Блакитні каски у донецькому степу - Внутрішня політика - dt.ua

"Блакитні каски" у донецькому степу

20 лютого, 2015, 22:49 Роздрукувати Випуск №6, 20 лютого-27 лютого

Миротворчий контингент у зоні конфлікту означає його заморожування, а не вирішення. При цьому центральна влада втрачає контроль над територією, контрольованою сепаратистами. А відтак — і суверенітет. Так сталося в Абхазії, Південній Осетії, Придністров'ї. Нині вони нехай формально й не визнані міжнародним співтовариством, але фактично — незалежні держави.

 

Миротворець — це той, хто годує крокодила, сподіваючись, що той з'їсть його останнім.

Вінстон Черчилль

Київ зробив іще один крок до заморожування конфлікту в Донбасі. А по суті — до політичного й економічного відсікання контрольованих бойовиками територій.

На останньому засіданні РНБОУ 18 лютого було ухвалено рішення — зі схвалення Верховної Ради попросити Організацію Об'єднаних Націй про введення в країну миротворців з мандатом Ради Безпеки ООН. "Блакитні каски", на думку київської влади, мають стати на лінії розмежування між українськими військами й сепаратистами, а також уздовж тих ділянок україно-російського кордону, які зараз не контролюються центральним урядом. 

За словами Петра Порошенка, "найкращий для нас формат — це поліцейська місія Євросоюзу" на підставі мандата РБ ООН. Міністр закордонних справ Павло Клімкін, у свою чергу, висловив сподівання: в разі, якщо ухвалять рішення щодо направлення на Схід України спільної миротворчої місії ЄС і ООН, то в ній домінуватиме євросоюзівський компонент.

Але ж іще кілька тижнів тому Київ був категорично проти введення "блакитних касок", зокрема ООН. На Мюнхенській конференції з питань безпеки Петро Порошенко, відповідаючи на запитання російської журналістки, заявив, що "нам не потрібні миротворчі контингенти". На той момент у Києва було кілька причин займати таку позицію. Нагадаємо основні.

По-перше, перспективи російської участі в миротворчій місії ООН на Сході України. Росія — країна-агресор, безпосередній учасник збройного конфлікту. І наївно очікувати від російського контингенту неупередженості в миротворчій операції. З упевненістю можна стверджувати, що "блакитні каски" ООН були б повністю під контролем Москви.

По-друге, миротворчий контингент у зоні конфлікту означає його заморожування, а не вирішення. При цьому центральна влада втрачає контроль над територією, контрольованою сепаратистами. А відтак — і суверенітет. Так сталося в Абхазії, Південній Осетії, Придністров'ї. Нині вони нехай формально й не визнані міжнародним співтовариством, але фактично — незалежні держави.

По-третє, при введенні миротворців Київ бере на себе певні зобов'язання і втрачає можливість проводити будь-які воєнні операції з відновлення контролю над територіями, контрольованими сепаратистами й російською армією. Інакше Україна в очах міжнародного співтовариства виглядатиме ініціатором ескалації конфлікту. А от сепаратисти і Москва зберігають повну можливість поновити бойові дії в будь-який зручний для них момент, і далі просуваючись на захід і південь.

За нашою інформацією, у Мінську на переговорах у розширеному форматі про миротворців не йшлося. Не виключено, що це питання порушувалося під час особистих зустрічей на найвищому рівні. У всякому разі міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив, що ця ідея обговорювалася під час зустрічі лідерів "нормандської четвірки". Своєю чергою заступник голови АПУ Валерій Чалий запевняє, що в Мінську Володимир Путін не заперечував проти введення миротворців в Україну. 

І ось у середу ввечері президент оголосив про намір України звернутися до ООН і ЄС із проханням увести миротворців. То що ж стало причиною такої кардинальної зміни позиції українського керівництва? Наші поінформовані співрозмовники в один голос стверджують: "Дебальцеве". 

Невиконання сепаратистами й росіянами Мінських домовленостей про припинення вогню, захоплення ними нових територій, нездатність місії ОБСЄ провести моніторинг і верифікацію режиму припинення вогню призвели до того, що на порядку денному з'явилося питання про миротворчу місію. Після цього в Києві в екстреному порядку почали розглядати різні варіанти залучення миротворців, щоб зупинити повзуче просування бойовиків на захід, знизити ескалацію й перевести конфлікт у режим низької інтенсивності. 

Однією з ключових умов при реалізації цього сценарію має бути повна відсутність російського контингенту в миротворчій операції. Тому, вибираючи між миротворчими місіями в рамках різних організацій — ООН, ОБСЄ, НАТО, ЄС, — у Києві вирішили зупинитися на поліцейській місії Євросоюзу. З погляду українського керівництва, є кілька серйозних аргументів на користь цього варіанта. 

Так, у випадку єесівської миротворчої місії в її складі точно не буде росіян. Тому, попри стриманий оптимізм постійного представника України в ООН Юрія Сергєєва, малоймовірно, що Росія погодиться і дасть відмашку в РБ ООН на відправку "блакитних касок" з ЄС в Україну: у Москві не хочуть пускати миротворців на території, контрольовані проросійськими бойовиками. Адже це зв'яже їм руки. Натомість для ухвалення рішення про направлення миротворчого контингенту в Україну Євросоюзом зовсім не потрібна згода РБ ООН. Цілком достатньо й консенсусного рішення Ради ЄС. 

До речі, саме Рада ЄС схвалила улітку минулого року направлення в Україну спеціальної консультативної місії Євросоюзу з питань реформ сектора суспільної безпеки. Вона складається з цивільних представників поліції та судової системи, які допомагають нам у розробці стратегії безпеки й швидкої реалізації реформ у цій сфері.

Звичайно, для країн Євросоюзу краще, коли є мандат РБ ООН: з погляду європейців, це підсилює правові підстави для перебування миротворчого контингенту в зоні конфлікту. Проте ЄС двічі ухвалював рішення щодо направлення своєї миротворчої місії без оонівського мандата: у 2003 р. — до Македонії і в 2011 р. — до Лівії. 

Що важливо для Києва — з моменту ухвалення рішення про відправку миротворців з держав — членів ЄС до нашої країни може минути близько трьох місяців. А от у випадку з ООН час від ухвалення рішення Ради Безпеки організації до появи миротворчого контингенту на Сході України може минути півроку. Шість місяців для України — занадто довгий термін, тим більше що невдовзі настане весна, а з нею почнеться й активізація дій бойовиків.

Такі розклади з миротворчою місією ЄС не влаштовують Москву, яка досить нервово відреагувала на рішення РНБОУ. Як і маріонетки Кремля — представники "народних республік". 

За твердженням російських дипломатів і проросійських сепаратистів, плани Києва запросити на Схід України миротворців, їх розміщення на українсько-російському кордоні "ставлять під сумнів намір влади України виконувати Мінські домовленості". Зрозуміло, що Москва використає весь арсенал засобів у роботі зі своїми традиційними союзниками в Європі, щоб заблокувати рішення Ради ЄС про миротворчу місію Євросоюзу в Україні. 

Признатися, нині, дивлячись на боязких європейців, і справді важко повірити, що німецькі, іспанські, італійські або німецькі поліцейські вирушать на Схід України, щоб ризикувати своїми життями, коли конфлікт перебуває в "гарячій стадії". Зазвичай миротворча місія з'являється тоді, коли вже припинено бойові дії, і всі сторони ухвалили рішення про політичне врегулювання кризи. 

А з іншого боку — перебувають же європейські контингенти в Сомалі, Центральноафриканській Республіці, Малі… Невже вони ближчі Європі, ніж Україна, — геогра-
фічно, історично, культурно і, зрештою, ціннісно?.. 

За інформацією DT.UA, Петро Порошенко не почув слова "ні" від Ангели Меркель і Франсуа Олланда, коли обговорював з ними цього тижня по телефону питання миротворців. Утім, перша публічна реакція Берліна й Брюсселя на українську ініціативу не надто обнадіює. 

Франк-Вальтер Штайнмаєр заявив, що передумовою для відправлення в Україну миротворчої місії має бути стабільне перемир'я. А єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Йоханнес Хан запропонував не квапитися з миротворчою місією: "Наше розуміння таке, що на цей момент слід сфокусуватися — і я передав це президентові Порошенку й іншим представникам української влади — на імплементації Мінських угод". Хоча навіть наш миролюбний президент уже заявив, що досить учаcникам переговорів у "нормандському форматі" заплющувати очі на порушення Мінських домовленостей. 

Миротворча ж місія ЄС має сенс тільки в тому разі, якщо її відправлення підтримують усі сторони конфлікту… Тож чи пролунає звернення Верховної Ради до ООН і ЄС про направлення миротворців, залежить від того, яким буде остаточне рішення наших основних західних партнерів на українську ініціативу.

Зараз Київ готує свої пропозиції до мандата поліцейської місії ЄС. А от яким він буде — невідомо. Зважаючи на все, і в Києві це не до кінця собі уявляють. 

Одні наші співрозмовники з владних коридорів кажуть, що це буде воєнна операція з підтримання миру й безпеки. Інші — цивільна місія. Відмінності — істотні. Якщо це воєнна операція, то її функція — роз'єднати сторони. Якщо цивільна місія, то вона фактично підмінюватиме СММ ОБСЄ, спостерігаючи за виконанням Мінських домовленостей. От і Валерій Чалий в інтерв'ю "5 каналу" сказав, що миротворча місія моніторитиме ситуацію в зоні АТО. Питання в тому, наскільки поліцейська місія ЄС буде ефективнішою, ніж СММ ОБСЄ.

При цьому один з наших співрозмовників зауважив, що мандат миротворчої місії ЄС може змінюватися в перебігу її роботи.

Ще одне принципове запитання: де буде зона відповідальності миротворчої місії? У Києві говорять про те, що миротворці мають стояти як уздовж лінії зіткнення в Донбасі, так і вздовж неконтрольованої ділянки російсько-українського кордону. 

На думку Києва, раз уже Старий і Новий Світ не хоче вирішувати конфлікт військовими засобами, то вони хоча б мають узяти на себе частину відповідальності, щоб "урятувати мінський процес та імплементувати ці домовленості". Зокрема і за допомогою контролю над україно-російським кордоном. Але дуже малоймовірно, що в Євросоюзі захочуть розмістити свої "блакитні каски" вздовж україно-російського кордону… 

Незначні шанси й на те, що сепаратисти пустять миротворчу місію ЄС на україно-російську ділянку кордону, не контрольовану Києвом. Навіщо ж демонструвати спостерігачам, як через кордон заходять російська техніка, загони найманців і підрозділи російських солдатів? Будьмо реалістами: якщо вже сепаратисти не пускали представників СММ ОБСЄ в район Дебальцевого, то на україно-російський кордон і поготів нікого не пустять.

Тому найбільш реальним уявляється варіант розміщення миротворців на лінії зіткнення — для створення буферної зони між територіями, контрольованими українським урядом і проросійськими бойовиками. 

Миротворча місія — не гарантія припинення бойових дій. Але миротворці будуть стопером, який унеможливить просування наших військ на схід і серйозно утруднить подальше заглиблення проросійських сепаратистів на захід. У цій ситуації "блакитні каски" — не просто один з елементів "заморожування" конфлікту на довгі роки. Це, повторимо, крок до економічного й політичного відсікання неконтрольованих центральним урядом територій.

А до такого варіанта розвитку подій у Києві, схоже, вже психологічно майже готові. 

Можливо, нині для нашої країни "заморожування" конфлікту — не найгірший сценарій. Зрештою, проблема Північного Кіпру не завадила Кіпрській Республіці успішно розвивати туристичний бізнес і стати членом Європейського Союзу. Що ж до ЄС, то вся його політика з початку збройного конфлікту на Сході України була спрямована на те, щоб його "заморозити": Європа хоче бодай видимості стабільності ситуації в Україні й вирішення кризи в Донбасі. Та тільки в кремлівських "гросмейстерів" свої геополітичні комбінації.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво