Конкурс до Вищого антикорупційного суду: диявол ховається в деталях - Внутрішня політика України - аналітика, статті, ексклюзиви - dt.ua

Конкурс до Вищого антикорупційного суду: диявол ховається в деталях

12 серпня, 12:18 Роздрукувати

Потрібно вимагати від ВККС дотримуватися закону.

© ВСУ / Facebook

2 серпня офіційно стартували конкурси до Вищого антикорупційного та Верховного Суду. 

Тема антикорупційного суду місяцями не сходила зі шпальт українських і міжнародних ЗМІ. Закон прийнято, але наступний, не менш важливий крок – це безпосереднє створення Вищого антикорупційного суду, яке починається з відбору суддів. 

Результати першого конкурсу до Верховного Суду (а, практично, за тими ж умовами  відбиратимуть  антикорсуддів) продемонстрували: чинна політична влада хоче контролювати суди через залежних суддів. Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) не розчарувала Банкову і під час того конкурсу показала, що може вправно менеджерити такі проекти. Примітно, що в половини складу ВККС, у тому числі в її очільника Сергія Козьякова, у вересні нинішнього  року мав би скінчитися термін повноважень. Однак у відставку Козьяков&Co не збираються й залишаються ще на два роки. Мовляв, терміни  їхніх повноважень визначив попередній закон "Про судоустрій і статус суддів". І їх чомусь не зупиняє той факт, що документ сьогодні вже не чинний. 

Саме тому Вища кваліфікаційна комісія у цьому складі відбиратиме суддів до Вищого антикорупційного та Верховного судів. Громадська рада доброчесності (ГРД)  була у процесі створення Верховного Суду від початку, тому її члени добре знають усі хитрощі та маніпуляції, до яких може вдатися ВККС під час відбору суддів нового Вищого антикорупційного суду, а також добору до Верховного Суду. Назагал, процедура ніби  прозора й чесна, але диявол ховається в деталях. Трохи про них.

Деталь №1. Прийом документів

Адвокати зіштовхуються   з труднощами вже на першому етапі конкурсу. ВККС взагалі може не допустити їх до участі в конкурсі через невідповідність штучно встановленим вимогам. Зокрема, ВККС, на додачу  до закону, у своїх внутрішніх актах визначила вимоги до документів, якими адвокати мають підтверджувати наявність необхідного стажу (7 років для судді Антикорупційного суду та 10 років —  Верховного). 

Такими документами для адвокатів є документи, котрі підтверджують, що вони брали безпосередню участь у судових засіданнях, де представляли клієнтів (адвокат має надати не просто довіреність, а завірені копії судових рішень, у яких зазначене його прізвище). Через неможливість зібрати й належно посвідчити документи досвідчені адвокати взагалі не зможуть узяти участь у конкурсі. 

Сам же процес прийняття рішень щодо допуску адвокатів до конкурсу непрозорий: подані ними документи не публікуються, і суспільство не зможе пересвідчитись у тому, що ВККС діяла об'єктивно, допускаючи одних кандидатів і не допускаючи інших. Результати ж конкурсу до Верховного Суду  показали, що на етапі допуску ВККС відсіяла 45% адвокатів, які подавались, і лише 7% — суддів.

Деталь №2. Спецперевірка

Після прийому документів перед початком оцінювання всі кандидати проходять процедуру спецперевірки. ВККС надсилає  запити в Міносвіти, МОЗ, МВС, НАЗК, аби пересвідчитись у правдивості даних про освіту кандидата, його стан здоров'я, достовірність декларування. Під час конкурсу до Верховного Суду в рамках спецперевірки НАЗК перевіряло відповідність даних з декларацій суддів даним офіційних реєстрів. При цьому  НАЗК перевіряло лише кандидата й ігнорувало дані про статки членів його родини.  

За даними Ганни Соломатіної, колишньої очільниці департаменту фінансового контролю НАЗК, під час перевірки  кандидатів до Верховного Суду могли бути маніпуляції. Згодом Громадська рада доброчесності виявила, щонайменше, 44 кандидати із 381, які зазначили неправдиві дані у своїх деклараціях. Ці порушення були очевидними — або дані декларацій не відповідали даним реєстрів, або мали місце випадки недекларування майна в паперових деклараціях. Однак  Вища кваліфікаційна комісія вирішила керуватися висновками НАЗК, а не очевидними фактами, на які вказувала ГРД. 

Деталь №3. Мінімально допустимий бал

Кандидати, які успішно пройшли спецперевірку, беруть участь у кваліфікаційному оцінюванні, що відбувається у два етапи: іспит (анонімне тестування+виконання практичного завдання) та дослідження досьє з проведенням співбесіди. Фактично, на першому етапі досліджують знання, на другому — доброчесність кандидата.

Щоб рухатися далі, у рамках кожного етапу оцінювання кандидат має набрати мінімальний допустимий бал — на тестуванні, практичному завданні. Цікаво, що мінімальний бал не визначений заздалегідь. ВККС встановлює його лише після того, як кандидати складуть  тести чи напишуть практичне завдання. Це відкриває широке поле для маніпуляцій, адже ВККС отримує можливість коригувати мінімальний бал в інтересах чи проти окремих кандидатів. 

Офіційно ВККС стверджує, що встановлює мінімальний бал на основі деперсоніфікованих результатів, однак  пересвідчитись у тому, що її членам невідомі присвоєні кандидатам коди, неможливо, особливо під час практичного завдання, коли  член ВККС читає роботу кандидата, в якій можуть бути якісь спеціальні позначки.

Під час конкурсу до Верховного Суду ВККС допустила маніпуляції з мінімальним балом, встановивши так званий третій мінімальний допустимий бал за результатами іспиту (анонімне тестування + практичне завдання). Спочатку ВККС оголосила результати практичного завдання та прізвища переможців, тобто тих, хто подолав мінімальний бал, а через день реанімувала частину аутсайдерів новим мінімальним балом за сумою двох оцінок. Таким чином, ті кандидати, котрі не змогли набрати мінімальний бал на практичному завданні, але за сумою балів отримали більше, ніж сума двох мінімальних балів, продовжили участь в конкурсі. Вже після цих маніпуляцій із балами ВККС внесла зміни до  Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, якими легалізувала цю систему. 

Деталь №4. Практичне завдання 

Практичне завдання полягає в тому, що кандидати пишуть судове рішення на основі вигаданої фабули. Якість підготовлених завдань проконтролювати неможливо. Під час першого конкурсу до Верховного Суду частина кандидатів, на той час чинних суддів попереднього  Верховного Суду, отримали фабулу на основі справи, яку вони розглядали за кілька місяців до того. Текст завдання взагалі нічим не відрізнявся від обставин справи, — було збережено всі дати, імена, назви тощо. 

Написані кандидатами роботи перевіряють самі члени колегії ВККС. При цьому  методологію оцінки робіт ВККС публікувати відмовилася. Після того, як   математичним чином було підтверджено можливі маніпуляції з балами кандидатів, ВККС відмовилась оприлюднити тексти самих робіт та оцінки, які поставив кожен член. Таким чином, ВККС може використати практичне завдання, щоб викинути з конкурсу певних кандидатів, оскільки процес повністю засекречений.

При цьому  Закон України "Про судоустрій і статус суддів" говорить: Вища кваліфікаційна комісія суддів України зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. Норми, яка б дозволяла ВККС засекретити роботи кандидатів чи виставлені бали, у законі немає.

Деталь №5. Морально-психологічні тести

Морально-психологічне тестування використовується для оцінки кандидата за критеріями доброчесності, професійної етики, особистої та соціальної компетентності. Тестування проводять професійні психологи, тоді як бали на основі результатів тестування та висновку психолога ставлять самі члени ВККС. За законом, результати психологічного тестування не оприлюднюються, відповідно пересвідчитись у об'єктивності виставлення балів неможливо.

Як з'ясувалося після конкурсу до Верховного Суду, один із показників, що оцінюються  в рамках цього тестування, — лояльність. Кандидати, які не демонструють високої лояльності, отримують низьку оцінку психолога. Підтвердження  цього  — низька оцінка за результатами другого етапу, яку отримав адвокат Максим Селіванов. За результатами іспиту, цей кандидат лідирував, а після тесту опинився в аутсайдерах. Психолог нібито дійшов висновку, що Селіванов не зможе бути суддею Верховного Суду, оскільки є приватним підприємцем і не працював у прямому підпорядкуванні. За результатами другого етапу, на якому оцінювалася доброчесність, значно знизився і рейтинг судді-викривача Сергія Бондаренка. 

Деталь 6. Бали

Кожен кандидат може набрати максимум 1000 балів, із них за іспит — 210 балів (і цей показник є більш-менш об'єктивованим), решту 790 балів кандидат отримує на основі суб'єктивних оцінок членів ВККС. Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання розбиває ці 790 балів за різними показниками: доброчесність, професійна етика, особиста і соціальна компетентність тощо.

Однак ВККС оприлюднює не бали, виставлені за кожним із показників (як кожним членом ВККС, так і усереднене значення), а лише фінальний бал та позицію кандидата в рейтингу. Це позбавляє можливості оцінити об'єктивність ВККС та порівняти оцінки, виставлені різними членами. Важливо, що закон не містить заборон на оприлюднення цих балів, натомість вимагає, аби ВККС забезпечувала прозорість кожного етапу оцінювання.

Деталь №7. Доброчесність 

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, яке розробила й на підставі якого діє ВККС, не містить критеріїв доброчесності. Там лише показники, які ВККС враховує під час оцінки. При цьому  за відповідність вимогам доброчесності та професійної етики кандидат може отримати 500 балів, а це 50% від максимальної кількості балів. 

Кандидатам і суспільству невідомо, що саме і яким чином  оцінюють члени ВККС в рамках критерію доброчесності. Такі критерії також неможливо вивести і з рішень ВККС за результатами відхилення чи згоди з висновками Громадської ради доброчесності щодо кандидатів до Верховного Суду. Рішення ВККС переважно не містять аргументів та мотивів. 

Єдине, що відомо: члени ВККС нібито спираються на результати морально-психологічних тестувань і 300 балів із можливих 500 ставлять на основі висновку психолога. Решта 200 — їхній виключний  і переважно не пояснений розсуд. Таким чином, оцінка кандидата за критерієм доброчесності — це можливість протягувати одних кандидатів  і знижувати шанси інших.

Деталь №8. Конфлікт інтересів

За Законом "Про судоустрій і статус суддів",  член ВККС не має права брати участі в розгляді питання чи прийняття рішення у разі наявності конфлікту інтересів  або ж коли він упереджений. Рішення про відвід приймають решта членів ВККС.

Під час першого конкурсу до Верховного Суду траплялися   випадки прийняття рішень за наявності конфлікту інтересів тими членами ВККС, які або були пов'язані з окремими кандидатами, або були упереджені, адже самі допускали ті ж порушення, про які йшлося у висновках Громадської ради доброчесності щодо окремих кандидатів.

Зокрема, член ВККС Тарас Лукаш брав участь у голосуванні щодо кандидатури В'ячеслава Наставного. Наставний же входив до складу комісії, яка обрала Лукаша членом ВККС. Зрештою, ВККС подолала висновок ГРД, а Наставний став суддею Верховного Суду. Коментарі тут зайві.

Деталь №9. Рішення

Якщо ви зайдете на офіційний веб-сайт ВККС, то не знайдете там рішень за результатами оцінки кандидатів до Верховного Суду. Навіть щодо переможців конкурсу. І це попри неодноразові заяви про безпрецедентну прозорість конкурсу.

Суспільству також невідомо, як члени ВККС голосували у випадках, коли ГРД доходила  висновку про недоброчесність кандидата. Закон вимагає 11 голосів членів ВККС із 16 для подолання висновку. Однак  ВККС відмовилась оприлюднювати поіменні результати голосування, хоча закон не закриває цих результатів, охороняючи  лише таємницю обговорень у нарадчій кімнаті, які передують прийняттю рішення. Приховування результатів голосування допомагає членам ВККС уникнути персональної відповідальності за те, як вони голосують.  

Саме в цих дев'яти деталях і ховається величезне поле для маніпуляцій при відборі антикорупційних та верховних суддів. ВККС успішно користувалася ними під час першого конкурсу до Верховного Суду. Саме тому ключове завдання громадськості — не допустити повторення аналогічного сценарію під час нових конкурсів  до  ВАСУ та ВСУ.

Потрібно вимагати від ВККС дотримуватися закону. Прозорим має бути не лише процес, а  й результат конкурсу. Члени комісії мають чесно пояснити суспільству кожен бал, який буде виставлений кандидатові до Вищого антикорупційного суду. Так само критично необхідно захищати та відстоювати кожного кандидата, чиї права   будуть свавільно порушені ВККС.

Два роки тому громадськість і суспільство наївно сподівалися, що пам'ять про жертв  Революції Гідності жива  і що архітектори та виконавці судової реформи забезпечать оновлення й очищення цієї ключової для країни гілки влади. Це була велика помилка. І її необхідно виправити тепер, при відборі  суддів до Антикорупційного та  доборі до Верховного судів. Інакше війну за очищення судової системи буде програно остаточно.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 18 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво