Морський вузол Чорноморського флоту

Що довше перебуває Чорноморський флот Росії на території України, то тугіше затягується вузол нерозв'язаних проб­лем. У тому числі навколо правового оформлення умов функціонування ро­сійської військово-морської бази. Угоди щодо переміщення підрозділів ЧФ Росії поза місцями дислокації, щодо об'єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення (НГЗ), договори оренди повинні впорядкувати тимчасове перебування російського флоту на українській території. Та хоча ці питання й обговорюються на переговорах (востаннє на нещодавній зустрічі очільників оборонних відомств України і Росії Павла Лебедєва і Сергія Шойгу), проте Київ і Москва не готові підписати ці ключові документи: підходи дипломатів до вирішення даних питань кардинально відрізняються. Якщо українці виступають за жорсткий контроль над підрозділом Чорноморського флоту, то росіяни - за більшу свободу у своїх діях на українській території.

Тому-то деякі наші інформовані співрозмовники стверджують, що в питаннях упорядкування функціонування ЧФ РФ на території України сторони сьогодні зробили крок назад порівняно з 2011 р. У ситуації пожорсткішання позицій не дивно, що кількість не підписаних угод перевалила за чотири десятки.

Візьмімо, приміром, угоду про переміщення підрозділів ЧФ Росії поза місцями дислокацій. У ній дуже зацікавлений Київ. Що приємно, у проекті документа російська сторона погодилася з тим, що пересування моряків-чорноморців здійснюватимуться тільки з дозволу українських органів влади. Але угоду не підписують, оскільки в Києві і Москві ніяк не можуть домовитися щодо двох важливих пунктів. По-перше, стосовно того, який режим діятиме у випадку надзвичайних ситуа­цій. Українська сторона наполягає, щоб і в цьому разі був дозвільний режим. Російська ж - повідомний. По-друге, дипломати ніяк не можуть дійти згоди стосовно правил огляду українцями російського автотранспорту під час його пересування за межами гарнізонів...

У Москві дуже хотіли б розв'язати проблему з модернізацією військової техніки та озброєння тих підрозділів російського флоту, які перебувають у Криму, залагодити питання з митним оформленням та оподаткуванням товарів, увезених для потреб російської війсь­ково-морської бази, проштовхнути угоду щодо інфраструктури. Та тільки безуспішно.

Наприклад, Росія активно лобіює угоду про модернізацію. Для підрозділів російського Чорноморського флоту, що базується в Криму, питання переозброєння назріло вже давно, оскільки база поступово перетворюється на "острів іржавих кораблів". Але замінити кораблі й літаки на сучасніші види росіяни не можуть, бо українська дип­ломатія останніми роками дотримувалася принципу "клас на клас, тип на тип". Після харківських угод Київ готовий був відмовитися від своєї давньої позиції, зокрема, запропонувавши Москві узгодити питання модернізації з делімітацією українсько-російського морського кордону. Але це ув'язування не влаштувало російську сторону.

Що ж до самої угоди про модернізацію, то Київ наполягає, щоб у ній не тільки було прописано процедуру заміни військової техніки та озброєння, а й зафіксовано пункт обов'язкового узгодження з Україною переозброєння. З останнім росіяни також не згодні.

Причина подібної непоступливості Києва і Москви криється не тільки в різному баченні умов перебування та функціонування російського Чорно­морського флоту на території нашої країни. Не останню роль відіграє й фінансове питання.

Наприклад, торік севастопольська митниця опечатала 14 тис. т дизельного палива, які ЧФ Росії ввіз для власних потреб. Виходячи з українського законодавства, митниця вимагала сплатити податки у вигляді ПДВ та акцизних зборів. Росіяни вважали, що для виплати подібних мит немає достатніх юридичних підстав. Питання стало для обох сторін принциповим, адже російсь­кий флот щорічно платив у вигляді таких податків 10-15 млн дол. А це становить практично половину надходжень у бюджет від севастопольської митниці. Тому не дивно, що вантаж досі опечатано, а дипломати не можуть знай­ти вихід з патової ситуації.

Або візьмімо питання про інвентаризацію земельних ділянок та об'єктів, які використовуються російським Чорноморським флотом. Угода про розрахунки за ЧФ РФ визначає основні параметри оренди. Але, нагадаємо, цей документ не є договором оренди. На сьогодні немає жодного договору оренди на жоден об'єкт або земельну ділянку, що їх займає в Криму ЧФ Росії! А договорів немає, оскільки від початку не було проведено інвентаризації та оцінки вартості об'єктів і земельних ділянок.

"Інвентаризація - це інструмент, необхідний Україні для того, щоб підписати договори оренди. Майном України користуються вже двадцять років, воно зношується, робиться непридатним, а ми не маємо ніякої інформації ні про ціну цього майна, ні про його стан", - констатував у розмові з DT.UA директор міжнародних програм Центру НОМОС Дмитро Штибликов.

Адже що виходить: деякі об'єкти, які використовуються російськими моряками, навіть не внесені до додатка №2 до угоди між Україною і Росією про розміри і параметри розподілу ЧФ Росії! Йдеться, зокрема, про тринадцять причальних споруд у Севастополі. Про що й сказано в документі, підготовленому Севастопольською міською державною адміністрацією №1341-р від 11 грудня 2011 р. "Про внесення змін до розпорядження голови Сева­сто­польської міської державної адміністрації від 06.01.1999 №07-р і від 14.08.2008 №632-р". А скільки ще таких неврахованих об'єктів?

Проте хоча формально Київ і Москва домовилися провести інвентаризацію ще на початку 2000-х, процес цей, попри заяви ряду українських чиновників, дотепер не завершений. Росіяни блокують проведення цих робіт, не допускаючи українських експертів на об'єкти та земельні ділянки або не визнаючи результатів інвентаризації. У різний час у них була різна мотивація. Сьогодні переговірники з російської сторони пропонують Києву провести інвентаризацію одночасно із проведенням українською стороною капітального ремонту приміщень, які зай­мають підрозділи ЧФ Росії.

Та чи варто дивуватися, чому відсутність інвентаризації влаштовує російських військових, якщо Чорно­морський флот і далі продовжує активно практикувати суборенду? І це незважаючи на те, що раніше російські чиновники заявляли про припинення подібної практики! "Частина територій та об'єктів, які не використовуються за прямим призначенням, здається в суборенду приватним структурам зі зміною їхнього цільового призначення, у тому числі в комерційних цілях. При цьому податки не сплачуються. Суборенда здійснюється здебільшого за двома напрямами: оренда земельних ділянок, насамперед морських причалів, і передача в оренду приміщень і майна", - стверджує Дмитро Штибликов.

За даними експерта Центру НОМОС, налічується 150-
200 об'єктів, які російський Чорно­морський флот здає в суборенду. Зокрема, в Севастополі в суборенду здається 128 об'єктів ЧФ. На орендованих територіях і спорудах розташовані магазини, кафе, бари, склади, офісні приміщення тощо. Серед найвідоміших суборендарів, наприклад, ТОВ "Акар", що орендує 175 м причальної стінки (70-й причал бухти Південна) та житлові приміщення в центральній частині Севастополя, а також ТОВ "Нові технології", що орендує 2160 м причальної стінки, де організовано приватний яхт-клуб і центр реабілітації та відпочинку яхтсменів. Плавпірс №3а (новий номер №4а) орендує в ЧФ ТОВ КДЦ "Болівар". Крім того, суборендарем є бар-ресторан "Ностальжи".

При цьому землі, що їх займають підрозділи ЧФ Росії, дуже цікавлять і севастопольських чиновників, і укра­їнських бізнесменів. Не випадково очільник українського оборонного відомства севастополець Павло Лебедєв заявив, що невикористовувані мініс­терствами оборони України та Ро­сійської Федерації земельні ділянки в Севастополі повинні бути виставлені на аукціон. Ну а поки дипломати проводять спаринги за столом переговорів, місцеві чиновники у парі з російськими військовими самі розв'язують проб­лему земель на південному узбережжі. "Землі Чорноморського флоту роздавали і роздають. Часто за участі наших місцевих чиновників", - каже Дмитро Штибликов і наводить приклад з аеродромом "Херсонес", який збиралися зайняти люди, котрі отримали на цій території земельні ділянки від Сева­стопольської міськадміністрації. Деякі з них навіть устигли отримати на цю землю держакти...

Подібні історії, мабуть, повторюватимуться ще не раз. Доти, доки кожен квадратний метр, який займає в Україні російський Чорноморський флот, не буде врахований і на нього не буде оформлено договір оренди.

Владимир Кравченко,ЧФ,аренда,инвентаризация