Альтернативний вихід із газового піке - Внутрішня політика - dt.ua

Альтернативний вихід із газового піке

15 лютого, 2019, 18:47 Роздрукувати Випуск №6, 16 лютого-22 лютого

У країні триває п'ятий рік реформ, у тому числі в енергетичному секторі.

Що ми маємо за фактом на сьогодні:

— понад 65% домогосподарств стали "енергетично бідними". Відповідно до критеріїв ЄС, енергетична бідність — це коли в домогосподарства рахунок за тепло перевищує 10% його доходу. В Україні цей критерій завищений до 15%;

— 71 млрд грн виділено на субсидії у 2019 р.;

— вузлами обліку охоплено трохи більше за 70% споживачів, та й то в основному колективними;

— на енергоефективні заходи на рік виділяється менш як 1 млрд грн;

— власний видобуток реального (товарного) газу збільшився лише на 1 млрд кубометрів, хоча "Укргазвидобування" (УГВ) одержало за цей час понад 100 млрд грн;

— одного відповідального за енергореформу, який мав би регулярно проводити брифінги та інформувати громадян про її перебіг, досягнення/невдачі згідно з прийнятими в країні критеріями, не призначили. Як і немає в широкої громадськості, що за всю цю реформу платить із власної кишені, розуміння, яка кінцева мета цієї реформи;

— час від часу спалахують скандали з позахмарними зарплатами працівників головного офісу НАК "Нафтогаз України" і голів її дочірніх компаній, а також із перерахуванням астрономічних премій матусі в США та дружині в карликову євродержаву. Відповідно, довіри до провідників, без яких реформи ніхто не здійснить, катастрофічно бракує.

На одному зі скандалів зупинюся докладніше. Олег Прохоренко йде з посади голови "Укргазвидобування"! Таку новину рознесли ЗМІ минулого тижня. За офіційними чутками, "його йдуть" за зрив розрекламованої програми 20/20 — до 2020 р. 20 млрд кубометрів газу, видобутого національною компанією.

Грошей ми всі з вами не шкодували на сплату підвищеної ціни вітчизняного газу, і нам є чим пишатися: тільки за дев'ять місяців 2018-го чистий прибуток "Укргазвидобування" становив 21,15 млрд грн, НАК "Нафтогаз України" виплатила до державного бюджету 95,7 млрд грн, прибуток "Нафтогазу" у 2018 році становив 39,4 млрд грн.

Зростають "засіки батьківщини" за наш рахунок, по суті вийшов додатковий податок на тих, хто ще може платити, бо більша частина грошей через газ перекочовує до держбюджету.

Десятки мільярдів пішли на збільшення видобутку газу, і в результаті: "УГВ зупинила процес падіння видобутку та наростила його на 0,65 млрд кубометрів...". Але в сухому залишку трохи більше 15 млрд кубометрів, і до кінця 2019-го вже ніяк до 20 млрд не дотягти.

У чому суть газової проблеми 2020-го? Наприкінці цього року закінчується строк дії договору про транзит російського газу, і з 2021 р. на вході в Україну манометри можуть і нуль показати. І, як ми всі розуміємо, тоді й хваленого реверсного словацько-швейцарського газу не буде.

Однак аналіз офіційної таблиці навряд чи говорить про високу ефективність найнятих на службу менеджерів "Укргазвидобування" (і не лише цієї компанії).

Перше: справді, кількість газу, піднятого з надр, повільно, але зростає — до 15,5 млрд кубометрів у 2018 р. ( 2017-го обсяг видобутку становив 15,3 млрд).

Друге: з 2015-го по 2018 р. "Укргазвидобуванню" дедалі менше перепадало договорів спільної діяльності — з 1,1 млрд кубометрів 2015 р. до 0,2 млрд 2018-го.

Третє: виробничо-технологічні витрати зросли у 2017/2018 рр. утричі (!) — до 0,6 млрд кубометрів порівняно з таким самим періодом 2016/2017 рр.

Жодного пояснення причин такого зменшення видобутку газу УГВ ніхто не надав. Чекаємо від наглядової ради захисту наших інтересів, нагадаю, що більша його частина — не українці. І від наших правоохоронних органів — відомостей про реальну причину поспішної відставки голови "Укргазвидобування" Олега Прохоренка.

Як бачимо, ставка тільки на збільшення власного видобутку газу була помилковим рішенням. А кошти вкинуто величезні, і хоча публічно точних даних не розголошують, але, як я розумію, йдеться про більш як 100 млрд грн. І ті, за словами Андрія Коболєва, в УГВ не встигають освоювати, і частина з них повертається в НАК.

За останні п'ять років за рахунок збільшення ціни на газ з економіки та населення зібрано понад 200 млрд грн (!), і ці кошти пішли в основному на субсидії та на розвиток видобутку газу. Загалом як у тому анекдоті, коли з року в рік довгоносик з'їдав урожай, і колгоспні збори вирішили засіяти всі поля пшеницею в надії, що ця тварина лусне від обжерливості. У нас цього не вийшло, — і насіння уже не вистачає, і попереду роки посушливі...

Переконаний, що за якийсь черговий грант ми відзвітували правильними слайдами про реформу. Тому розгляну класичні сценарії виходу держав із подібних ситуацій на прикладі Литви:

— стимулювання енергоефективності;

— розвиток конкуренції в генерації енергії;

— розвиток альтернативної енергетики;

— збільшення власного видобутку (українська опція).

Стимулювання енергоефективності

Ми лише цього року, та й то частково і не вчасно, запроваджуємо монетизацію субсидій, а у світі існує чимало й інших способів залучення населення в боротьбу за енергоефективність. Наприклад, купив тепловий насос певного рівня ефективності й можеш частково погасити свій прибутковий податок, при цьому подвійна вигода — і податки маєш показати, і за енергію менше заплатиш.

Хочу навести приклад бездіяльності НКРЕКП із вирішення здавалося б простого, але явно вигідного для країни питання — про масове застосування утилізаторів тепла димових газів, у тому числі за гроші приватних інвесторів. Відомо, що в Литві сьогодні майже на всіх котельнях стоять пристрої, які збирають тепло з димів, що виходять, і частка такого тепла у 2017 р. становила 14% від тепла для потреб опалення.

При нашому обсязі опалення, якби нам удалося також зібрати 14%, то в цілому по країні споживання скоротилося б не менш як на 1,3 млрд кубометрів природного газу. Незабаром рік, як наша асоціація час від часу пише листи й збирається на засідання, але рішення, що приводить до зменшення споживання газу, й досі немає.

Розвиток альтернативної енергетики

Що відбувається в нас із цим сегментом енергостратегії, розберемо на прикладі теплової енергії, тарифи на яку, за опитуваннями громадської думки, хвилюють людей не менше, ніж війна на Сході країни та анексований Росією Крим.

Мінрегіон затвердив в енергетичній стратегії до 2035 р. 40% альтернативного тепла в загальному балансі тепла на потреби опалення. Нашу асоціацію запросили на презентацію цієї стратегії в міністерстві, і вже тоді було зрозуміло, що механізмів досягнення такого результату явно недостатньо.

Наскільки ефективною є альтернативна енергетика, можна судити за такою цифрою: тільки у 2017 р. біоенергетика України замістила 3,8 млрд кубометрів природного газу. "Укргазвидобування" за той самий період продемонструвала свою ефективність — збільшення до 0,6 млрд кубометрів виробничо-технологічних витрат. При цьому альтернативна енергетика перебувала на "задвірках" при роздачі мільярдів, їй просто дозволили трохи потіснити газового монополіста, та й то з умовою, що таке саме тепло з газу купуватиметься споживачем за ціною +10%.

От якби 30% коштів від подорожчання газу спрямували на підтримку альтернативної енергетики, наприклад на зниження відсоткової ставки кредитів при купівлі високотехнологічного обладнання, і реально оперативно приймали нормативні акти для підтримки цього руху, то сьогодні ми говорили б про заміщення не менш як 6–7 млрд кубометрів газу на рік.

Не всі усвідомлюють, що альтернативна енергетика позитивно впливає на вирішення майже всіх основних проблем нашої країни:

— створює робочі місця;

— стимулює індустріальний розвиток;

— залучає висококваліфікованих фахівців;

— збільшує доходи місцевих бюджетів, у тому числі скорочуючи витрати на опалення тих самих бюджетних організацій;

— зменшує валютне навантаження, оскільки сировина вітчизняна;

— розвиває транспорт і дороги за рахунок збільшення витрачання палива та, відповідно, акцизів;

— залучає інвестиції.

Наприклад, у ЄС, Договір про асоціацію з яким Україна підписала, працюють обов'язкові директиви, які стимулюють розвиток альтернативної енергетики, зокрема так звану ефективну систему теплопостачання міста та будь-якого населеного пункту. Це коли в складі всього тепла не менш як 50% припадає на альтернативне тепло. У нас же суцільний газ без видимого просвіту.

Швидке зростання ціни газу та відсутність конкуренції у виробництві тепла привели галузь на межу розвалу. І головна проблема — однаково висока ціна на газ у тепловій мережі та в квартирі, що безсумнівно штовхає людей на відключення від мережі. Біда ще в тому, що один із провідників реформи, віце-прем'єр Геннадій Зубко, публічно закликає до відключення від системи централізованого теплопостачання в невеликих містах. До чого це може призвести, нескладно спрогнозувати: відключаться та встановлять індивідуальні котли ті, хто в змозі їх установити, а в мережі залишаться тільки одержувачі субсидій. І знову на бюджет (отже, і на нас із вами, оскільки, як говорила М.Тетчер, немає бюджетних грошей, є гроші платників податків) ляже покриття всіх постійних витрат. При цьому "індивідуали" вдень виключатимуть свої коптилки та підтримуватимуть плюсову температуру у своїх квартирах за рахунок теплих стін тих, хто залишиться в мережі. Про свято цвілі на стінах і масові від цього хвороби навіть писати не хочеться.

Литва: у холодній війні з РФ допомогла вижити альтернативна енергетика

2014-го Україна зіштовхнулася з тими самими проблемами, що й Литва у 90-х роках минулого століття. Але там енергетична безпека стала національною ідеєю. Може, їм було трохи "легше", — не було стільки покладів газу, змусили закрити єдину АЕС, не було стільки олігархів, і війна з Росією була насправді холодною.

На сьогодні в цій країні:

— кількість одержувачів субсидій у межах 10%;

— ціна тепла в міській централізованій тепловій мережі нижча на 15%, ніж ціна тепла при встановленні у квартирі індивідуального котла на природному газі;

— паливна складова в кінцевому тарифі близько 50%, отже, у теплової мережі є гроші не лише на критичний ремонт, а й на розвиток;

— кількість незалежних виробників теплової енергії перевищує 40%;

— частка альтернативної енергії в загальному балансі тепла за 2018 р. — понад 70%.

На жаль, в Україні багато часу втрачено на спроби всі проблеми вирішити з допомогою газу. 2020 р. невблаганно наближається, і дай нам Бог розуму обрати нового президента, який не годуватиме громадян обіцянками, а створить для бізнесу умови стабільності та безпеки. Тоді в нас усе налагодиться. Досвід сусідів нам допоможе.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво