Каламутна прозорість ДБР - Внутрішня політика України - аналітика, статті, ексклюзиви - dt.ua

Каламутна прозорість ДБР

14 січня, 22:25 Роздрукувати

Директор ДБР не виконує обіцяного або виконує роль своєрідного "зіцголови Фунта".

Під завісу минулого року запустилися шестерні функціонування новоствореного органу правопорядку — Державного бюро розслідувань. Може виникнути резонне запитання, чому ДБР приділяється стільки уваги? Але відповідь більш ніж проста: до підслідності бюро, після повноцінного запуску, належатиме розслідування злочинів топ-посадовців (екс-президентів, очільника та членів уряду, членів НКРЕКП, АМКУ, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, голови та заступників голови Фонду держмайна, парламентарів і членів ЦВК, генпрокурора та його заступників, директора НАБУ, суддів та ін.), а також військових злочинів.

У попередніх матеріалах ми відслідковували, в який спосіб і кого саме було обрано до керівництва бюро, а також роз'яснювали, що новий очільник ДБР Роман Труба, скоріш за все, не підпадає під люстрацію, хоч він наразі й проходить відповідну перевірку згідно з нормами Закону "Про очищення влади".

 

Поки всі готувалися до Новорічних свят, навколо бюро відбувалися події, що свідчать про поступовий запуск цього надпотужного органу правопорядку. Очільник бюро Роман Труба презентував Стратегію діяльності на 2017—2022 роки, а Кабінет Міністрів затвердив структуру центрального апарату цього органу. Повноцінний запуск до вересня 2018-го, як заявляв директор ДБР, малоймовірний. Проте наразі немає підстав стверджувати, що хтось умисно затягує процес.

Паралельно тривала робота і за іншими напрямами. Було підготовлено два законопроекти — урядовий та "експертний". Хоч як дивно, але представники громадськості зуміли випередити чиновників Кабміну, зареєструвавши в Раді свою версію змін до кількох нормативно-правових актів.

Ключові новації "експертного" законопроекту, який був поданий депутатом Мустафою Найємом, стосуються різних сторін роботи ДБР, але саме закладений у документі підхід дасть можливість повноцінно функціонувати структурі в майбутньому, тобто створити бюро як інструмент боротьби зі злочинами, а не з бізнес- і політичними конкурентами влади.

По-перше, пропонується передати функцію відбору керівного складу підрозділів ДБР від зовнішньої конкурсної комісії внутрішній, третина якої складатиметься з представників Ради громадського контролю. На даний момент конкурсна комісія, що відбиратиме очільників і заступників регіональних управлінь, а також департаментів внутрішньої безпеки та контролю, складається з політично заангажованих членів.

По-друге, скасовується пряма норма квотного формування слідчих підрозділів ДБР за рахунок слідчих ГПУ і Нацполіції. Це дозволить уникнути автоматичного, нерозбірливого переведення співробітників цих органів до бюро.

По-третє, уточнюється перелік підслідних суб'єктів злочинів, які розслідуватиме ДБР, включивши до нього керівництво НАБУ, НАЗК, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії ГПУ, Вищої ради правосуддя, суддів Конституційного суду України, а також голів місцевих адміністрацій і їхніх заступників. Ці суб'єкти спершу випали з закону, тепер цю помилку виправлено.

По-четверте, дати керівникові ДБР право самостійно визначати, які провадження, що перебувають в інших органах досудового розслідування й підслідні ДБР, вимагати для продовження досудового розслідування у бюро.

І насамкінець — автономне прослуховування для ДБР, повноцінні можливості для проведення оперативно-розшукової діяльності, а також зміна розміщення трьох територіальних управлінь ДБР з метою забезпечення кращої логістики та оперативності роботи підрозділів.

Ознайомившись із законопроектом, внесеним Мустафою Найємом, директор бюро Роман Труба висловився на його підтримку, за винятком окремих незначних моментів. Зокрема, очільник бюро проти статусу держслужбовців для слідчих та оперативних співробітників.

Початок підкилимної гризні "політичних бульдогів"

Разом із тим, у грудні відбувалися кілька фундаментальних підкилимних процесів, які можуть мати негативні наслідки у майбутньому. "Народний фронт" і БПП — у вигляді дуетів Пашинського—Авакова і Кононенка—Грановського — розпочали боротьбу за контроль над ДБР. 

Ключовий батл розгортався навколо низки питань.

Насамперед — на цьому етапі — навколо добору керівників середньої ланки "зовнішньою" комісією, яка обирала директора ДБР і двох його заступників. Як стає зрозуміло, ця комісія цілком під контролем "Народного фронту", а отже, Роман Труба за підтримки політичних мастодонтів матиме шанс замкнути контроль над бюро повністю на собі. 

Понад те, у згаданому процесі головним неформальним радником Труби з питання набору слідчих кадрів називають екс-керівника Головного слідчого управління Генпрокуратури Ігоря Щербину. Ми вже зазначали, що саме Щербина був "зв'язковим" між майбутнім директором ДБР і впливовим нардепом Сергієм Пашинським, що, зрештою, вивело Трубу на найвищий рівень — на його кандидатуру погодилися секретар РНБО Турчинов і президент Порошенко. Джерела стверджують і про нав'язування Трубі кадрових рекомендацій від таких "хедхантерів", як Костянтин Моргун, який очолює Департамент інформаційних технологій ГПУ, і Олег Махніцький, який кілька місяців після Революції Гідності безуспішно (для суспільства) керував ГПУ. За умови оточення такими "помічниками", директора ДБР очікує грандіозний провал у роботі, а не нові принципи функціонування органу правопорядку.

Противагою монополізації впливу групи Пашинського—Авакова може стати здійснення процесуального керівництва за розслідуваннями бюро з боку так званого департаменту Кононенка—Грановського в ГПУ, в якому донедавна працювала перший заступник директора ДБР Ольга Варченко.

Домовленості домовленостями, або Хто в ДБР хазяїн?

Після Новорічних свят опубліковано ухвалені нормативні акти щодо Державного бюро розслідувань — Постанову про методу створення Ради громадського контролю (РГК) та Постанову про затвердження Типового порядку проведення відкритого конкурсу для призначення на посади. Обидва документи не тільки суперечать новітнім підходам формування органів публічної влади, а й не відповідають попереднім домовленостям між представниками громадськості й персонально Романом Трубою.

Нагадаємо, створення Ради громадського контролю при ДБР передбачено профільним законом, і ця структура покликана забезпечувати прозорість та цивільний контроль за діяльністю бюро. Новітня історія знає два різні підходи до формування таких "громадських органів": за старим зразком — через проведення установчих зборів, передбачених урядовою постановою №996, і за новим — через онлайн-голосування, як це сталося під час створення Ради громадського контролю при НАБУ. Останній підхід продемонстрував свою ефективність, бо саме таким чином представники "третього сектору" були долучені не тільки до дисциплінарних комісій, а й до набору кадрів у НАБУ.

Але повернімося саме до двох вищезгаданих грудневих постанов Кабінету Міністрів. Ними врегульовуються метода і порядок створення РГК при ДБР, а також спосіб підбору кадрів. У результаті отримали вкрай негативні регуляції від уряду.

По-перше, замість повноцінного верифікованого онлайн-голосування за кандидатів до РГК при ДБР пропонується проводити звичайні установчі збори за принципами, закладеними в урядовій постанові №996. Про потенційні проблеми, які можуть виникнути під час формування персонального складу консультативно-дорадчих рад при органах публічної влади, писали ще в далекому 2011 році. Але, вочевидь, декому в ДБР і Кабміні забракло часу, щоб ознайомитися з ризиками і відповідним негативним досвідом.

По-друге, згадані урядові постанови абсолютно не гарантують входження членів Ради громадського контролю до складу конкурсних комісій з відбору співробітників бюро. Це було ще однією з домовленостей, на якій наполягала громадськість. При цьому зауважимо, що в постанові закладено дискреційну можливість директора бюро самостійно обирати представників громадськості, що долучаться до відбору кадрів. Це свідчить лише про одне — Труба (або його покровителі) не хоче сюрпризів при формуванні складу працівників ДБР, а тому перестрахувався саме в такий спосіб.

По-третє, встановлено занадто високі бар'єри для делегування від громадських організацій кандидатів. Згідно з вимогами постанови, відповідні організації мають здійснювати свої активності протягом двох років у сфері "правозахисної діяльності". Окрім цього, відповідні напрями мають бути закріплені в статутних документах. 

Зауважимо, що в чинному законодавстві не визначено поняття "правозахисної діяльності", що може спричинити відсіювання не афілійованих із владою організацій. Важливо також зазначити, що це суперечить фундаментальному принципу юридичної визначеності. 

***

Зважаючи на викладене вище, важливо зрозуміти: директор ДБР Роман Труба, безпосередньо взявши на себе зобов'язання, не виконує обіцяного або виконує роль своєрідного "зіцголови Фунта", який є лише ширмою для чергового розподілу політичного впливу "Народного фронту" та Блоку Петра Порошенка на правоохоронні органи. Втім, який із двох центрів влади переможе — не принципово, бо історію "хвороби Данила" знають усі…

Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
Випуск №6, 17 лютого-23 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво