Допінг для великодержав'я - Внутрішня політика - dt.ua

Допінг для великодержав'я

8 грудня, 2017, 20:23 Роздрукувати Випуск №47, 9 грудня-15 грудня

Олімпіада-2018 пройде без російської збірної.

Російські спортсмени зможуть взяти участь в Олімпіаді у Пхьончхані тільки під нейтральним олімпійським прапором. 

Таке рішення затвердив Міжнародний олімпійський комітет 4 грудня щодо Російської Федерації. Це далеко не найстрашніший варіант із можливих для російського спорту, проте добрий знак на користь невідворотності покарання за застосування допінгу, яке піднялось у Росії на рівень державної політики. 

Як країна, що завжди славилася зимовими видами спорту, сповзла до такої ганьби?

Згадаємо події останніх 4 років, які привели МОК до такого рішення.

У лютому 2014 р. збірна Росії виграла медальний залік Олімпіади в Сочі, а через місяць незаконно анексувала Крим із допомогою сумнозвісних "зелених чоловічків". У листопаді 2014 р. вийшов фільм німецького журналіста Хайо Зеппельта про допінг у російській легкій атлетиці. Інформаторами стало подружжя Степанових — Юлія (бігунка) та Віталій (екс-співробітник РУСАДА — російського антидопінгового агентства). Того ж дня французька газета L'Equipe вийшла зі схожим розслідуванням. Міжнародні спортивні інституції — МОК, ВАДА (Всесвітнє антидопінгове агентство) та ІААФ (Всесвітня асоціація легкої атлетики) — зацікавилися фільмом Зеппельта. Розслідування тривало майже рік.

У листопаді 2015 р. комісія Річарда Паунда (у її складі був тепер уже відомий Річард Макларен) оприлюднила доповідь, у якій звинуватила міністерство спорту Росії в "маніпулюванні" допінг-пробами спортсменів. За підсумками розслідування, російських легкоатлетів усунули від змагань під національним прапором. Заборону не знято досі. Тоді ж ВАДА звинуватила директора Московської антидопінгової лабораторії Григорія Родченкова у знищенні майже 1500 проб, і він пішов у відставку. 27 січня 2016 р. Родченков зі своїм помічником утік до США.

У лютому 2016 р. за загадкових обставин пішли з життя два високих чиновники РУСАДА — колишній виконавчий директор організації Нікіта Камаєв (помер 14 лютого 2016 р. від інфаркту) та голова виконавчої ради В'ячеслав Синьов (3 лютого так само помер від інфаркту).

Останніми роками ВАДА і МОК взялися за перевірку олімпійських проб, передусім російських спортсменів. Так Росія втратила майже три десятки медалей Пекіна-2008 і Лондона-2012. Росія намагалась оскаржувати рішення, але — жодного виграного позову з боку росіян.

На тлі антидопінгових скандалів світ спорту пережив "мельдонієву" весну 2016 р. Десятки спортсменів з Росії і всього світу були тимчасово відсторонені. Багатьох потім виправдали. У травні 2016 р. Григорій Родченков з Лос-Анджелеса розповів багато цікавого про допінг-програми перед Олімпійськими іграми-2014 в Сочі. Його інформація лягла в основу розслідування The New York Times. З цього почалися "зимові проблеми" росіян.

Відразу після інтерв'ю Родченкова ВАДА повідомила, що всі свідчення перевірить канадський юрист Річард Макларен. Той у стислі терміни дійшов висновку про існування допінг-системи. Його доповідь у липні 2016 р. вплинула на рішення про недопуск до Літніх Олімпійських ігор-2016 російських важкоатлетів та веслярів. Легкоатлети, за винятком Дар'ї Клішиної, в Ріо теж не поїхали.

Попросивши час на доопрацювання, Макларен оприлюднив другу доповідь у грудні 2016 р. Це той самий документ, на підставі якого прийняли рішення щодо Росії. В новій доповіді йдеться про маніпуляції з пробами до й під час Олімпіади в Сочі. Зокрема, згадуються такі порушення: коктейль "Дюшес", аномальні концентрації солі в пробах і підміна флаконів (про них свідчили подряпини на кришках). У всьому цьому брали участь представники держструктур Росії, в тому числі ФСБ.

Доповідь Макларена майже рік перевіряли дві комісії МОК: команда Дениса Освальда заново вивчала всі проби російських спортсменів у Сочі-2014, бригада Самуеля Шміда — причетність держави до допінг-системи. Наслідки були грандіозні: понад два десятки спортсменів довічно усунені від Ігор у будь-якій іпостасі, в Росії відібрали 11 медалей, збірна втратила перше місце в загальному заліку. Шмід довів участь держави в маніпуляціях із пробами. Головна причина всіх проблем — наявність державної допінг-системи. 

І ось рішення МОК: Олімпійський комітет Росії позбавлений акредитації, "чистим" спортсменам дозволили поїхати на Ігри-2018 під нейтральним олімпійським прапором і таким самим гімном. Росія, що так важко зводиться з колін, знову на них опинилася. 

ВАДА наголошує: російська сторона має повністю визнати результати доповіді Макларена. Тим часом країною прокотилася хвиля образ і незгоди, підтримки російських спортсменів. Це, безумовно, величезний іміджевий удар по російській державі та її амбіціях. І, доки Росія готує оскарження в Арбітражному суді у справах спорту, Рада Федерацій уже підготувала свої персональні санкції проти чиновників ВАДА.

Нестриманість коментарів звичайних росіян та високопосадовців на очевидні звинувачення вкотре демонструє їхні психологічні проблеми і невміння тримати удар. Росіяни по-радянському маніакально потребують перемог. За відсутності хліба видовище — для росіян понад усе. 

Та реакція президента Росії Володимира Путіна на рішення МОК здивувала. Він частково визнав вину росіян: "Ми дали їм привід". І тут-таки заявив, що російська влада не оголошуватиме ніякої блокади Олімпіади й не перешкоджатиме спортсменам брати участь у зимових Іграх. Причину цього рішення треба шукати в бажанні Кремля демонструвати готовність до діалогу із Заходом, а не до конфронтації. В умовах розпочатої президентської кампанії в Росії цей іміджевий елемент не можна підривати бойкотом Олімпіади.

Відсторонення російської збірної від Олімпійських ігор — безперечно, найгучніший скандал Ігор у ХХІ ст. Його хіба що можна порівняти з бойкотом країнами Заходу Літніх ігор у Москві 1980 р. Той факт, що "чисті" російські спортсмени все ж таки будуть представлені на Іграх, жодним чином не має применшувати символізм прецеденту. 

На перших Олімпійських іграх сучасності, що пройшли в Афінах у 1896 р., атлети були поділені за національною ознакою. І самі спортсмени, і вболівальники розглядали учасників змагань насамперед як представників окремих країн. Націоналізм із самого початку був невід'ємною частиною Ігор. Національна складова найкраще проявилася в церемоніях нагородження переможців, коли на стадіоні піднімали прапор країни-тріумфатора. Вибір прапора сам по собі був політичним актом. На Іграх 1912 р. у Стокгольмі, наприклад, фіни виступали під власним прапором, незважаючи на те, що Фінляндія була частиною Російської імперії. Ірландська збірна вперше виступила під своїм прапором у 1928 р. 

У роки холодної війни Олімпійські ігри перетворилися на арену політичного протистояння комуністичного Сходу і капіталістичного Заходу. Спортивні перемоги стали перемогами політичними.

Та й сьогодні спорт багато важить для країн, уражених комплексом меншовартості (як, наприклад, Росія через поразку в холодній війні), які прагнуть самоствердження та реваншу. За будь-яку ціну. В цій ситуації не позаздриш "чистим" спортсменам, що стануть зброєю російської пропаганди і маніпуляцій. Та й російська телеаудиторія тепер навряд чи побачить Олімпіаду у повному обсязі. 

Так сталося, що Росія поступово перетворюється на Північну Корею, простуючи в добровільну інформаційну ізоляцію, де будь-яке альтернативне подання фактів є ледь не державною зрадою. Створена медійна паралельна реальність, у якій Росія бореться з несправедливістю по всьому світу, безумовно, допоможе відвернути увагу росіян від допінгової поразки. Україні ж слід напружитися в очікуванні ескалації бойових дій на Донбасі у лютому 2018 р... Хоча, звісно, "олімпійський" рік буде нетиповим для російської телеаудиторії, — все залежить від перебігу президентських виборів у Росії навесні. 

Загалом, 2018 р. — багатообіцяючий для Росії, у сенсі зовнішньої політики. Є всі умови для продовження політичної ходи проросійських популістів Європою: відбудуться парламентські вибори в Італії, Угорщині, Словенії, Латвії, президентські — в Чехії та Фінляндії. В червні, наприкінці головування Болгарії в ЄС та напередодні Чемпіонату світу з футболу в Росії, існує загроза пом'якшення європейських санкцій. Ба більше — повернення Росії в "групу восьми", саміт якої відбудеться в Канаді саме в червні наступного року. А проводячи Чемпіонат світу з футболу, Росія зможе надолужити іміджеві втрати від олімпійської заборони.

Україна мусила видавити максимум із ситуації з порушенням Росією норм міжнародного права, добиваючись, щоб у країни-агресора відібрали право проведення Чемпіонату світу з футболу. Тим паче сприятливим тлом був корупційний скандал з ухваленням рішення щодо проведення футбольного форуму, який спалахнув у жовтні 2015 р. Внаслідок тих подій голова УЄФА Мішель Платіні був змушений піти у відставку. Правда, сумніви стосувалися переважно не Росії, а заявки Катару на ЧС-2022. Проте й до Росії тоді виникали окремі питання. Ходили чутки, що Велика Британія була готова прийняти чемпіонат у себе. Проте далі розмов справа не пішла.

Для України проведення великого спортивного іміджевого змагання в Росії (а Чемпіонат світу з футболу є саме таким) несе також додаткові загрози, пов'язані з історичними паралелями: після Пекіна-2008 Росія вдерлась у Грузію, після Сочі-2014 — анексувала Крим і розпалила війну на Донбасі. Отже, готуватися про всяк випадок треба. Особливо коли передові військові бази Росії, побудовані за останні два роки, розміщуються на відстані 30—50 км від українського кордону.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1282, 15 лютого-21 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво