100 днів Зеленського - Внутрішня політика - dt.ua

100 днів Зеленського

27 квітня, 14:04 Роздрукувати Випуск №16, 26 квітня-10 травня

Як штаб готується до відповідей про призначення, реформи і посадки.

© racurs.ua

Минулої неділі українці нарешті зробили свій вибір. 

Наступним президентом після інавгурації стане екс-актор Володимир Зеленський. Чинний гарант Конституції Петро Порошенко вже привітав свого конкурента з переконливою перемогою — 73,22% на 24,45%. До слів привітання приєдналися президент США Дональд Трамп, прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу, канцлери Німеччини та Австрії Ангела Меркель і Себастьян Курц, генсекретар НАТО Єнс Столтенберг, прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо etc. Інакше кажучи, результати виборів визнають як ключовий опонент, так і міжнародна спільнота загалом.

Але найбільше цікавить не те, яким чином людина з шоу-бізнесу перемогла маститого політика й дипломата. Наразі міркуємо, що саме планує робити Зеленський на посту найближчим часом. Хто обійме ключові посади — очільників МЗС та Міноборони, генпрокурора, голови СБУ? Чи будуть посадки попередників (хоч це й не сфера повноважень глави держави)? На основі попередніх обіцянок громадським активістам та результатам зустрічей Зеленського із експертним середовищем, можна спрогнозувати подальші кроки. Базуючись на загальному уявленні про команду, можна зрозуміти, чому досі не озвучено кандидатів на ключові посади. Зважаючи на чіткість публічних меседжів та досвіду непублічної комунікації, можна зрозуміти, чи дійде до посадок.

Почуте мною протягом тижня спілкування – це не гра злагодженого оркестру, а звучання окремих груп інструментів. Втім, приблизно мелодія вже вгадується.

Почнімо з команди та потенційних призначень. Перед самим другим туром виборів В.Зеленський пообіцяв оприлюднити список людей, котрі відповідатимуть за окремі напрями. Це не обов'язково кандидати на посади міністрів, ці персони будуть, фактично, кураторами напрямів в адміністрації президента. Серед презентованих під час ток-шоу "Право на владу" слід виокремити Івана Баканова (голова партії "Слуга народу"), Дмитра Разумкова (питання внутрішньої політики), Олександра Данилюка (міжнародні відносини, фінанси), Руслана Рябошапку (правоохоронна та антикорупційна політики), Івана Апаршина (оборона), Дениса Монастирського (правоохоронні органи), Данила Гетьманцева (податки, економіка, фінанси), Андрія Геруса (енергетика, ЖКГ й антимонопольне законодавство) та інших. 

Тим часом претенденти на посади, які вже за кілька тижнів треба буде "закрити" своїми людьми, невідомі. Джерела стверджують, що причина цього досить банальна — не хочуть давати можливість тиснути на кандидатів до відходу нинішніх очільників ГПУ, СБУ, МЗС і Міноборони. У ЗЕ розраховують, що всі нинішні глави відомств звільнять крісла синхронно із Петром Порошенком. 

Дехто спокійно піде сам, дехто ще в передніч другого туру відвідує потайки штаб, тримаючись за посаду, а хтось публічно за неї чіпляється, як, наприклад генпрокурор Луценко. Таке філігранне "перевзування в повітрі" важко відтворити! Тренерські настанови Ігора Коломойського можуть надихати Луценка на вправи з політичної акробатики. Однак в усіх сегментах різнобарвної команди майбутнього президента немає сумнівів, що Луценка, в кожному разі, "попросять" із посади. Ким замінити? Цілком логічно провести конкурс на заміщення посади, а потім — подати переможця до Верховної Ради на затвердження. Але на це потрібен час. Ви спитаєте, чому президентові не варто призначати "свою людину"? Вакансія очільника органу правосуддя (прокуратура, згідно з останніми змінами до Конституції України, є органом правосуддя) не може заміщатися виключно з волі президента. Уявіть, щоб голову Верховного суду Петро Порошенко просто ставив на голосування в парламенті з власної волі. Абсурдно звучить, правда? Але це реалії буття, адже в 90% випадків генпрокурор репрезентував волю президента України, а останній — є ще й кумом чинного гаранта.

Проте на решту вакансій проводити такі селекції не варто: спецслужба, зовнішні відносини і питання обороноздатності країни — це персональна відповідальність президента. Проблема має бути вирішена до інавгурації, адже мовчання зі стану Зеленського дає змогу його критикам говорити дедалі гучніше й переконливіше. 

Другим важливим моментом стане реалізація плану дій на найближчий час (умовно — перші 100 днів президента). Загалом, уже маємо уявлення, про що саме йтиметься у програмі наступного президента Володимира Зеленського. Умовно ці кроки можна поділити на ключові напрями: антикорупція, обороноздатність, парламентаризм, судова реформа, відновлення економіки, повернення окупованих територій, деолігархізація держмонополій, незалежність ЗМІ тощо. 

Почнімо з найбільш деталізованого напряму — налаштування антикорупційної політики і повноцінної роботи відповідних новостворених органів. Насамперед ідеться про внесення законопроектів щодо зміни керівництва Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). У рамках цього процесу мали б змінити механізм формування конкурсної комісії. Тим часом якщо НАЗК треба відбудовувати з нуля, то в САП доведеться лише змінити через оновлений конкурсний відбір керівництво (адміністративні посади), а також створити плацдарм для незалежності інституції (наприклад, виокремити її зі структури Генпрокуратури). Проте зазначимо, що є непублічний бік медалі: якщо очільники САП і НАБУ знову не зможуть знайти спільну мову, тоді "на вихід" покажуть їм обом. 

Інші антикорупційні кроки: внесення змін до Кримінального процесуального кодексу стосовно надання права "прослушки" НАБУ, запровадження відповідальності за незаконне збагачення та введення цивільної конфіскації незаконно набутого майна чиновниками, за прикладом Великої Британії, ухвалення нової Антикорупційної стратегії 2019—2024. 

Тепер згадаємо чотири важливих кроки із реформи органів правопорядку: повноцінне реформування СБУ, переорієнтація в роботі органів прокуратури, створення Служби фінансових розслідувань, а також — вдосконалення роботи Державного бюро розслідувань.

Стосовно судової гілки влади дії можуть бути такими: внесення змін до законодавства щодо Вищої кваліфікаційної комісії суддів, очищення складу служителів Феміди, запровадження інституту мирових суддів, реформування інституту присяжних. Окрім цього, логічно припустити, що команда Зеленського підтримає новостворений Вищий антикорупційний суд України, а також посприяє створенню спеціальної палати у складі нового Верховного суду для касаційного розгляду справ із топ-корупції.

Реформування сектора оборони мало б відбутися в кілька етапів. По-перше, у Зеленського мають намір слід провести міжнародний аудит концерну "Укроборонпром" і обрати нове керівництво на прозорому конкурсі. Перевести Збройні сили України на стандарти НАТО і затвердити нову Стратегію національної безпеки. Запровадити через парламент процедури прозорого формування бюджету оборони. Ще одним, але не останнім кроком щодо оборонки має стати заміна керівництва розвідувальних органів і підвищення ефективності їх роботи.

Крім цього, команда Зеленського планує дії на реальне повернення окупованих територій. Тут потрібно затвердити дорожню карту з відповідними процесами повернення, ухвалити програму інтеграції внутрішньо переміщених осіб, дати право переселенцям голосувати за місцем перебування, синхронізувати українські санкції з міжнародними, розпочати консультації стосовно введення миротворців на тимчасово окуповані території та інтенсифікувати заходи протидії агресії Росії.

Новий президент також планує внести кардинальні зміни щодо сектора ЗМІ (забезпечення прозорості власності, підвищення незалежність журналістів), сектора економіки, деолігархізувати державні монополії.

Команда Зеленського обіцяла зосередитися на врегулюванні окремих положень по лінії президент—парламент. По-перше, розробити і внести законопроект про імпічмент, переформатувати надто "коштовну" для платників податків Адміністрацію президента, ліквідувати Державне управління справами. По-друге, запровадити відповідальність за кнопкодавство (підготовлений громадськістю законопроект понад три роки припадає порохом у Верховній Раді), підвищити прозорість роботи народних депутатів через електронне врегулювання конфлікту інтересів, нарешті — зняти з них депутатську недоторканність, а також — запровадити систему "відкритих списків" на парламентських перегонах.

Майже всі перелічені напрями змін опрацьовані громадськістю й комунікувалися з командою Зеленського впродовж останніх кількох місяців. Поза сумнівом, Верховна Рада пручатиметься, навіть за умови політичної волі нового гаранта Конституції. Обіцяти ухвалити всі перелічені зміни, з його боку, є трохи фантастичним сценарієм. Сумнівно, що такий величезний масив законодавчих актів, конкурсних процедур та змін у роботі органів можна імплементувати за 100 днів. Швидше за все, йдеться про кілька років роботи, якщо не всю каденцію наступника Петра Порошенка. Проте проекти законодавчих актів будуть готуватись і передаватися до парламенту (кого-кого, а юристів в оточенні пана Зеленського — безліч). І в разі неспроможності нардепів підтримати зміни чи якщо вони спробують вставляти палиці в колеса новообраному очільникові держави, їх, за нашою інформацією, чекатимуть неабиякі проблеми репутаційного характеру. Хто вийде переможцем у цьому політичному краш-тесті, покаже тільки час.

І насамкінець — про такі омріяні українцями посадки. Впродовж передвиборної кампанії кандидат у президенти Володимир Зеленський прозоро з бордів натякав, що "весна прийде — саджати будемо" та "весна покаже, хто де крав".

Проте це не є прямою сферою повноважень очільника держави. Єдине, що він може тут реалізувати (до речі, цього ніхто з попередників реально не робив), — надіслати чіткий політичний імпульс правоохоронцям та суддям, що ніхто нікого тепер прикривати не буде, і "доганяти" можна всіх, хто на це не політично, а мародерські заслужив. Більше того, зі стану Зеленського лунають чіткі меседжі, що вони не планують впливати на роботу НАБУ і САП. Останні два органи мають удосталь матеріалів для повноцінних розслідувань проти поки що чинних політичних і бізнесових еліт. Вочевидь, насамперед, ідеться про корупційний схематоз у оборонці, енергетиці та фінансовому секторі. Із кожного з напрямів фігурантами справ є найближче оточення президента Петра Порошенка. Якщо не він персонально, то його бізнес-партнери і друзі стануть легкими мішенями для детективів і прокурорів, адже матеріали є не тільки у правоохоронців, дані опублікували навіть вітчизняні та закордонні журналісти-розслідувачі.

І якщо є підозри, що переслідування топ-корупціонерів може бути помстою Коломойського, то, швидше за все, це — не репрезентативна позиція. Абсолютно різні люди з оточення Зеленського одностайно стверджують — посадки є запитом суспільства, яке втомилося чекати покарання корупціонерів. А команда Зеленського, своєю чергою, просто не заважатиме детективам НАБУ робити свою справу. Аби вистачило фаху і волі. Потім ці матеріали передадуть до новоствореного Вищого антикорупційного суду, де й буде винесено фінальний вердикт стосовно наявності складу злочину в діях топ-посадовців часів Порошенка.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №19, 25 травня-31 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво