернулися до Є.Тихончук із проханням прокоментувати угоду про оренду й подробиці виниклого конфлікту на території Госпіталю. Однак директор Підприємства категорично відмовилася давати будь-які пояснення. Вона порадила звернутися із цими запитаннями до представників МО України. На наше звернення з аналогічним проханням до керівництва ККЕУ останнє також не захотіло давати будь-які коментарі пресі.

Така таємність "бізнесу" військового відомства лише посилила професійну цікавість і спонукала провести це журналістське розслідування. Довелося витратити чимало зусиль, щоб самостійно розібратися в скандалі й з'ясувати, де собаку зарито.

Смерть як джерело великого бізнесу

Загальновідомо, що похоронний бізнес — справа дуже прибуткова. Смерть давно перетворилася на такий самий товар, як хліб чи м'ясо. За оцінкою Мінрегіонбуду, обсяг ринку ритуальних послуг у країні за
2015 р. зріс на 23% і становив 1,6 млрд грн. Ці цифри відображають лише верхівку айсберга похоронного бізнесу. Втаємничені особи намагаються не ділитися подробицями, бо значна частина ритуальних послуг прихована від людських очей і перебуває в тіні.

У комерції на померлих беруть активну участь медичні працівники й правоохоронні органи, які вчасно й оперативно інформують ритуальні фірми про потенційних "клієнтів". Часом за кожного з них іде боротьба буквально не на життя, а на смерть. Жорстка конкуренція на тіньовому ринку ритуальних послуг спонукає його учасників іти на різні махінації й корупційні злочини.

Столичний мегаполіс уже давно перетворився на похоронний клондайк, регульований мафіозними структурами. Обсяг київського ринку ритуальних послуг, 45% якого контролюють дві приватні фірми, експерти оцінюють у 200 млн грн. Заповзятливі ділки легко знаходять ключі до дверей чиновника. Гроші — відмичка, і в нашій країні вона відкриє кабінет будь-якого посадовця, лікаря чи поліцейського.

Нерідко невдовзі після від'їзду машини медиків чи поліцейських, що констатують природну смерть людини вдома, лунає стукіт у двері родичів покійного або телефонний дзвінок з різноманітними сервісними пропозиціями — від транспортування небіжчика до повного пакета посмертних послуг. Можна лише здогадуватися, через які канали і чому так швидко інформація потрапляє до бізнесменів-трунарів. Тільки відповідь лежить на поверхні: в нашому житті все, навіть звістка про смерть, продається і купується. 

Такі реалії нинішнього похоронного бізнесу. Закони ринку вимагають, щоб підприємець був якнайближче до клієнта. Виявляється, правило "витягнутої руки" ефективно працює не тільки в середовищі банкірів чи професіональних жебраків, а й серед майстрів похоронної справи. Тут важливо якнайшвидше опинитися в потрібному місці в потрібний час. Тому зв'язок із моргами, цвинтарями, патологоанатомічними бюро — неодмінна умова успішного похоронного бізнесу. Із цими установами похоронних справ майстри воліють дружити, а ще ліпше — відкрити там торговельну точку.

Честь мундира — понад усе

У лютому 2013 р. до заступника міністра оборони А.Бабенка від імені Київської міської спілки ветеранів Афганістану звернулася директор Підприємства Є.Тихончук. Вона попросила надати в будинку госпітального моргу Центральної патологоанатомічної лабораторії МО України (ЦПАЛ) приміщення до 25 кв. м для оренди або розмістити її кіоск площею до 30 кв. м біля моргу. Як бонус Є.Тихончук запропонувала маркетингову фішку — систему знижок на похоронний сервіс для військовослужбовців. 

Військовий чиновник щиро зацікавився "ритуальними" знижками для військовослужбовців від приватного підприємства. Тому невдовзі через медичний департамент зробили запит про можливість відкрити новий похоронний бізнес на території госпіталю. 

Через два тижні після звернення військово-медичного керівництва адміністрація госпіталю письмово поінформувала вищих чиновників: "Надання в оренду приміщення в морзі або встановлення кіоску біля моргу недоцільне, бо вільних приміщень у морзі немає, а тимчасова споруда заважатиме вільному заїзду й виїзду ритуального автотранспорту". У тому документі наголошувалося, що жодної потреби в розміщенні торговельної точки Підприємства на території Госпіталю немає, оскільки всі функції з приймання замовлень і надання ритуальних послуг виконує міська ритуальна служба.

Хай там як, але чиновники військового відомства не могли встояти перед спокусою комерційної угоди і все-таки підтримали фірмову пропозицію Підприємства, від якої важко було відмовитися. Можливо, ритуальний кіоск уже давно з'явився б на технічному майданчику біля моргу, якби цьому не став активно перешкоджати начальник ЦПАЛ А.Денисюк. Протягом багатьох місяців він не давав бізнесменам увійти на територію моргу. Невдовзі локальний конфлікт вийшов за межі Госпіталю. В нього були втягнуті не тільки чиновники військового відомства, а й представники вищої законодавчої і виконавчої влади.

На депутатське звернення про незаконну оренду госпітального технічного майданчика міністр оборони
С.Полторак 30.04.2016 р. запевнив, що його відомство все зробило за законом: ККЕУ провів тендер на оренду нерухомого майна — технічного майданчика (40 кв. м) для розміщення об'єкта з надання ритуальних послуг. Можливо, з формального погляду вищий військовий чиновник і має рацію. Та тільки не згадав він у тому листі, як його відомство примушувало своїх підлеглих "погоджувати", як проводило "конкурс" між пов'язаними одним бізнесом фірмами, як незаконно звільнили з роботи начальника ЦПАЛ. 

 

 

 

Міністр С.Полторак зазначив, що після укладання скандального договору оренди його відомство отримало чимало звернень з адміністрації президента України, від народних депутатів про протизаконні дії керівництва ККЕУ. Згадав він також і про те, що Головне управління Військової служби правопорядку ЗСУ проводило службове розслідування щодо оренди злощасного технічного майданчика. 

Та не люблять військові показувати брудні плями на своїх парадних мундирах. Тому й висновок розслідування вгадати було нескладно: "факти порушення з боку посадових осіб Київського КЕУ під час укладання договору оренди не підтвердилися".

Як виправдання свого висновку військовий міністр навів "залізобетонний" аргумент: "До Міністерства оборони не надходило судових позовів і звернень правоохоронних органів про неправомірність передачі в оренду зазначеного нерухомого військового майна та порушення посадовими особами МО України вимог чинного законодавства під час організації передачі в оренду й укладання договору оренди частини технічного майданчика". Цікаво, хто, на думку С.Полторака, мав звернутися до правоохоронних органів: орендар чи орендодавець — сторони, кровно зацікавлені в угоді? 

І один у полі воїн

Періодичні спроби працівників Підприємства потрапити на орендовану територію наражалися на опір з боку працівників патологоанатомічної лабораторії. Іноді конфлікт доходив до фізичного протиборства. У серпні 2014 р. внаслідок чергової розбірки навколо захоплення технічного майданчика з'явилися перші постраждалі. Під час зіткнення начальникові ЦПАЛ А.Денисюку хлюпнули в обличчя окропом. Після цього інциденту він два тижні перебував на лікарняному ліжку з термічним опіком ока. Було порушено кримінальне провадження, але незабаром його закрили.

 

 

А.Денисюк пояснив, що в 2013 р. до нього неодноразово зверталася директор Підприємства Є.Тихончук, яка за хабар просила посприяти в укладанні договору оренди для розміщення на території госпітального моргу її магазину ритуальних послуг. Він відмовив, оскільки вважав незаконною оренду технічного майданчика біля патологоанатомічної лабораторії. Тому, коли довідався, що керівництво ККЕУ уклало договір з Підприємством, почав звертатися в різні військові й правоохоронні інстанції з вимогою скасувати протизаконну оренду. Тільки віз, як кажуть, і нині там.

Невдовзі адміністрація ККЕУ листом від 29.10.2015 р. поскаржилася військовому комендантові міста Києва В.Плахтію на перекірливого начальника ЦПАЛ, наголошуючи, що дії останнього підривають авторитет і довіру до працівників Збройних сил України й усієї структури МО України. Намагаючись не виносити сміття зі свого відомства, керуючись відомою фразою: "Немає людини — немає проблеми", 09.12.2015 р. директор військово-медичного департаменту А.Верба видає наказ про звільнення начальника ЦПАЛ "по завершенню терміну" безстрокового договору.

Незаконно звільнений з роботи колишній начальник ЦПАЛ понад
9 місяців через суд намагається поновити свої трудові права. 

Водночас орендар продовжував здійснювати спроби відкрити представництво Підприємства на території моргу. Тільки його зусиллям постійно запобігали працівники лабораторії і фірма-конкурент, яка раніше відкрила в госпіталі магазин ритуальних послуг.

Пристрасті між протиборчими сторонами розпалювалися дедалі більше і свого апогею сягнули в травні 2016 р., коли "тітушки" Підприємства силоміць встановили автобус на технічному майданчику. На той час учасниками конфлікту вже були різні суб'єкти: адміністрація президента України, народні депутати, Генеральна прокуратура, МВС, громадські організації. Міністерство оборони України, щоб зам'яти скандал, створило робочу групу, проводило службові наради й розслідування. 

Можна тільки дивуватися: навколо якогось технічного майданчика така веремія зчинилася! Практично два роки триває, не затухаючи, протиборство. Лише після того, як ця історія набрала широкого розголосу, а конфліктом навколо спірної оренди й незаконного звільнення посадовця з МО України зацікавилися журналісти-розслідувачі, бізнес-партнери вирішили припинити подальшу співпрацю. 

Невдовзі після інциденту з "тітушками" на території моргу ЦПАЛ договір №11/2014/ККЕУ від 16.05.2014 р. було призупинено "за згодою сторін". 26.05.2016 р. технічний майданчик повернули Київському КЕУ МО України, про що склали відповідний акт приймання-передавання. 

Здавалося б, проблему розв'язано, справедливість відновлено. Тільки, як мовиться у відомому анекдоті, "ложечки найшлися, а от осад залишився". У результаті описаних подій було звільнено начальника ЦПАЛ А.Денисюка, щодо якого є очевидною незаконність дій чиновників військового відомства. Настане час, і суд поставить усе на свої місця. А от в "осаді" залишилося питання про законність оренди технічного майданчика на території Госпіталю.

Технічний майданчик — об'єкт оренди чи шахрайства?

Щоб прояснити ситуацію про законність передачі в оренду асфальтованого технічного майданчика, в Інституті держави і права ім. В.Корецького НАН України провели науково-правову експертизу. 

Зроблений П.Куліничем, доктором юридичних наук професором, завідувачем сектору проблем аграрного і земельного права Інституту держави і права ім. В.Корецького НАН України, експертний висновок №126/53-е від 17.05.2016 р. однозначний: 1) технічний (бетонований, асфальтований) майданчик за своїми індивідуальними характеристиками не є об'єктом нерухомого майна як згідно із Законом України "Про оренду державного і комунального майна", так і згідно із Цивільним кодексом України й іншими законодавчими актами України; 2) передача в оренду технічного (бетонованого, асфальтованого) майданчика без передачі в оренду земельної поверхні, на якій він облаштований, є порушенням законодавства України про оренду землі, бо є прихованою орендою землі.

Виникає природне запитання: навіщо військове відомство під виглядом оренди технічного майданчика займається прихованою орендою землі? Може, цією схемою враховуються лише особисті інтереси представників орендодавця й орендаря, на шкоду інтересам територіальної громади? 

Фахівці громадської організації "Київський міський комітет порятунку бізнесу" провели попередню оцінку ринкової вартості 40 кв. м земельної ділянки в Києві, на якій розташований злощасний технічний майданчик. Ця вартість становить 5,2 млн дол. Відповідно місцевий (або державний) бюджет через незаконне використання цієї земельної ділянки міг недоодержати орендну плату за рік у розмірі понад 912 тис. грн. 

Здійснений нами моніторинг матеріалів газети Фонду державного майна "Відомості приватизації" показав, що виявлений випадок здавання у приховану оренду землі військовим відомством — типова практика, поширена по всій країні. Офіційне джерело Фонду державного майна свідчить, що з листопада 2015-го по серпень 2016 р. квартирно-експлуатаційні служби МО України здали в приховану оренду (під виглядом технічних майданчиків) 23 земельні ділянки, що належать державі (територіальним громадам), загальною площею 38270 кв. м. 

Географія орендного "бізнесу" військового відомства досить широка. Безумовними лідерами в цьому процесі є служби КЕУ у військових містечках Львова, Харкова, Житомира й Дніпра.

Чому військові "бізнесмени" здають в оренду тільки асфальтове покриття, яке не може бути об'єктом оренди, а не саму земельну ділянку, вартість якої несумірно вища за вартість технічного майданчика? Тут можуть бути два варіанти відповіді. 

1 варіант. Земля, що належить державі (територіальній громаді), не є власністю Міністерства оборони. У цьому випадку військові чиновники, пропонуючи в оренду технічні майданчики, займаються прихованою орендою чужої землі і вчиняють звичайне шахрайство.

2 варіант. Військове відомство володіє земельними ділянками. Якщо посадовці в погонах здають в оренду технічні майданчики без урахування ринкової вартості землі, то вони займаються корупцією, використовуючи службове становище в корисливих цілях.

У кожному разі такі дії мають стати об'єктом уваги правоохоронних органів.

Замість післямови

При повторному зверненні до керівництва ККЕУ з проханням прояснити ситуацію з орендою технічного майданчика ми знову дістали відмову. Довелося прийти на особистий прийом до директора юридичного департаменту МО України Валерія Коваля. Останній коментувати тему також не схотів і доручив своєму заступникові — начальнику юридичного відділу Олександрові Дюденку розібратися і підготувати офіційну відповідь.

З експертним висновком Інституту держави і права ім. В.Корецького НАН України фахівці юридичного департаменту МО України не погодилися. На їхню думку, технічні майданчики слід відносити до споруд, під якими в Державному класифікаторі 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000 р., розуміються "будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт".

Таке тлумачення військових фахівців, як виявилося, не зовсім відповідає змісту зазначеного документа. У чинному Державному класифікаторі можна знайти всілякі різновиди майданчиків (складські, спортивні), однак там немає поняття "технічний майданчик". 

Аргументуючи свою правоту, юристи військового відомства посилаються на те, що в Податковому кодексі споруди розглядаються як земельні поліпшення. Але саме в цьому документі (ст. 14, ч. 1, п. 75) "земельне поліпшення" розуміється як результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. Іншими словами, це лише підтверджує експертний висновок про те, що військові, здаючи в оренду технічні майданчики, займаються прихованою орендою землі, що є порушенням законодавства. За логікою військових, достатньо утрамбувати щебінкою ділянку землі — і можна її здавати в оренду як "технічний майданчик". Абсурд очевидний.

Вказівка юристів МО України на те, що укладені військовим відомством договори, предметом яких є оренда технічних майданчиків, не визнавалися недійсними в судовому порядку, зовсім не означає, що в нашому випадку немає факту шахрайства чи корупції. Земельний кодекс України відносить землі оборони до комунальної та державної власності. Згідно із законодавством, військовим частинам, підприємствам і організаціям для виконання покладених на них функцій і завдань земельні ділянки передаються в постійне користування. 

Залишається тільки здогадуватися, навіщо Міністерство оборони займається прихованою орендою землі під виглядом здачі в оренду так званих технічних майданчиків. Це — корупція чи шахрайство? На це запитання може відповісти Генеральна прокуратура, яка, відповідно до закону, повинна захищати інтереси суспільства і держави. Тому це журналістське розслідування — офіційне звернення до Генеральної прокуратури України.

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Вам також буде цікаво