Ходаковський: останній опозиціонер сепаратистського краю

Нещодавно українські та (що досить показово) "республіканські" ЗМІ розтиражували новину про те, що "секретар ради безпеки ДНР", командир бригади "Восток" Олександр Ходаковський іде в опозицію до "офіційного" Донецька, тобто - до Захарченка та його оточення.

Ця новина тим примітніше, що в млявому політичному житті "ДНР" не відбувається практично нічого, оскільки його кістяк становить військова диктатура - суворо підпорядкована Захарченку та виражена в "республіканському парламенті" рухом "Донецька Республіка". І раптом такий гучний голос так званих "Патріотичних сил Донбасу", за якими стоїть Ходаковський.

Останній - доволі слизький персонаж, який проявив свою слизькість ще за часів Стрєлкова. Сам Гіркін неодноразово відгукувався про Ходаковського як про людину ненадійну, мовляв після прибуття Стрєлкова в Донецьк, він зі своїми бійцями забарикадувалася на одному зі складів та "чекав, коли я почну його штурмувати" (цитата Гіркіна - С.В.). Але якщо для абсолютного хаосу літа–осені 2014-го, коли на території Донбасу орудували десятки, якщо не сотні розрізнених банд без чіткого центру, така ситуація була звичною та зрозумілою, - то опозиційність Ходаковського у вже чітко сформованому військовому анклаві 2016-го виглядає дивно. Ба більше - відважно, якщо врахувати долі останніх "опозиціонерів", на кшталт усім відомих "троянців". Та про все по черзі.

На сьогодні Ходаковський - єдина людина, за якою збереглася відносно незалежна від Захарченка та "військового корпусу ДНР" структура - "Восток". Щоб зрозуміти масштаби та роль нинішнього "Востоку" в "республіканському" житті, досить пройтися основними його базами, наприклад, у Макіївці, де їм виділено, а насправді - просто ними "віджато" - одні з кращих об'єктів, облаштованих під військові потреби. За Ходаковським зберігається й вплив на "республіканську" комендатуру, а також ряд "державних" чинів у "МДБ" і донецькій прокуратурі. Частина військового "бізнесу" "Востока" ще восени 2014-го була тісно пов'язана з торгівлею зброєю (на той момент - уроздріб), коли на базі бойовиків у самому центрі Макіївки через знайомих можна було без проблем придбати АК-47 і трофейні гранати. "Патріотичні сили Донбасу" - найтонша кістка в грубому тілі "республіки", яке зазвичай спирається виключно на військову міць і кількість автоматів, приставлених до скронь опонентів. Ходаковський неодноразово проявляв дивні, як для місцевих персонажів, інтенції у бік зближення з Україною, і в місцевій політичній еліті є одним із найліберальніших у цьому сенсі людей, водночас майже завжди залишаючись у тіні.

Публічні заяви Ходаковського почали з'являтись у місцевих ЗМІ з завидною регулярність лише наприкінці 2015-го. Приводом для яскраво вираженої "опозиційності" стала ситуація в Ясиноватій, коли мером міста призначили "народного губернатора" Павла Губарєва, який несподівано виплив із небуття. Його ім'я в місцевих степах викликає іронічну посмішку ледь не в кожного, і таке призначення було надто явною палицею, вставленою в колесо "Патріотичних сил Донбасу", яке і так заїдає. Напруження в "республіканській" парі Ходаковський–Захарченко не бракувало й до цього: ім'я колишнього глави донецької "Альфи" гриміло в Донецьку задовго до того, як стало відомо, хто такий Захарченко взагалі. І роль "секретаря" при вчорашньому коменданті-механіку, який раптом став главою "ДНР", для Ходаковського була відверто принизливою. Юрію Яненку - людині Ходаковського, градоначальнику Ясиноватої (звідки регулярно відправлялося за лінію розмежування вугілля, на якому заробляли структури Ріната Ахметова та підзаробляв сам "секретар радбезу") - вказали на двері. І натомість поставили підконтрольного Захарченку Губарєва.

Ходаковський відразу відреагував на копняк: "Ніхто там нічого не заробляв, а якщо й заробляв, то на себе не витрачав. Понад чотири тисячі людей "Востока"… Ви навіть не уявляєте, яких грошей коштувало утримувати цю кількість... Ми попросили тільки не чіпати Яненка... Але коли нас вирішили випхати й звідти, то стало зрозуміло, що підготовлено програму стирання пам'яті про нас та "Восток".

Одповідь Ходаковського дала Захарченку прекрасний привід організувати новий виток тиску на конкурентів. Позицію "секретаря" відразу оприлюднили. А поява в "республіканських" ЗМІ чогось не пов'язаного з радістю від надоїв у корів, означає, що слідом буде випущено "викривальний" репортаж про ізгоя, який відбився від отари. Відразу з'явилося інтерв'ю одного з найвідоміших і авторитетніших медійних персонажів Донецька Гіві, в якому той з особливою ретельністю розповів про зрадника Ходаковського - саме в таких самих тонах, у яких розповідав і про ЗСпП "Троя" перед його ліквідацією. Командир "сомалійців" закликав не вірити жодному слову Ходаковського. Задля більшого ефекту "в ефір" було випущено думку ще одного заслуженого "ветерана" (і теж людини Захарченка) Івана Кондратова, який назвав кадрового офіцера Ходаковського "повним нулем" у серйозних військових питаннях.

Ходаковському створили публічний імідж не просто некомпетентного командира, а ледь не зрадника, який персоніфікує "п'яту колону" в "республіці" і ледь не прямо співпрацює з українською стороною. Для еліти "республіки" подібне - така собі "чорна мітка" перед закінченням кар'єри. Причому "закотити" можуть у Москву, Крим чи Ростов - а можуть і в могилу. Менш примітних персонажів місцевих степів "зливають по-тихому", без преси та попередніх ласк. Великі риби політичного бомонду піддаються попередній обробці, щоб образ мученика жодною мірою не затьмарив майбутніх світлих днів без особливо ідейних. І якщо "троянці" та інші відверті кримінальники кивка з Москви не потребували, - то таке неприкрите цькування "останнього з могікан" явно вказує на те, що потрібні рухи кураторських осіб все-таки було виконано. Для тих українських політиків, які розраховують на переговорний ефект "Мінськ", це має стати сигналом. Ходаковський на сьогодні щось на кшталт місцевого "генерала Вольфа", з яким теоретично можна було б вести конструктивні залаштункові переговори, і його можлива ліквідація (навіть і політична) - "привіт" не тільки місцевим бунтарям, а й Києву.

Сам Ходаковський доволі холодно та стримано відгукнувся на обвинувачення того самого Гіві, заявивши, що зла ні на кого не тримає, руку потискати не перестане і розуміє, що все це було сказано під величезним тиском, який зараз чиниться на ряд командирів оточенням Захарченка. Будь-які спроби докладніше відповісти на всі випади проти себе в Донецьку обривалися повністю; прес-конференцію Ходаковського, заплановану на 18 лютого в столиці "республіки", було зірвано групою пожежних, які знеструмили будівлю через імовірне її загоряння. Усе, що встиг сказати Ходаковський, це те, що він висловиться наступного разу.

Утім, якщо зв'язок вищих чинів "Востока" з українськими спецслужбами - тема гіпотетична, то про зв'язки Ходаковського з Ахметовим не говорить у Донецьку тільки ледачий. Взагалі, імена Ходаковський, Кургінян та Ахметов тут прийнято вважати синонімами, і після втрати впливу Кургіняна в Донецьку та заслання Пургіна, з яким Ходаковський дотепер перебуває в тісному контакті, лідер "Востока" і зовсім опинився в незавидному становищі, щосили намагаючись останнім часом довести свої благі наміри до відома широкої громадськості:

"Мої прогнози були чіткими - виборів не буде, ми йдемо до стану Придністров'я, тобто цементуємо ситуацію на тривалий період... Залізти в ізоляцію, аби тільки хлопцям було легше правити в анклаві, ми, звісно ж, не дамо..."

Ходаковський повторює ту критику щодо Захарченка та політичних структур "ДНР", якої завжди дотримувався Стрєлков і ряд інших командирів, які ненавидять Захарченка. Проте вся сіль у тому, що всі ці люди - або вислані за межі "республіки", або спочивають у місцевих могилах. Після фактичної втрати впливу "Ради безпеки" і значного скорочення фінансування військових структур, включаючи й сам "Восток", Ходаковський сьогодні намагається зіграти на слабких сторонах Захарченка, яким справді незадоволені як багато хто з командирів, так і рядові бійці, особливо після історії з "Троєю" та остаточного перетворення ідей "республіки" на місцевий бізнес-проект. На тлі істотної втрати популярності Захарченка "конструктивніший" Ходаковський зміг би згодитись як альтернативний варіант. Причому йдеться саме про військову структуру, оскільки населення в масі своїй стабільно індиферентне.

"Восток" надто великий камінь у черевику, і витрусити його "по-троянськи" навряд чи вдасться. Але, як вірно зауважує частина аналітиків, що мають прямий доступ до внутрішніх кіл "ДНР", Ходаковський зі своєю бригадою в період повної централізації влади та фактичного тоталітаризму є, швидше, атавізмом, ніж реальним персонажем, який зможе втриматися на плаву серед тих, хто остаточно "ліг" під Захарченка.

Цілком імовірно, що публічний словесний конфлікт є прелюдією до операції, яку вже два тижні готують під Мар'їнкою, - у Петровський р-н Донецька стягнуто військові сили. Другий фронт усередині "ДНР" навряд чи когось влаштує. Можливо, що в найближчому майбутньому ми знову побачимо в Донецьку чергове - тепер вже останнє - "вирішене питання" у вигляді фізичної ліквідації Ходаковського та тих, хто зважився сісти з ним в один опозиційний човен.