Леонід ОСАВОЛЮК: За наявності політичної волі можна врегулювати всі проблеми на кордоні - Внутрішня політика - dt.ua

Леонід ОСАВОЛЮК: За наявності політичної волі можна врегулювати всі проблеми на кордоні

28 березня, 2014, 20:45 Роздрукувати Випуск №11, 28 березня-4 квітня

Питання розмежування морських акваторій усе ж таки не закрито, і нам вдасться ще поборотися. 

У Москві завжди знехотя йшли на переговори щодо договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону. І навіть коли кордон було накреслено на карті, російська дипломатія всіляко зволікала з початком демаркації, свідомо плутаючи прикордонні знаки з інженерними спорудами. "Ми не дозволимо встановити дріт і паркан між нашими народами", — кричав свого часу почервонілий від гніву й обурення Віктор Черномирдін авторові цих рядків, відповідаючи на запитання про початок демаркації кордону між Україною і Росією. 

Згодом Москва усе ж таки вирішила розпочати процес демаркації, тобто проведення лінії державного кордону на місцевості з позначенням її спеціальними знаками. Але що буде після анексії Росією українського Криму? Як Київ і Москва далі вирішуватимуть проблему кордону? Та й чи вирішуватимуть? Загадувати щось зараз складно. Але представник України з питань договірно-правового оформлення державного кордону — посол з особливих доручень Леонід ОСАВОЛЮК усе-таки сподівається, що переговори будуть продовжені.

— Леоніде Васильовичу, Україна і Росія фактично перебувають у стані війни. Як у цій ситуації Київ і Москва демаркуватимуть сухопутну ділянку українсько-російського кордону і розмежовуватимуть свої водні простори? Чи вирішення цих питань відкладається до кращих часів?

— Безумовно, анексія й окупація Росією частини української території накладають свій відбиток на процес договірно-правового оформлення українсько-російського державного кордону. Але ми будемо намагатися й надалі виконувати заплановані на 2014 р. роботи. Складно спрогнозувати позицію Росії. Не знаю, коли росіяни погодяться сісти за стіл переговорів. Але, думаю, що в них немає підстав блокувати демаркаційні роботи.

Ми завжди виходили з того, що відсутність належно оформлених державних кордонів несе потенційну загрозу територіальній цілісності нашої держави. Тому з перших днів своєї незалежності Україна наполягала на негайній делімітації і демаркації кордону з РФ. У відповідь ми часто чули, що Росія "не розуміє, про що йдеться".

Проте в 1996 р. ми розпочали переговори з розмежування Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки, а в 1998-му взялися за делімітацію сухопутної ділянки кордону. Підписавши у 2003 р. Договір про українсько-російський державний кордон, Україна, керуючись нормами міжнародного права, запропонувала Росії розпочати його демаркацію. Сім років пішло на вмовляння. Тільки в 2010-му було сформовано спільну українсько-російську демаркаційну комісію.

Хочу зазначити, що делімітація і демаркація сухопутної ділянки українсько-російського державного кордону — це, можливо, єдина сфера двосторонніх відносин, де Україна зуміла жорстко відстояти свої інтереси і не віддала ні п'яді своєї території.

На жаль, подібного не можу сказати про переговори щодо розмежування Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки. Починаючи з 2010 р. були здані всі завойовані нами раніше позиції. 

— Ким? І які саме? 

— Не вдаватимусь у деталі. Головне — геть забули про інтереси України. 

Йдучи на поводу в російської сторони, влада й відповідальні за переговори стосовно делімітації Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки перестали будувати свою позицію на основному принципі міжнародного морського права при розмежуванні морських акваторій — на принципі серединної лінії. Саме про таке цинічне ігнорування міжнародного права завжди мріяли російські переговірники. 

Дякувати Богу, цю капітулянтську позицію не встигли закріпити в юридично обов'язковому двосторонньому договорі. Тепер доведеться шукати нові шляхи захисту інтересів нашої держави. 

— Переговори про делімітацію Керченської протоки, Азовського і Чорного морів ще на порядку денному? Сергій Лавров заявив, що після приєднання Криму до РФ Керченська протока вже не може бути предметом переговорів… 

— Прогнозувати щось складно. Але думаю, що питання розмежування морських акваторій усе ж таки не закрито, і нам вдасться ще поборотися. 

— Але яким чином, якщо в Москві навіть не збираються обговорювати ці питання?

— Потрібно, знову ж таки, керуватися нормами міжнародного морського права, які є ахіллесовою п'ятою для наших партнерів: Конвенція ООН з морського права дозволяє кожній державі самостійно встановлювати ширину свого територіального моря в 12 морських миль. А у Верховній Раді з 2003 р. лежить прийнятий у першому читанні проект закону "Про внутрішні води, територіальне море і прилеглу зону України". Його ухвалення було заблоковане, але зараз іще не пізно до нього повернутися. 

Для України важливо прийняти цей закон. Крім усього іншого, він не дозволить розграбувати корисні копалини на українському континентальному шельфі в Азовському і Чорному морях. Іноземні компанії, які видобувають нафту і газ, ніколи не розроблятимуть родовищ, розташованих в акваторії, що має спірний титул. 

Ще один шлях — міжнародні суди, які завжди ухвалюють правові рішення щодо спірних територій. У нас, до речі, уже є вдалий досвід розгляду подібного спору в Міжнародному суді ООН у Гаазі. 

— Як далі відбуватиметься демаркація сухопутної ділянки українсько-російського кордону?

— Спільна українсько-російська демаркаційна комісія опрацювала всі необхідні нормативно-правові документи для позначення державного кордону на місцевості. У 2012 р. встановили перший прикордонний знак і розпочали польові демаркаційні роботи на місцевості. Зроблено багато.

Спільна комісія затвердила місця встановлення прикордонних знаків у межах Сумської і Чернігівської областей. При цьому було досягнуто домовленості про те, що кожна сторона встановлює свої прикордонні знаки самостійно. Найближчим часом ми направимо робочі групи для встановлення прикордонних знаків у зоні нашої відповідальності. Навіть за найбільш несприятливих обставин у нас вистачить роботи до кінця 2014 р. 

Хотів би наголосити, що ця робота — у рамках домовленостей, досягнутих спільною українсько-російською демаркаційною комісією. 

Зараз у нас пауза в переговірному процесі. Але ми будемо наполегливо пропонувати російським партнерам продовжити його. Сподіваюся, що й російська сторона почне роботи зі встановлення прикордонних знаків у своїй зоні відповідальності, і ми зможемо продовжити цю роботу на ділянках Харківської, Луганської і Донецької областей.

— Якщо російська сторона не захоче далі проводити роботу зі встановлення прикордонних знаків, Київ піде на односторонні дії? У світовій історії є прецеденти…

— Мені не хотілося б говорити про односторонні дії. Ми все ж таки віддаємо перевагу спільній роботі…

— Як відбувається демаркація, коли лінія кордону проходить через населені пункти? Посол РФ в Україні Михайло Зурабов свого часу запропонував дізнатися в жителів прикордонних населених пунктів, хочуть вони жити в Україні чи в Росії, і вже тільки після цього вкопувати прикордонні стовпи…

— Лінія державного кордону не проходить через населені пункти, будинки й городи. Вона може проходити між населеними пунктами України і Російської Федерації. Є випадки, коли російський населений пункт розташований з одного боку дороги, а український — з іншого. Наприклад, у Луганській області Мілове так сусідить з російським селищем Чертково. 

Тут є нюанс: лінія кордону проходить по дорозі, якою користуються обидві сторони. У цьому випадку потрібно розумно вирішувати проблему, враховуючи інтереси жителів цих населених пунктів і людей, які проживають поблизу. Адже ніщо не заважає підготувати локальну двосторонню угоду, за якою цією дорогою користуватимуться жителі цих двох населених пунктів. 

Є й інші питання. Наприклад, діти одного населеного пункту ходять до школи іншого. Так склалося історично. Але для цього є місцеві пункти пропуску. Зрозуміло, що безконтрольно ніхто не може ходити через кордон. І це не тільки наша позиція, а й російської сторони. Але можна встановити такий режим, коли ні діти, які йдуть до школи, ні жителі, що відвідують крамниці, незручностей не відчують. 

Є випадки, коли залізниця кілька разів перетинає кордон. Але це не може слугувати підставою для зміни проходження лінії державного кордону. 

За наявності політичної волі і добросусідських відносин можна врегулювати всі проблемні питання на кордоні. Якщо ж цього немає, тоді й виникають усілякі лиха.

— Зараз українські прикордонники охороняють адміністративний кордон Херсонської області і Кримської автономії. Яким буде його статус?

— Життя змусило охороняти цей рубіж, тому там тимчасово перебувають наші прикордонники… Але він ніколи не стане лінією українсько-російського державного кордону. Це адміністративний кордон між двома адміністративними одиницями однієї держави — України. 

— Наша країна завершує демаркацію свого кордону з Молдовою. На початок 2014 р. залишилося позначити на місцевості близько 15 км кордону. Київ і Кишинів устигнуть до кінця року?

— Минулого тижня ми провели чергове засідання українсько-молдавської демаркаційної комісії і домовилися активізувати демаркаційні роботи для того, щоб цього року їх завершити і підписати Договір про режим українсько-молдавського державного кордону. Залишилося кілька кілометрів на придністровській ділянці українсько-молдавського кордону. Ми домовилися, що з першого квітня відряджаємо робочі групи для проведення польових демаркаційних робіт на цій ділянці. 

Крім того, залишилися проблеми з демаркацією в районах Дністровського гідровузла і порту Джурджулешти.

— Чому ж не пройшов підготовлений раніше пакет домовленостей щодо демаркації в районах Дністровської ГЕС-2 і порту Джурджулешти?

— Можна давати різну оцінку тим, хто приймав рішення щодо делімітації кордону в районі Джурджулешти, але договір про держкордон підписано. Відповідно до нього, Молдова має 430 м берегової лінії р. Дунай. І ми ведемо роботу щодо позначення цієї ділянки. Там залишилося встановити два прикордонні знаки. Але це відбудеться після того, як буде вирішено проблему демаркації кордону в районі Дністровської ГЕС-2. 

Там проблема проста: необхідно спочатку визнати наші прававласності на частину Дністровської ГЕС-2, що розташована на правому березі Дністра. Іншими словами, це взаємозалежні ділянки, розв'язання проблем яких не може бути відірваним одна від одної. На жаль, сьогодні ці питання залишаються невирішеними. Але ми будемо робити все, щоб вони не стали перешкодою на шляху завершення демаркації українсько-молдавської ділянки кордону. 

Сподіваюся, що нам вдасться вирішити всі ці проблемні питання і завершити демаркацію до кінця поточного року.

— Після того, як будуть встановлені всі прикордонні знаки, договірно-правове оформлення кордону завершиться? 

— Ні. Паралельно із завершенням демаркації кордону, ми закінчуємо роботу з узгодження проекту Договору між Україною і Молдовою про режим держкордону. Це досить об'ємний документ, у якому розписано все, що стосується порядку співробітництва на кордоні, починаючи від порядку догляду за прикордонними знаками і закінчуючи риболовлею на спільних прикордонних водах.

Розраховуємо, що цей договір буде підписано разом з демаркаційними документами. Тільки після цього завершиться договірно-правове оформлення українсько-молдавської ділянки кордону.

— Договори про режим держкордону з Росією і Білоруссю готуються?

— Ще ні. Ці договори підпишемо після завершення демаркації спільного державного кордону. А це станеться ще не скоро. 

— Грошей вистачає на проведення демаркаційних робіт? Скільки передбачено у бюджеті на 2014-й?

— Процес демаркації — недешевий. Але він не є непосильним тягарем для держави. Наприклад, на 2014 р. заплановано виділити близько 15 млн грн на роботи з демаркації кордону з Росією, Молдовою і Білоруссю. Не можу сказати, що нас задовольняє ставлення всіх посадових осіб до демаркації державного кордону, але ми продовжуємо боротися. Сьогодні тільки ворог України може заощаджувати на цьому. 

Водночас ми активно працюємо з міжнародними організаціями, також зацікавленими у демаркації кордону України з сусідніми державами. Наприклад, з допомогою ОБСЄ закінчуються дослідження лінії українсько-білоруського держкордону в Чорнобильській зоні. Це дуже об'ємна й витратна ділянка роботи.

— А в рамках Східного партнерства гроші виділяються на облаштування кордону? Коли білоруська сторона погоджувалася на обмін ратифікаційними грамотами за договором про кордон між Україною і Білоруссю, йшлося про виділення коштів у рамках цієї ініціативи.

— У завершенні процесу демаркації кордону з Білоруссю, Молдовою і Росією зацікавлена не тільки Україна, а й Європа в цілому, оскільки це один із серйозних аспектів у боротьбі з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, зброєю тощо. Тому ми розраховуємо на допомогу європейських структур.

Україна разом з Республікою Білорусь звернулася до Європейського Союзу з проханням виділити в рамках Східного партнерства кошти на облаштування кордону. Поки що незрозуміло, яким буде рішення Євросоюзу. Але навіть якщо така допомога надійде нескоро, ми будемо самостійно вирішувати свої проблеми. Упевнений, що завершення договірно-правового оформлення державного кордону України по всьому його периметру і надалі буде одним з основних зовнішньополітичних пріоритетів нашої держави.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво