Хотят ли русские войны? - Внутрішня політика - dt.ua

"Хотят ли русские войны?"

28 лютого, 2014, 21:00 Роздрукувати Випуск №7, 28 лютого-7 березня

Цього тижня аговкнулося все, що відкладалося, недооцінювалося та ігнорувалося всіма поколіннями влади незалежної України — через непрофесіоналізм, злочинну недбалість або через злочинну ж корисливість. 

"Вони взяли моє прізвище, ім'я й по батькові, записали. Записали телефон", — ця фраза Анатолія Могильова, який розповідав журналістам про свою невдалу спробу провести переговори з бойовиками, що захопили будівлі Ради міністрів і ВР Криму, не могла не різати вухо. Бо вона означала, що люди, які вийшли до прем'єра в Криму, його не знали — ні прізвища, ні в обличчя. І не знали, хто в Криму прем'єр — тобто хто головна людина в будівлі, яку вони захопили, і найголовніша на той момент у Криму.

Це певна ознака того, що люди, які захопили парламент і уряд Криму, — чужинці. На додачу до всіх інших промовистих ознак, які прямо вказують на Росію: її прапорів, на світанку піднятих бойовиками над захопленими будівлями; БТРів Чорноморського флоту Росії, які за кілька годин висунулися "на навчання" у бік Сімферополя; "уралів" з російськими військовими номерами, що з'явилися на блок-постах на в'їзді в Крим удень, а в аеропортах Сімферополь і Бельбек під Севастополем — увечері. 

Активна фаза 

Спроби встановити, що ж то за люди захопили будівлі в Сімферополі, у представників влади Криму й України були безуспішними весь день. Але після того як у захопленому парламенті депутати "проголосували" за референдум про державний статус Криму й "обрали" прем'єром Аксьонова, на захоплених плацдармах у хованки вже не гралися. В аеропорту Сімферополя журналістці телеканалу АТР чоловік у військовій формі без розпізнавальних знаків прямо сказав, що "війська — російські". При цьому журналістів попередили, що в разі наближення до військових буде відкрито вогонь на ураження. 

Є версія: бойовики, що захопили парламент і будівлю уряду Криму, — це бійці ССО — створених торік Сил спеціальних операцій ЗР Росії. Їхнє завдання — спецоперації за кордонами Росії, там, де існує загроза національним інтересам Росії і життю її громадян. Минулої осені вони тренувалися на Кавказі. На таку версію знайомого військового експерта наштовхнула різна форма військовослужбовців у колоні БТРів, які рухалися до Сімферополя. Водії новеньких машин — десантники, а старший офіцер колони — у камуфляжі спецназу. 

Після того, як "захисники російськомовних кримчан" (за словами віце-прем'єра Теміргалієва, так називали себе бойовики) запустили в зал ВР членів президії, стало зрозуміло, що захоплено не просто будівлі, а взято під контроль і, фактично, під конвой, владу в автономії. А кількома днями раніше — створено "свою" у Севастополі. Причому без бою. Всуху. За повної імпотенції "революційної" влади України, тихого "занепокоєння" гарантів української незалежності на Заході і знущальних повчань-заяв МЗС Росії щодо ситуації в Україні. Нездатність нового керівництва країни ухвалювати адекватні ситуації рішення — оперативні, ефективні й професійні — тут, у Криму, відчувається кожної хвилини зволікання в ухваленні тактичного рішення і посилюється з кожною заявою, яка не підкріплюється ділом, з кожним "відкриттям", яке міністри й політики роблять через години, а то й добу після повідомлень у ЗМІ. Сьогодні вранці журналісти, які очікували "борт" з очільниками СБУ В.Наливайченком та МВС А.Аваковим у захопленому російськими військовими аеропорту Сімферополя, насолоджувалися, по суті, оглядом своїх учорашніх новин, який зробив у Фейсбуці пан Аваков. Який дійшов у результаті висновку, що на країну напали. В.о. президента Олександр Турчинов, як повідомлялося, мав намір летіти в Сімферополь у четвер, але теж не полетів. Страшно стало? Нам теж — з такою владою. Засідання РНБО з питання вторгнення російських військ в Україну призначили тільки на 11.00 п'ятниці. "Сьогодні вночі терористи з автоматичною зброєю, за оцінками наших спецслужб, — професійні військові, спробували взяти під контроль аеропорти Криму", — сказав Турчинов. Чому ж спробували? Вони їх контролюють. 

Активна фаза цієї спецоперації, можна вважати, почалася з Севастополя, відразу після відставки з посади голови міської держадміністрації Василя Яцуби. Київ не кинувся відразу, хоча б тимчасово, але заповнити вакуум влади й присутності держави в її найбільш непростому місті, де стоїть військова база РФ і куди, як відомо, вирушив повалений президент Віктор Янукович. 23 лютого на площі Нахімова зібрався багатотисячний мітинг, де й було "обрано" нову владу — "мера" Олексія Чалого. В.о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков і уповноважений Верховної Ради з контролю за діяльністю СБУ Валентин Наливайченко, які прилетіли увечері на півострів нібито шукати Януковича, повідомили журналістам, що ситуація в Севастополі заспокоїлася.

Кого ж обрали "мером" Севастополя, хто такий Олексій Чалий. Виявляється, до цього мітингу він був абсолютно непублічною людиною, аж ніяк не лідером і не вождем. Відомий як бізнесмен — співвласник заводу "Таврида електрик" і реальний власник телеканалу НТС. Це вже потім, коли побачили поруч із ним радників-помічників колишнього глави СМДА Саратова, який повернувся в місто, усі згадали, що саме Чалий допомагав йому під час виборів. Так, Чалий — громадянин Росії, за даними держреєстру прописаний у Московській області, а його підприємство входить до російської корпорації. Але Севастопольська міськрада, обравши його керівником, по суті, виконкому, готова клопотатися перед Києвом про надання йому українського громадянства. При цьому сам Чалий про це не просить, а на запитання журналістів із цього приводу не відповідає. Прокуратура Севастополя проявила себе тільки 27 лютого. І в той час, коли в місті на заклик Чалого оперативно створювалися незаконні загони з бійців "Беркуту" та інших добре підготовлених севастопольців, прокуратура повідомила, що "всі державні органи правопорядку, влади й контролю працюють у штатному режимі" і розпочато перевірку законності рішень Севастопольської міськради. Для розуміння адекватності дій центральної влади в цій ситуації також повідомимо, що прокурора в Севастополі теж немає — подав у відставку. 

Тепер Кримська автономія. Тут усе було як за підручником: народні хвилювання, сутички, взяття однією зі сторін "під охорону" роботи законної влади, ухвалення нею "правильних" рішень в інтересах народу. Напередодні захоплення будівель ВР і Ради міністрів спікер Володимир Константинов намагався провести засідання, де планувався звіт уряду Могильова (з подальшою відставкою) і розгляд питання з розмитим формулюванням про ситуацію в Криму, за яким не тільки меджліс кримськотатарського народу побачив можливість ухвалення якогось рішення щодо статусу Криму. Перед сесією зібралося близько півтори-двох тисяч людей під прапорами Росії та партії "Русское единство". Мітинг меджлісу зібрав у три-чотири рази більше людей. Бійки були неминучі: міліція, що стояла кордоном між мітингувальниками (обличчям — до кримських татар, спиною — до раз у раз наскакуючих тітушок і козачків), ретирувалася до входу у Верховну Раду, щойно почалися хвилювання. Група кримських татар прорвалася через бічний вхід у будівлю парламенту, де була зупинена шеренгами спецназу міліції в кілька рядів. Але спікер не зміг зібрати кворум — у залі було близько 40 депутатів зі 100. 

Найпарадоксальніше, що в зусиллях не допустити проведення сесії з ухваленням рішень, які становлять загрозу територіальній цілісності і спокою в Криму та Україні, несподівано об'єдналися ті, хто ще вчора не міг спокійно один з одним розмовляти, — Рефат Чубаров і Анатолій Могильов, який після невдалої сесії провів засідання політради КРПР Партії регіонів, де вкотре поставив Константинова на місце. У тому числі — і з приводу своєї відставки. Народний депутат Андрій Сенченко, який приїхав як представник в.о.президента, бігав по мітингу, звертаючись до конфліктуючих сторін і депутатів одночасно, потім разом з Могильовим (!) зустрічався з бійцями "Беркуту", а ввечері відповідав на запитання журналістів і телеглядачів у прямому ефірі, пояснюючи, що зміна влади не становить ніякої загрози кримчанам.

На світанку наступного дня, роззброївши міліцію, дві головні будівлі автономії захопили озброєні до зубів бойовики. Далі до столиці Криму рушили БТРи, а всі ворота Криму було взято під контроль. 

А от далі пішли збої, якими мала скористатися центральна влада, якби вона була владою. За сценарієм, багато разів описаним для наших політиків не одним десятком експертів, які говорили про підготовку в Криму "грузинського сценарію", далі було потрібне рішення ВР Криму. Варіанти могли бути різними: якби сутички мітингувальників напередодні вдалося спровокувати до великої крові — можна було просити в Росії захисту етнічних росіян. Але суперечлива інформація про загиблих і потерпілих у тисняві не справила ефекту вибуху бомби, та й навряд чи більшість депутатів пішли б на такий відвертий крок здачі Криму Росії. 

Варіант з референдумом — відкладеним до травня дійством, а також відставка ненависного кримським "македонського" уряду Анатолія Могильова здавався не таким радикальним і повним спокуси взяти участь у розподілі урядових портфелів. Однак Константинов і лідер "Русского единства" Аксьонов, котрий претендує на прем'єрську посаду, знову не змогли зібрати кворум. Рішення, які ухвалювалися в захопленій будівлі парламенту, — фальсифіковані, і це стало відомо ще під час засідання. Незважаючи на те, що в депутатів бойовики при вході відбирали всі засоби зв'язку й фіксації, що журналістів не допустили на сесію, що зйомку в її фіналі дозволили тільки одному російському каналу, інформації про незаконне ухвалення рішень предостатньо. У залі перебували 53 депутати, однак деякі з них покинули засідання, у тому числі — депутат від "Русского единства" Сергій Шувайніков і Яніна Павленко. При розгляді питання про відставку Могильова й призначення Аксьонова спалахнув скандал, і умовна група депутата Олександра Мельника — а це більш як 10 осіб — не брала участі в голосуванні. Однак серед тих, хто "проголосував", раптом виявилися і їхні прізвища, і прізвища депутатів, які взагалі не прийшли на засідання. Це — віце-прем'єр Ольга Удовіна, голова Білогірської РДА Олег Русецький, відомий бізнесмен Микола Сумуліді, котрий того ж дня заявив в ефірі, що до ВР Криму не ходить уже три місяці. Але керівник управління інформаційно-аналітичної роботи О.Сульникова, якій довелося по телефону диктувати журналістам результати сесії, повідомила, що за референдум проголосував 61 депутат з 64, за відставку Могильова — 51 з 64. "Реально голосував 40–41 депутат. Але в Константинова на руках були 64 картки-дублікати. Ними вони й голосували, хоча 12 карток було на руках в іншого депутата", — розповів депутат ВР Криму. 

Отже, що ж за референдум призначили в такий незаконний спосіб?

25 травня кримчанам пропонують відповістити на запитання про надання автономії Криму державної самостійності в складі України на основі договорів і угод. Законним способом провести референдум неможливо — закону про місцеві референдуми просто немає. Але чого хоче керівництво ВР Криму? По суті, йдеться про повернення до повноважень, які були в Криму за Конституцією редакції 1992 року. Тоді в Криму був президент, статус державного утворення, парламент ухвалював закони Криму, уряд формував одноканальний бюджет (усі податки залишалися в Криму, але частину віддавали центру — у пропорції від кількості населення). Але Крим ці повноваження втратив — завдяки саме тим людям, які сьогодні, під виглядом їх повернення, штовхають Крим до чергових потрясінь. Це екс-президент Мєшков, який шле колишнім соратникам заклики з Москви, екс-спікер Цеков, який водив за руку Констанинова по кабінетах Держдуми, член президії Кличніков, який перший закликав до референдуму, а також інші ветерани мєшковських часів, які збирають мітинги, пікети, блок-пости тощо. Це завдяки їхнім сепаратистським діям і небезпечним аферам Київ скасував і інститут президентства, і Конституцію, і економічні повноваження. У кожного з них свої мотиви (про фінансові проблеми Константинова ми докладно писали, п. Аксьонов, за нашою інформацією, також сильно заборгував одному колишньому міністру), однак усіх їх сьогодні брудно й безжально використовують втемну. Володимиру Володимировичу Путіну не хочеться знижувати темп свого переможного маршу по планеті. І невдача із зачисткою революції в Києві вимагає реваншу. Якщо кримських депутатів це заспокоїть — то вони не самотні. Президент-утікач Янукович — теж у грі, кінцева мета якої сьогодні, здається, незрозуміла нікому. Ні у випадку з Кримом, ні з Януковичем, ні з Україною в цілому. Чи треба брати ширше — з охопленням усього Чорноморського регіону і Європи? 

Як це могло статися?

Відповідь на це запитання в онлайн-версії DT.UA може виглядати як довгий список активних посилань на наші публікації. У них усе: від переліку загроз, які треба було гасити протягом останнього десятиліття, до адаптованого до кримських реалій "грузинського" сценарію, прояви якого стали просто бити по очах в останні місяці. Звичайно, відсутність сформованих органів центральної влади і професіоналів найвищої кваліфікації стало найслабшою ланкою в нашій обороні. Але цього тижня аговкнулося все, що відкладалося, недооцінювалося та ігнорувалося всіма поколіннями влади незалежної України — через непрофесіоналізм, злочинну недбалість або через злочинну ж корисливість. 

 По-перше, це відсутність у всіх чотирьох президентів України (вони ж — головнокомандувачі ЗС) і нинішнього в.о. президента усвідомлення гострої необхідності й чіткого плану поступового, але планомірного зменшення військової присутності Росії в Криму, оскільки ЧФ РФ був, є і буде фактором нестабільності й джерелом загрози національній безпеці України. (Як це зробити, спираючись на російсько-українські угоди щодо ЧФ, "ДТ" описало ще 2008 року).

Як один з наслідків — так і не локалізована база ЧФ з підрозділами, розкиданими по всьому Криму, що дає змогу легально ганяти БТРи й "урали" з автоматниками уздовж і впоперек півострова та виставляти антитерористичні підрозділи в спальних районах міста — місцях проживання родин громадян Росії. 

 По-друге, відсутність у державі послідовної політики стосовно Криму і його вибухонебезпечних особливостей. Скажемо більше — із цього приводу немає програмних думок у жодної з політичних партій України. А варіант "Свободи" — взяти й скасувати автономію — саме з серії, як узяти і загострити. На рівному місці. Загалом, для всіх політсил та урядів автономія була і є — валіза без ручки... Що з нею робити в унітарній державі? Де головні загрози стабільності і скільки коштує їх усунути? Чого хочуть кримські татари? У чому корінь невдоволення кримських росіян? Як живуть у Криму українці — оплот державності в цьому регіоні, чому їхні права порушуються, а гідність — принижується на офіційному рівні? Відповіді на ці запитання починали шукати тільки в період чергового загострення ситуації на півострові, але поставлених собі ж завдань жоден президент, жоден уряд не виконали. По-своєму вирішив проблему Криму Віктор Янукович — він його "розпаював" між собою, Сашком і наближеними олігархами. 

По-третє, корупція, якою пронизані всі поверхи, балкони, парадні й відхожі місця української влади та опозиції. Серед мотивів, які штовхають сьогодні депутатів Криму у бік Росії, — страх, але не перед "бандерівцями", якими вони лякають народонаселення. Вони бояться, що за все награбоване доведеться відповідати, а саме добро — віддавати. (Вони ще не в курсі, що сказане новою владою зі сцени Майдану і наодинці в кабінеті — це дві великі різниці. Або навіть три — дивлячись, у скільки буде оцінено "збиток" і хто оцінювач). І найнебезпечніший для будь-якої країни різновид корупції — політична, особливо, коли "договорняки" виходять на міжнародний рівень і на кін ставиться те, що заслуговує на вищу міру покарання, — національні інтереси держави, права, свободи і безпека її громадян. Тому в цьому ряду — 

четверта причина — "президент в екзилі" Віктор Янукович, який шле нам привіти з російського берега Керченської протоки. І ніхто сьогодні не може виключити, що наступним сценарним кроком не буде його повернення "на багнетах" гуманітарної допомоги, уже обіцяної Росією відразу ж після взяття контролю над владою в Криму. "Кримський відхід" В.Януковича, звичайно, потребує окремого детального розслідування, але зараз зазначимо очевидне: дії в.о. голів МВС та СБУ А.Авакова та В. Наливайченка, які прилетіли в Крим, були схожі не на операцію із затримання, а на проводи Віктора Федоровича. Аваков потім пояснив, що не хотів ставити під загрозу стабільність у Криму. Усі задоволені результатом? 

Янукович поки тільки попросив притулку на території Росії, але вона вже надіслала автоматників у моє місто, й наші діти другий день не ходять до школи. А "президент Янукович" уже виконує обов'язки на території Криму — погоджує із захопленою ВР Криму відставку Могильова й призначення на місце прем'єра Аксьонова. Останньому, звичайно, страшенно пощастило: помічник Путіна з питань окупованих територій Владислав Сурков з усіх різнокаліберних проросійських організацій для "кримського фронту" вибрав саме його, довіривши союз зі своїм давнім проектом — партією "Родина".

Але що обнадіює: серед тих, хто сьогодні бере участь у цьому злочинному сценарії, немає мирного населення. Не йдуть кримські росіяни з квітами зустрічати бойовиків і БТРи, не стоять тисячами під стінами ВР Криму, вітаючи рішення про референдум. Тому під стіни парламенту вчора довелося везти людей із Севастополя — їх була більшість! 

Мудро вчинив голова меджлісу Рефат Чубаров, завдяки повідомленню якого, до речі, світ і довідався про збройне захоплення будівель органів влади в Криму. Він відразу закликав жителів Криму не виходити на вулиці і не намагатися звільняти будівлі. Але це мають зробити професіонали. Де вони? 

Бачачи безпорадність і нерішучість влади, не адекватні ситуації кадрові призначення (зокрема двічі екс-прем'єра автономії, екс-губернатора Севастополя зі шлейфом земельних скандалів Сергія Куніцина, який втратив вагу й авторитет у Криму, призначено постійним представником президента в АРК), зроблені за горезвісною корупційною схемою партійних "квот", реальна загроза цілісності країни та миру в нашому домі, як мені здається, вимагають від нас, відповідальних громадян, вжити власних заходів. 

Ні, я не кличу вас відбивати будівлі парламенту й уряду Криму — якщо їх знищать ущент у ході антитерористичної операції, ніхто в Криму особливо не пошкодує. 

Я кличу в Крим усіх, хто може сьогодні допомогти йому і всій країні запобігти катастрофічному розвитку подій. Але не бійців Самооборони, не Правий сектор і не партійних активістів. Я кличу в Крим провідних експертів та авторитетів у сфері безпеки і конфліктології, які можуть швидко оцінювати й аналізувати ситуацію в розвитку, видаючи рекомендації тим, хто повинен ухвалювати рішення. 

Я запрошую в Крим людей культури й мистецтва, громадських діячів і лідерів думок — розмовляти з жителями Криму на зустрічах та в ефірах місцевих телекомпаній, пояснюючи їм, що Україна, яка змінюється під впливом Майдану, не несе в собі загрози ні росіянам у Криму, ні росіянам у Росії. 

Ми кличемо представників міжнародних організацій та інститутів — ситуація повинна перебувати під постійним моніторингом міжнародного співтовариства. 

Окреме прохання до кримчан — чудових фахівців, яких поважають і прості люди, і політики водночас, яких кар'єра винесла в Київ та інші міста країни. Це — колишні й нинішні народні депутати і прокурори, генерали й адмірали, вчені й держслужбовці, що мають досвід роботи в Криму і знають його в усіх тонкощах. Не чекайте, поки вас покличе влада, щоб почути ваші поради й рекомендації. Вона — у ступорі. Вас кличемо ми — кримчани. У наш дім прийшло лихо, приїдьте — нам потрібна ваша допомога. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво