Футбол в Україні. Гра на зниження - Внутрішня політика - dt.ua

Футбол в Україні. Гра на зниження

11 березня, 2016, 22:01 Роздрукувати Випуск №9, 11 березня-18 березня

У вівторок, 15 березня, київське "Динамо" проведе в Англії матч у відповідь Ліги чемпіонів УЄФА проти "Манчестер Сіті" — одного з найсильніших і найбагатших клубів світу. Домашня поразка з рахунком 1:3 практично не залишила нам шансів на прохід у чвертьфінал, але сьогодні йдеться не про це. Дуель "Динамо" й "Сіті" — це привід для розмови про економіку футболу України і найближчі перспективи наших команд.

 

У вівторок, 15 березня, київське "Динамо" проведе в Англії матч у відповідь Ліги чемпіонів УЄФА проти "Манчестер Сіті" — одного з найсильніших і найбагатших клубів світу. Домашня поразка з рахунком 1:3 практично не залишила нам шансів на прохід у чвертьфінал, але сьогодні йдеться не про це.

Дуель "Динамо" й "Сіті" — це привід для розмови про економіку футболу України і найближчі перспективи наших команд.

Аскетизм як норма життя

На щастя, все не настільки сумно, як бачиться багатьом, хоча й зовсім не так, як могло бути, якби наш клубний футбол насправді став професійним. Цей статус, який до багато чого зобов'язує, закріплений за ним іще з 1996 року. Щоправда, вивіска не цілком відповідає змісту.

У сучасного футболу України глибоке радянське коріння. Десь із середини 1960-х наші команди домінували в чемпіонаті й Кубку СРСР, з року в рік щось вигравали, але, на відміну від клубів Західної Європи, ніколи не переймалися зароблянням коштів. Це була турбота спортивних відомств і товариств, які утримували весь радянський спорт.

З розпадом Союзу все почало змінюватися. На зламі 1990-х команди стали перетворюватися на клуби — юридично самостійні організації, які, щоправда, все ще залежали фінансово від небайдужих до футболу керівників промислових комбінатів, підприємств, кооперативів і шахт.

Закони економіки і далі диктували свої умови. Пострадянська промисловість руйнувалася, багато разів перерозподілялася, перетікаючи з рук у руки, що відповідно позначалося й на життєздатності виплеканих нею футбольних структур. Але поява потужних фінансово-промислових груп на якийсь час стабілізувала ситуацію.

Я не наполягаю на ексклюзивності дати, але десь із 2002—2003 рр. в українському футболі настала благодать. Бюджети клубів зростали як на дріжджах, а з ними — суми в контрактах тренерів і футболістів, витрати на менеджмент, обслугу, інші поточні видатки.

Скажімо, гравець вищої ліги, який не цікавив лідерів — "Динамо" і "Шахтар", але спроможний підсилити команду з середини таблиці, крім зарплати й преміальних за здобуті очки, міг розраховувати ще й на 200—250 тис. дол. підйомних. Щось на кшталт міграційного бонуса. Або суддівство... ні, не на твою користь — за нейтралітет, теж обходилося нерідко в 30—50 тис. дол. за гру. Прихильність же арбітра в особливо важливому матчі, як кажуть, інколи оцінювалася в мільйон!

Ті часи минули, і минули безповоротно. Мільйон став сумою серйозною. Навіть для "Шахтаря" і "Динамо", хоча їхні бюджети як і раніше на порядки вищі. Регулярно заробляючи в Лізі чемпіонів і Лізі Європи УЄФА, купуючи-продаючи дуже хороших гравців, вони можуть дозволити собі такі витрати. А от інші учасники створеної навесні 2008 року Прем'єр-ліги (УПЛ) нині вчаться жити набагато скромніше. Життя змусило.

Тільки за останні сезони еліта нашого футболу недорахувалася третини своїх старожилів: київського "Арсеналу", криворізького "Кривбасу", донецького й запорізького "Металургів", а також почивших у Криму "Таврії" і "Севастополя". Таких масштабних втрат не зазнала жодна інша європейська ліга. І це не межа. Принизливої процедури банкрутства, схоже, не уникнути луцькій "Волині", холодну долоню банку-кредитора відчув одеський "Чорноморець"...

Багаті рідше плачуть

Не стільки заради контрасту, скільки для наочності, перейдемо до справ "Манчестер Сіті". Отже, англійська Прем'єр-ліга (АПЛ), яку представляє цей клуб, рік тому уклала з телебаченням угоду, що набирає сили з літа 2016-го. Згідно з нею, за три найближчі роки ТБ виплатить лізі 5,136 млрд фунтів стерлінгів, або 7,75 млрд дол., тобто — близько 2,55 млрд на сезон! 

У середньому це по 125 млн дол. кожному з 20 клубів АПЛ (сума залежить від місця), які мають також власні спонсорські контракти і виручку від реклами, проданих квитків на стадіон, гри на трансферному ринку, а ще отриманих солідних премій за участь в інших турнірах. Наприклад, у щедрій на гонорари Лізі чемпіонів. 

От із цих потоків "Манчестер Сіті" й подібні йому світові бренди доводять свій річний бюджет до 400—450 млн дол. Чому це важливо? Тому що саме із цих — зароблених! — коштів клуб виплачує багатомільйонні зарплати футболістам і тренерам, а також здійснює рекордні купівлі. 

Наприклад, тільки перед стартом поточного сезону "Сіті" виклав понад 200 млн дол. за трансфери чотирьох новобранців, тоді як київське "Динамо" влітку і взимку поповнювалося переважно вільними агентами — гравцями, чиї попередні договори з клубами або закінчилися, або були розірвані. 

І хоча вважається, що у футбол грають не гроші, погодьтеся, незрівнянно більший бюджет "Сіті" все-таки дає йому певну перевагу у протистоянні з "Динамо". Безперечно, працьовитість і тактичні заготовки іноді дозволяють небагатим командам скорочувати відставання в класі, але якщо суперник відповідально підходить до гри, а етап 1/8 фіналу Ліги чемпіонів — саме той випадок, тоді об'єктивні чинники й визначають загальний результат.

Словом, невипадково у вирішальні стадії найбільших турнірів, і не тільки на клубному рівні, з року в рік пробиваються представники найбільш розвинених країн. Таким є футбольний прояв математичного закону великих чисел.

Байдуже, диво це чи ні. Головне — воно з розряду рукотворних.

Із грязі — в сери

Заснована нещодавно — 1992 року — англійська Прем'єр-ліга не відразу ввірвалася в пул мільярдерів. На якомусь етапі вершки найстарішої у світі Футбольної ліги, чий родовід сягає корінням у 1888-й (лондонські газети того року рясніли заголовками про Джека-різника), відчули потяг до змін. Вони й становили ядро АПЛ.

А до того, у другій половині 1980-х, місцевий футбол пережив жахливу кризу — хулігани, безлад, бійки до ножів за межами арен і на трибунах довели клуби Англії до вигнання з турнірів УЄФА. І це після тотальної їхньої гегемонії в Європі 1970-х — початку 1980-х...

П'ятирічна дискваліфікація й подвигла Футбольну асоціацію Англії та хазяїв клубів зробити кардинальний футбольний ребрендинг. В основу було покладено комфорт і безпеку тоді ще не найбільш платоспроможної публіки. Але відвідуваність модернізованих стадіонів на Туманному Альбіоні поступово зростала, поліпшувалися показники квиткової виручки. Цю хвилю й підхопила АПЛ, яка поставила перед собою амбіційну мету — мати максимальну вигоду від збільшення припливу грошей у футбол.

Ось як виглядали доходи від ТБ-трансляцій на тому етапі: 1986 року два десятки клубів ділили між собою 3,2 млн фунтів (4,5 млн дол.), 1988-го — близько 10 млн (15 млн дол.), тоді як перший же контракт АПЛ згенерував понад 60 млн фунтів (96 млн дол.) за сезон. За два наступні десятиліття ця сума зросла ще в 16 разів. Нарешті, торішня угода в 30 разів перевищує пропозицію 1992 року!

При цьому ВВП на душу населення Великої Британії за той самий період приріс "лише" в 2,2 разу (з 20 105 до 44 118 дол. — дані МВФ). Таким чином, зростання дохідності англійської Прем'єр-ліги значно випереджає темпи економічного розвитку країни, що стало можливим завдяки глобалізації футбольного бізнесу. Що казати, коли на показі матчів свого чемпіонату АПЛ заробляє суму, яка досягає 10% обсягу річного національного ринку реклами!

Бідність — не пророк 

Українська Прем'єр-ліга, за словами одного з недавніх її керівників Петра Іванова, за останні шість років принесла клубам до 300 млн гривень. У перерахунку навіть за максимально вигідним для УПЛ курсом (по 8 грн за долар США) — це 37,5 млн дол., або по 6,2—6,3 млн на рік. Тобто щось середнє між кризовими англійськими зборами 1986—1988 рр., коли АПЛ іще не існувало.

Як на мене, порівняння цілком доречне, бо у своєму дореформеному вигляді УПЛ мало нагадувала корпорацію. Її діяльність найкраще характеризувала фігура екс-голови ліги Віталія Данилова, який до обрання на цей пост благополучно розорив ФК "Харків". Президентство у Прем'єр-лізі він на громадських засадах поєднував із депутатством у Верховній Раді. Кілька останніх років його управління лігою, уже як в.о., і поготів залишалося номінальним — клуби, які суперничали і не довіряли один одному, не могли зібрати кворуму для виборів альтернативного кандидата.

Зрозуміло, це утворення нітрохи не нагадувало бізнес-корпорацію АПЛ, власники якої — 20 клубів-акціонерів наділені рівним правом голосу щодо проведення змагань і спонсорських контрактів (Футбольна асоціація не втручається у повсякденні операції АПЛ, маючи право вето при виборах її голови і гендиректора, а також при голосуванні щодо регламенту турніру).

Однак 29 лютого довгоочікувана відставка президента УПЛ усе-таки відбулася. Лігу очолив Володимир Генінсон, у минулому — директор з експлуатації НСК "Олімпійський", виконавчий директор Федерації футболу України. Мотивований і сфокусований на вирішенні бізнес-завдань, він уже повідомив про майбутній ребрендинг Прем'єр-ліги, яка до літа має вийти на ринок з новим обличчям і якісно іншим комерційним підходом.

Питання питань — який нині попит на футбол в Україні? Чітко сформульованої відповіді на нього поки що немає, але телеканали групи "Футбол" Ріната Ахметова і "2+2" Ігоря Коломойського вже оприлюднили спільну пропозицію клубам на сезон 2016—2017 — 102 млн грн з надією на збільшення виплат удвічі до сезону 2019—2020. Якщо прикидати грубо, за поточним курсом, це від 4 млн до 8 млн дол.

Так, не густо, і, судячи з уже зроблених акцентів, Генінсон спробує ці цифри збільшити. Озвучені ним наміри — "у 6—8 разів" — навряд чи сьогодні підйомні для каналів, але у 2—3 рази збільшити початкову пропозицію, за умови створення клубами єдиного ТБ-пулу, цілком можливо.

Купив? Продай!

Що все це означає для чемпіонату країни зі слабкою економікою і досить низьким рівнем платоспроможності публіки?

За найскромнішими прикидками (офіційної статистики щодо цього не існує), у ситні 2010—2013 рр. сукупні витрати клубів української Прем'єр-ліги досягали 500 млн дол. за сезон. Бюджет понад 100 млн дол. легко дозволяв собі "Шахтар". "Динамо", "Металіст" і "Дніпро" до нього не дотягували, та й вони на трьох легко проковтували до 200 млн дол. щорічно. Ще таку саму суму проїдали інші клуби УПЛ з командами першого і другого дивізіонів. Отак і набігало півмільярда. Нині, до речі, витрати скоротилися в чотири рази!

Яку частку з цих надзвичайних (за українськими мірками) витрат клубам вдавалося погашати?

Наприклад, у сезоні 2012—2013 продаж-оренда футболістів за кордон принесла їм 150—160 млн дол., іще близько 40 млн становили виплати УЄФА за участь "Шахтаря", "Динамо", "Металіста" й "Дніпра" в єврокубках. Інші джерела доходів? Глядачі: 239 матчів Прем'єр-ліги відвідали 3 005 377 людей. За середньої вартості вхідного квитка 40—60 грн (5—8 дол.), це від сили 15—25 млн дол. на всіх. Телебачення, як ми пам'ятаємо, додавало ще до 6—9 млн дол. Плюс спонсори, атрибутика, клубні магазини й інший мерчандайзинг, включаючи фастфуди — там, де вони були...

Хто компенсував іще 240—260 млн дол.?

Зрозуміло, власники клубів — найзаможніші бізнесмени країни, які на той час не відносили частини цієї суми до неприйнятних для себе витрат. Натомість тепер, коли ВВП на душу населення в Україні за два роки зменшився майже наполовину (з 3900 до 2109 дол. — дані МВФ за жовтень 2015 р.), а бізнес-ризики зросли, вони відразу оптимізувалися.

Навіть наші провідні клуби з покупців перетворилися на продавців, готових розстатися з будь-яким гравцем, на якого з'явився вигідний попит. Розпродано чудовий "Чорноморець", який два роки тому здійснив історичний прорив у весняну стадію єврокубків. Немає в Дніпропетровську половини складу "Дніпра", що рік тому грав у варшавському фіналі Ліги Європи...

У збірну України, за яку всі ми переживатимемо на Євро-2016, на початку відбірного циклу приїжджав лише один легіонер — Анатолій
Тимощук. А на турнір у Францію значна частина команди Михайла Фоменка вже з'їдеться із закордонних ліг. І це ще не межа, тренд на результат гравців з УПЛ має довгострокову перспективу.

Через тренінг — до зірок

У такому разі де може бути намацане дно чемпіонату України?

Не маючи будь-яких обґрунтованих розрахунків, вдамося знову до порівняння можливостей найкращих клубів Англії й України — "Манчестер Сіті" і того ж таки "Динамо". Коефіцієнт переломлення їхніх економічних потенціалів вивести нескладно — хоча б із ВВП на душу населення-вболівальника.

Поступаючись 21-разово британцям (44 118 дол. проти 2109), ми, як країна, поки що не в змозі утримувати надміру дорогі футбольні команди. І якщо "Сіті" дозволяє собі бюджет у 400—450 млн дол., то "Динамо" або "Шахтар" мають учитися виживати на рівні 20—25 млн дол. (а середняки УПЛ — вкладатися в 4—10 млн дол. за сезон). Що насправді досяжно, з огляду на солідні призові УЄФА.

От кияни в Лізі чемпіонів 2015—2016 шукану суму заробили. А "Шахтар", з урахуванням продажу в Китай найкращого бомбардира Алекса Тейшейри (55 млн дол.), отримав іще більше. Зрозуміло, зірковий трансфер дозріває не щороку, та й продаж гравців калібром нижче дозволяє нарощувати клубні кошториси. І той, хто найкраще підготує таланти, вочевидь, отримає перевагу в довгостроковій перспективі.

Я думаю, вирішення саме цього завдання, як і досягнення спортивного результату, у недалекому майбутньому і буде поставлено за мету тренерам професійних клубів України. Функція Прем'єр-ліги й ПФЛ, яка об'єднала команди першого і другого дивізіонів, — упорядкувати, упакувати цей процес для його поступового перетворення на дохідний бізнес. Втративши як мінімум 10 років, наш футбол просто зобов'язаний повернутися з небес на землю і разом із країною засукати рукава.

Інакше "Манчестер Сіті" відлетить назавжди й безповоротно.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво