Країна після війни - Внутрішня політика - dt.ua

Країна після війни

19 вересня, 2014, 21:25 Роздрукувати Випуск №33, 19 вересня-26 вересня

Уряд всерйоз розглядає можливість відновлення Донбасу за рахунок додаткових податків, але на те, що необхідно мільйонам українців для якісного життя вже сьогодні, грошей чомусь не знаходиться.

Коли я був школярем, після Другої світової минуло 30—35 років. Але й тоді на запитання, чому в нашій передовій країні (СРСР) є стільки проблем, часто звучала відповідь: "Ну як же, ми таку війну пережили, країну доводиться заново відновлювати". Такою була офіційна версія багатьох негараздів. І люди вірили, справді ж, війна була страшна, все зруйнували, 35 років — не строк. 

Сьогодні знову війна, знову руйнування. І дуже не хочеться, щоб війною та її наслідками виправдовували проблеми, котрі війни ніяк не стосуються. 

Ризик цього великий. Вельми зручно війною виправдовувати бездіяльність, халатність, низьку кваліфікацію, та й злодійство теж. Зручно тиснути на бізнес драконівськими податками і методами їх збирання: країні ж треба воювати, модернізувати армію, відновлювати Донбас... 

Уже зараз чиновники починають звикати до нової "зручної" ситуації. От Мінфін проводить обговорення бюджету-2015, і перший заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський каже: "Одна з ключових позицій, які нам треба буде вирішити,— це витрати на відновлення територій та забезпечення боєздатності нашої армії". 

Рецепт вирішення тут же був запропоновано — "додаткові надходження до бюджету для забезпечення боєздатності країни і відновлення зруйнованої інфраструктури східних регіонів, в тому числі за рахунок подовження строку дії воєнного збору". 

Отак півторавідсотковий воєнний збір, запроваджений як екстрений захід для фінансування воюючої армії, плавно стає ще й збором для "відновлення зруйнованої інфраструктури східних регіонів". А відновлення, на відміну від самої війни, може тягтися десятиріччями. Відновлення — це ж велике капітальне будівництво: мостів, доріг, будинків. Але й це дрібниця порівняно з відновленням шахт, підприємств, — ось де простір для освоєння бюджету! 

А це нічого, що у нас половина країни, наче після війни? Живе без доріг, у темряві, бруді. Люди — без шансів на роботу. Примітивна охорона здоров'я, яка дає мало надій хворим. Архаїчна освіта. Убогий транспорт. 

Оце "ключові позиції бюджету", хоча й армія однозначно вимагає більшого фінансування, і Донбас, звісно ж, доведеться відновлювати. 

Коли американці бомбили Белград 1999-го, мене вразило одне відео в новинах. Ранок після нічного бомбардування, розбиті будівлі, а поруч невеликий магазин. У магазині вибито (мабуть, вибуховою хвилею) всі вітрини. І господар ретельно прибирає уламки скла, сміття, все це складає у сміттєві контейнери, і вже приготував нове скло. 

Країна на порозі війни, завтра ж може бути нове бомбардування! Але ні, життя не зупиняється, має бути порядок. Війна — не привід не прибирати бите скло. 

Треба, щоб так було і в Україні. Війна — не привід не займатися побутом, благоустроєм. Для уряду війна — не привід не займатися економічними і соціальними реформами. Минуло півроку, як прогнали Януковича. На жаль, у плані мирних реформ ми майже не зрушили з місця. 

Довгострокова
стратегія для країни 

Недавно в Адміністрації президента вирішили сформувати Національну раду реформ. Від кандидатів попросили надати "Бачення стратегії розвитку України до 2020 р.". Очевидно, передбачалося, що буде запропоновано різні варіанти. І справді, може бути величезна кількість тактичних заходів, які необхідно здійснити. 

Але є єдино можлива довгострокова стратегія для України — треба зробити так, щоб в Україні було добре жити. 

При цьому байдуже, який сектор економіки розвивається пріоритетно. Це абсолютно не регулюється впливом держави, а лише ринковими запитами, у тому числі глобальними економічними тенденціями. 

Україна не повинна прагнути стати аграрною, промисловою чи інформаційно-технологічною країною. Це міфічні завдання. Україна стане такою, якою в цей момент вигідно бути в системі міжнародного поділу праці, якщо наші закони, податки, держрегулювання будуть не заборонно-корупційними, а нормальними. 

Працювати ж треба над системними змінами, які реально підвищать якість життя в Україні. Насамперед це житлово-комунальний сектор, інфраструктура (міська, сільська, транспортна, дорожня, рекреаційна), екологія, освіта, медицина. 

Потрібні актуальні програми розвитку, які мають відповідати таким критеріям: 

1. Розв'язувати реальні, зрозумілі всім проблеми, з якими люди стикаються регулярно, і які не можуть вирішити особисто. (Наприклад, можливості для заробітку працездатні громадяни шукають самі і не сподіваються на державу.) 

2. Хвилювати велику кількість людей, розв'язувати спільні проблеми. 

3. Не потребувати великих капітальних вкладень, оскільки це неможливо в нинішній економічній ситуації. 

4. Бути чесними, зрозумілими для людей. 

Для цього треба розв'язати низку системних проблем. 

Велика централізація виконавчої влади. Водночас на регіонах і муніципалітетах лежить багато відповідальності, але недостатньо прав. 

Бюджетна система. Бюджет формується "згори", без урахування реальних завдань на місцях. На місця рік у рік спускають стандартні цифри "по контингентах". Відсутня можливість регулювання дохідної та видаткової частин бюджету (на місцях це можливо в межах 10—15% максимум). Велика залежність від трансфертів із держбюджету. Для виконання місцевих бюджетів залучаються позики з держбюджету і зовнішніх джерел, що викликає додаткове навантаження для бюджетів наступних років. 

Основне навантаження місцевих бюджетів: виплати чиновникам, учителям, лікарям, опалення адміністративних будівель, шкіл, медичних установ. На розвиток міської, сільської, комунальної інфраструктури не залишається майже нічого. 

Низька кваліфікація та виконавська дисципліна керівників і працівників місцевих органів влади, комунальних підприємств. Відсутність розуміння відповідальності за доручену ділянку роботи. 

Усі реальні контролюючі функції лежать у сфері відповідальності МВС (будь-яких інших контролерів можна "послати ..."). Структура міліції — строго вертикальна, жодною мірою не підконтрольна і не залежить від місцевої влади. Тому у міліції нема ніяких стимулів займатися проблемами місцевих громад. Тотальна корумпованість міліції. 

Корупція. Сьогодні багато у чому пріоритети у витрачанні бюджетних коштів визначаються з урахуванням корупційних інтересів замовника і виконавця. Завищена вартість робіт. 

Приклади
програм розвитку 

Відповідальність. 

Проблема. Зараз в усіх побутових і комунальних проблемах людей звинувачують керівників міста чи держави. Громадяни не знають, хто саме відповідальний за порядок на тій чи іншій території. 

Мета. Донести до відома людей, що за кожну ділянку є відповідальна організація, працівник і керівник. І вирішення проблеми насамперед треба вимагати саме від них. 

Світла Україна. 

Проблема. Україна сьогодні вельми темна країна. За винятком вулиць великих міст, уся інша житлова, робоча і громадська територія освітлена погано. Це вкрай обмежує життєві та побутові можливості людей. 

Мета. Довести рівень освітленості до європейського. Освітлити міські вулиці та двори, основні сільські вулиці і всі перехрестя, місця громадського користування, робочі місця. 

Чиста Україна. 

Проблема. Територія країни дуже засмічена. Особливо у сільській місцевості, поза населеними пунктами, у місцях масового збирання та відпочинку людей. Велика кількість несанкціонованих звалищ. Сміття забирають рідко і неакуратно. Люди не привчені до акуратності і ретельної утилізації. Як на побутовому рівні, так і на промисловому. 

Мета. Очистити територію від сміття, ліквідувати стихійні звалища. Особлива увага — до місць відпочинку громадян та курортних територій. Запровадження інституту громадських робіт з очищення території. В селах залучення на платній постійній основі місцевих жителів до регулярного прибирання території. 

Красива Україна 

Проблема. Міста і села за винятком центральних вулиць великих міст непривабливі і неестетичні. Архітектура зіпсована, обшарпані фасади, аварійні будинки, жахливі криві паркани, нерівні дороги та тротуари. У селах паркани частіше старі і напівзруйновані. 

Мета. Привести до ладу, відремонтувати фасади будинків у центрах міст, надати зовнішнього естетичного вигляду вулицям міст і сіл. Розробити архітектурні проекти для центральної частини міст. 

Безпечні дороги 

Проблема. У країні погані дороги: за станом полотна, огорожі, розмітки, знаків, освітлення і чистоти. Наші дороги небезпечні. 

Мета. Зробити українські дороги максимально безпечними для руху. Зосередитися на тому, що можна зробити з меншими витратами, але по всій країні: чистота, освітлення, знаки, а головне — розмітка і позначення узбіч. 

Тверда дорога 

до кожного будинку 

Проблема. У більшості сіл, селищ і малих міст багато доріг, вулиць та провулків грунтові, з колійністю. Під час найменшого дощу вони стають грязюкою, непрохідною для транспорту і пішоходів. 

Мета. Забезпечити кожному можливість пересуватися по рівній твердій дорозі. Це означає, що до кожного будинку має бути прокладена асфальтова, кам'яна або грунтова дорога без колії, ям і калюж, придатна для проїзду будь-якої пори року для автотранспорту і безпечна для пішоходів. 

Чи вистачить
на все грошей? 

Скарги на брак коштів у бюджетах — постійні. Але парадокс у тому, що чималі гроші на все це вже витрачаються. Проблема — в пріоритетах. Наприклад, вартість ремонту прибудинкових і внутрішньоквартальних доріжок по всій країні, щоб можна було комфортно підійти/під'їхати до всіх 80 тис. багатоквартирних будинків, дорівнює вартості капітального ремонту 100 км траси Київ—Харків. Але трасою користуються сотні тисяч людей на рік, а до своїх будинків по ямах і вибоях щодня добираються 30 млн чол. Чому віддати пріоритет? У нас він віддається, звісно, капітальному будівництву однієї ділянки дороги. 

Ще приклад. Для реалізації програми вуличного освітлення в середньому районі України потрібно 1—
2 млн грн, в середньому місті (100—500 тис. жителів) — 1—3 млн грн. У великому місті — 5—10 млн грн. Для реалізації програми загалом потрібно близько 1,5 млрд грн (у цінах до інфляційного стрибка.) Для порівняння — в таку суму оцінюється арештоване майно втікача зіц-олігарха Курченка

Сьогодні основним завданням є не стільки нарощування доходів, скільки їх ефективне використання. 

Це ж стосується і витрат, які люди несуть особисто, зі своєї кишені. Сьогодні люди незадоволені передусім тим, що не можуть отримати потрібні їм послуги навіть за гроші. Або можуть, але за неадекватні гроші. У нашій країні елітною і дорогою вважається послуга, яка повинна бути масовою і доступною за ціною 90% населення. Це стосується освіти, медицини, житлово-комунального сектора, транспорту, безпеки. 

Уряд всерйоз розглядає можливість відновлення Донбасу за рахунок додаткових податків, але на те, що необхідно мільйонам українців для якісного життя вже сьогодні, грошей чомусь не знаходиться. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво