Курс до НАТО: вмотивований вибір проти радянських стереотипів

Держкомтелерадіо та Укртелерадіопресінститут започаткували серію навчальних семінарів для представників центральних, регіональних і місцевих засобів масової інформації з питань державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції України та її співробітництва з НАТО. Вони проводитимуться на виконання Указу президента України "Про затвердження концепції вдосконалення інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції України" та розпорядження Кабінету міністрів України "Про затвердження Плану заходів з реалізації концепції щодо євроатлантичної інтеграції України".

Перший такий семінар на тему "Організація та методи інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції України" відбувся в Києві 24 листопада цього року. Відкрив його перший заступник голови Держкомтелерадіо, заступник голови Міжвідомчої групи з інформування населення щодо євроатлантичної інтеграції України Богдан Червак. Свій виступ він присвятив основним напрямам висвітлення у ЗМІ партнерства України і НАТО.

- Мета щойно започаткованої інформаційної кампанії, - зазначив Богдан Степанович,- чітка й конкретна: інтегрувати українське суспільство у європейську спільноту і залучити його до ідеї вступу України до НАТО. Для цього потрібно зробити все можливе, аби вибір українців був умотивований, аргументований, природний. Вони повинні мати якнайповнішу інформацію про НАТО.

Послідовним прихильником вступу до євроатлантичного блоку завжди був і залишається Борис Тарасюк. Шлях України на Захід він наполегливо торував і на посаді міністра закордонних справ (двічі очолював МЗС України), і у Верховній Раді, як депутат українського парламенту, і як віце-президент Парламентської асамблеї країн Східного партнерства.

Тож зі слухачами семінару він цілком очікувано говорив про переваги членства України в НАТО, ретельно аргументуючи свою тезу.

Як зізнався слухачам семінару Б.Тарасюк, йому імпонує ідея вироблення загальнодержавної концепції інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2017-2020 рр. Він нагадав, що після Помаранчевої революції одним із перших рішень нової влади було запровадження програми інформування населення про НАТО і ЄС. Зазначена програма була розроблена в МЗС у 2005 р. виконувалася до 2010-го, а потім, у часи Януковича, про неї забули.

-Зараз, - повідомив Борис Іванович, - ця важлива робота відроджується. Недавно в рамках згаданої концепції було проведено моніторинг ЗМІ - українських і закордонних, у тому числі й російських. Мене вразило, що впродовж трьох місяців моніторингу в українській пресі було розміщено 101 позитивний матеріал про НАТО, 90 - негативних і 67 - нейтральних. Це - свідчення того, що або в журналістському середовищі все ще надто міцні радянські стереотипи про НАТО, або надто успішно працює російська пропаганда. Ми маємо справу не лише з агресією сусідньої держави із застосуванням війська та зброї, а й з інформаційною війною, яку Російська Федерація веде проти нас постійно, ніколи не припиняючи. Ця війна не тільки проти України. Вона ведеться і проти країн - членів НАТО, і проти Європейського Союзу в цілому.

Найпереконливішу відповідь на запитання, чи потрібне нам членство в НАТО, ми отримали в лютому 2014 р..

-Уявімо собі, - продовжив Б. Тарасюк, - що Україна у 2006 р. отримала план дій щодо набуття членства в НАТО (ПДЧ). Навряд чи в такому разі Росія наважилася б на агресію проти України. Але саме того року трапилася драматична політична подія, коли внаслідок зради соціалістів більшість у Верховній Раді опинилася в регіоналів, комуністів та соціалістів. Тоді одразу було сформовано уряд на чолі з Януковичем, який негайно вирушив до Брюсселя, де заявив на весь світ, що українці не готові до ПДЧ. Ніби не його фракція у повному складі голосувала за курс на вступ до НАТО у 2003 р., коли Верховна Рада розглядала Закон "Про основи національної безпеки", що містив пункт про членство в НАТО і Європейському Союзі. Закон було ухвалено 19 червня 2003 р. 319-ма голосами. Та вже рік по тому, коли Янукович розпочав президентську кампанію, він її проводив на антинатовських гаслах.

Та чи реально сьогодні сподіватися на членство в НАТО? Попри численні заяви "про двері, відчинені для всіх бажаючих", Борис Тарасюк, як людина, котра постійно спілкується з партнерами по НАТО і ЄС, дає на це запитання негативну відповідь:

- Їм не потрібен наш головний біль - наша війна з Росією,- пояснює Борис Іванович свою думку. - Там настільки були неготові до російської агресії, що забарилися з відповіддю на неї більш як на два роки. І лише торік у липні на Варшавському саміті було озвучено конкретні заходи, які нині реалізуються і є, на мою думку, дійовими у плані відсічі російській агресії.

Про те, як має діяти Україна в інформаційній війні, що її веде проти нас Росія, як протистояти фейковій інформації російських пропагандистів щодо відносин України й Альянсу, говорив голова ГО "Майдан закордонних справ" Богдан Яременко. Він наголосив, що в умовах інформаційної війни виграти її, перебуваючи в обороні, неможливо. Тож ворожій пропаганді треба протиставити власну. Нищити джерело ворожої пропаганди. Не обов'язково фізично, а розкладати її, позбавляти ресурсів, дезавуювати. Тому основне завдання у протидії російській пропаганді на території України - це створювати негативний образ ворога, викликати до нього зневагу й недовіру до будь-яких повідомлень, що надходять із його боку.

Підтримка членства України в НАТО населенням почала стрімко зростати у 2014 р. і стала тенденцією, про динаміку якої вподовж 2013-2017 рр. розповіла Ірина Бекешкіна - директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва.

-Думки, що приєднання України до НАТО - найкращий спосіб гарантувати національну безпеку, дотримується 40% населення,- повідомила Ірина Ериківна. - Кардинально змінилася підтримка цієї ідеї в усіх без винятку регіонах країни. Це відбулося на тлі розчарування в позаблоковості, а також військовому союзі з Росією та іншими країнами СНД. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі частка людей, орієнтованих на позаблоковий статус, зменшилася спочатку до 28% у травні 2014 р., до 23 - в листопаді 2015-го, 25 - у травні 2016-го і трохи зросла - до 31% в червні 2017 р. Якщо ж говорити про зміни у ставленні до військового союзу з Росією, то з 2012 р. і по сьогодні кількість його прибічників зменшилася з 26 до 6%.

Визначальним аргументом негативного ставлення до членства України в НАТО є побоювання, що це може втягнути її у військові дії Альянсу. Але тут слід врахувати те, що лише 12% опитаних вважають свою інформованість про НАТО доброю, 55 - лише частковою, але, на їхню думку, недостатньою, а 22% нічого, практично, про Альянс не знають. Причому ця самооцінка приблизно однакова в усіх регіонах.

Застарілі радянські стереотипи, наявність російського фактора в інформаційному полі та брак інформації про діяльність НАТО, а також права та обов'язки членів Альянсу й досі примушують багатьох українців вагатися щодо доцільності вступу до Північноатлантичного блоку. Подолати свої сумніви їм значною мірою можуть і повинні допомогти засоби масової інформації, роз'яснюючи причини та наслідки євроатлантичної інтеграції України.