Анбандлінг-2019: версія уряду Гройсмана - Внутрішня політика - dt.ua

Анбандлінг-2019: версія уряду Гройсмана

31 травня, 19:50 Роздрукувати Випуск №20, 1 червня-7 червня

Газотранспортна система України давно є каменем спотикання між "Нафтогазом" та урядом.

© kr24.com.ua

Кабмін Гройсмана перманентно намагається обмежити контроль компанії над ГТС. Цього разу уряд вирішив, що настав час прискорити процес відокремлення ГТС від НАКа (той самий анбандлінг) і терміново завершити його до кінця 2019 р. Точно до закінчення десятирічного "транзитного" контракту "Нафтогазу" з "Газпромом". За задумом Кабміну, новий контракт має укладати новий, незалежний від НАКа фінансово та організаційно, системний оператор — "Магістральні газопроводи України" (МГУ).

Сказати, що це стало несподіванкою, навряд чи можна, — розмови про анбандлінг ведуться з 2016-го. Хоча терміновість і втаємничення прийнятої 22 травня ц.р. постанови Кабміну "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 1 липня 2016 року №496" дає привід задуматися над її якістю та цілями уряду.

Нагадаю, 1 липня 2016-го Кабмін прийняв постанову №496, але з великою кількістю застережень. Основне з них стосується власності на майно ГТС. Спочатку хотіли зробити нового оператора реально власником газотранспортної системи, що надавало право новому системному оператору розпоряджатися майном ГТС аж до його відчуження, віддавати в заставу тощо. Щоправда, це суперечило законодавству України, яке категорично забороняє по суті приватизацію ГТС.

Тому дуже скоро від цієї ідеї відмовилися та вирішили, що системний оператор має бути створений за моделлю ISO (Independent System Operator). Її, до речі, торік і пропонував "Нафтогаз". Це означає, що в НАКу залишається тільки оперативний контроль, а оператор ГТС отримує фінансову незалежність і можливість розпоряджатися своїми коштами. Дотепер це право належить "Нафтогазу", і саме він вирішує, куди спрямувати майже 3 млрд дол., які щороку заробляє "Укртрансгаз" за послуги з транспортування природного газу.

Зауважу, що обидві форми не суперечать європейському законодавству. Хоча й форма ISO упирається в законодавчу заборону та може бути задіяна лише у разі ухвалення закону про концесію, проект якого й досі навіть не внесено до парламенту.

Так чи інакше, але, вносячи принципові поправки до постанови №496, уряд повернувся до першої моделі. З огляду на вищеописані законодавчі нюанси це може означати, що всі вказані в постанові від 22 травня 2019 р. строки уряд (мабуть, уже наступний) буде змушений уточнювати, переносити або навіть знову змінювати форму власності на майно ГТС, передане новому системному оператору.

Якщо, звичайно, ще уряд Гройсмана цього не зробить, тому що, за однією з версій, постанову від 22 травня ще доопрацьовують. На момент написання цього матеріалу її остаточного варіанта ніхто в очі не бачив, а тому й публічно коментувати відмовлявся. При цьому, як повідомили джерела DT.UA, постанову від 22 травня передано до Мін'юсту, але там її відмовляються візувати. Можуть повернути на доопрацювання або взагалі не завізувати...

Поділ "Нафтогазу" за видами діяльності (видобування, транспортування, зберігання, переробка, дистрибуція) і виокремлення їх у самостійні компанії — це зобов'язання, взяте на себе Україною перед Європейським Енергетичним співтовариством. Цього ж вимагає й Третій енергопакет. Отже, рано чи пізно виконувати його доведеться. Як і впроваджувати корпоративну реформу найбільших держпідприємств.

Як має виглядати передача ГТС новому системному оператору? Ще торік в "Укртрансгазі" створили спеціальний підрозділ, який за рішенням наглядової ради НАКа мав оцінити майно та вирішити, що з нього варто передати новому оператору, щоб той ефективно працював і не був обтяжений, як каже голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв, "токсичними боргами".

Кабмін вирішив інакше: до 31 грудня 2019 р. усе майно ГТС, включно з підземними сховищами газу та сервісними службами, передати "Магістральним газопроводам України". Але спочатку сам МГУ стане частиною "Укртрансгазу", там усіх мають працевлаштувати; майном ГТС "Укртрансгаз" може користуватися на правах господарського відання, а під кінець року передати всі 100% до МГУ як самостійного системного оператора. Разом із боргами. Мовляв, тоді новий оператор сам вирішить, як йому бути та що з майна ефективно використати. Хоча якщо з 2016 р. так і не придумали, як це робити, складно очікувати, що новостворений оператор із цим швидко та безпроблемно впорається.

У постанові №496 від
2016 р. у багатьох пунктах було присутнє застереження, що рішення вступить у силу після остаточного рішення за позовами у Стокгольмському арбітражі. Як повідомляло DT.UA, "Нафтогаз" виграв у "Газпрому" і позов за контрактом купівлі-продажу природного газу (у грудні 2018-го), і позов за "транзитним" контрактом (на початку 2019 р.). Формально застереження мало би припинити свою дію. Але нюанс у тім, що "Нафтогаз" у 2018 р. подав іще один позов до "Газпрому" до того самого Стокгольмського арбітражу. У ньому НАК вимагає компенсацію у разі відмови "Газпрому" від транспортування свого газу до ЄС українською ГТС. Крім того, "Нафтогаз" вимагає перегляду тарифів на послуги з транспортування газу. Загальна сума позовних претензій НАКа становить 12 млрд дол.

І тут, здавалося б, маленька деталь. "Транзитний" контракт між "Нафтогазом" і "Газпромом" втрачає свою юридичну силу
1 січня 2020 р. Може, звичайно, "Нафтогаз" нагнітає пристрасті, однак там переконані, що навіть цей один день може дуже негативно позначитися на арбітражному слуханні, а точніше, на його результатах.

Неофіційно в "Нафтогазі" кажуть, що якщо майно ГТС буде передано новому системному оператору до 1 січня майбутнього року, то "Укртрансгаз", який є технічним оператором і стороною "транзитного" контракту, може втратити свій інтерес у використанні ГТС. Це може означати втрату права "Укртрансгазу" вимагати від "Газпрому" компенсації у разі відмови від транзиту російського газу через Україну. Мовляв, якщо власник майна ГТС не "Нафтогаз" і не "Укртрансгаз", то про яку компенсацію вони можуть говорити? На якій підставі українська сторона переконує, що "Газпром" повинен їм щось компенсувати?

Щоправда, остання поправка в постанові від 22 травня все-таки передбачає, що при створенні нового оператора ГТС мають бути враховані нюанси й цього арбітражного процесу в Стокгольмі. Але цей пункт явно було внесено в останню хвилину й без належної деталізації. Мовляв, слід прислухатися до думки юридичних радників.

А компенсація українській стороні цілком може знадобитися, тому що "Газпром" має намір переспрямувати свій транзит з українського напрямку на "Північний потік-2", що добудовується, та "Турецький потік". Відбудеться це не відразу, певний час "Газпрому" не обійтися без транспортних можливостей української ГТС. Але в Москві налаштовані рішуче й не приховують цього.

Як відомо, переговірний процес про майбутній контракт із "Газпромом" фактично зірвано останнім. У НАКу вважають, що, втративши майно ГТС, українська сторона одночасно істотно послабить свої позиції і в без того непростому переговірному процесі з "Газпромом". А "Магістральні газопроводи України", які на той час навряд чи зможуть стати повноцінним оператором, та ще й маючи купу проблемних боргів, навряд чи зможуть домогтися вигідних умов.

Утім, як розповів DT.UA представник наглядової ради МГУ, побоювання "Нафтогазу" перебільшено. І новий системний оператор цілком спроможний проводити переговори на належному рівні. Чи це так, довідаємося після укладення нового "транзитного" договору.

Наступна проблема — участь уже створеного консорціуму стратегічних інвесторів в управлінні українською ГТС. Довідавшись про поправки від
22 травня, багато хто з них переконаний, що статус "Магістральних газопроводів України" має бути законодавчо закріплено. І це повинен зробити парламент, а не уряд. Вони з побоюванням очікують публікації тексту постанови від 22 травня та не виключають, що у випадку, якщо внесені урядом поправки їх не влаштують, вони відмовляться від участі в управлінні ГТС. Тим паче, що деякі потенційні інвестори від початку пропонували виділити новому оператору тільки ті експортні газопроводи й відповідне майно, які необхідні для забезпечення транзиту. Це саме стосувалося і підземних сховищ газу. В іншому разі, переконували вони, структура буде неефективною та надто дорогою в обслуговуванні.

Однак Кабмін вирішив інакше. Логіка в цьому є — не вішати боргів і малозатребуване майно газотранспортної системи на "Укртрансгаз", у якого можуть елементарно виникнути фінансові проблеми для його обслуговування. Але що робитиме новий оператор ГТС у випадку, якщо, наприклад, Коломойський і співтовариші зможуть домогтися повернення закачаного в підземні газосховища понад десять років тому газу? Відповіді на це запитання немає.

Обов'язковою умовою для роботи нового системного оператора є наявність відповідного сертифіката. Його видає національний енергорегулятор (НКРЕКП), потім він має бути підтверджений Секретаріатом Енергетичного співтовариства. У МГУ переконані, що зможуть отримати відповідний сертифікат до укладення нового "транзитного" контракту. Але для цього його структура та капітал мають бути остаточно сформовані до початку майбутнього року. А роботи в МГУ — непочате поле.

Наступний аспект — закачування газу в підземні сховища на майбутній осінньо-зимовий сезон. Кабмін вимагає від "Нафтогазу" збільшити запаси порівняно з попереднім роком. За найскромнішими підрахунками, для цього НАКу знадобиться щонайменше 1 млрд дол. Де їх узяти? Кредитну лінію ЄБРР, яка діє три роки поспіль і видана під умову проведення корпоративної реформи НАКа та анбандлінгу, уже закрито. Інші кредитори не мають наміру вести з Україною переговори до закінчення парламентських виборів і формування нового уряду. А газ закачувати треба вже сьогодні, допоки ціни на європейських хабах порівняно доступні. Як бути в цій ситуації? Певної відповіді поки що теж немає. І ще невідомо, як донори відреагують на зміни, внесені постановою уряду 22 травня.

Безумовно, багаторічну історію з варіаціями відокремлення транспортування газу від НАКа та створення незалежного оператора ГТС колись потрібно закінчувати. Очевидно, що "Нафтогаз" та уряд мають дуже різні точки зору на майбутнє газотранспортної системи. Але в інтересах країни всі амбіції потрібно відкинути та обрати найбільш прийнятний варіант. Схоже, що й цього разу компромісу не знайдено. Хоча для остаточного висновку варто дочекатися доопрацьованого варіанта постанови уряду від 22 травня.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №27, 13 липня-19 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво