Кремлівські зірки на прапорі ЄС - Внутрішня політика - dt.ua

Кремлівські зірки на прапорі ЄС

18 липня, 2014, 20:55 Роздрукувати Випуск №26, 18 липня-8 серпня

Росія залежить від Європи, але і Європа залежить від Росії. У Кремлі це чудово знають. Там тиснуть на всі важелі впливу, тицяють в усі болючі точки, лоскочуть усі центри задоволення своїх європейських партнерів. 

Я таки його зняла — синій прапорець із золотим сузір'ям, що всі останні місяці стояв на моєму робочому столі. Не викинула, звісно, проте переставила подалі в куток, щоб рідше траплявся на очі, не дратував і не засмучував. Давно хотіла це зробити, та щоразу руки опускалися, — адже під європейським прапором і з європейськими гаслами моя країна пережила одну з найважливіших, а може, навіть переломну подію своєї історії — Євромайдан. 

Євросоюз так і не зважився перейти до третього, секторального рівня санкцій проти Росії. Попри загибель ось уже понад 700 українців. Попри 46,5 тис. наших громадян, які були вимушені залишити свої домівки через скоєну Росією трагедію на Сході країни. Хоч Київ напередодні саміту ЄС надав європейській стороні вичерпні фото- й відео-свідчення того, що Росія фактично веде війну проти України.

Мабуть, у цьому був якийсь особливий цинізм: у ніч, коли керівництво ЄС гордо рапортувало про нові беззубі "санкції" Євросоюзу, російські очевидці виклали в Інтернет кілька відео, які демонстрували обстріл "Градами" українських військових із території Росії. А тим часом єесівці "з жалем відзначали" що їхні вимоги від 27 червня досі "не були належним чином виконані". Незважаючи на дуже пізню годину, європейці не поспішали з оголошенням свого вердикту. Власний "грандіозний" перелік "обмежень" вони оприлюднили лише після того, як про нові санкції США повідомив президент Обама. Мабуть, аби не було так соромно...

Отож на що наважилися 28 європейських лідерів після тривалих дискусій між їхніми країнами, що точилися від попереднього саміту ЄС 27 червня? До розширення санкційного списку на 11 осіб (вимученого на кінець минулого тижня) додалися ще 6 обмежень, більшість яких навряд чи можна вважати "санкціями". 

По-перше, поставлено завдання розширити обмежувальні заходи вже не тільки на фізосіб, а й на організації, які "матеріально чи фінансово підтримують дії, що підривають або загрожують суверенітетові, територіальній цілісності та незалежності України". Крім того, Раді ЄС доручено "прийняти необхідні правові інструменти й до кінця липня ухвалити рішення щодо першого списку осіб та компаній, у тому числі з Російської Федерації, які буде внесено в нього в рамках посилених критеріїв". Європейська Рада також "просить розглянути можливість застосування санкцій до фізичних або юридичних осіб, які активно надають матеріальну чи фінансову підтримку відповідальним за анексію Криму або дестабілізацію Східної України російським посадовим особам, котрі приймають рішення". 

По-друге, Європейська Рада зажадала від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) призупинити фінансування нових проектів у державному секторі РФ. (У 2013 р. Росія отримала від ЄІБ кредитів на
1,4 млрд дол.)

По-третє, держави-члени ЄС координуватимуть свою позицію в ЄБРР з метою також призупинити фінансування нових проектів у РФ. (Росія — найбільший реципієнт проектного фінансування ЄБРР. У 2013 р. отримала від нього
1,8 млрд євро). 

По-четверте, Європейська Рада закликала Єврокомісію переглянути двосторонні програми співробітництва між ЄС і Росією "з перспективою прийняття в кожному окремому випадку рішення про припинення реалізації двосторонніх і регіональних програм". Утім, проектів, які стосуються громадянського суспільства та транскордонної співпраці, зазначені обмеження не торкнуться. До
речі, у проекті висновків Європейської Ради напередодні
саміту як виняток фігурувало тільки громадянське суспільство...

По-п'яте, у світлі невизнання ЄС анексії Криму та Севастополя накладаються обмеження на інвестиції на їхній території. 

По-шосте, Європейська Рада очікує, що міжнародні фінансові інститути також утримаються від фінансування проектів, які "прямо чи побічно означають визнання цієї незаконної анексії".

Наполеглива пропозиція деяких держав-друзів України запровадити ембарго на поставку в Росію озброєнь та військової техніки на саміті підтримана не було. Спасибі хоч зняли заборону на експорт в Україну продукції подвійного призначення, за що українська сторона боролася кілька місяців. Знову гірка іронія: тоді як проти Росії, що воює з Україною, збройового ембарго не запроваджують, а Франція вже тренує 400 російських моряків, готуючись поставити РФ два "Містралі", проти України, країни — жертви агресії, таке ембарго до минулого четверга діяло. Накладене воно було ще наприкінці лютого, — у рамках санкцій проти режиму Януковича ЄС призупинив ліцензії на експорт обладнання, яке може бути використане для внутрішніх репресій. Янукович утік, ембарго залишилося. На всі заклики українців до європейців, мовляв, хлопці, у нас тут Крим анексували, Росія веде проти нас гібридну війну, скасуйте ембарго, — європейці французькою й німецькою ухильно відповідали: неспокійно якось у вас там. Ну, дякувати Богу, не минуло й п'яти місяців, скасували все-таки. Коли ми вже збилися з ліку, скільки ж на нашу територію зайшло російських танків і "Градів"...

Але повернімося до "санкцій". "Стурбованість", "надзвичайна стурбованість" та "надзвичайно сильна стурбованість" Євросоюзу тепер отримали математичне вираження: чим більше "плюсиків" біля цифри 2, тим вищий ступінь "стурбованості". Правда, чесно кажучи, я так і не зрозуміла, якого саме рівня санкцій (чи боягузтва й лицемірства?) добрався ЄС — "2+", "2++" чи "2+++"? Найсміливіше припущення:
"О, невже, це "3-"?"

Європейська Рада так і не досягла консенсусу щодо запровадження третього рівня санкцій. Утім, це було цілком очікувано. Який там третій рівень, коли навіть із розширення "санкційного списку" консенсусу досягали з муками. Напередодні саміту наші дипломатичні джерела стверджували, що жодна країна ЄС по-справжньому не готова до секторальних санкцій проти Росії. Не проаналізовано можливих ризиків і втрат. Не визначено переліку секторів, хоча б тих, із яких можна було б почати "тиснути" РФ. Кожна країна намагалася вивести з-під можливого удару сфери, в яких її співпраця з росіянами для неї особливо важлива. Для багатьох держав — це енергетика, для Британії та Австрії — ще й фінанси, для Франції — "оборонка" і т.ін. і т.п. Усі кивали одне на одного і обіцяли підтримати (чи бодай не блокувати) запровадження третього пакета, якщо підтримають інші. Обіцяти легко, особливо коли точно знаєш, що хтось обов'язково буде "проти"…Маленькі ховалися за спинами більших. Більші залучали маленьких для масовки. Справжніх буйних було мало. За інформацією наших європейських дипломатичних джерел, за перехід на третій рівень виступали Британія (найактивніше), Данія, Естонія (активно), Ірландія (пасивно), Латвія (із зубовним скреготом), Литва, Польща, Румунія, Швеція (із застереженнями). Німеччина була проти. Франція з Італією теж явно не за. Тому решта могла вже не турбуватися...

Про побоювання і страхи Європи, які втримують її від жорсткіших дій щодо Росії, ми писали вже не раз. Основні з них такі. Головні європейські гравці неодноразово давали зрозуміти українській стороні, що їхні різкі дії проти Росії можуть спровокувати Кремль на ще більші безчинства в Україні. Що загроза санкцій дійовіша, ніж самі санкції. А якщо вже їх посилювати, то дуже поступово. Що, застосувавши "останню зброю", Європа розв'яже Путіну руки, оскільки йому після того ні на кого не треба буде озиратися. Тому не потрібно заганяти його в кут, а слід поміркувати, які можна дати господарю Кремля можливості "зберегти обличчя". 

Але не тільки й не так майбутнє України тривожить європейців. Російська економіка — колос на глиняних ногах. Упаде — накриє багатьох. Європа, ледь оговтавшись після недавньої кризи, боїться, що крах російської економіки призведе до надзвичайно глибокої кризи не тільки на континенті, а й, дуже ймовірно, в усьому світі. А деякі експерти цілком серйозно розмірковують навіть про можливий розпад Росії, що стане для Європи справжньою катастрофою. 

Та навіть якщо відкласти вбік апокаліптичні сценарії, райдужною картинка однак не стане. Нереформована російська економіка переживає не найкращі часи. І навіть м'які санкції Заходу по ній досить боляче вдарили. Скільки часу ще росіяни перебуватимуть в ейфорії від "Кримнаш", захоплюватимуться своїм президентом і зберігатимуть йому шалений рейтинг, не звертаючи уваги на погіршення економічного становища країни? Хто знає, може, Путін спеціально наривається на більш жорсткі санкції Заходу? Чому це він так активізувався в Україні напередодні саміту ЄС? Логічніше ж було б утихомиритися на час, продемонструвати "добру волю", "прагнення до діалогу", а він "Градами" палить по Україні, плюючи на всі прописані Росії Євросоюзом "кроки" від
27 червня. Що коли Путіну потрібні ці санкції Заходу? Адже тоді можна буде списати всі проблеми в економіці на них, заздалегідь розширити русло для народного гніву і спрямувати його у бік Заходу, ще більше згуртувати росіян перед обличчям нової — економічної — зовнішньої загрози, наїжачитися всією Великою Росією до жорстокого й ворожого західного світу. І спробувати знову диктувати йому свої умови. 

Уповільнення економічного зростання та відплив капіталу з Росії розпочалися не після анексії Криму, а задовго до неї (торік із РФ пішли 63 млрд дол., а зростання ВВП впало на 2,1% і становило всього 1,3%). Західні санкції (хай і досить символічні) лише прискорили ці процеси, заодно обваливши курс рубля. Минулого тижня заступник міністра фінансів РФ С.Сторчак визнав, що санкції Заходу чинять сильний непрямий вплив на економіку країни, причому їхній ефект посилився через те, що вони збіглися з падінням темпів зростання економіки.

За перше півріччя нинішнього року відплив капіталу з Росії становив близько 75 млрд дол., перевищивши цей показник за весь минулий рік. Зволікання Заходу з подальшими санкціями трохи призупинило цей процес у другому кварталі, але ще до нових обмежень США і Європи, запроваджених цього тижня, Світовий банк і МВФ прогнозували, що до кінця року з Росії може відпливти до 150 млрд дол. Більшість фінансових установ прогнозують стагнацію або навіть негативне зростання російської економіки. У разі ж подальших дій Росії на Сході України їй прогнозують серйозний економічний спад і панічну втечу інвесторів. 

Європу це зовсім не тішить. РФ — третій за обсягами торгівлі партнер Євросоюзу. За перші 4 місяці п.р. торгівля ЄС із Росією впала на 18%. Євросоюзу, чий зовнішньоторговий оборотом із РФ приблизно 417,7 млрд дол., набагато складніше, ніж Штатам із їхніми
27,7 млрд дол., зважуватися на якісь обмеження щодо РФ. У Європі люблять і вітають російських інвесторів. Там чекають російських туристів і шопоголиків, адже росіяни витрачають у європейських бутиках та ресторанах приблизно вчетверо більше, ніж середньостатистичний турист. Але після падіння курсу рубля росіяни стали значно ощадливіші...

До чого призведуть нові санкції? Росія залежить від Європи, але і Європа залежить від Росії. У Кремлі це чудово знають. Там тиснуть на всі важелі впливу, тицяють в усі болючі точки, лоскочуть усі центри задоволення своїх європейських партнерів. Залякують одних, обіцяють манну небесну іншим. Розколюють Європу "за інтересами" і наполегливо намагаються вбити клин між ЄС і США. І, зауважимо, в них це доволі непогано виходить. 

Після червневого саміту ЄС, що пригрозив Росії новим пакетом санкцій, у Європі ще більше активізувалися підживлювані росіянами лобістські організації, преса зарясніла страшилками про те, яких втрат зазнає та чи інша країна від згортання співробітництва з Росією. І про те, як підступні американці тиснуть на європейців, умовляють посилити санкції проти РФ, приховуючи свою справжню мету — підірвати конкурентоспроможність Європи, зайняти її місця на ринках, забезпечити собі значні переваги при підготовці широкомасштабної угоди про вільну торгівлю між ЄС і США. 

Росіяни — надзвичайно ефективні пропагандисти. Але сила їхньої пропаганди не тільки в продукуванні неймовірної брехні. Вони також чудово знають, коли, яку правду й у якій обгортці слід подати тому чи іншому суспільству. Європейське суспільство вже давно звикло жити добре. Воно колись обстояло свої цінності й тепер дедалі більше міркує про ціни. Не тому, що цінностей більше немає, просто до них уже всі звикли, як до гарячої води в крані. Ви ж не думаєте щодня про гарячу воду, якщо вона у вас є? Сприймаєте як звичну річ.
Ті європейці, хто виборов свої цінності давно, вже й не пам'ятають, як це — жити без цих цінностей. Тому й тривожаться тепер чимдалі більше про ціни. Минула економічна криза показала, що багатьох європейців здатне ввігнати в депресію, наприклад, позбавлення можливості щодня вечеряти в ресторані або відвідувати улюблений спортклуб. Що вже казати про жах відсутності газу в трубах і холодних батарей зими
2009-го... Європейці звикли жити добре. І їм дуже не хочеться міняти свій спосіб життя, навіть якщо комусь десь зовсім погано, особливо, якщо це "десь" за межами Євросоюзу. І байдуже, що цей "хтось" розпачливо махає європейським прапором, кличучи на допомогу. А головне — сигналізує: "Хлопці! Ми — це тільки початок!.."

У Брюсселі в середу кожен з лідерів держав Євросоюзу думав не тільки про Україну, а, насамперед, про своїх громадян, про їхні робочі місця, про вітчизняні компанії, фірми й бізнеси. Ну й про власне політичне майбутнє, зрозуміло, теж. 

Канцлер Німеччини Ангела Меркель проти третього пакета санкцій не тому, що вона проти України. Просто вона за збереження "діалогу" й "співробітництва" з Росією. Торговельний оборот Німеччини з РФ торік становив понад 76 млрд дол., з російськими підприємствами ведуть бізнес приблизно шість тисяч німецьких фірм, їхні інвестиції в РФ становлять
20 млрд євро, 300 тис. робочих місць у ФРН залежать від співробітництва з Росією — ці дані активно наводять і німецькі, і російські ЗМІ.

Незадовго до саміту ЄС у європейській пресі передруковували прогнози голови Східного комітету німецької економіки (лобістської організації, що обслуговує компанії, які працюють на російському ринку) Екхарда Кордеса, екс-гендиректора мережі супермаркетів "Метро". Висловлюючись проти санкцій щодо Росії, він повідомив, що за останній час німецький експорт у РФ скоротився на 14%, тобто на 1,7 млрд євро, і якщо тенденція збережеться, то під загрозою скорочення опиняться до 25 тис. робочих місць, причому в усіх промислових галузях — від автомобіле- до машинобудування. Наприклад, продажі Volkswagen у Росії вже впали на 6%, в Opel — на 12%.

Не підтримує санкцій проти РФ і концерн Siemens, чий очільник не так давно запевнив російських партнерів у тому, що санкції не вплинуть на їхнє співробітництво. І хімічний концерн BASF теж проти. Як повідомив минулого місяця прес-секретар концерну Wintershall, що є дочірнім підприємством BASF (і одним з акціонерів South Stream Transport B.V, який будує "Південний потік"), "Газпром" і Wintershall обміняються активами, попри політичну ситуацію, що склалася. За згодою з BASF, "Газпром" збільшить до 100% свою частку у спільних проектах щодо торгівлі й зберігання газу в Європі, а BASF збільшить свою у проекті з розробки й освоєння великих газових родовищ у Сибіру. Не на часі нові санкції і для німецького енергогіганта RWE. Адже в березні компанія вирішила продати свій підрозділ RWE Dea за 4,5 млрд євро холдингу російського олігарха Михайла Фрідмана, L1 Energy якого ще й візьме на себе
600 млн євро заборгованості RWE. Уряд Німеччини тепер саме перевіряє, чи не суперечить угода стратегічним інтересам країни. За попередніми даними, не суперечить... Напевно, не буде занадто сміливим наше припущення, що противниками санкцій щодо Росії є й такі компанії, як Gazprom Germania Gmb (з 100% російського капіталу), Gazprom Energy Gmb (із тих же часток російських грошей), Nordstream (51%) і багато-багато інших — цей список занадто довгий для газетної статті...

Ангела Меркель своє 60-річчя відсвяткувала в четвер у берлінській штаб-квартирі своєї партії. Хочеться сподіватися, що вона залишиться вірною своїм скромним звичкам. Її попередник на посту канцлера Герхард Шредер святкував у квітні свій 70-річний ювілей у Юсуповському палаці в Санкт-Петербурзі в товаристві Володимира Путіна...

Надзвичайно обережний у питанні санкцій і президент Франції Олланд, покладаючи надії на політичний діалог України і Росії. 2011 р. його країна підписала договір про продаж РФ двох десантних кораблів "Містраль". Його, схоже, не бентежить той факт, що Франція стала першою країною НАТО, яка продає стратегічну зброю Росії, що відкрито вважає Альянс своїм ворогом. Угоду не розривають, незважаючи ні на заперечення союзників по НАТО, ні на обурення громадськості в усьому світі, ні на європейське законодавство. Франція продовжує противитися пропозиціям партнерів по ЄС згорнути військово-технічне співробітництво з Росією і, тим більше, запровадити збройове ембарго. Хоча, як здається, має бути в перших лавах дбайливців за чистоту експорту в цій сфері. Як нагадало днями французьке видання L'Express, 1998 р. ЄС з ініціативи Франції та Британії затвердив власний кодекс збройового експорту. Документ містить вісім критеріїв для країни-покупця, невідповідність навіть одному з яких має автоматично анулювати право на експорт. За оцінками експертів видання, Росія не відповідає відразу кільком із них. Вона не захищає прав людини; порушує міжнародне право; ставить під загрозу стабільність, мир і безпеку в регіоні й світі; про Росію не скажеш, що вона не пов'язана з тероризмом; а Франція, всупереч ще одному критерію кодексу, не враховує інтересів союзників і партнерів по ЄС. 

Навряд чи в інтересах Парижа підтримувати й обмеження щодо Росії у сфері енергетики. Французька Total має 40% у проекті розробки Хар'ягінського нафтового родовища, 20% — у проекті Yamal LNG, 25% — у проекті розробки Штокманівського газового родовища, входить у стратегічний альянс із російською газовою компанією "Новатэк" Геннадія Тимченка й володіє її 17%. Уже після запровадження перших санкцій щодо Росії Total погодилася створити спільне підприємство з "Лукойлом".

Крім того, іншій французькій компанії — EDF — належить 15% South Stream Transport B.V.

Санкцій проти Росії побоюється і французький банківський сектор, адже у Франції в РФ перебуває близько 50 млрд дол. у фінансових вимогах. 

Італія, яка нині головує в ЄС і яка з перших днів заявляла про "тверду підтримку" України, відразу вирізнилася "послідовністю" своєї позиції. Міністр закордонних справ Італії Федеріка Могеріні, полетівши з Києва прямісінько до Москви, запросила Путіна на жовтневий саміт ЄС і азіатських лідерів у Мілан, викликавши гостре невдоволення в столицях найближчих друзів України. Хоча, якщо Олландові схотілося побачити Путіна в Нормандії, то чому Могеріні не може насолодитися його товариством у Мілані? Тим більше що італійцям з росіянами ще з часів Берлусконі завжди було про що поговорити. Про той-таки "Південний потік", наприклад. Італійській Eni належить 20% в South Stream Transport B.V. Її дочірня компанія Saipem отримала контракти на будівництво двох гілок "Південного потоку" на 2,5 млрд дол. Eni належить 33% у спільному проекті з компанією "Роснефть", у геологорозвідку вже вкладено 1,7 млрд євро. 

Російські гроші й російські туристи досить затишно почуваються в Італії. Приблизно мільйон росіян щорічно насолоджується італійською гостинністю, теплим морем і не шкодує грошей у шикарних бутиках і ресторанах, відпочиваючи на широку ногу.

Натомість обсяг російських інвестицій у цю середземноморську країну майже вдвічі перевищує італійські вкладення в економіку РФ. "Лукойл" володіє 100% нафтопереробного заводу ISAB (понад 2 млрд євро інвестицій). "Газпромнефть" — власник 100% заводу з виробництва мастильних матеріалів "Шеврон Італія С.П.А." (133,4 млн євро інвестицій). ВАТ "Вымпелком" має 100% італійського оператора Wind Telecomunicazioni Spa і вклав у бізнес 6 млрд євро. Група "Ренова" через дочірню "Авелар Энерджи" володіє 41% спільного підприємства "Авелеос" і 29% компанії "Керселф", що виробляє вітряну, сонячну і біоенергію в Італії та Франції (інвестиції 170 млн євро). Корпорація "Российский стандарт" володіє 70% італійського виробництва вермутів.

А нещодавно відбулося досить знакове призначення. Президент "Роснефти" Ігор Сєчин, котрий перебуває під американськими санкціями, увійшов до ради директорів виробника шин Pirelli після того, як його компанія придбала значну непряму частку в цій італійській компанії.

І, до речі, росіяни вже пригрозили, що з санкціями жартувати не слід, бо нові обмеження проти їхньої країни можуть коштувати Італії 10 млрд євро…

Німеччина, Франція, Італія — три основні шлагбауми на шляху до третього рівня європейських санкцій проти Росії. Але є ще й неабияка кількість палиць у колеса різної величини й міцності.

Австрія, озираючись на Німеччину, скептично сприймає ідею секторальних санкцій, хоча, можливо, і підтримала б згортання, наприклад, ВТС з Росією, тим більше що воно в Австрії з РФ — аж ніяк не вражаючих обсягів. Проте фінансовий сектор Відень скривдити не дасть, оскільки в російський банківський сектор вкладено чималі австрійські інвестиції. А росіянам дуже подобається австрійська нерухомість.

Рішуче Відень захищатиме й енергетичну сферу. Нагадаємо, що 24 червня в австрійській столиці в рамках візиту туди Володимира Путіна відбулося урочисте підписання угоди між "Газпромом" і австрійською енергетичною компанією OMV про будівництво австрійської частини "Південного потоку". Можливо, австрійці й ставляться до України зі співчуттям, але, як розважливо зауважив тамтешній міністр економіки Р.Міттерленер, "якщо взимку промисловості не вистачатиме газу, ніхто не буде запитувати, де була солідарність"… Незважаючи на численні спростування з боку "Газпрому", чутки про наміри російського монополіста викупити в арабської IPIC 25% акцій OMV вартістю близько 3 млрд євро ніяк не розвіюються. А в переддень попереднього, червневого, саміту ЄС в Австрії також відбулося досить примітне призначення. Главою державного холдингу Österreichische Industrieholding AG (ÖIAG), у чийому віданні перебуває управління австрійськими державними підприємствами, призначили такого собі Зиґфріда Вольфа. Як написала Die Presse, він "вважається пробивним і досвідченим менеджером", але в Австрії його критикують за "близькість до російського президента Володимира Путіна". З 2010 р. З.Вольф очолює раду директорів корпорації "Русские машины" Олега Дерипаски…

Наш нібито друг і сусід Угорщина відтепер теж зав'язана з Росією "Південним потоком". Угорський прем'єр Віктор Орбан, який неабияк дратує Брюссель своєю норовливістю й незговірливістю, заявив, що він, звичайно, підтримує Україну, але не хоче залежати від неї в постачанні газу. Очевидно, сильна економічна й газова залежність Угорщини від Російської Федерації п. Орбана не бентежить. Або бентежить настільки, що Угорщина досить ясно демонструє своє небажання запроваджувати третій пакет санкцій. Левова частка угорського імпорту з Росії (5,7 млрд із 6,4 млрд євро) припадає на енергоносії. Угорщина отримує з РФ 80% блакитного палива. "Газпрому" належить 50% ЗАТ Panrusgaz, що торгує газом у цій країні, "Газпромбанк" володіє ЗАТ Centrex Hungaria, що працює в цій самій сфері. Один з найбільших російських інвесторів в Угорщині — ЗАТ Sberbank, активи якого оцінюються в 1,6 млрд євро.

Болгарія вважає, що санкції проти Росії найболючіше за всіх у Євросоюзі вдарять саме по ній. Болгарія і так уже постраждала, коли на неї жорстко "наїхали" американці після того, як у тендері на будівництво "Південного потоку" переміг консорціум South Stream Bulgaria AD, у якому домінує російський "Стройтрансгаз" близького до Кремля Г.Тимченка, котрий перебуває під санкціями США. Роботи в Болгарії щодо будівництва "Південного потоку" було зупинено.

Російська частка в зовнішньоторговельному обороті Болгарії одна з найвищих у ЄС — 11,1%. Російський капітал присутній в 4652 болгарських фірмах. Найбільші російські інвестори в економіку цієї балканської країни — "Лукойл Нефтохим Бургас", "Лукойл България" (енергетика); група ВТБ (телекомунікації, виробництво тютюнової продукції, фінансовий сектор); ВАТ "Газпромнефть" (мережа АЗС, енергетика). Крім того, за різними підрахунками, від 300 до 500 тис. громадян Росії придбали в Болгарії нерухомість на 4–5 млрд дол.

Греція також надзвичайно боїться зворотного ефекту третього пакета санкцій проти Росії на вітчизняну економіку. І хоча напередодні саміту ЄС американський віце-президент Джо Байден провів з грецьким прем'єром А.Самарасом дружню, але жорстку розмову, у Брюсселі грецький представник навряд чи був серед тих, хто обстоював запровадження секторальних санкцій проти Росії.

Греція також енергетично залежна від РФ. Частка Росії в зовнішньому обороті країни відчутна — 9,4%. Ще у квітні в МЗС республіки відбулася нарада з представниками виробничого сектора, на якому зроблено висновок, що санкції проти РФ вплинуть на двосторонні економічні відносини, призведуть до скорочення експорту фруктів і овочів, негативно позначаться на транспортному секторі й туристичній сфері. Торік у Греції побувало 1,4 млн російських туристів, принісши грецькій економіці 1,342 млрд євро. У Греції туристи з Росії особливо бажані, адже, як повідомляють у МЗС республіки, на відміну від звичайного туриста, що витрачає в середньому близько 670 євро, російський відпочивальник залишає в Елладі в середньому 1079 євро.

Що стосується Кіпру, то він не проти третього рівня санкцій. І навіть готовий його підтримати. Але з умовою — якщо ЄС компенсує йому збитки від зіпсованих відносин з РФ. Адже, як заявив глава МЗС Кіпру І.Касулідіс, "економічні санкції Євросоюзу стосовно Росії можуть знищити економіку Кіпру". Острів ще далеко не оговтався після торішньої фінансової катастрофи, його ВВП упав тоді на 5,4%. Якщо він перестане бути для Росії податковою гаванню, краху, як усерйоз побоюються на острові, не уникнути. Адже у 2013 р. цей офшор "інвестував" у РФ 69 млрд дол., з Росії ж на Кіпр прийшли 33 млрд дол.

Люксембургу також не хочеться розлучатися з російськими активами, які спокійно і надійно почуваються у фінансовому секторі цієї країни. "Приводу для того, щоб Європа запроваджувала економічні санкції проти Росії, зараз немає", — заявив нещодавно в інтерв'ю Die Presse міністр закордонних справ Люксембургу.

Не квапляться з третім рівнем і дві інші держави Бенілюксу. Бельгія завжди ставилася до України, м'яко кажучи, прохолодно і не приховувала своїх симпатій до Росії. Ювелірна промисловість Бельгії, що дає в бюджет країни 12%, значною мірою залежить від імпорту з РФ коштовних і напівкоштовних каменів, дорогоцінних металів і сплавів з них. Новолипецький металургійний комбінат має своє виробництво в бельгійському місті Ля Лув'єр. У "Лукойла" в Бельгії — мережа з понад 150 АЗС.

Нідерланди — третій європейський інвестор в Україні, але з Росією його пов'язують значно потужніші економічні зв'язки. З 26,8 млрд дол. накопичених у Королівстві інвестицій 23,1 млрд дол. мають російське походження… Основні російські інвестори в економіку Нідерландів — "Газпром", "Лукойл", "Аэрофлот", "Группа Сумма", "Ингосстрах". У свою чергу Нідерланди вклали в РФ 22,9 млрд дол. Найбільший інвестор — Royal Dutch Shell бере участь у розробці сахалінського шельфу і родовищ Салімської групи в Ханти-Мансійському автономному окрузі. Компанії належить близько 20% російського ринку моторних мастил, вона володіє мережею АЗС і побудувала завод мастильних матеріалів у Торжку.

Голландська Gasunie є акціонером Nord Stream AG і разом з "Газпромом" трудиться над розширенням проекту "Північного потоку". ING Group — один з найбільших міжнародних кредиторів російських виробників і міжнародних компаній, що працюють у РФ, обслуговує в Росії близько 1200 корпоративних клієнтів. APM Terminals — найбільший інвестор у транспортну мережу РФ. І це далеко не повний список потужних нідерландських компаній, що зробили серйозні капіталовкладення в російську економіку.

Але, здається, незважаючи на все це, 298 життів, обірваних терористами, не зможуть зберегти домінування економічних інтересів над людським горем і справедливістю.

Словаччина, Словенія, Чехія, Іспанія, Хорватія, Фінляндія — у кожної з цих країн є своя економічна причина не бажати запровадження третього рівня санкцій, навіть якщо на словах вони й готові "підтримати консенсус" або, як мінімум, не блокувати його. В одних це значний взаємний товарообіг з РФ, в інших — туризм і куплена росіянами нерухомість, у третіх — енергозалежність.

Та що говорити, якщо в той час як уряд Британії виступає одним з головних прибічників посилення санкцій проти Росії, британська BP активно розширює співробітництво з РФ, уклавши нещодавно з "Роснефтью" нову угоду щодо розробки російських покладів сланцевої нафти і, крім того, зробивши "Роснефти" велике замовлення на поставки нафти для самої ВР…

Росія знаходить підхід до кожної держави, розширюючи в Європі свій вплив. Європейці легко й навіть радісно пускають до себе російські гроші, схоже, зовсім не боячись їхньої токсичності. Їхня легковажність і безтурботність дивовижні. Адже для завоювання і підпорядкування Європи Росії зовсім не обов'язково вводити туди танки. Росія, точніше захланний і цинічний кремлівський клан, уже в Європі. Він просувається все далі, захоплюючи все нові сфери й галузі в економіці, купуючи політиків і вже навіть партії. Росія нав'язує Європі свої погляди, замашки й правила. При тому, що європейські в Росії, напевно, не приживуться вже ніколи.

Росія не обстрілює Європу "Градами", але її політика спрямована проти Євросоюзу. Вона прагне його розхитати, розколоти, і в неї це вже виходить.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво