Коронавірус у світі - як ЗМІ виходитимуть з власної кризи - Внутрішня політика - dt.ua

Одужання Європи від коронавірусу та моральна гігієна мас-медіа

9 квітня, 15:00 Роздрукувати

На українські ЗМІ нині лягає тягар величезної моральної відповідальності, тест на моральність.

Із двох гіпотетичних сайтів, один із яких публікував би виключно негативні новини, а другий — виключно оптимістичні, перший був би більш відвідуваний та, відповідно, збирав би більше доходів від реклами. Така психологія публіки, і багато (не тільки українських) мас-медіа не гребують експлуатувати цю психологію з метою, прямо скажемо, легкої наживи.

Деякі сайти мудро розмістили на головних сторінках лічильники показників захворюваності—смертності—одужань у країні й позбавили себе необхідності дублювати ці цифри в заголовках. Думаю, на українські ЗМІ нині лягає тягар величезної моральної відповідальності, тест на моральність. Інформування важливе, але на перший план виходить здатність впливати на поведінку людей та їхній психологічний, емоційний стан. Як паніка, так і втома, байдужість і розслабленість, спровоковані бездумними "зведеннями", однаково небезпечні. Бути реалістичними та об'єктивними, але при цьому знаходити слова, тексти і образи, здатні зміцнювати єдність та дисципліну людей, вселяти надію і віру в подолання лиха — сьогоднішня місія мас-медіа.

Упродовж березня веб-сайти рясніли заголовками "рекордна кількість смертей (інфікованих) за добу в Італії" (Іспанії, Ірані, Франції і т.п.). Особливу увагу журналісти приділяли круглим цифрам на кшталт "наближається до 1000", "перевищила 10000", "подолала 100-тисячну межу". Важко пояснити смисл "новини": "Коронавірус у Нідерландах: кількість померлих зросла до 1339", а схожих було чимало.Не сумніваюся, що автори таких "новин" чергували над статистичними лічильниками у прагненні першими вхопити момент "мільйон інфікованих у світі" і першими сповістити про це свою аудиторію. "Велика Британія обігнала Китай за кількістю жертв коронавірусу", — ну щодня, в цьому сенсі, хтось когось "обганяє", але ж стрічка новин — не спортивний репортаж.

29 березня директор Національного інституту алергічних та інфекційних захворювань США (головний інфекційний лікар країни) доктор медицини Ентоні Фаучі передбачив, що у США від COVID-19 можуть померти від 100 до 200 тисяч американців. Наступного дня цю саму цифру назвала координаторка Білого дому по боротьбі з коронавірусом Дебора Біркс. Деякі українські сайти тут-таки вийшли з заголовками: "Кількість жертв у США може становити до 200 тисяч" (зазначте, вже без інтервалу), деякі брали крутіше — "до 240 тисяч", а один взагалі округлив "до чверті мільйона". До честі DT.UA, публікація про це вийшла під заголовком "Трамп визнав, що у США від коронавірусу можуть померти 100 тисяч людей" (оптимістичний прогноз). Уловлюєте різницю? Час згадати Ф.Ніцше: "Фактів немає, є коментарі".

У такій "гонитві переслідування" за магією "страшних" і "круглих" цифр втрачається головний пріоритет роботи ЗМІ в нинішній ситуації: мобілізація населення на опір зараженню та боротьбу з депресією. Морально-психічний стан людей — не останній чинник у протистоянні епідемії, тоді як тиражування голих цифрових зведень смертей і заражень призводить до одного неминучого результату — втоми від "новин" і від самої небезпеки.

Минулих вихідних (4–5 березня) автори новин дочекалися нарешті приводів для позитиву: "В Італії вперше знизилася кількість хворих у реанімації", "У Німеччині захворюваність на коронавірус знижується третій день поспіль", "У Бельгії вперше кількість виписаних із лікарень пацієнтів із COVID-19 перевищила кількість тих, хто захворів", "В Іспанії вперше за тиждень поменшало смертей від коронавірусу". Однак, "уперше" і навіть "третій день" — ще не тренд, а помітити ж позитивну тенденцію, причому зразу в ряді країн, за бажання можна було набагато раніше.

Популярні сайти, які ведуть статистику COVID-19, демонструють три показники: кількість інфікованих, летальних випадків і тих, хто одужав (аналог, який недавно запрацював на сайті РНБО, веде ще й облік кількості людей "на вилікуванні"). Якби деякі любителі статистики потрудилися не тільки стежити за цими абсолютними цифрами й копіювати їх у заголовки, а й подивилися на динаміку темпів зростання кількості інфікованих у відсотках до кількості попереднього дня, то побачили б, що ще з 31 березня в ряді країн Західної Європи, попри продовження зростання кількості заражених, приріст вимірюється вже не двозначними цифрами (як у березні), а однозначними і має стабільну тенденцію до зменшення (діаграма 1).

Діаграма 1. Приріст кількості інфікованих відносно кількості попереднього дня, %.

Ще один похідний показник — відношення кількості тих, хто одужав, до кількості інфікованих, назвемо його "К". Чим вищий "К" — тим ближче країна до закінчення хвилі епідемії: теоретично, він прагне до різниці "100 мінус відсоток смертності". Скажімо, в Китаї він зараз дорівнює 93,5% (смертність не дорівнює 6,5%, оскільки близько 2000 людей ще лікуються). Обидві змінні — кількість інфікованих і тих, хто одужав, — від самого початку пандемії зростали, але зараження людей ішло набагато швидше, ніж збільшувалася кількість тих, хто одужав, тому з 12 березня по сьогодні загалом по планеті "К" падав із 53 до 20% і продовжує знижуватися. З кінця березня це відбувається переважно через експонентне зростання та відносно велику кількість тих, хто захворів, у США.

Тим часом ряд країн Західної Європи, Ізраїль, Південна Корея, Канада, Австралія демонструють стабільне зростання "К" (діаграма 2). Це означає не що інше, як поступове згасання епідемії в цих країнах. Австрія перша в Європі з середини квітня почне знімати карантинні обмеження, а з 1 травня планує відновити роботу сфери послуг, у тому числі ресторанів. А в Південній Кореї "К" піднявся за минулий тиждень із 54 до 64%, і, мабуть, ще у квітні країна оголосить про перемогу над хвилею епідемії.

Діаграма 2. Співвідношення кількості тих, хто одужав, до кількості інфікованих, %.

Специфічна картина з "К" склалася в Скандинавії та деяких східноєвропейських країнах. У Фінляндії з 30 березня три дні було всього 10 осіб, які одужали, потім п'ять днів цифра трималася на 300. У Норвегії кілька останніх днів незмінно було 32 особи, які видужали, а у Швеції стабільно 205. Напевно, це пояснюється національними особливостями обліку. Можливо, в цих країнах для попадання в категорію тих, хто одужав, люди з негативними тестами після хвороби мають пройти певний період обсервації. Але найближчими днями, впевнений, любителів "гарячих новин" чекає "масове зцілення" у Скандинавії, як це сталося, наприклад, 6 квітня у Греції, коли кількість тих, хто одужав, стрибнула з 78, що трималося три дні, до 269, збільшивши "К" зразу з тупцювання на 4,5 до 15,3%. Щось схоже відбудеться і у Великій Британії, де "К" на час написання цього тексту не перевищував 1%.

А ось у Японії ситуація ускладнилася: попри відносно помірне й контрольоване зростання кількості інфікованих, "К" за останні вісім днів упав із 21,8 до 15,7%. І не випадково 6 квітня уряд цієї країни прийняв рішення ввести в ряді префектур режим надзвичайної ситуації. Якщо говорити про європейські країни, нестабільна ситуація зберігається у Великій Британії, Франції та Нідерландах.

Однак нас, звісно ж, цікавить становище в Україні. Графік відсоткового приросту кількості інфікованих до кількості попереднього дня був би не презентабельним: цей показник із 30 березня, коли він дорівнював 46% зростання відносно 29 березня, коливався далі по днях до 6 квітня так: 17,7 — 23,1 — 13 — 19,5 — 14,3 — 6,8 — 11,8 — 14,1 — 13,4. Коефіцієнт "К" має тенденцію до зростання: 1,46 — 1,55 — 1,64 — 2,12 — 2,05 — 2,04 — 2,14 — 1,92 — 2,1 — 2,38, але його величина свідчить, що… ми перебуваємо на самому початку цього шляху зростання, і слабенька позитивна динаміка "К" може "провалитися" будь-якого дня за рахунок різкого спалаху нових осередків зараження, тоді як одужують люди поки що, на жаль, зовсім не масово.

Ті й інші цифри примушують обережно оцінювати прогнози Кабінету міністрів України про час піку епідемії в країні в другій половині квітня. Якщо ці прогнози, дай Боже, справдяться, то можна вважати, що пандемія нас майже й не зачепила. Однак нестабільність динаміки зростання кількості інфікованих та незначний "К" можуть пояснюватися значно нижчим, порівняно з іншими країнами, охопленням населення тестами і, відповідно, нижчим контролем держави над ситуацією в цілому. У такому разі матимуть рацію всюдисущі британські вчені, які (Оксфорд) спрогнозували пік епідемії в Україні на червень. Між іншим, прем'єр-міністр Польщі Тадеуш Моравецький 6 квітня заявив у Сеймі, що пік епідемії коронавірусу в його країні, найімовірніше, припаде на травень-червень цього року. А до нас же епідемія прийшла пізніше.

У кожному разі, українців чекає нова хвиля числової інформації від ЗМІ — тепер по Україні. Нагнітанню, м'яко кажучи, непотрібних настроїв у суспільстві сприятиме низка факторів:

— відсутність, як вважають деякі експерти, у влади як загальної стратегії подолання епідемії, так і окремої стратегії тестування населення, хаотичні рішення, спрямовані на посилення карантину та мінімізацію потенційного навантаження на медичний стаціонар;

— безвідповідальність редакційної політики деяких ласих на дешеві сенсації ЗМІ;

— незнищенне прагнення деяких ЗМІ, підконтрольних зацікавленим сторонам, використовувати страх (у цьому випадку — страх епідемії) для того щоб відвернути увагу аудиторію від невдач влади в реалізації внутрішньої та зовнішньої політики;

 — "український негативізм": три роки тому науковий співробітник Atlantic Council, видавець журналів Business Ukraine і Lviv Today Пітер Дікінсон у нотатці для журналу "Новое время" звернув увагу на одну з характерних рис українського інформаційного простору. На тлі "народної забави" пошуку ворогів (Росія, корупція, бюрократія, МВФ, Сорос тощо) П.Дікінсон виявив "всюдисущого і підступного, найстрашнішого" ворога — "негатив, який обволікає сприйняття українцями своєї країни".

За спостереженнями Дікінсона, "більшості іноземців, які живуть в Україні, знайома картина: нескінченні розмови з українськими друзями та колегами, які розглядають вияв оптимізму як чарівну, але дитячу ваду. Завжди очікувати гіршого, знаходити колючки на кожній троянді, помічати лише ложку дьогтю — дуже виснажливе заняття". П.Дікінсон на прикладах із історії України останніх років показав, що, практично, кожна позитивна зміна в Україні пропускається через цинізм і негатив.

Підстави для цього загального негативу, з одного боку, — логічний механізм захисту, що базується на багатостраждальній історії українського народу та перманентних невдачах соціально-економічної трансформації суспільства, а з іншого — інформаційна політика більшості ЗМІ в Україні. Дікінсон звернув увагу на небезпечні наслідки такого світосприйняття: цей негатив служить функції самоздійснюваного пророцтва, позбавляє необхідного імпульсу для подолання десятиліть інертності, зміцнює позиції тих, хто виступає за бездіяльність і покірність перед обличчям неминучого.

Більше матеріалів Олександра Чорного читайте тут

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво