Конституційний суд: повернення статус-кво - Внутрішня політика - dt.ua

Конституційний суд: повернення статус-кво

24 липня, 2017, 15:08 Роздрукувати Випуск №28, 22 липня-11 серпня

13 липня Верховна рада ухвалила новий закон про КС.  На широкий загал цей закон подавався як продовження судової реформи, а насправді мав на меті зовсім інше.

В останній тиждень роботи парламенту Банкова здобула стратегічну перемогу: вона не лише "розв'язала собі руки" для подальшого довільного поводження з Основним законом, але й забезпечила повернення повного контролю над Конституційним судом (КС).

13 липня після тривалих баталій Верховна рада ухвалила новий закон про КС, необхідність якого зумовлювалася торішніми конституційними змінами щодо конкурсного порядку формування цього органу та запровадження інституту конституційної скарги. На широкий загал цей закон подавався як продовження судової реформи, а насправді мав на меті зовсім інше.

Щоправда, Банковій ця перемога далась нелегко, оскільки їй довелося, по-перше, пожертвувати прийняттям на цій сесії трьох процесуальних кодексів, критично важливих для продовження реформування судової системи, по-друге, фактично відкрито продемонструвати суспільству свою тісну співпрацю з представниками влади Януковича — "Опоблоком" та іншими "колишніми" регіоналами. При цьому ще треба було подолати спротив фракцій "Батьківщина", "Самопоміч" та "Радикальна партія Ляшка", які категорично виступили проти прийняття закону про КС у підготовленій АП редакції і не дали за нього жодного голосу. 

Натомість "Опоблок" та "Відродження" дали відповідно 25 та 22 голоси, які й визначили потрібний результат ("за" — 245).

Але, як кажуть, справа вартувала заходу — Банкова забезпечила відновлення контролю над КС, без якого неможливо забезпечувати президентський пріоритет у системі влади, вирішення завдань з її утримання та розширення владних можливостей. Наскільки відомо, одним із сценаріїв, які відпрацьовують провладні політтехнологи на найближчу перспективу, є перехід України до парламентської форми правління з обранням президента парламентом. Такий перехід потребує відповідних змін до Конституції, які, своєю чергою, можуть бути впроваджені лише за наявності позитивного висновку КС. 

Варто нагадати: 2003 року Конституційний суд уже надавав висновок, що така "зміна порядку обрання Президента України не призводить до скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина", а отже, можливе обрання голови держави Верховною Радою є прийнятною конституційною зміною. Того ж року не висловлювала своїх застережень до такого коригування української Конституції й Венеціанська комісія. Але вітчизняний КС відомий своїми екзотичними рішеннями й має хибну звичку змінювати свою позицію. Тому, щоби не виникло жодних проблем із висновком щодо змін Основного закону, склад цього органу має бути лояльним до політичного керівництва держави.

Надважливий орган

Будучи формально суто юридичним органом, КС відіграє ключову роль у великій політиці. Бо, утверджуючи верховенство Конституції, він визначає межі дозволеного для ключових політичних суб'єктів — парламенту, президента та уряду. Лише він може "дати зелене світло" зміні Конституції і лише за його рішенням можуть бути визнані неконституційними акти вищих органів влади. Нещодавно повноваження КС змінилися шляхом запровадження конституційної скарги. Однак загалом хороша ідея посилення захисту конституційних прав громадян у наших реаліях за "вмілого" використання цього інституту може перетворитися на додатковий інструмент вирішення політичних та бізнесових питань. Можна передбачати, що в результаті розгляду конституційних скарг буде сформовано нову судову практику щодо всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних), а роль КС у соціально-економічних та політичних процесах істотно посилиться. Крім того, КС стане новим центром впливу на вирішення судових справ, оскільки за нинішньої розбалансованої судової системи її "куратори" не завжди в змозі забезпечити належний супровід вирішення потрібних справ.

Як гарант Конституції КС перебуває над усіма органами і посадовими особами держави. Звичайно, незалежний КС може розглядатися як перешкода їхній діяльності, тому вони хочуть як мінімум позбавитися його "опіки", як максимум — поставити собі на службу. Цього прагнули всі президенти і, зважаючи на рішення КС, це їм здебільшого вдавалося.

Так, у 2003 р. КС усупереч однозначній забороні Конституції дозволив Кучмі балотуватися на третій президентський строк. У 2007 р. Ющенко домігся, щоб його указ про розпуск Верховної Ради і призначення дострокових парламентських виборів так і не був оцінений КС на предмет конституційності. Свого апогею політичний вплив на КС досяг у період правління Януковича — тоді цей орган фактично був у його повному підпорядкуванні. Рішення КС 2010 р. щодо можливості формування парламентської коаліції з "тушок" і повернення Конституції в редакції 1996 р. не лише стали "шедевром" тлумачення Основного закону, але й сприяли узурпації влади президентом, що надалі призвело до трагічних подій 2013—2014 рр. За президентства Порошенка КС також не вийшов з орбіти Банкової. Усі його ключові рішення чітко "лягали" в канву її інтересів — КС "освятив" усі президентські ініціативи щодо зміни Конституції, а також на догоду політичному керівництву дуже оригінально розтлумачив положення Конституції про наступну чергову сесію парламенту.

Відновлення дисбалансу

Щоб функціонувати згідно зі своїм конституційним призначенням, КС має бути незалежним органом. Для забезпечення його політичної рівновіддаленості Конституція передбачає три суб'єкти формування складу КС — президент, парламент і з'їзд суддів призначають по шість суддів КС. Однак це не стало запобіжником очевидного дисбалансу впливу на КС — він завжди "дрейфував" навколо президента. При чому очевидною була така тенденція: чим упевненіше глава держави почувався в системі влади, тим ближче до нього перебував КС. Це й зрозуміло, адже у такого президента держави з'являлося більше можливостей для того, щоб "орієнтувати" КС на себе.

Яскраво виражений дисбаланс політичного впливу на КС відбувся у 2010 р. з приходом до влади Януковича. Тоді спочатку з КС "вижили" чотирьох суддів, які були призначені з'їздом суддів і які не викликали довіри у нового правителя (Дідківського, Джуня, Домбровського і Мачужак), а потім на їх місце завели чотирьох спеціально підібраних суддів, щодо лояльності яких не було жодних сумнівів (троє з них перебувають у складі КС досі — Гультай, Запорожець, Шаптала). Сталося це за кілька днів до сумнозвісного рішення КС щодо повернення Конституції в редакції 1996 р., що істотно розширило повноваження Януковича. Надалі Янукович лише посилював свій вплив на КС, формуючи склад КС з осіб, яким особливо довіряв. Так, у 2011 р. регіонали зі скандалом провели через парламент Пасенюка. У 2013 р. Янукович своїм указом призначив суддями КС Касмініна і Тупицького, а з'їзд суддів делегував до складу КС Литвинова. Останні троє наразі продовжують бути суддями КС.

Відразу після Революції Гідності парламент зробив кардинальну спробу усунути наявний дисбаланс впливу на КС — 24 лютого 2014 р. він звільнив п'ятьох суддів за порушення присяги (фактично — за сприяння в узурпації влади Януковичем), а ще сімох рекомендував звільнити голові державі та з'їзду суддів. Тоді ж на вакантні посади ВР призначила чотирьох нових суддів КС — Мельника, Саса, Сліденка, Шевчука. Однак такі кадрові рішення істотно не змінили ситуації у КС — оскільки голова держави і з'їзд суддів не дослухалися до рекомендацій парламенту, то у КС збереглася більшість суддів попередньої каденції. Понад те, вони обрали свого голову (Бауліна) і таким чином знову взяли під контроль управління КС.

Фактично КС був єдиним вищим державним органом, основу якого упродовж трьох років після Революції Гідності становили особи, які фактично входили до команди президента-втікача. А ще більший парадокс полягає у тому, що вони дружно перейшли "під крило" нового господаря Банкової. До речі, цей момент багато в чому пояснює ситуацію як активного голосування колишніх регіоналів за президентський проект закону про КС зокрема, так і існування небезпечного симбіозу представників нинішньої і попередньої влади взагалі.

Ось як описував ситуацію у КС у травні ц.р. суддя КС у відставці Джунь: "Сьогодні в КСУ лише Шевчук, Сліденко, Сас, Мельник і, мабуть, Колісник, справді незалежні судді. А решта просто мантієносці — клеврети або Порошенка, або Януковича. До речі, клеврети останнього перейшли на повне утримання до Порошенка. Тому зараз в КСУ п'ятеро суддів і десять мантієносців… КСУ необхідно терміново і глибоко реформувати… але влада цього не бажає".

На початку червня ц.р. закінчилися повноваження суддів Бауліна і Вдовіченка (рекомендованих парламентом голові держави до звільнення за порушення присяги ще у лютому 2014 р.). Відтак Банкова втратила у КС більшість, необхідну для прийняття потрібних їй рішень. Це потребувало термінового кадрового "втручання" для виправлення ситуації.

Таку можливість міг забезпечити лише новий закон про КС, який мав "прописати" порядок передбаченого Конституцією конкурсного заміщення посад суддів КС. З огляду на те, що за новим законом конкурс зведений до суто формальної процедури і дозволяє легко провести до КС потрібні кадри, панівний політичний вплив з одного центру на цей орган буде відновлено у стислі строки. Вже восени можуть бути заповнені щонайменше три суддівські вакансії — одна за квотою з'їзду суддів і дві за квотою президента (проблеми можуть виникнути лише із заповненням двох вакансій за квотою парламенту). Після цього буде вирішено важливе питання про нового голову КС, посада якого є вакантною вже чотири місяці.

Боротьба за голову

За законом повноваження голови КС, крім представницьких функцій, переважно зводяться до скликання засідань суду, головування на них, розпорядження бюджетними коштами. На практиці ж він — надвпливова особа, від якої залежить розподіл справ між суддями, визначення пріоритетності їх розгляду, спрямованість діяльності суду та його секретаріату. А головне, за традицією голова КС завжди виступав головним комунікатором з політичним керівництвом держави і доносив до суддів його думку (прохання, побажання, вказівку — коли як) з актуальних для нього питань. У зворотному напрямі він інформував про стан справ у суді, "хто чим дихає" тощо. Через нього вирішувались важливі для суддів питання (квартири, нагороди, звання). Тому вибори голови зазвичай проходили за такою схемою: нагорі визначалися з кандидатурою, а судді потім "демократично" її схвалювали.

Наразі посада голови КС є вакантною і його обов'язки виконує найстарший за віком суддя. Але в.о. голови і повноцінний голова — це абсолютно різні речі. Тому відразу після доукомплектування КС "за конкурсом" постане питання обрання його голови. Точніше, воно вже постало, коли на початку травня група суддів ініціювала вибори нового голови. Тоді ця ініціатива пройшла у ЗМІ малопомітно. А дарма, оскільки від її реалізації залежало, бути чи не бути в Україні КС як органу, що невідступно стоїть на захисті Конституції. Мені тоді довелося говорити про те, що зазначена ініціатива є намаганням поламати попередню негативну практику і самостійно визначитися з очільником КС. Це стало б першим кроком до незалежності КС. Якщо ж все пройде за традиційним сценарієм, то це означатиме продовження практики виконання цим органом політичних замовлень. А отже, й подальшу деградацію усієї системи державної влади, бо КС (якщо він є) виступає головним обмежувачем її свавілля і запобіжником від узурпації.

Однак КС не зміг реалізувати цю ініціативу і таким чином втратив шанс стати справді незалежним органом. З огляду на все, пауза з обранням нового очільника КС має політичний підтекст — Банкова вважає, що такі вибори не на часі. Причин може бути кілька: 1) її повністю влаштовує тимчасове виконання обов'язків голови КС; 2) у нинішньому складі КС у АП немає стовідсоткового "свого", кому б вони повністю довірили цю важливу сферу. Відтак потрібна особа буде заведена до КС згодом; 3) така особа у нинішньому КС є, але для її обрання не вистачає голосів. Відтак вибори відтерміновуються доти, доки наявні вакансії не будуть заповнені лояльними особами.

Якщо говорити про претендентів з чинних суддів, то у ЗМІ називалися три кандидатури на посаду голови — Мойсик, Кривенко, Шевчук. Досвідчений політик Мойсик, який був призначений до КС президентом Порошенком у 2016 р., у травні вже випробовував свою долю і не набрав необхідної кількості голосів. Кривенко також був призначений до КС у минулому році і наразі як найстарший за віком суддя КС виконує обов'язки голови. Він тривалий час працював у ВС, керував адмінпалатою, а тому логічно йшов до КС з прицілом на посаду голови. Але чи то з причини браку необхідної кількості голосів, чи через відсутність "згоди" згори, офіційно на цю посаду не висувався. Шевчук є одним з наймолодших суддів КС, але вже встиг попрацювати суддею Європейського суду з прав людини. Його перевагами називають добре знання міжнародного права, політичну незаангажованість, вміння продукувати ідеї та втілювати їх в судові рішення. Однак такі риси для тих, хто приймає рішення по КС, швидше є недоліком, ніж перевагою. Тому під час обрання головою КС він може розраховувати на голоси близьких по духу колег, яких сьогодні у КС явно недостатньо.

Потенційні кандидати на головування відвідали АП, але вирішення цього питання так і не зрушило з місця. Знаючи механізм прийняття кадрових рішень на Банковій, можна припустити, що вона ще остаточно не визначилась з новим очільником КС, але швидше за все це буде кандидатура з боку, яку мають "завести" до КС за новим законом.

У політичних колах називають кілька можливих претендентів. Зокрема, Оніщука, який при Ющенку був міністром юстиції, а до цього депутатом — входив до фракцій "Наша Україна", "Єдина Україна", НДП, ПППУ. За Януковича отримав посаду ректора Національної школи суддів, яку обіймає і сьогодні. 

Остатнім часом почали говорити про "захід" до КС заступника глави АП Філатова. Саме через нього відбувався безпосередній контакт з КС, і він керував підготовкою нового закону про КС. Філатов в АП відповідає за впровадження судової реформи, з чим наразі виникли серйозні проблеми — новий ВС не сформовано, процесуальні кодекси не прийняті, апеляційні та місцеві суди перебувають у невизначеному стані і потерпають від істотного недокомплекту суддів. Але він має незаперечну перевагу — тривалий час входить до найближчого оточення президента і має його довіру. А, як відомо, особиста довіра і відданість є визначальними критеріями нинішньої кадрової політики. Можна не сумніватися, що за нинішнього складу КС (тим більше, зважаючи на заповнення двох вакансій за президентською квотою) кандидатура Філатова на голову КС стане прохідною.

Безперечно, новий закон про КС врегульовує багато питань, потрібних для належної організації та діяльності КС, забезпечення звернення до нього, визначення процедури розгляду ним справ. Те, про що сказано вище, не зазначено у законі — воно "читається" між його рядків, зумовлюється тенденціями розвитку загальної ситуації в країні та особливостями реалізації державної влади в нашій державі. Відтак доводиться констатувати, що найімовірніше новий закон, на превеликий жаль, не призведе до появи в Україні нового КС — незалежного і неупередженого захисника Конституції.

При цьому треба чітко усвідомлювати, що незалежний суд, зокрема конституційний, є неодмінною умовою і запорукою утвердження демократії і правової держави. Проведення судової реформи "під себе" з ігноруванням принципу незалежності судової влади руйнує демократичні та правові засади функціонування суспільства, створює передумови для узурпації влади. Україна не може допустити ще раз те, що вона пережила за Януковича і що довелося виправляти з великими втратами та тяжкими наслідками. Днями троє колишніх польських президентів та відомі громадські діячі публічно виступили проти запроваджуваної в Польщі судової реформи, побачивши в ній загрозу знищення незалежності судів та можливість встановлення диктатури. Наразі в Україні триває більш масштабна судова реформа. Але ніхто з такими заявами не виступає. Тому, що вона не має в собі такої загрози чи тому, що нікому сказати?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Andrei Lamekin Andrei Lamekin 5 серпня, 18:07 Гражданское общество не активное, хотелось написать, что большинство тупое, но наверно это неправильно, думающее только за себя. Без развития общественных организаций и абсолютно независимых профсоюзов, мы так и будем топтаться на месте, а для этого надо учить детей со школы, вернее даже с садика, как это делают в Норвегии згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво