Деокупація Криму: повернення в пріоритети - Внутрішня політика - dt.ua

Деокупація Криму: повернення в пріоритети

22 січня, 2016, 22:00 Роздрукувати Випуск №2, 22 січня-29 січня

Президент сповнений оптимізму й рішучості: вже цього року, за його словами, має відновитися український суверенітет над окупованими територіями Донецької і Луганської областей, а "боротьба за повернення Криму залишається пріоритетом на порядку денному". Що ж, президент України викинув на поле м'яч — його вже пасують і відбивають, потихеньку заводяться трибуни. Коментатори шукають поглядом тренера… І від громадянського суспільства й вільних ЗМІ нині залежить, щоб процес не перетворився на дворову гру з договірним рахунком.

 

Президент сповнений оптимізму й рішучості: вже цього року, за його словами, має відновитися український суверенітет над окупованими територіями Донецької і Луганської областей, а "боротьба за повернення Криму залишається пріоритетом на порядку денному". 

Звичайно, залишатися може тільки те, що було в наявності, а боротьбу за повернення Криму пріоритетною на порядку денному президента аж ніяк не назвеш — як такої держполітики щодо деокупації Криму поки що взагалі немає. Тож оптимісти, які довго чекали почути від президента рішуче "ми починаємо!", можуть порадіти, а песимісти мають право вбачати в цій раптовій рішучості піар-кампанію, яка розгортається напередодні других роковин окупації. Але, в кожному разі, Петро Порошенко має усвідомлювати, що прагматики й інші цинічні кримські бандерівці, почувши від нього "а", тепер вимагатимуть не тільки "б", а й складання кубиків у слова. Тобто цілеспрямованих і результативних дій. Отож вважатимемо, що ми з вами стали свідками внесення президентом до порядку денного "кримського питання". Як пріоритетного.

Отже, на першій цього року прес-конференції Петро Порошенко казав про необхідність розробити міжнародний механізм деокупації півострова. Такі заяви лунали й раніше, але тепер вони набули якоїсь конкретики. На глибоке переконання президента, оптимальним для такого механізму буде формат "Женева плюс" за участі наших партнерів з Європейського Союзу, США і, можливо, країн — підписантів Будапештського меморандуму. 

Міністр фінансів Наталія Яресько на полях Давоса підтвердила наміри України діяти в цьому напрямку ("цього року ми справді почнемо просувати процес повернення Криму"), але вже трохи підкорегувала "оптимальність" озвученого формату: "Ми розраховуємо на створення чогось більшого, ніж женевський формат, для того щоб розпочати діалог про повернення Криму Україні". 

Владимир Путін вустами Пєскова відповів очікувано: "Питання Криму як такого не існує. Відповідно, неможливо обговорювати питання Криму як таке". 

Проте коментарі російських політиків, що з'явилися відразу, їхній стиль і тональність свідчать про те, що навіть односторонні заяви про відкриття міжнародного "кримського фронту" вже цього року викликали в Кремля велике роздратування.

Поки що не повідомлялося, чи проводив Київ попередні консультації з західними партнерами — потенційними учасниками нового переговорного формату, з ким саме і якою була реакція кожного з них. Але в Кремлі упевнені — це "рука Вашингтона". Голова комітету Держдуми з безпеки і протидії корупції Ірина Ярова і нагадала Наталії Яресько її американське громадянство, і трансформувала "печиво Нуланд" у булочки, і викрила в дипломатії "по-американськи". "Заява Яресько про нові дипломатичні кроки щодо повернення Криму — це, по суті, заява про нові провокації й неправомірні дії стосовно громадян суверенної юрисдикції, встановленою вищою формою цивілізованої демократії міжнародного права — всенародним референдумом жителів Криму й Севастополя", — цитує голову думського комітету ТАРС. 

Мабуть, Києву не варто переконувати… і навіть дискутувати: головний козир, за який ухопився Кремль, — кримський "референдум" — уже давно битий, а з часу ухвалення Резолюції ООН від 27 березня 2014-го Київ зробив хід, що хоч і петляє, але чітко позначений у бік визнання кримських татар корінним народом України. Тобто суб'єктом, що має закріплене міжнародним законодавством право на самовизначення на своїй історичній території — Кримському півострові. На відміну від ефемерного "народу Криму", іменем якого Росія анексувала Крим. 

Тому не дивно, що лідери кримських татар — Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров — докладали максимум зусиль, щоб "кримське питання" стало у світовий порядок денний. "Ідею про створення міжнародного майданчика для переговорів про повернення Криму Меджліс кримськотатарського народу обговорює з літа 2015 р. на всіх зустрічах із провідними світовими політиками й керівництвом України", — сказав у коментарі DT.UA Рефат Чубаров. 

"Неминучість обговорення питання деокупації Криму очевидна для всіх, зокрема й для Владіміра Путіна. Категорично відкидаючи будь-які спроби навіть згадувати про Крим у контексті російсько-українського конфлікту, Путін, проте, готується до жорсткої сутички в надії залишити за Росією Крим в обмін на поступки в усіх інших вимогах України й міжнародного співтовариства. Ініціативу президента України щодо створення міжнародного формату для переговорів з повернення Криму Росія вже сприйняла в багнети. Більше того, я не виключаю гучних демаршів і ультиматумів з боку Росії з погрозами перервати діалог із врегулювання ситуації на Сході України. Водночас запропоновані Україною кроки — переговори замість війни — не може не прийняти міжнародне співтовариство", — вважає лідер меджлісу.

Тепер про суть формату, який уже жорстко критикують українські експерти, які небезпідставно вважають женевський процес, із плюсом і без, м'яко кажучи, невдалим вибором президента. Головний аргумент — результату не буде, якщо Росія відмовиться від участі в такому форматі. Натомість під рукою те, звідки Росія точно нині не вийде — "мінський процес", бо це єдина надія для Путіна позбутися санкцій, що вже підпиляли і економіку Росії, і його всесилля, можливість упхнути в Україну його "ДНР"/"ЛНР", які роз'їдатимуть її зсередини політично й висітимуть фінансовими гирями на ногах, які прямують у Європу. 

Богдан Яременко, який очолює Фонд "Майдан іноземних справ", вважає, що, розширивши наявний мінський переговірний формат, можна було б додати до порядку денного питання повернення Криму. "Це могло б допомогти в результаті виправити помилку пов'язування санкцій з Мінськими домовленостями (тобто виключно з питанням Донбасу), поширивши весь санкційний пакет на всю російську агресію (Крим і Донбас)", — пише дипломат, вважаючи, що яким би складним не видавалося це завдання, воно однаково реалістичніше, ніж змусити Росію приєднатися до нового переговірного формату з деокупації Криму. Головне, що в "Мінська" є в розпорядженні такий переконливий інструмент, як санкції. 

Рефат Чубаров також вважає, що розширення Мінського процесу включенням теми повернення Криму є доцільнішим, оскільки дозволяє в єдиному контексті системно розглядати всі питання, пов'язані з відновленням територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах. Але цей варіант, на його думку, важче реалізувати, бо "західні партнери хочуть швидких "результатів по Донбасу".

При цьому Чубаров пропонує брати приклад з Росії — щодо тлумачення Мінських домовленостей, метою яких було й відновлення територіальної цілісності України, а від західних партнерів вимагати практичних кроків на підтвердження їхніх запевнень, що вони ніколи не змиряться з окупацією Криму. Передусім це відмова від формули, що стосовно Донбасу й Криму є окремі санкції.

"Буквально тиждень тому деякі наші партнери казали: "Ми не можемо відходити від наших обіцянок". Я сказав, що це ні в якому разі не є відходом від обіцянок. Ми беремо Мінські домовленості, а там ідеться про територіальну цілісність України. Тут питання інтерпретації. Ми наситилися за два роки інтерпретаціями пана Путіна! Годі вже всіх обманювати. Ми вважаємо, що в питанні відновлення територіальної цілісності України, закріпленої Мінськими домовленостями, є й деокупація Криму", — каже Чубаров. 

Що ж, президент України викинув на поле м'яч — його вже пасують і відбивають, потихеньку заводяться трибуни. Коментатори шукають поглядом тренера… І від громадянського суспільства й вільних ЗМІ нині залежить, щоб процес не перетворився на дворову гру з договірним рахунком.

При цьому слід згадати, що у відносній тіні поки що залишаються інші процеси, які, за участі в них експертного співтовариства й представників особливо мотивованих кримських організацій, можуть дати навесні хорошу прорість. 

В апараті РНБО розробляють проект документа — назвемо його умовно "основними напрямами держполітики з деокупації та реінтеграції Криму". Не плекаючи особливих ілюзій із приводу нового рішення РНБО щодо Криму (в запасі вже є два-три невиконані), все-таки відзначимо важливість затвердження такого документа. Хоча б тому, що досі немає взагалі ніякого. 

Указом президента структуру його постійного представництва в АРК (базується в Херсоні) доповнено кількома службами, зокрема — з деокупації Криму. Скоріш за все, цей підрозділ буде в Києві. Колегам-скептикам, які не вважають постпредставництво відповідною таким завданням структурою, зауважу: в підпорядкуванні президента є конституційний орган, що нагадує порожню посудину. Його можна і треба наповнити потрібним вмістом. Пропонуйте!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво