Олександр Данилюк: У майбутньому ми не маємо розраховувати на МВФ - Внутрішня політика України - аналітика, статті, ексклюзиви - dt.ua

Олександр Данилюк: "У майбутньому ми не маємо розраховувати на МВФ"

29 вересня, 2017, 19:47 Роздрукувати Випуск №36, 30 вересня-6 жовтня

DT.UA спілкувалось з міністром фінансів Олександром Данилюком. 

Уряд представив проект державного бюджету на наступній рік, назвавши його "бюджетом розвитку". Однак розгледіти розвиток між бюджетних рядків не вдається — середньострокове планування забуксувало, прогноз обмінного курсу не корелює із прогнозом інфляції, присутність держави в економіці продовжує зростати, а левова частка держвидатків традиційно йде на утримання бюрократичного апарату, "соціальні" виплати та обслуговування державного боргу. 

DT.UA поцікавилося у міністра фінансів Олександра Данилюка, що саме і яким чином планує розвивати уряд наступного року, а також торкнулося низки інших важливих питань, вирішення яких у компетенції Мінфіну, зокрема монетизації субсидій, відновлення кредитування, реформування держбанків і, звичайно, повернення України на зовнішні ринки запозичень.

Риторика міністра з моменту нашої останньої зустрічі відчутно змінилася — він уважно підбирає слова, уникає обговорення урядових конфліктів, прямих відповідей на незручні питання. А ще міністр уже без остраху говорить про співпрацю з МВФ у минулому часі й перспективи самостійної роботи уряду, без впливу кредитора останньої надії. А набуті навички політика, очевидно, допоможуть Данилюку у цій роботі.

— Олександре Олександровичу, уряд вважає, що держбюджет 2018 р. — це бюджет розвитку. Розвитку чого?

— Це бюджет розвитку держави, а держава не існує без людей. Ми розглядаємо цей бюджет як бюджет інвестування у майбутні покоління. В бюджеті на наступний рік ми передбачили фінансування всіх основних реформ, які спрямовані на підвищення якості життя громадян, насамперед освітньої реформи, медичної та реформи соціального захисту. Також у бюджет закладено пенсійну реформу, що націлена на стабілізацію солідарної системи, осучаснення пенсій і забезпечення гідних пенсій у майбутньому. Ми також фінансуємо інфраструктуру, розбудову доріг, виділяємо гроші на розвиток регіонів. А це все в тому числі позитивно впливає на економіку. Саме тому ми вважаємо цей бюджет бюджетом розвитку та інвестицій у майбутні покоління.

— Сміливо у ці ж "інвестиції" додамо субсидії на сплату ЖКП. Закладених у цьогорічний бюджет 47 млрд грн не вистачило, довелося шукати додаткові кошти. Вже є розуміння, скільки загалом державі знадобиться коштів на субсидії 2017-го? Близько чи понад 65 млрд?

— Так, ми виділяли додаткові кошти, ще близько 14 млрд. І плануємо вкластися у виділену суму.

— А на наступний рік 55 млрд вистачить за умови, що цього року 60 млрд не вистачило?

— Має вистачити.

— На початку року було розпочато процес запровадження монетизації субсидій для теплокомуненерго (ТКЕ), проходили обговорення, збиралася робоча група. Однак не дуже зрозуміло, наскільки ми реально просунулися у цьому питанні.

— Уже готовий проект постанови уряду, розроблений Мінфіном, який запроваджує монетизацію субсидій на рівні ТКЕ. Планували встигнути до початку опалювального сезону, але нам знадобився час для того, щоб погодити цей крок з іншими міністерствами. Бо це серйозна, можна сказати, революційна зміна.

— НАК "Нафтогаз України" не стане на заваді цій зміні? Бо діюча система взаємозаліків дозволяла їй певні маніпуляції, від яких буде важко відмовитися.

— Зараз, фінансуючи субсидії, ми отримуємо вимоги на величезні суми і не сплачуємо їх доти, доки не відбудуться звірки після завершення опалювального сезону. Так от, після звірок ці суми значно зменшуються. Тобто реальне споживання суттєво менше за задеклароване. І це відбувається другий рік поспіль. За таких умов монетизація — це правильний крок. Діюча система взаємозаліків — це дуже заплутаний і складний механізм, який створений для забезпечення інтересів певних груп і дозволяє "втратити" в системі мільярди бюджетних гривень. А у цих ланках розрахунків стільки учасників, що знайти винних практично неможливо. Монетизація — це крок, який змінює цей механізм, бо коли в системі рухаються реальні кошти, а не "папірці", щось сховати вже дуже складно. Навіть якщо цей крок засмутить НАК "Нафтогаз". НАК — це господарчий суб'єкт, що займається виключно реалізацією урядової політики, сама вона політики не формує.

— Монетизація на рівні споживачів — логічний наступний крок. Коли на неї чекати?

— Тут нам знадобиться час. Запустивши монетизацію для ТКЕ, ми вирішимо частину нагальних проблем і потім зможемо рухатися далі. Монетизація — це складний процес, що потребує часу та значних зусиль.

— Значна частина соціальних видатків — це фінансування дефіциту Пенсійного фонду України. Пенсійна реформа у перспективі хоча б п'яти років зможе подолати дефіцит? Бо існують різні погляди на проблему дефіциту ПФУ навіть серед експертів МВФ.

— Чого-чого, а дефіциту поглядів у нас ніколи немає. Ми фіксуємо дефіцит ПФ у абсолютних цифрах. Звичайно, сам бюджет ПФ зростатиме, а дефіцит у абсолютних цифрах — ні. Тому у відсотках дефіцит буде зменшуватися. Колись, можливо, ми вийдемо на бездефіцитну пенсійну систему, але це точно не перспектива п'яти років. Зараз наше завдання — зменшити дефіцит до мінімуму, щоб стабілізувати солідарну систему. Колись у майбутньому, може, він і буде бездефіцитним.

— Чи зменшаться від цього бюджетні видатки? Пенсійна реформа передбачає, що частина населення отримуватиме не пенсію, а допомогу для малозабезпечених. Для ПФУ — це принципова зміна, для держбюджету — ні.

— Ми це розуміємо, адже бачимо усю картину, а не лише її фрагменти. Для нас це все бюджетні видатки, хоч би як ти їх називай — пенсія, допомога, довічне утримання. Від перестановки доданків сума не змінюється. Ми працюємо над тим, щоб підвищити ефективність використання бюджетних коштів, у тому числі ефективність та адресність надання допомоги.

— Але ж ми говоримо про перспективи років. А як щодо сьогодення і зростаючої щороку присутності держави в економіці, і зростання перерозподілу коштів саме через державні інституції, хоча досвід інших країн говорить, що для економічного зростання присутність держави в економіці, навпаки, варто зменшувати?

— Я погоджуюся із цими тезами, і я за зменшення ролі держави в економіці. Але є фактори, які нас стримують. Чи маємо ми право скорочувати видатки, наприклад у сфері охорони здоров'я, без проведення реформи? Не можемо ми цього зробити. Для нас ключовим є перехід від фінансування установ у медицині, освіті, науці до фінансування послуг. Просто відмовитися фінансувати якісь статті ми не можемо. Ми маємо робити це поступово і починати з реформ. Я, наприклад, підтримую медичну реформу. Ми перестаємо фінансувати установи, а починаємо фінансувати послуги, гроші йдуть за пацієнтом туди, де пацієнт хоче отримувати послуги, туди, де вони кращі. Держава сплачуватиме за лікування пацієнта, а не за утримання медичного закладу. Це створить конкуренцію, підвищить якість послуг. Ми стимулюємо створення якісних приватних лікарень, у яких люди отримуватимуть послуги, зокрема і за державний кошт.

— У чому відмінність? У тому, що зараз за державний кошт фінансуються лише державні, а потім додадуться ще й приватні?

— Але з'явиться конкуренція. От у чому буде роль ринку. Є країни, у яких такий підхід повністю змінив інфраструктуру, залучив інвестиції у приватний сектор і врешті призвів до зменшення присутності держави в економіці.

— Плани на роки. Швидких змін не чекати?

— Я теж хочу, щоб усе робилося швидше. Щоб швидше рухалася реформа освіти, медична реформа і решта. Але це складні процеси. З одного боку, спротив дуже серйозний, з іншого — небажання із кимось посваритися. В результаті все відбувається повільніше, ніж хотілося б, і Міністерство фінансів має обмежений вплив на процеси. А без суттєвих реформ зменшити присутність держави в економіці неможливо. Всі інструменти, які у мене є, я використовую для того, щоб пришвидшити реформи. Де ми можемо щось змінити, ми працюємо. Але як міністр фінансів, я концентруюся на сферах своєї відповідальності.

— Не применшуйте вашого впливу. Помітили, говорячи про бюджет розвитку, ви насправді говорите про соціальні видатки держави, а не про розвиток. А от передумов для економічного зростання, відновлення промисловості, торгівлі у бюджеті
2018 р. ми не бачимо.

— А що саме ви хотіли б там побачити?

— Наприклад, стимули покращення економічної активності, відновлення кредитування, поліпшення інвестиційного середовища, підтримку експорту. Механізми є, але всі кошти йдуть на адміністративний апарат і соціальні видатки, і весь економічний розвиток у бюджеті-2018 — це дотації аграріям.

— Дивіться, дотації аграріїв — це практика попередніх років, спочатку вона здійснювалася через спеціальний режим ПДВ, тепер у вигляді прямих дотацій. Певний час вони існуватимуть, але це перехідний період. А що стосується підтримки решти галузей, секторів, напрямків, то я не вважаю, що це найкращий шлях. Я часто спілкуюся безпосередньо з бізнесом. Їм потрібне сприятливе середовище іноді більше, ніж гроші, щоб спокійно та ефективно працювати.

— Ви знаєте бізнесменів, які відмовляться, наприклад, від дешевих кредитів заради інвестиційного клімату?

— Зрозуміло, що ніхто не відмовляється від грошей. Це взагалі протиприродно. Але Мінфін відповідає за ефективність витрачених коштів. Якщо ми, наприклад, виділяємо кошти на підтримку якоїсь сфери, то маємо бути впевнені, що ці кошти принесуть позитивний ефект. Але дуже часто бізнес не розвивається не через брак коштів, а через інші фактори, наприклад, проблеми у регулюванні, корупцію, тиск силових структур. Без вирішення цих проблем виділення коштів на додаткову підтримку буде марним.

— Відповідно до дослідження міжнародної Асоціації сертифікованих бухгалтерів, частка тіньової економіки України становить більш як трильйон гривень. Як повернути ці кошти в економіку?

— Те, що велика частина української економіки в "тіні", — не новина. Єдиним ефективним шляхом для детінізації є дерегуляція, спрощення адміністрування податків, боротьба з корупцією, зменшення тиску правоохоронних структур через їх системну реформу. Бізнес повинен мати можливість спокійно працювати, легко і просто сплачувати податки, тоді буде стимул виходити з "тіні".

— Не сприяють поверненню коштів і доволі жорсткі правила фінансового моніторингу, через які вкладники не хочуть повертати кошти на депозити у банки. І вирішення цієї проблеми також не потребує коштів. Але чи обговорюється вона взагалі?

— Вимоги законодавства по фінмоніторингу в Україні не "жорсткі", а такі, що відповідають міжнародним стандартам, зокрема рекомендаціям FATF. Зараз у всьому світі звертають особливу увагу на фінансовий моніторинг банківських операцій, щоб попередити відмивання грошей та інші сумнівні операції. Україна також працює в цьому напрямі. Що стосується повернення коштів на депозити банків, то це питання часу та відновлення довіри людей до банківської системи.

— Наприклад, відновлення кредитування не потребує взагалі виділення коштів із бюджету, воно лише вимагає тісної співпраці Мінфіну з НБУ у пошуку інструментарію для того, щоб стимулювати банківське кредитування. Така робота ведеться?

— Ми постійно співпрацюємо з НБУ. Дуже тісно. Звичайно, на всі процеси ми дивимося з різних позицій, бо ми різні інституції, і це нормально. Але ми завжди налаштовані на те, щоб знайти спільну позицію. Завжди.

— Які саме інструменти відновлення кредитування ви наразі обговорюєте з НБУ?

— Ми з НБУ працюємо по багатьох напрямках. Стосовно кредитування я вам можу сказати свою позицію: Мінфін зараз, після націоналізації Приватбанку, є власником 55% банківської системи. Тому відновлення кредитування є також і нашим завданням. Хотілося б, щоб державні банки стали взірцем для інших. Що для цього потрібно? Ну, по-перше, маємо визнати очевидну проблему — велику частку непрацюючих кредитів у портфелях держбанків. Під них формуються резерви, а цей ресурс міг би бути використаний для нового кредитування. По-друге, потрібно посилювати захист прав кредиторів.

Нині 70% усіх непрацюючих кредитів сконцентровані у державних банках, і це дуже серйозна проблема, розв'язання якої є передумовою для відновлення кредитування. Це питання треба вирішувати. У нас є кілька варіантів, як це зробити. Наразі ми втілюємо відповідний проект за участі японських радників, які допомагають нам проаналізувати 50 найбільших NPL-позичальників кожного державного банку. Ми зіштовхнулися із дуже серйозним спротивом. Багатьох влаштовує, як виявилося, статус-кво.

— Багатьох — це кого конкретно?

— Складається враження, що нікому швидке вирішення цієї проблеми не потрібне. Але ми робимо все можливе для того, аби японські консультанти зайшли в банки, проаналізували стан, зробили висновки, розказали нам про своє бачення шляхів вирішення проблем. У наших японських колег, особливо у тієї команди, яку ми зараз залучили до співпраці, є величезний досвід роботи з цією проблемою, і вони дійсно можуть нам допомогти. І ці експерти офіційно запрошені українським урядом. Прем'єр-міністр Японії про цей візит знає, усвідомлює важливість цього питання. Звичайно, певний час процес ішов доволі повільно.

— Правду кажучи, він і зараз не просувається.

— Ми ж розуміємо, про які суми йдеться. Величезні кошти. І оскільки мова йде про державні банки, то, врешті-решт, ми знову говоримо про гроші платників податків. Тому ми налаштовані на те, щоб все ж таки це питання зрушити з місця. І якщо на нашому шляху будуть якісь перепони, не думаю, що вони нас зупинять. Ми розуміємо причину. Кілька бізнес-груп у минулому багато років відверто паразитували на державних банках України. Щось подібне у приватному секторі було б просто неможливе. І я сподіваюся, що нашим державним банкам удасться очистити свої баланси та вирішити проблему NPL, бо вони отруюють банки й не дозволяють їм розвиватися.

— До речі, про отруйні NPL, значна частина яких — це позики у валюті. Держбюджет враховує валютний курс близько 30 грн за долар. Тобто гривня слабшатиме, а обслуговування валютних позик дорожчатиме. Чи планується докапіталізація державних банків? Торік її причиною для Ощадбанку та Укрексімбанку стала саме зміна валютного курсу?

— По-перше, стосовно курсу. Міністерство фінансів валютного курсу не планує. Курс, закладений у бюджеті, — це технічний показник, який використовується для перерахунку показників доходів і видатків, виражених в іноземній валюті, у гривню. А реальний курс гривні визначатиме ринок. По-друге, ми розробили трирічну бюджетну резолюцію також на прогнозі курсу та на макропрогнозах. І ми не передбачаємо фінансування на додаткову капіталізацію банків у цій резолюції. Головне — завершити розробку стратегії управління держбанками, очистити банки від непрацюючих кредитів та підготувати їх до залучення інвесторів в їх капітал. Доки банки не оздоровляться, проблема може виникнути.

— Потреба у докапіталізації держбанків однозначно виникне швидше, ніж Мінфін вирішить проблему з NPL. То якою буде відповідь Мінфіну?

— Наша позиція така: зараз кожен керівник державного банку має використовувати весь наданий йому законодавством інструментарій для того, щоб вирішувати свої проблеми самостійно, а не звертатися до бюджету за грошима платників податків. У кожного керівника державних банків є такі можливості. І Міністерство фінансів у жодному разі не буде обмежувати керівництво державних банків у використанні різноманітних, доступних їм інструментів для досягнення цієї благородної мети.

— На тижні, що минає, Кабмін нарешті схвалив законопроект про корпоративне управління державних банків. Після майже річної паузи. Чому так повільно рухається ця реформа? Це ж ваша пряма відповідальність і, сподіваємося, ваш пріоритет.

— Розроблений нами законопроект уже кілька разів мав би бути поданий на розгляд Кабміну, але постійно були якісь зауваження. Але ми врахували всі остаточні зауваження і нарешті представили його на розгляд уряду.

— Чи правда, що процес блокував віце-прем'єр Кубів?

— Це була моя персональна відповідальність — знайти шляхи для того, щоб цей законопроект було прийнято на Кабміні. І на Кабміні його прийняли одностайно. Але ж ви не думаєте, що цей законопроект із нетерпінням чекають у парламенті?

— Чи погоджуєтеся ви з думкою представників НБУ та Світового банку, що вирішувати проблему NPL можна лише після того, як буде здійснено реформу корпоративного управління державних банків?

— Будь-які процеси щодо NPL не будуть запущені доти, доки не буде чіткої і зрозумілої процедури вирішення цієї проблеми з урахуванням реформи корпоративного управління. Ми маємо зрозуміти, що робимо, як це робимо, у яких умовах. І чи є у нас довіра до людей, які це робитимуть. Але реформа корпоративного управління нам потрібна не через проблеми з NPL. Вона нам просто потрібна, бо це логічна модель, що використовується в усьому прогресивному світі та забезпечує більш ефективну роботу компаній.

— Але, крім іншого, корпоративне управління є запобіжником того, що ситуація із токсичними кредитами у держбанках не повториться.

— Теоретично можна вибудувати процеси так, що від наглядової ради взагалі нічого не залежатиме.

— Ви настільки песимістично дивитесь у майбутнє?

— Це реальність. Якщо будуть люди, зацікавлені у схемах, то і схеми з'являться. Можна все що завгодно придумати. Саме тому ми маємо побудувати процес так, щоб він був прозорий, і на кожному етапі прийняття рішень була передбачена відповідальність. У нас зараз у двох банках немає дієздатної наглядової ради (Ощадбанк та Укрексімбанк. — Ю.С.). Тут уже не у реформі справа, бо це елементарний, базовий крок. А тепер уявіть собі, що згідно з новим законом передбачається дуже правильна наглядова рада. А потім процес її формування на практиці не просувається. І зрештою ми маємо і правильний закон, який не працює, і зберігаються чинні наглядові ради, що не працюють. Варіантів, як цю реформу не запустити, — безліч. Але створення дієвих наглядових рад у найкоротші терміни критично важливе. У наглядових рад є функції, і хтось їх має виконувати. Ці функції точно не має виконувати уряд, бо це порушує будь-яку логіку корпоративного управління. Це має бути рішення керівних органів банків. Подивіться на Приватбанк, там сильна незалежна наглядова рада з професійними членами, і вона працює.

— Непереконливо, бо питань без відповідей стосовно Приватбанку досі багато. Є якісь підсумки форензік-аудиту?

— Цим повністю займається НБУ, ми жодним чином не втручаємося у процес, бо в нас немає інформації та немає цих повноважень. Упевнений, що колеги скоро представлять результати їх аналізу.

— Підсумовуючи тему держбанків, яка ваша позиція? Ви за створення компанії з управління активами (КУА) та продажу NPL їй, ви за банк поганих активів чи за якийсь інший варіант? Яке рішення вам видається правильним?

— Зараз ми напрацьовуємо кілька варіантів. Я бачу, як можна це врегулювати як зі створенням, так і без створення окремої структури. Насправді банки самі все можуть зробити. Питання в іншому: як цей процес пришвидшити? І тут ми повертаємося до наглядових рад, бо без них банки просто не зможуть приймати необхідні рішення. Тобто вони можуть самостійно вирішити ці проблеми, але не хочуть. А мене цікавить результат. Мені зрозуміла позиція тих, хто виступає проти створення окремої компанії з управління активами, бо вони бояться, що у цій структурі можна буде розкрасти активи. Але серед противників є й ті, кого влаштовує нинішній стан справ, і вони просто хочуть уникнути дискомфортної ситуації, тому протестують проти КУА. Інтересів дуже багато, зацікавлених і незацікавлених сторін — теж. І йдеться про дуже великі гроші.

— Саме тому і ризиків дуже багато.

— Ризики є всюди. Так що, нам нічого не робити, бо є ризики? Націоналізація "Привату" була не ризикованою? Реформа відшкодування ПДВ була не ризикованою? На жаль, найменш ризикована стратегія — це нічого не робити.

— Тоді нам годі чекати, що держбанки першими розпочнуть відновлення кредитування, покажуть приклад, запустять економіку. Ні, просто потрібна модель, яка ці ризики мінімізувала б.

— Нині іде дискусія на експертному рівні, обговорення тривають. Я цією тематикою останнім часом активно не займався. Лише зараз у мене з'явилася можливість подивитися, на якому етапі ми перебуваємо, і відкоригувати процеси, якщо буде така необхідність. Але реагувати на необґрунтовані істерики я не буду. Нам постійно говорять, що ми провалимось — то тут, то там. Але робота йде, змінюємо процеси та демонструємо результати. Зараз я маю самостійно подивитися і з'ясувати прогрес, зважити все і вирішити, як рухатися далі. До цього моменту пріоритети у мене були дещо інші — я опікувався державним бюджетом і поверненнями України на ринки зовнішніх запозичень. Це були мої основні завдання.

— Давайте поговоримо про повернення України на ринки зовнішніх запозичень. Попри успішність тієї операції, яку провів Мінфін, чи погоджуєтесь ви, що виконувати програму МВФ та залучати їхні кошти як мінімум дешевше? І на зовнішні ринки ми вийшли тому, що реформи кульгають, програма виконується мляво, а борги вже треба віддавати?

— Я погоджуюся з тим, що кошти МВФ дешевші. Але тут варто нагадати, що кошти МВФ не можуть бути використані для фінансування бюджету, бо транші фонду йдуть до золотовалютних резервів НБУ, а кошти, залучені нами від розміщення облігацій, частково підуть на казначейський рахунок. Тобто вартість, погоджуюся, значення має, але призначення цих коштів зовсім інше. Кошти МВФ ідуть на підтримку національної грошової одиниці, а ми залучили кошти до бюджету.

Крім того, частина цієї операції була спрямована на те, щоб зменшити боргове навантаження на бюджет у 2019–2020 рр. Бо в результаті проведеної раніше реструктуризації ми отримали значні пікові виплати у цих роках. Це суттєві ризики. І завдяки роботі нашої професійної команди та залученої інвестиційної компанії, ми знайшли рішення, як мінімізувати ці ризики, зменшивши пікові виплати. Ця частина операції принесе однозначну користь державі, бо приведе до зменшення вартості фінансування, в тому числі для бізнесу, і може покращити наші кредитні рейтинги. Ми говорили з усіма рейтинговими агентствами, для них цей пік виплат у 2019–2020 рр. був вагомою перепоною для підвищення наших рейтингів.

— Переддефолтним станом.

— Значною проблемою. І ми знайшли варіант, як її ефективно і професійно вирішити.

— Але цей успіх, погодьтеся, демотивує. Ми й раніше програму МВФ не виконували. А тепер повернулися на зовнішні ринки, побачили, що попит на наші облігації суттєво перевищив пропозицію, що гроші можна брати, не виконуючи жодних умов.

— Наше повернення на ринки зовнішніх запозичень жодним чином не впливає на співпрацю з МВФ. Ми досі мотивовані співпрацювати з МВФ. Але при цьому ми вирішили проблему фінансування бюджету і знизили ризики у 2019–2020 рр. Більш того, програма МВФ є індикатором для міжнародних інвесторів, що ми на правильному шляху, тому нам вигідно успішно закінчити програму. Також варто зазначити, що повернення на міжнародні ринки капіталу було частиною програми МВФ.

— Чи не дорого ми за це заплатили, все ж таки понад 7% річних — це не задарма?

— Дармовий сир тільки в мишоловці. Чому всі вважають, що 7% — це дорого? Це ринкова ставка. Насправді ми вперше залучили такі довгі кошти — аж на 15 років. Якби ми залучили стандартні 10-річні облігації, ставка була б нижчою, але 15-річні облігації — це новий і більш вигідний для нас інструмент. Більш того, надалі, оскільки ми вирішили проблему 2019 р., ми очікуємо, що наш суверенний рейтинг поліпшиться, і вартість наступних запозичень буде знижуватися.

— Що при наявному попиті є спокусою для залучення інших кредитів, а відтак, збільшення боргового навантаження на бюджет.

— Але зараз ми все одно запозичуємо гроші. У нас є дефіцит бюджету, його треба фінансувати, і ніхто ще в світі не придумав, як його фінансувати, окрім запозичень і приватизації, ситуацію з якою пояснювати не треба. Тому — так, ми будемо виходити на ринки, коли нам це буде потрібно, і розраховуємо, що зможемо залучати кошти значно дешевше, ніж зробили це зараз. Але чи зможемо ми відмовитися від співпраці з МВФ, якщо сама вона, крім іншого, є запорукою того, що до наших цінних паперів є інтерес? Програма МВФ — це індикатор для інвесторів, як для прямих, так і для тих, які купують наші бонди, що ми рухаємося у правильному напрямку.

Зараз МВФ відіграє дуже важливу роль для розвитку України. Але також я розумію, що у майбутньому ми не маємо розраховувати на МВФ. Це слабка позиція. МВФ не робить програм на десять років, вони підтримують країну у складний період, щоб вона мала можливість вийти з кризи, стабілізувати стан економіки у той момент, коли приватні інвестори країною не цікавляться, і немає нікого, хто її підтримав би, і жодні інструменти, крім фінансування МВФ, не працюють. Але коли ми думаємо про майбутнє, неправильно розраховувати підтримку МВФ. Навіщо тоді країні уряд? Що ми тут робимо? Врешті-решт, МВФ — це також кредити, і їх також треба віддавати. Наш вихід на ринки зовнішніх запозичень говорить про довіру інвесторів, так. Але якщо ми припинимо йти шляхом реформ, нас не підтримуватимуть ні МВФ, ні ринкові інвестори. Так, ми вже багато зробили, але ситуація ще крихка. У нас величезна частина реформ незавершені, а є важливі реформи, які ми навіть не розпочали, — пенсійна, медична, земельна. Ми навіть Служби фінансових розслідувань досі не створили.

— Ви попередили дефолт у рік президентських виборів. Це насправді неоціненна послуга президентові. То може хоч Службу фінрозслідувань вам дадуть створити?

— Я міністр фінансів. І я роблю те, що необхідно для держави. Розміщення облігацій було надзвичайно важливою справою. Вона вирішує серйозні проблеми в системі держфінансів. І все. Ніхто нічого нікому не винен. Ми всі працюємо на державу, і я хочу, щоб те, що ми зробили, оцінювалося саме так.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
  • Taras Serbin Taras Serbin 30 вересня, 21:09 Намагатись підвищити кредитний рейтинг (отримати В - інвест) - це правильно, як і вихід на фінансові ринки. Добре, що є розуміння таких речей і хтось таки цим займається. Та цього мало. Такі заходи поможуть отримати звичайні базові інструменти для роботи, але це не замінить саму роботу. Це як екіпіровка. Наявність найкращої вудки не гарантує достатньо риби. Без вудки - ніяк, але ще треба вміти ловити, знати коли і де, та зробити це нарешті! Поки що пробуємо змайструвати вудку про саму рибалку мова не йде, а хотілось би щось почути згоден 2 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №34, 15 вересня-21 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво