На кримському фронті без змін - Внутрішня політика - dt.ua

На кримському фронті без змін

21 січня, 14:04 Роздрукувати Випуск №2, 19 січня-25 січня

Минулий рік у справі деокупації Криму можна вважати провальним.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Із усіх фронтів, на яких, з огляду на неможливість вести воєнні дії, Україна протистояла Росії, прогрес спостерігається тільки на юридичному — в міжнародних судах. Але й ці успіхи, зокрема в Міжнародному кримінальному суді, легко нівелювати незграбними рішеннями в Україні.

Економічний фронт. Відповідальність за маневри на цій ділянці український президент і уряд, як і раніше, покладають на західних партнерів. Україна, не втомлюючись закликати США та ЄС посилити чинні й запровадити нові економічні санкції, у власній санкційній політиці 2018-го окреслила тільки намір прийняти новий закон про санкції, а рік запам'ятається скандалами із "забудькуватістю РНБО" внести до санкційних списків російських олігархів. DT.UA називало три пробоїни в санкційній політиці України: несинхронізованість українських санкційних списків фізичних і юридичних осіб із санкціями США, відсутність секторальних санкцій (ВР України не прийняла жодного відповідного рішення), відсутність покарання за порушення санкцій.

Ще одна пробоїна, причому нижче ватерлінії, — договірняки з російськими олігархами та дрібнішими бізнесменами, яким ніщо не загрожує навіть після внесення до санкційного списку РНБО з обмеженням розпоряджатися активами. Вони їх спокійно виводять в офшори і/або продають. Так було із заводом "Дніпрометиз", який "Северсталь" підсанкційного Олексія Мордашова продала офшорці з Британських Віргінських Островів; так зараз спостерігаємо купівлю Рінатом Ахметовим двох обленерго, у кінцевих бенефіціарах яких — Олександр Бабаков, що, будучи віце-спікером Держдуми, "узаконив" анексію Криму.

У заділи на рік нинішній можна зарахувати засідання комітету ВРУ у закордонних справах, що відбулося з участю уряду в закритому режимі, після якого Мін'юст почав роботу з проектом нового закону про санкції. Але рік двох виборів, звісно, внесе свої негативні корективи у процес прийняття адекватного викликам і реаліям закону. І, на жаль, поки що жоден із кандидатів у президенти не взяв цю тему на свій прапор.

Петро Порошенко закликає Захід впровадити нові санкції за збройну агресію РФ у Чорному морі та блокування Азова, але при цьому сама Україна жодних санкцій не запроваджує. Незаконно заарештованих і незаконно вивезених у Росію військових моряків ми й наші західні партнери називаємо військовополоненими, але в Україні, на п'ятому році війни з РФ, цей статус законодавчо не закріплений. А фінансове забезпечення правової допомоги на випадок полону контрактом із військовослужбовцем не передбачене! Омбудсмен Людмила Денісова та віце-спікер Ірина Геращенко, з доданими силами правозахисників, поспіхом "протиснули" зміну до постанови Кабміну та в бюджетному рядку, і гроші на адвокатів для військових моряків "знайшли" у фонді Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, — із нього видавалися кошти на оплату адвокатів для політичних ув'язнених. Статус яких теж законодавчо не закріплений! Оскільки ж закону немає, постанова про фінансову допомогу заарештованим в окупованому Криму та РФ у політично мотивованих справах і військовополоненим "згоріла" з новорічним привітанням президента. Треба приймати нову. І не дай Боже комусь опинитися в катівнях ФСБ, перш ніж її приймуть за довоєнним регламентом КМУ, — гроші на адвокатів та інші витрати збиратимуть волонтери.

Фронт дипломатичний, можна сказати — стабільний, а можна — стагнує. Щорічні резолюції Генасамблеї ООН з прав людини в Криму приймаються, але тих, хто "за", все ж таки рік у рік меншає. Тим часом ПАРЄ торік уперше своєю Резолюцією визнала Росію країною-агресором і закликала вивести війська з території України, включно з Кримом. Але міжнародного переговірного майданчика щодо Криму досі немає. Зникли з новинних стрічок і заклики президента України до його створення, про формат "Женева+" пам'ятають уже тільки кримознавці та жителі Криму. Правозахисні організації України з кримським корінням, які з 2014-го несуть на собі основний тягар моніторингу порушень прав людини в окупованому Криму й Севастополі та правової допомоги потерпілим від переслідувань окупантів, а також збору інформації та доказів воєнних злочинів на півострові для міжнародних судів, кілька років домагаються створення координаційного центру або групи, щоб акумулювати зусилля, ресурси і діяти ефективно й узгоджено з державними органами. На жаль, органи цю здорову ідею відторгають. Мабуть, щоб не заважали працювати.

Значна частина урядової роботи із впровадження санкцій віднесена до компетенції МЗС, воно — останнє сито пропозицій ЦОВ перед затвердженням Кабміном. Результат описаний вище. Зважаючи на все, так і не матеріалізувалася ідея про щорічні Інформаційні ноти МЗС України — за аналогією з Інформаційними нотами ЄС, які роз'яснюють позицію стосовно Криму та санкційну політику. Хоча про що розповідати?

Блокаду Азова МЗС навіть не проспало, а тривалий час, фактично, виправдовувало дії прикордонників ФСБ РФ. Тим часом, в умовах неоголошеної, але триваючої війни, надмірно ревна відданість фактичній стороні права позбавляла державу прав реальних. Хотілося б помилятися, але можливим поясненням такої позиції могли бути інтереси Ріната Ахметова, експорт із заводів якого міг би постраждати, якби росіяни "образилися".

Безперечно, загострення ситуації біля берегів Криму — у плюс Україні, акт збройної агресії РФ повернув Крим у топи переговорів дипломатів та стрічки ЗМІ. За великим рахунком, це перше бойове зіткнення на кримському фронті за роки виходу з Криму вірних присязі Батьківщині солдатів і моряків. Так, воно скінчилося взяттям у полон 24 військових моряків і втратою трьох корабельних одиниць і без того бідного військового флоту, до відродження якого не докладалося жодних зусиль. Достатньої інформації, щоб судити, чи була це спецоперація, а якщо була, то чия розробка, чи все за звичним для пострадянської армії випадковим збігом так зійшлося, на сьогодні немає. Але хотілося б, звісно, щоб по розуму. Стосовно моніторингу оглядів суден у Керченській протоці й Азові, експерти порталу Blackseanews відзначають, що з початку грудня, після сконцентрованої реакції лідерів та інститутів Заходу, росіяни змінили тактику: огляд суден, як і раніше, здійснюється, але час його вже значно скоротився й не завдає збитків судновласникам, як колись. І остання новина — Росія погодилася з присутністю представників Німеччини і Франції в Керченській протоці.

Інформаційний фронт. За великим рахунком, роль держави, в якій дотримуються свобода слова і свобода ЗМІ, має полягати в діях, які гарантують це: закони, практика їх застосування, покарання за порушення тощо. Але у воюючій країні мали б бути інформаційні війська. Ви їх бачили? А вони, кажуть, є. Тільки де?

Всупереч поширеній думці, вони не в складі "МінСтеця", покликаного, серед іншого, забезпечувати інформування громадян України на окупованих територіях Криму та Донбасу і сприяти створенню й доведенню цієї інформації до аудиторії. 2018-й у частині Криму був проривним роком. Нацрада з телерадіомовлення почала видачу за спрощеною процедурою ліцензій на тимчасове (до деокупації) мовлення на частотах у прикордонних з Кримом районах. Уперше за історію існування міністерства було проведено конкурс зі створення контенту на кримську тематику, по суті держзамовлення, яке забезпечили евакуйовані з Криму редакції ЗМІ. Видано кілька важливих історичних досліджень.

Але насправді за реальну результативність дій на цьому фронті відповідають ті, хто "МінСтецю" не підпорядковується. Найслабше місце України — відсутність цілісної всеосяжної політики щодо окупованих територій і громадян, які на них живуть, — має наслідком відсутність єдиного голосу й регламенту дій держави для своїх же громадян. Різнобій іноді такий, що нагадує психічні тортури. Від своїх же. Один приклад для розуміння того, як легко віддати уми своїх громадян під вплив російської пропаганди. Влітку "вибухнув" один із хімічних заводів олігарха Фірташа — "Кримський титан", розміщений на кордоні з Кримом. Забруднення довкілля по обидва боки Перекопу потребувало оперативної інформації — що сталося, чим це шкодить людям, і як рятуватися? Однак інформація з різних українських відомств запізнювалася, не була повною і відступала перед агресивною та якісною у плані подачі маніпулятивною інформацією російських ЗМІ. І повної інформації немає й досі.

Юридичний фронт. І справді проривний. Державний Ощадбанк виграв арбітраж проти РФ за втрачені активи в Криму.

Трибуналу з міжнародного морського права надано вдосталь допустимих доказів для розгляду заяви "Нафтогазу України" та його дочірніх ДП про втрату активів і родовищ на кримському морському шельфі, і є підстави сподіватися, що нинішнього року ми отримаємо вердикт.

Із великим оптимізмом повернулися з Гааги і юристи правозахисних організацій та прокуратури АРК. Прокурор Міжнародного кримінального суду відзначила значний прогрес у справі "Ситуація в Україні", в рамках якої розглядаються злочини на Майдані, збройний конфлікт у Криму та події на Донбасі, і, за інформацією правозахисників, у МКС "переходять до фінальної стадії попереднього вивчення".

"Тобто є певні сподівання, що протягом наступного року або вже в нинішньому році МКС розглядатиме питання відкриття офіційного розслідування щодо ситуації в Україні, — каже Віталій Набухотний, юрист Регіонального центру прав людини. — Якщо прокурор дійде висновку, що справді на території України було вчинено такі міжнародні злочини як воєнні злочини або злочини проти людяності, прокурор звернеться в Палату попереднього правосуддя МКС по видачу санкції прокуророві розпочати офіційне розслідування. Якщо це розслідування буде розпочате, прокурор зможе просити МКС видавати ордери на арешт осіб, які його в цьому питанні цікавитимуть".

Оптимізму в цьому ключі додає те, що всі злочини в окупованому Криму, які можна кваліфікувати як воєнні (а МКС уже три роки поспіль визначає ситуацію в Криму як міжнародний збройний конфлікт) і які розслідує в Україні прокуратура АРК, перекваліфіковано за ст.438 Кримінального кодексу, яка повністю співвідноситься з міжнародним гуманітарним правом, і конкретно — з Женевськими конвенціями про порушення законів та звичаїв війни. Як розумієте, і самої статті, й практики її застосування в довоєнний час просто не було.

Тому відбулася не просто автоматична перекваліфікація "кримських справ". Це була і є перекваліфікація всього складу прокуратури АРК і прагнення підвищити кваліфікацію співробітників органів досудового розслідування — кримських главків Нацполіції та СБУ. Лише перелік тренінгів, семінарів, зустрічей із західними консультантами за останні роки зайняв би половину цього тексту. Нагадаємо також, що через відсутність тієї ж цілісної політики держави стосовно окупованих територій відновлення діяльності правоохоронних органів АРК і Севастополя нагадувало чи то клаптикову ковдру (зшиту з того, що хто пролобіював), чи то відстійник для генералів, яких треба було прилаштувати. У результаті, міжнародні кримінальні злочини в нас розслідували: прокуратура АРК, розміщена в Києві (частина справ — у кримському управлінні ГПУ, потім розформованому); главк Нацполіції, розміщений в Одесі (Арсену Авакову терміново треба було десь прилаштувати генерала Катеринчука, чиє місце звільняли для Лордкіпанідзе, який додавався до Саакашвілі), а главк СБУ відродили в Херсоні. Ось так вони й жили.

Та коли прокурором АРК призначили Гюндуза Мамедова, було запущено перекваліфікацію справ відповідно до міжнародного права і знайдено форми співпраці з громадськими організаціями. У результаті — в Міжнародний кримінальний суд пішли чотири повідомлення щодо воєнних злочинів РФ у Криму. І на підході п'яте.

Правозахисники реально сподіваються, що цього, максимум — наступного року (однак удвічі швидше, ніж Грузія) прокурор МКС почне офіційне досудове розслідування. Це означає, що в Україні відкриється офіс прокурора МКС, який збиратиме докази для суду в Гаазі, і туди "підуть" найголовніші воєнні злочинці — від Путіна й нижче. Таємна надія правозахисників — що найбільш упакована допустимими доказами кримська частина "ситуації в Україні" буде виділена і стане пілотною в українській справі МКС.

На цьому добрі новини й кінчаються.

Бо в Україні нині ліві кінцівки правих лідерів із різних частин "тіла" умовної коаліції влади діють автономно. Простіше кажучи, куди чия рука дотягнеться. І головний орган досудового розслідування кримських справ, за велінням Аракова та Князєва, терміново переводиться з Одеси в Херсон. Без приміщення главку, без квартир для слідчих, яких іноземні тренери навчали технологій розслідування міжнародних воєнних злочинів. А головне — без аргументованого пояснення причин для таких маневрів. Не можуть же вважатися такими й достатніми для західних партнерів, котрі витратили чималі кошти, бажання окремих чиновників наблизити поліцію до адмінмежі з Кримом.

Цей маневр (справжнє призначення якого — ще загадка, а на поверхні — контроль нелегального трафіку з Кримом) обернеться серйозними проблемами в розслідуванні "кримських справ". За КПК, підсудність їх визначається Київським апеляційним судом, який визначає суд району Києва. Всі вони, як уже говорилося, тепер розслідуються як воєнні злочини, й, відповідно, паралельно збирається база доказів для міжнародних та національних судів. Як наближення до межі й віддалення від процесуальних керівників та судів допоможе слідству Нацполіції? Та ніяк, кажуть правозахисники й прокурори. І дають шість місяців затримки у розслідуванні "кримських справ".

Чим це погано для руху справи в МКС? Та тим, що Україна мусить демонструвати досудове й судове розслідування злочинів на своїй, хай і окупованій, території в національних судах. Міжнародний суд — це остання інстанція, куди Україна звертається, оскільки не має можливості притягнути до відповідальності злочинців, які вчинили воєнні злочини або злочини проти людяності.

У нашому випадку, схоже, можливий і варіант — не хоче.

 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво