Ігор Білоус: Замість працювати ми б'ємося за активи - Внутрішня політика - dt.ua

Ігор Білоус: "Замість працювати ми б'ємося за активи"

20 травня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №18, 20 травня-27 травня

Ігор Білоус на посаді голови Фонду держмайна майже рік. Під час нашої попередньої зустрічі він багато говорив про далекосяжні плани. На сьогодні, на жаль, мало що змінилося: про реальні результати розповісти особливо нема чого, усе в планах, усе буде, але поки що невідомо, коли.

© kmu.gov.ua

 

Ігор Білоус на посаді голови Фонду держмайна майже рік. Під час нашої попередньої зустрічі він багато говорив про далекосяжні плани. 

На сьогодні, на жаль, мало що змінилося: про реальні результати розповісти особливо нема чого, усе в планах, усе буде, але поки що невідомо, коли. Єдиним серйозним, але досі ще потенційним досягненням може стати приватизація Одеського припортового заводу (ОПЗ). Та й реально оцінити її успішність можна буде, тільки коли новий власник почне управляти заводом.

Приватизація такого великого промислового об'єкта в країні, що переживає економічну кризу і чекає інвестицій, має бути зразково-показовою. Якщо угода буде ринковою і кристально чистою, вона дасть нашій економіці більше, ніж усі інвестиційні форуми й конференції, разом узяті. Це буде потужний сигнал інвесторам, що з нинішньою владою таки можна співпрацювати. Але ОПЗ — об'єкт скандальний сам по собі, і організація його продажу на належному рівні значною мірою залежить від того, чи зможе ФДМ оминути скандали, що спалахують навколо заводу, переступити через кулуарні розбірки та організувати ідеальні (ну або майже ідеальні) торги. Ми сумніваємося.

Ігор Олегович з легкістю знаходить винних у всіх негараздах фонду, але на себе відповідальність бере неохоче. Він чудово веде переговори і напевне як колишній інвестбанкір уміє красиво й швидко продавати активи хорошим покупцям. Але управління українською держвласністю вимагає й інших якостей, насамперед уміння опиратися впливу "третіх зацікавлених" і до них наближених. Чи читається в словах Ігоря Білоуса реальна готовність чинити опір українському олігархату — судити читачам.

— Вітаємо вас, процес зрушився. Сподіваємося, що приватизація ОПЗ стане зразковою. Умови вже є?

— Так, нарешті це сталося. Умови будуть опубліковані днями (інтерв'ю відбулося в четвер, 19 травня). Їх поки що коригують, додають коментарі Мінекономрозвитку й Мінфіну. Ціну ви, думаю, знаєте — 13,175 млрд грн. Далі ми опублікуємо в нашій газеті оголошення про продаж, що й запустить процес приватизації. Увесь цей рік 95% людей казали мені, що такого рішення ніколи не буде. Мовляв, ви молодці, класну роботу виконали і завод класний, але рішення не буде, бо така в нас політика. Але рішення є. Ідемо далі. Інформація вже пішла до потенційних покупців. Їх, до речі, чимало. Через 45 календарних днів після оголошення ми будемо виходити на аукціон. Аукціон живий: табличка, крок. Крок визначено в 200 млн грн — 1,5% від початкової ціни. Але підвищувати ставку можна буде й не в межах кроку, а, наприклад, на 50 млн і більше.

— Це не буде потім підставою для позову?

— У нас будь-що може бути потім підставою для позову. У нас будь-який процес приватизації відбувається з судовими процесами. Ми вже звикли до цього. Я не можу сказати, що це ідеальна ситуація. Але вона така, яка є. Поки що в нас два основні судові процеси — з І.Коломойським і Д.Фірташем. З Фірташем через Стокгольм. І там тільки початок процесу.

— Про борг Ostchem ми ще поговоримо. А що з "Нортімою"?

— Суд з Коломойським триває. Він перейшов у письмову форму. Я не бачу підстав, які дозволяють п. Коломойському вважати, що він може виграти цю справу. У нас там дуже сильна позиція. На сьогодні ми рухаємося у правильному напрямку. Приватизацію це точно не заблокує.

— Припустимо. Як скоро на підприємство може зайти новий власник?

— Старт ми дали. Про аукціон я вже розповів. Якщо аукціон відбудеться, через сім днів переможець підписує договір купівлі-продажу і протягом місяця розраховується. За п'ять днів до аукціону треба внести 5% від покупної ціни на рахунок Нацбанку. У нас є спеціальна кімната даних для покупців, там є проект, уся необхідна інформація, інструкції. Деякі потенційні учасники вже надіслали нам листи, що братимуть участь у торгах і підписали договір про конфіденційність. Паралельно створено кваліфікаційну комісію, яка збиратиме документацію про потенційних покупців і вирішуватиме, допускати їх до торгів чи ні.

— Хто потенційні покупці? І хто входить до складу кваліфікаційної комісії?

— До кваліфікаційної комісії входять представники Фонду держмайна. Також будемо залучати СБУ, Держфінмоніторинг, АМКУ. Будуть і спостерігачі від міжнародних організацій. Ми вже розмовляли з ЄБРР, МВФ і Світовим банком — вони, швидше за все, делегують представництво якійсь з міжнародних компаній. На жаль, ми не зможемо інформувати суспільство про те, хто саме братиме участь у торгах, бо підписується договір про конфіденційність, але можемо називати кількість. На сьогодні в нас уже п'ять потенційних покупців. І ще стільки ж інвесторів поки що вирішують, вступати їм у ці торги чи ні.

Ми створюємо їм цивілізовані умови. Зберігаємо рівноправність у виділенні інформації. Завдяки кімнаті даних це дуже просто зробити. На цей час усі зацікавлені особи знають цей завод дуже добре. Вони або торгували з ним, або обслуговували його. У будь-якому разі для них це знайомий об'єкт. Але я упевнений, що будуть і нові учасники. Наприклад, є арабська компанія, яка має свій газ, свої заводи і мільярди для інвестицій. Вони цікавляться ОПЗ.

— Арабських покупців навряд чи , а інших потенційних інвесторів борги ОПЗ не лякають? Озвучувалася умова, що новий власник повинен упродовж півроку вирішити питання із заборгованостями компанії.

— Умови щодо термінів немає. Новий власник сам розбиратиметься з боргами.

— Яка загальна заборгованість ОПЗ?

— На момент оцінювання —
193 млн дол.

— Звучала цифра, що разом зі штрафами — 240 млн.

— Насправді вже, може, й більше. Але штрафні санкції настануть тільки після рішення суду. Послухайте, як правило, люди, які приходять на завод, знають і про ситуацію з боргами. Мій досвід показує, що вони намагаються вирішити всі ці питання в перші місяці. Я упевнений, що одразу буде якась інвентаризація, домовленість. Це не банківський борг, на нього не нараховуються відсотки, це борг за поставлену продукцію. Відповідно, на нього є пеня, але, щоб підтвердити, треба ще виграти суди. Тому ми й говоримо про номінальний борг у 193 млн.

— Стокгольмський суд, до речі, не найгірший спосіб заблокувати приватизацію. Пан Іванчук от уже ним скористався, оголосив борг фіктивним, пішов у прокуратуру, каже, що держава недоотримає 5 млрд грн.

— Там не все так просто. Борг є. Він визнаний міжнародними аудиторами, Фінінспекцією і Стокгольмським арбітражем. Це — господарський борг. Ми не змогли його рефінансувати з держбюджету, тому що перетворити господарський борг у квазісуверенний — це збільшити борг України. Тоді вже виникли б питання не в Іванчука, а в МВФ. Тому нехай це краще буде господарський борг. А чи буде там реструктуризація або якийсь дисконт — це вже питання двох господарюючих суб'єктів.

— А як бути з рішенням про заборону відчуження майна?

— Стокгольмський суд заборонив відчуження нерухомого майна, що належить ОПЗ, до 31 серпня ц.р. Це не заборона приватизації. З одного боку, ніякого відчуження й не може бути, поки йде процес приватизації. З іншого — рішення Стокгольмського суду тепер треба впровадити в українських судах для того, щоб воно набрало сили. Це дуже тривалий процес — перша інстанція, друга інстанція, третя і т.д. Я не заперечую, проблема спраді існує. І ми повністю відкриваємо інформацію на цю тему для інвесторів. Усі, кого ми допустимо до торгів, вивчать і цю проблему, і нюанси.

— З погляду інвестора, 250 млн дол. боргу при стартовій ціні в 500 млн дол. — вигідна пропозиція?

— Немає поки що 250 млн. Штрафних санкцій ще немає.

— Але це потенційні витрати. Суд Ostchem можна й програти.

— У нас були певні суперечки з нашими міжнародними консультантами, які вважають, що ціну треба було ставити меншу. Та оскільки об'єкт унікальний, ми не наважилися.

— Не про це йдеться. Цей об'єкт колись у мільярд оцінювали, і він був його вартий. Але, може, спочатку вирішити питання з боргами?

— Давайте працювати з тим, що ми маємо на сьогодні. Не вдалося нам реструктуризувати цей борг з різних причин.

— Інші борги є?

— Є борг овердрафт від Укргазбанку, який потроху погашається. Це кредитна лінія — 600 млн грн.

— Що кажуть потенційні інвестори з приводу цієї ситуації?

— Активного діалогу в деталях іще не було. Звичайно, будуть питання, дискусії. Вони вимагатимуть певних гарантій від держави. І ми вже готуємося до цього. Зрозумійте, цей завод купують не для того, щоб попрацювати два місяці. Цей завод купують надовго, щоб попрацювати на ньому мінімум десять років. Якщо прийде іноземний покупець, активна робота навколо фінансів і операційної діяльності почнеться одразу. І питання з судами вирішаться.

— Зараз і без того не найкращий час для приватизації. Приватизація ОПЗ має стати показовою. Це всі розуміють. Це питання інвестицій. Чи зможе вона стати зразковою на таких умовах?

— Вона, по-перше, прозора, по-друге, професійна. Чи достатню суму заявлено? Покаже реальна конкуренція. Ви ж не забувайте, що цей процес іще й політичний. Якщо зараз знизити ціну, щоб задовольнити всіх бажаючих, ми отримаємо сильний опір суспільства. Тому ми продаємо за середньозваженою ціною. Вона не найнижча, але й об'єкт не з останніх. І продаємо ми правильно. Учора ми провели експеримент, подивилися, як були продані всі інші "азоти" в Україні. Цей об'єкт продається як мінімум удесятеро дорожче, ніж усі об'єкти, разом узяті, які були продані до цього. ("Дніпроазот" — 3 млн дол., "Стирол" — 3,6 млн, "Рівнеазот" — 17,1 млн, Черкаський "Азот" — 1,3 млн, Сєверодонецький "Азот" (ЦМК) — 6,1 млн. — І.М.). Ми не віддаємо ОПЗ за безцінь. І коли мої попередники говорять, що 500 — це дешево, я тільки дивуюся.

— Ваша перша оцінка була в рази нижчою. Потім ви змінили методику…

— Методика відповідає західним стандартам. Вона повністю збігається з тим, що було в UBS. Є три основні методи оцінки: дохідний, майновий і порівняльний. У дохідному вибудовуються моделі роботи. Там у нас вийшло 523 млн. За майновим методом оцінки — 506 млн. Порівняльний метод передбачає оцінку аналогічних угод на ринку. За цим методом у нас вийшло 527 млн. Оцінка об'єктивна.

Так, є й такі деталі, які в оцінку не потрапили, але мають свій окремий потенціал. Наприклад, завод розташований у порту і має чотири причали. Завтра ви можете за 3–4 млн дол. побудувати склад для фосфатних добрив і поставляти їх усій Україні. Чому про це ніхто не каже? Це окремий бізнес-проект. У 2009-му завод оцінили в 300 млн із лишком, а виставили за 500 млн. Але в той час завод заробляв близько 100 млн дол. на рік. А сьогодні навіть 50 млн не заробляє через падіння товарних ринків. Що далі з ним буде, хто знає? Може, завод спіткає гірка доля банкрутства? Цього допустити не можна. Об'єктом цікавляться публічні компанії, які планують діяльність на 5–10 років, і куплять вони його не для того, щоб довести до банкрутства.

— Були оцінки, скільки треба вкласти в модернізацію?

— Основна модернізація була здійснена у період 2005–2006 рр. Сьогодні, коли ви зайдете на завод, вам треба тільки управляти ним і підтримувати той стан, який є. Ну, на цех реформінгу потрібно 14 млн євро. Але це не такі вже й великі суми для цього заводу. А побудувати такий завод коштує 1,5 млрд дол. У мене є окрема презентація, де показано, які аналогічні заводи не працюють, на яких зроблено ремонт, які закриватимуться. Нічого подібного до ОПЗ у світі не продається. Відповідно, усі зараз почнуть думати: навіщо будувати новий завод за 1,5 млрд, якщо можна за 500 млн купити шикарний завод, який абсолютно нормально житиме ще 25 років? Стоїть у порту! Я вже мовчу про стратегічне розташування нашого аміакопроводу.

— А чи правильно це — продавати ОПЗ на мінімумі попиту, у тому числі й при низьких цінах на його основну сировину?

— Сьогодні нам його продавати чи завтра? У нас цей завод багато прибутку приносить державі? Ні. Назвати його суперстратегічним для країни не можна. Це не атомна енергія. Якби в нас була державна стратегічна програма щодо таких активів, створений спецфонд, то, напевно, й не йшлося б про його продаж. Але в нас цього немає. Ви знаєте, що відбувається з цими заводами? Його можуть просто закрити. Тому поки є покупці, готові за нього заплатити, треба його продавати. Що буде завтра з мінеральними добривами, я не знаю. Але зараз ситуація унікальна, і нею потрібно скористатися. Так, час невдалий, несприятливий. Коли буде сприятливий? Ніхто не знає. Завтра, можливо, газ коштуватиме зовсім інші гроші. Може, ще подешевшає. Міндобрива в ціні просядуть. А завод і 100 млн не буде коштувати. Зараз у нас є гарна ціна й нормальні покупці. І що швидше ми продамо всі основні активи державної власності, які спонукають людей до певних думок про "управління", то швидше у нас буде нормальна державна політика регулювання промислових галузей. Бо поки що замість працювати ми б'ємося за активи.

— У вас план з приватизації — 17 млрд грн на цей рік. Якщо вдало продасте ОПЗ, виконаєте. А що з іншими? Рік тому ви планували ОПЗ — у лютому, а обленерго — навесні. Графік уже зсунувся.

— Порівняно з усім іншим, що відбувається в нашій країні, ми ще не сильно відстаємо від графіка. З обленерго все дуже просто. Ми зараз на другій фазі з "Делойт" за написанням аналітики про ці компанії. Оцінювачі закінчують свою частину роботи. Загалом, усі шість обленерго в сумі матимуть початкову вартість близько 250 млн дол. Для початку. Звісно, якесь дорожче, якесь дешевше.

Нам би дуже допомогла реформа в енергетичному секторі, яка встановить RAB-тарифи (стимулююче тарифоутворення. — Ю.С.). Це допомогло б нам продати "обли" дорожче. Але це — політика. Вона поза моїм впливом. Ми свою роботу робимо. Ми підготуємося до 1 вересня, щоб продавати обленерго. Якщо реформа на той час відбудеться, ціна буде вища, конкуренція — більша.

— Хто конкретно гальмує реформу?

— Це все в руках Кабміну, Міненерго, НКРЕ. Ми просуваємо цей процес. Спеціально проводимо енергетичну конференцію. Будемо обговорювати реформу, можливості. Але незалежно від результатів, з вересня Тернопіль, Хмельницький, Харків, Миколаїв, Запоріжжя й Черкаси будемо продавати.

— А "Центренерго"?

— Дуже хотіли б. Але ми не встигнемо цього року його продати. Ми тільки готуємо його. Тут нам бажано розуміти, у якому ми регуляторному полі, і що буде з лібералізацією ринку.

— "Центренерго" входить в орбіту впливу Ігоря Кононенка, і ось його екс-помічника Державіна у березні призначають вашим заступником. І все це — у розпал корупційних скандалів у владі. Дивна кадрова політика, не вважаєте?

— Ви можете подивитися його біографію: так, він працював з паном Кононенком. Але не він один з ним працював! Питання навіть не в цьому. Я всім сказав, що як ОПЗ іде зараз, так само йтиме й "Центренерго". Якщо хтось хоче якимось чином загальмувати процес, нехай працюють без мене.

Це навіть не моє кадрове рішення, а Кабміну. Я не можу сказати, що незадоволений роботою свого заступника. Він досить жорстко підійшов до корпоративного управління. Але остаточні рішення — завжди за керівником.

Ви побачите, як проходитимуть акціонерні збори щодо "Центренерго". Ви побачите склад наглядової ради. Ви побачите, що ми будемо робити далі з його підготовкою. Я дуже не хотів би допустити ситуацію, яка в нас склалася з ОПЗ: НАБУ, прокурори, обшуки тощо. Це ніяк не сприяє приватизації, і нам потрібно уникнути скандалів навколо "Центренерго".

— Боїмося, це буде складно зробити.

— Час покаже. Процес буде непростим, це я розумію. Він і так досить політизований. Починаючи з того, як нам передавали ці акції, і закінчуючи тим, як працює компанія. Компанія стара, активи старі, потребують дуже великих інвестицій у модернізацію. Плюс скандал з відбором керівника. Треба довести хоч це до кінця і призначити керівника нарешті.

— Вам "рекомендують", кого призначити?

— Ні. Ніяких завдань і команд ніхто не дає.

— А хто зараз керує держакціями компанії?

— Ми. Фонд держмайна є органом управління й балансотримачем.

— Зараз до завершення йде ще одна чудова історія, але вже із "Запоріжжяобленерго". Так от про те, що там 60% держвласності, під час переділу згадували іноді й десь на тлі. Вас влаштовує такий стан справ?

— Ми співпрацюємо з НАБУ й Ситником. Для них це справа номер один, як ви знаєте. Вони планують довести її до кінця. Купу людей у нас тут запрошували давати показання, провели масштабну роботу. Усі зловживання мали місце ще до мене. За час мого перебування на посаді нічого протизаконного не відбувалося. Тож нехай правда восторжествує. Нам самим дуже важливо побачити якийсь прогрес у цій справі. Якщо справді буде доведена чиясь вина, ці люди понесуть відповідальність. НАБУ над цим працює. А ми у свою чергу зараз займаємося повністю новими зборами акціонерів, незабаром ви побачите нову наглядову раду, абсолютно нових людей. Запоріжжя важкий об'єкт, я не сперечаюся. Насамперед тому, що він у промисловій зоні, і основні споживачі там якраз промислові компанії. Це не фізособи, як у Тернополі або Хмельницькому. Це — великі об'єкти, які належать серйозним людям, що дуже ускладнює ситуацію.

— Напевне ці ж товариші захочуть поборотися за цей об'єкт і під час приватизації. Попередня оцінка вартості "Запоріжжяобленерго" є?

— Я можу вам сказати, що "Харківобленерго" продаватиметься дорожче, ніж Запоріжжя, через численні борги компанії. А борги треба віддавати. Але стартова ціна буде понад мільярд гривень. Точніше поки що не скажу. Тим більше що ми говоримо про початкову вартість. На мою думку, і за Харків, і за Запоріжжя буде боротьба на торгах.

— І не серед західних інвесторів, як ми розуміємо...

— Чи будуть там західні покупці, побачимо, але наших точно буде дуже багато, не два-три покупці, це точно. Відповідно, якби був RAB-тариф, і ціна, і інтерес, і предметність розмов з потенційними інвесторами були б зовсім іншими. Цінність і вартість об'єкта тоді одразу зростають, оскільки це природна монополія, і все гранично просто: зростають обсяги — зростає й заробіток, усе!

— Чи все? Чи не переоцінюємо ми стимулюючі тарифи?

— Ні. Звичайно, ще потрібна лібералізація ринку. Тоді компанії боротимуться за своїх клієнтів, докорінно міняє правила гри. Повірте мені, якщо буде правильна лібералізація, у нас з'являться й інші дистрибутори, як у Німеччині й інших країнах Європи. Там же ринок дистрибуції електроенергії дорівнює ринку генерації. А в нас обленерго фактично монопольно обслуговують усіх, але рано чи пізно це зміниться, вони всі бігатимуть за своїми клієнтами. Будуть як мобільні оператори пропонувати різні пакети, будуть, окрім електроенергії, продавати їм Інтернет, гарячу воду...

— Гарячу воду вже продають...

— От. Що таке обленерго? Це, насамперед, канали продажів. Доступ до кінцевого споживача. Якщо ви споживаєте ікс кіловатів, можна скласти ваш профіль, зрозуміти, що ви робите, що використовуєте, що дивитеся, скільки у вас квадратних метрів, скільки на них електроприладів. Може, вам можна продати ще якісь послуги? Така система працює в усьому світі, крім України. Діюча в нас система — це навіть не минуле століття, це часи динозаврів. Її треба міняти.

— Мінятися вона буде, та лише залежно від того, хто стане покупцем. До речі, в Тернополі ситуація покращилася? Є гарні новини? Покупці будуть хороші?

— З Тернополем завжди була проблема. Ми з 2001 р. не можемо скликати загальні збори, бо немає реєстру...

— Не рахували, скільки вже було спроб ці збори провести? 40–50?

— Більше 20 — це точно. Там давній корпоративний конфлікт (між Григоришиним і Суркісом. — Ю.С.). Проблема стара. Там теж будуть нові збори. Ви знаєте, я думаю, що Тернопіль і Хмельницький дуже легко продадуться. Там проста бізнес-модель. Споживачі — в основному фізособи. Рівень збору грошей дуже високий, і економічна вигода в цьому випадку дуже легко прораховується.

— А ціна якою буде?

— Ціни будуть абсолютно нормальні. Тернопіль стартуватиме в районі 20 млн дол. за пакет, Хмельницький — у районі 30 млн дол. Це абсолютно підйомні цифри для потенційних інвесторів, не 130–150 млн. А в перспективі, до речі, той-таки Тернопіль може коштувати й 50 млн. У цьому випадку є абсолютно нормальний зазор на інвестиційний горизонт.

— Що держава хотіла б отримати від продажу всіх "облів"?

— Що ми хотіли б отримати? Мільйонів 300 за всі ці компанії. Але наше завдання полягає в тому, щоб стимулювати конкуренцію. Для цього нам потрібна реформа регулювання. Хоча й без неї зацікавлених осіб багато. Повірте. Це цікавий і зрозумілий бізнес.

— У який іще й вкластися потрібно.

— Так, це проблема. Інвестицій там не було роками. Причини різні, але не в цьому питання, а в тому, що кожен потенційний покупець відразу бачить, що ціна 20 млн, але ще 20 млн потрібно на відновлення мереж та іншої інфраструктури.

— У контексті інвестицій є ще й питання умов приватизації і зобов'язань. Умови будуть? І наскільки жорсткі?

— Знаєте, ми не займалися ще умовами приватизації обленерго. Я думаю, що для кожного об'єкта будуть свої умови.

— Хто їх пророблятиме?

— Ми разом з Міненерго.

— А позиція міністерства на сьогодні яка? Ви вже зустрічалися з цього приводу з Насаликом?

— Ще ні. Усе ніяк не побачимось. Але питань у нас спільних багато нагромадилося вже. У нас же, крім обленерго, ще є шахти, і з ними теж треба щось робити.

— У вас багато шахт на продаж?

— Ні, максимум п'ять об'єктів — жоден з них нічого не вартий. Навіть Краснолиманська. Там навколо все викуплено давно Гуменюком і компанією. Що нам там продавати? Шматок заліза нагорі й тунель під землю? Це коштуватиме мало. Заходити в Лондонські суди з Гуменюком за привласнене вугілля? Смішно.

— Рік тому ми з вами розмовляли про майбутню приватизацію УБРР, "Президент-готелю", "Київпассервісу". Там суд, там перевірки, тут ніхто на торги не прийшов. Темпи вас влаштовують?

— Справді, "Президент-готель" у судах. Ми вже досудилися до того, що в нас закінчився термін дії оцінки, і нам доведеться готувати її знову. А на УБРР ніхто не прийшов. Ціна в 118 млн нікого не зацікавила.

— Дивно, адже об'єкт непоганий…

— Непоганий. Але, очевидно, ціна не підійшла. Будемо ціну опускати. Цікавився багато хто, і китайці, й іранці — ніхто не прийшов. Швидше за все, будемо робити переоцінку, опускати ціну.

Приватизація перетворюється на вічний пріоритет влади. То якісь інтереси, то суди, то ціна не підходить. Процес явно розтягнеться на кілька років.

— Так. Інтереси є в кожному об'єкті, що становить цінність. Нас гальмують, нам не дають документів. Немає реєстрів, немає статутів, керівництво на лікарняних. А потім — одразу до суду. Майже кожне підприємство, на якому ще є активи, опирається приватизації.

— Скажіть, а приватизації об'єктів АПК що або хто заважає?

— Цей процес узагалі дуже повільно відбувається. У Міністерстві АПК дуже багато говорили торік про приватизацію, але так нічого нам і не передали. Але ж там безліч питань і щодо приватизації "Укрспирту", і щодо "Артемсолі", і щодо ДПЗКУ. Та й без цього у них дуже багато об'єктів.

— Тобто агроприватизація переноситься вже на 2017-й?

— Так. Якщо ми до кінця цього року приймемо хоча б "Артемсіль" і почнемо її готувати, це вже буде перемога.

— Скільки ви продали за рік об'єктів? Усього, не тільки в АПК.

— Близько 130. В основному дрібні об'єкти, у нас там іноді по 6–12%. Зрозумійте, деякі об'єкти ми виставляємо на продаж по 200 разів, а деякі по 600. Ми на папір і телефонні дзвінки витрачаємо більше, ніж заробляємо потім на такій приватизації. І всі зайняті, роботи повно!

— Як ви плануєте ще й НАК у такому випадку тягти? (Під час реформування "Нафтогазу" право управління держмайном, тобто майже все, що є в усіх компаній групи НАК "Нафтогаз України", планують передати ФДМ. Ю.С.). У вас є фахівці для кваліфікованого управління державними частками в нафтогазових підприємствах?

— Ми не зможемо і не хочемо цього робити. У нас нема кому прийняти все це. Немає ні кваліфікації, ні ресурсів. Навіть якщо ми все це приймемо, нехай нам допоможуть з інших міністерств хоча б кваліфікованими кадрами. Я давно пропоную, що ми повинні об'єднати всі держпідприємства, які залишаться в держвласності, в один холдинг.

— Ми це вже обговорювали колись із вами. На наш погляд, така структура буде некерованою, а корупційні ризики — величезні. Тоді, якщо не помиляємося, йшлося про три сотні зовсім різних компаній.

— Але це працює у Швеції, Японії, Китаї, Сінгапурі, Казахстані.

— Україні не завжди підходять рецепти інших країн. Якщо йдеться про структуру, яка буде власником акцій, так, це можливо. Але у нас за кожною структурою чийсь інтерес і сфера впливу. Об'єднати це не дадуть.

— Але й залишати так, як є зараз, не можна.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво